Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

Постанова

Іменем України

16 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 694/995/16-ц

провадження № 61-17290св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Комунальне підприємство «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 20 грудня 2016 року у складі судді Сакун Д. І. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 07 березня 2017 року у складі колегії суддів: Пономаренка В. В., Сіренка Ю. В., Ювшина В. І., у справі за позовом Комунального підприємства «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» до ОСОБА_1 про стягнення нарахованої витрати води в результаті несанкціонованого втручання в роботу квартирного засобу обліку,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року Комунальне підприємство «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» (далі - КП «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення нарахованої витрати води в результаті несанкціонованого втручання в роботу квартирного засобу обліку.

Позовна заява мотивована тим, що 11 лютого 2016 року при перевірці КП «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» квартирного засобу обліку води було виявлено, що ОСОБА_1 самовільно зняв квартирний засіб обліку води, не здійснював оплату за отримані послуги та систематично відмовлявся допускати представника КП «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» до засобу обліку води, порушивши таким чином Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630), та Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 (далі - Правила № 190), про що було складено акт.

Станом на лютий 2016 року заборгованість ОСОБА_1  за послуги постачання холодної води за грудень 2014 року становить 60 грн 60 коп.

Ураховуючи викладене, КП «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» просило стягнути з ОСОБА_1 нараховані витрати води в результаті несанкціонованого втручання в роботу квартирного засобу обліку у розмірі 11 526 грн 12 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 20 грудня 2016 року у задоволенні позову КП «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що права, обов`язки та відповідальність  ОСОБА_1 , як споживача - фізичної особи, і КП «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради», як виконавця комунальних послуг, регламентуються Правилами № 630. У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства. Розрахунок втрат води внаслідок несанкціонованого втручання в засоби обліку води цими правилами не передбачений.

Таким чином, у разі встановлення факту відсутності у квартирі  ОСОБА_1 засобу обліку води КП «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» має право лише провести відповідний перерахунок вартості наданих послуг за період відсутності вказаного засобу обліку на підставі встановлених норм споживання. Однак, КП «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» не здійснено такий розрахунок заборгованості з оплати наданих послуг за час відсутності засобу обліку води.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 07 березня 2017 року апеляційну скаргу КП «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» відхилено, рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 20 грудня 2016 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що у разі встановлення факту відсутності у квартирі відповідача засобу обліку води позивач має право лише провести відповідний перерахунок вартості наданих послуг, за період відсутності вказаного засобу обліку на підставі встановлених норм споживання. Позивачем не здійснено такий розрахунок заборгованості. Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позов про стягнення з відповідача нарахованих позивачем витрат води в результаті несанкціонованого втручання в роботу квартирного засобу обліку безпідставний та задоволенню не підлягає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, КП «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради», посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просило скасувати рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 20 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 07 березня 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають критеріям законності та обґрунтованості. При ухваленні рішень суди попередніх інстанцій невірно застосували норми матеріального права, зокрема, Правила № 630, Закон України «Про житлово-комунальні послуги», Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» та необґрунтовано не застосували до спірних правовідносин Правила № 190.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що суди попередніх інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Крім того, висновки судів попередніх інстанцій повністю узгоджуються із постановою Верховного Суду України від 27 січня 2016 року (провадження № 6-2864цс15).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КП «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 20 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 07 березня 2017 року і витребувано із Звенигородського районного суду Черкаської області цивільну справу № 694/995/16-ц.

У квітні 2018 року цивільну справу № 694/995/16-ц передано до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.

Фактичні обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до рішення Звенигородської міської ради від 24 березня 2010 року № 51-20/V КП «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради Черкаської області» визначено виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення на території м. Звенигородка.

ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 31 серпня 1999 року № 002173 є власником квартири АДРЕСА_1 .

01 серпня 2010 року в квартирі АДРЕСА_1 було встановлено квартирний засіб обліку води, що підтверджується актом КП «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради Черкаської області» від 01 серпня 2010 року.

У цьому акті вказано, що при самовільному знятті пломби розрахунки проводяться за пропускною спроможністю труб в п`ятикратному розмірі згідно із Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення.

Відповідно до технічної документації встановленого засобу обліку води ОСОБА_1 термін його експлуатації без проведення періодичної повірки - чотири роки. Періодична повірка квартирного засобу обліку води ОСОБА_1 не здійснювалась з моменту встановлення.

Договір про надання житлово-комунальних послуг у письмовій формі між КП «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради Черкаської області» та ОСОБА_1 не укладався. Однак, ОСОБА_1 отримував послуги з централізованого водопостачання та оплачував їх вартість.

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до КП «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради Черкаської області» із листом про відмову від послуг, які надаються КП «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради Черкаської області».

КП «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради Черкаської області» погодилося із небажанням ОСОБА_1 користуватися послугами з централізованого водопостачання, про що свідчить не нарахування ОСОБА_1 у період з 2015 року до 2016 року плати за ці послуги.

29 січня 2016 року КП «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради Черкаської області» відреагувало на лист ОСОБА_1 від листопада 2014 року та повідомило його про те, що 05 лютого 2016 року буде здійснено відключення квартири ОСОБА_1 від мереж водопостачання, а саме опломбування вхідного вентиля представником КП «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради Черкаської області». Цей лист ОСОБА_1 не отримав.

10 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Звенигородської міської ради, КП «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради», в якій просив з метою фіксації факту не користування послугами водопостачання забезпечити участь представника виконкому Звенигородської міської ради або депутата міської ради, представника КП «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» прибути о 15 год. 00 хв. 11 лютого 2016 року за місцем його проживання: АДРЕСА_2 .

11 лютого 2016 року працівниками КП «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» було складено акт № 2 обстеження стану отримання послуг централізованого водопостачання, які надає КП «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради», та відмови мешканця квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 , від отримання цих послуг.

Відповідно до цього акта квартира АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , відключена від мережі централізованого водопостачання.

Наявне водозапірне обладнання у квартирі ОСОБА_1 перебуває у стані, що унеможливлює користування послугами централізованого водопостачання.

Послуги централізованого водопостачання, які надає КП «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради», ОСОБА_1 (та члени його сім`ї) не отримує.

Крім того, у квартирі ОСОБА_1 відсутній засіб обліку води та опломбований вхідний вентиль № А 15180289, оскільки він зняв цей засіб обліку води самостійно.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Відсутність укладеного договору не звільняє споживачів від сплати за фактично надані послуги.

Положеннями статті 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» на споживача покладено обов`язок своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення; раціонально використовувати питну воду, не допускати її витоків із внутрішньобудинкових мереж та обладнання; не допускати забруднення, засмічення та виснаження джерел питного водопостачання і пошкодження об`єктів питного водопостачання і водовідведення; вчасно повідомляти підприємства питного водопостачання про виявлені пошкодження на об`єктах централізованого питного водопостачання і водовідведення, як їм належать або якими вони користуються; не перешкоджати здійсненню контролю за технічним станом інженерного обладнання в приміщеннях; утримувати в належному технічному і санітарному стані водопровідні мережі та обладнання; у разі внесення не в повному обсязі плати за використану питну воду обмежувати власне використання питної води до рівня екологічної броні питного водопостачання; забезпечувати безперешкодний доступ відповідальних представників підприємств питного водопостачання до власних водопровідних мереж та обладнання для контролю за рівнем споживання питної води, а також для виконання відключення і обмеження споживання відповідно до встановленого порядку. В разі перешкоди у доступі зазначених представників до водопровідних мереж та обладнання споживача посадові особи такого споживача несуть відповідальність відповідно до закону.

Як на правову підставу відповідальності за безоблікове водокористування позивач посилається на Правила № 190. Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що посилання позивача саме на цей правовий акт є невірними, оскільки згідно із пунктом 1.1 Правил № 190 ці правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Таким чином, ці Правила застосовуються у правовідносинах між виробником (позивачем) таких послуг і їх споживачами - юридичними особами і фізичними особами-підприємцями.

Відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води  водовідведення, регулюються Правилами № 630.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року (провадження № 6-2864цс15).

Відповідно до пунктів 17, 21 Правил № 630 послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води.

У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства.

Розрахунок втрат води внаслідок несанкціонованого втручання в засоби обліку води зазначеними Правилами не передбачений.

Отже, у разі встановлення факту відсутності у квартирі відповідача засобу обліку води позивач має право лише провести відповідний перерахунок вартості наданих послуг за період відсутності вказаного засобу обліку на підставі встановлених норм споживання.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що КП «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради Черкаської області» не здійснено розрахунку заборгованості з оплати наданих послуг за час відсутності засобу обліку води.

Відтак, позивачу належить право вимагати оплати наданих послуг від відповідача саме у розмірі, визначеному на підставі розрахунків, здійснених за нормами споживання, однак не у заявленому розмірі.

Суд попередніх інстанцій, розглядаючи спір, дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, ухвалили законе і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, їм дана належна оцінка, тому колегія суддів їх відхиляє як необґрунтовані.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» залишити без задоволення.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 20 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 07 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:                                                                                                              Ю. В. Черняк

           І. А. Воробйова

          Р. А. Лідовець

http://reyestr.court.gov.ua/Review/85110953