Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

Постанова                                                 

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 263/9126/16-ц

провадження № 61-28425 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач -  ОСОБА_1 ;

відповідач - об`єднання співвласників житлового будинку «Орбита»;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Донецької області від 15 червня 2017 року у складі колегії суддів: Мироненко І. П., Лопатіної М. Ю., Принцевської В. П.,

ВСТАНОВИВ :

1.     Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до об`єднання співвласників житлового будинку «Орбита» (далі - ОСЖБ «Орбита») про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

Позов мотивовано тим, що29 червня 2016 року на підставі статті 641 ЦК України вона звернулася до відповідача з пропозицією укласти договір на відшкодування витрат, пов`язаних з експлуатацією та обслуговуванням будинку АДРЕСА_1 , направивши два екземпляра проекту договору. Проте, 15 липня 2016 року отримала письмову відмову від голови ОСЖБ «Орбита».

Вважала, що відмова є незаконною, так як вона є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , а не квартири. Після отримання проекту договору та відмови його підписати, відповідач надає їй послуги, тобто прибудинкова територія біля її приміщення прибрана, комунікації у приміщенні знаходяться у робочому стані. Отже, відповідач виконав умови частини другої статті 642 ЦК України, що

є доказом виявлення бажання ОСЖБ «Орбита» укласти з нею договір, але не

у письмовій формі. Вона має намір отримувати якісні послуги, приймати участь в утриманні будинку, але в цьому їй відмовили. Без укладення договору не може здійснювати оплату та вимагати надання якісних послуг, внаслідок чого вважала, що її право, як співвласника багатоквартирного будинку, порушено.

Ураховуючи викладене,  ОСОБА_1 просила судвизнати відмову

ОСЖБ «Орбита» в укладенні договору №1 від 29 червня 2016 року незаконною та зобов`язати ОСЖБ «Орбита» укласти договір № 1 від 29 червня 2016 року на відшкодування витрат, пов`язаних з експлуатацією та обслуговуванням будинку АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області

від 11 квітня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що статутом ОСЖБ «Орбита»

у редакції від 16 жовтня 2016 року передбачено укладення договору між об`єднанням та власником, однак такий договір має бути не довільної форми,

а відповідно до зразку, затвердженого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Проте, на час розгляду справи відсутній такий затверджений зразок договору.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 15 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 квітня

2017 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено

з інших правових підстав.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСЖБ «Орбита»

не здійснює господарську діяльність та не є суб`єктом господарювання, оскільки є неприбутковою організацією, має інші цілі та мету. Діяльність

ОСЖБ «Орбита» спрямована на створення та підтримання необхідних матеріально-технічних умов функціонування об`єднання, здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, тобто така діяльність є господарським забезпеченням діяльності негосподарюючого суб`єкта. Таким чином,

ОСЖБ «Орбита» не є виробником або виконавцем житлово-комунальних послуг, визначених відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки не надає і не виробляє такі послуги.Також зазначено, що запропонований позивачем проект договору фактично за змістом викладених у ньому положень є договором постачання житлово-комунальної послуги - обслуговування будинку та прибудинкової території, у якому ОСЖБ «Орбита» виступає постачальником послуги - підприємством, а позивач - споживачем житлово-комунальної послуги. Разом з цим, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов`язків, порушене право підлягає захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на відповідних умовах. Проте позивач обрав спосіб судового захисту, що не передбачений статтею 16 ЦК України (про зобов`язання укласти договір), що залишилось поза увагою суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого  суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2017 року касаційне провадження

у вказаній справі відкрито та витребувано її з суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судова справа передана судді-доповідачу Гульку Б. І.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСЖБ «Орбита» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, щосуди не врахували те, що

ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення у будинку АДРЕСА_1 . Функції з управління багатоквартирним будинком передано управителю - ОСЖБ «Орбита», яке у своїй діяльності керується Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а в силу статті 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» відносини з управління регулюються договором, укладеним між об`єднанням і управителем. Також зазначено, що у суді першої інстанції позивач мала намір заявити клопотання про уточнення позовних вимог, проте суд їй відмовив. 

Доводи осіб, які подали заперечення на касаційну скаргу

У серпні 2017 року ОСЖБ «Орбита» подало заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване судове рішення без змін як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником приміщення АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 14 липня 2009 року, зареєстрованого у реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстровим № 27671362.

ОСЖБ «Орбита» є правонаступником прав та обов`язків житлово-будівельного кооперативу «Орбита», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14 липня 2016 року. У статуті ОСЖБ «Орбита», зареєстрованого рішенням виконкому Маріупольської міської ради від 15 вересня 2004 року №355, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, зазначено, що об`єднання створено співвласниками житлового будинку

АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про визнання відмови відповідача в укладенні договору № 1 від 29 червня 2016 року незаконною та зобов`язання ОСЖБ «Орбита» укласти такий договір на відшкодування витрат, пов`язаних з експлуатацією та обслуговуванням будинку АДРЕСА_1 (а. с. 4).

15 липня 2016 року ОСОБА_1 отримала письмову відмову в укладенні зазначеного договору від голови ОСЖБ «Орбита» (а. с. 5).

2.     Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Суд апеляційної інстанції у своїх обґрунтуваннях дійшов до взаємовиключних висновків. Так, зазначивши, що відповідач не може бути зобов`язаною особою за позовом ОСОБА_1 , оскільки не здійснює господарську діяльність

з надання послуг позивачці, тут же зазначив, що позивач має право на позов до ОСББ «Орбита», але обрала неналежний спосіб захисту.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов`язків (статті 3, 6, 12-15, 20 ЦК України, статті 3-5 ЦПК України 2004 року) можна дійти висновку про те, що в разі невизнання споживачем права виробника, (виконавця) послуг на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії.

ЦК України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за винятком випадків, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642?643 ЦК України.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. 

Розкриваючи зміст засади свободи договору, у статтях 6, 627 ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Вказаний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 08 травня 2018 року у справі № 757/45133/15-ц (провадження

№ 14-114цс18), в якій також вирішувався спір про зобов`язання відповідача укласти житлово-комунальний договір.

Пунктом 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач комунальних послуг, зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Суд апеляційної інстанції, вказаних вимог закону не врахував, та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, у тому числі з тих підстав, що позивачем обрано спосіб судового захисту не передбачений статтею 16 ЦК України, чим фактично самоусунувся від вирішення спору по суті.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та прийнята з порушення норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України

є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 15 червня 2017 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                    Д. Д. Луспеник

Судді:                                                                                               І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Р. А. Лідовець

http://reyestr.court.gov.ua/Review/84343932

[Перо]

Державний герб України

Постанова

Іменем  України

06 листопад 2019 року

м. Київ

справа № 753/24453/15-ц

провадження № 61-17653св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом- об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вишняківська-9»,

відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом- ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду                м. Києва від 18 листопада 2016 року в складі судді Каліушка Ф. А. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 09 березня 2017 року в складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Українець Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2014 року об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вишняківська-9» (далі - ОСББ «Вишняківська-9») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача борг за житлово-комунальні послуги у сумі 10 506 грн 41 коп., який утворився за період з січня 2011 року по грудень 2013 року.

На обґрунтування позовних вимог ОСББ «Вишняківська-9»  посилалося на те, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , а позивачем у належний спосіб та згідно із чинним законодавством нараховувалися платежі за житлово-комунальні послуги, які відповідач сплачує частково і не в повному обсязі, у зв`язку із чим за ним утворилась вищевказана заборгованість, яку просив стягнути у примусовому порядку.

У квітні 2014 року відповідач звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просив зобов`язати ОСББ «Вишняківська-9» укласти з ним договір про надання житлово-комунальних послуг та надати відповідні підтверджуючі документи щодо повноважень та тарифів, посилаючись на те, що укладення такого договору є обов`язком ОСББ, який останній не виконує та не реагує на його звернення з даного приводу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Справа розглядалась судами неодноразово.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 грудня 2015 року скасовано ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСББ «Вишняківська-9» про зобов`язання укласти договір, справу передано в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення суду першої та апеляційної інстанції залишено без змін.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 листопада 2016 року в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, виходив з того, що позивач неправильно обрав спосіб захисту порушеного права у розумінні статей 15, 16 ЦК України.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Дарницького районного суду                           м. Києва від 18 листопада 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що представник ОСББ «Вишняківська-9»під час розгляду справи не мала належним чином підтверджених повноважень на представництво юридичної особи. Правовий аналіз положень ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» свідчить про те, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, а саме його право на укладення договору про надання комунальних послуг, не суперечить частині другій статті 16 ЦК України, якою передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Заперечення на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 753/24453/15-ц з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року вказана справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року справу за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Вишняківська-9» про зобов`язання укласти договір призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою форми 3 від 04 лютого 2014 року № 9 та не є членом ОСББ.

ОСББ «Вишняківська-9» фактично здійснює функції управителя будинком      АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідними договорами, угодами з  постачальниками послуг, зокрема питної води, електроенергії, а також кошторисами та  договорами на виконання ремонтних робіт щодо утримання будинку.

Відповідно до статуту ОСББ «Вишняківська-9» та протоколу № 32 правління ОСББ «Вишнякіська-9» від 10 грудня 2010 року було проведено письмове опитування з приводу затвердження бюджету на 2011 рік  та встановлено тариф з оплати комунальних послуг та послуг з утримання будинку та прибудинкової території за 1 кв. м  у розмірі  2 грн 23 коп.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про зобов`язання ОСББ «Вишняківська-9» укласти з ним договір про надання житлово-комунальних послуг, суди виходили з того, що позивач неправильно обрав спосіб захисту свого порушеного права у розумінні статей 15, 16 ЦК України, проте це не позбавляє його права звернутись до суду з позовом про визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов`язків (статті 3, 6, 12-15, 20 ЦК України, статті 3-5 ЦПК України 2004 року) можна дійти висновку про те, що в разі невизнання споживачем права виробника, (виконавця) послуг на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії.

ЦК України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за винятком випадків, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642?643 ЦК України.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. 

Розкриваючи зміст засади свободи договору, у статтях 6, 627 ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Вказаний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 08 травня 2018 року у справі № 757/45133/15-ц (провадження

№ 14-114цс18), в якій також вирішувався спір про зобов`язання відповідача укласти житлово-комунальний договір.

Пунктом 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач комунальних послуг, зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Таким чином, обраний ОСОБА_1 , який є споживачем комунальних послуг, спосіб судового захисту шляхом зобов`язання укласти договір про надання житлово-комунальних послуг відповідає вимогам статті 16 ЦК України.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій вказаних вимог закону не врахували, у зв`язку дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 з посиланням на те, що обраний позивачем спосіб судового захисту не передбачений статтею 16 ЦК України, чим фактично самоусунулись від вирішення спору по суті.

Крім того, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції,

не з`ясував питання щодо умов надання житлово-комунальних послуг, а також не дослідив процедуру погодження між сторонами умов договору.

Оскільки відповідно до статті 400 ЦПК України у Верховного Суду відсутні процесуальні можливості з`ясувати дійсні обставини справи та оцінити докази, які не були досліджені судами попередніх інстанцій, колегія суддів приходить до висновку про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 09 березня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                           В. О. Кузнєцов

Судді :                                                                                                     В. С. Жданова

                                                                                                                 В. М. Ігнатенко

                                                                                                                 С. О. Карпенко

                                                                                                                 В. А. Стрільчук

http://reyestr.court.gov.ua/Review/85614367