Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2020 року

Київ

справа №815/5329/16

адміністративне провадження №К/9901/45754/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н. В., суддів: Берназюка Я. О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання протиправною та скасування постанови, за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на постанову Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Танцюри К. О. від 27.02.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Стас Л. В., Турецької І. О., Косцової І. П. від 15.06.2017,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1.          У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" (далі - Товариство, ТОВ "Інфокс", позивач) звернулося з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - ГУ Держпродспоживслужби, відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 22.09.2016 №35 про накладення на ТОВ "Інфокс" стягнення у вигляді штрафу в сумі 7398,71 гривень, передбачених статтею 23 Закону України від 12.05.1991 №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі - спірна постанова, Закон №1023-ХІІ відповідно).

2.          В обґрунтуванні позову зазначалось про те, що Товариство не допускало порушень, про які іде мова у спірній постанові, а тому така, на думку позивача, є протиправною та підлягає скасуванню. При цьому, позивач наголошував, що оскаржуваною постановою відповідача було накладено стягнення за порушення, які не зафіксовані в акті перевірки.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3.          Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017, позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано спірну постанову.

4.          Висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог ґрунтуються на тому, що витрати на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) засобу обліку, які є власністю споживача, до 29.01.2016 не були включені до складу тарифів на послуги централізованого постачання холодної води та водовідведення, встановлених для філії "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс", відтак витрати за періодичну повірку квартирних засобів обліку води та теплової енергії покладались саме на споживачів, які, у встановлений строк, її не здійснили.

5.          На підставі викладеного, суди констатували, що ТОВ "Інфокс" правомірно здійснив споживачам нарахування за надані ним послуги згідно з нормативами (нормами) водопостачання, які, однак, сплачені не були, що й зумовило обмеження водопостачання.

6.          Вищевказані дії позивача, згідно з позицією судів попередніх інстанцій, вчинені ним у межах положень договору, який передбачає таку можливість виключно в разі невиконання спершу споживачем власних зобов`язань за договором, що є обґрунтованою та розумною реакцією постачальника товарів/послуг на відсутність оплати за вже отриманий товар, й це узгоджується з положенням статей 610, 611, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7.          Не погоджуючись з вищенаведеними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить їх скасувати і відмовити у позові.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8.          Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі звернень споживачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ГУ Держспоживслужби проведено позапланову перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів ТОВ "Інфокс", за результатами якої складено акт від 25.07.2016 №13 та уточнення від 01.08.2016 до акту №13 від 25.07.2016.

9.          На підставі акту перевірки від 25.07.2016 №13, ГУ Держпродспоживслужби прийнято постанову від 22.09.2016 №35 про накладення на ТОВ "Інфокс" стягнень, передбачених статтею 23 Закону №1023-ХІІ.

10.          Згідно зазначеної постанови відповідачем відповідно до пунктів 7, 11, 4 частини першої статті 23 Закону №1023-ХІІ застосовано до ТОВ "Інфокс" штраф у розмірі 7398,71 гривень за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги та реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативно правових актів стосовно безпеки для життя, здоров`я та майна споживачів і навколишнього природного середовища.

11.          Як випливає зі змісту спірної постанови, перевіркою встановлено відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію (об`єм послуги з водопостачання та її ціну), порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги та реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативно правових актів стосовно безпеки для життя, здоров`я та майна споживачів і навколишнього природного середовища. Зокрема, ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" у порушення абзацу другого пункту 10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі - Правила №630) допущено справляння плати за особовими рахунками № НОМЕР_1 споживача ОСОБА_1 , № НОМЕР_2 споживача ОСОБА_2 за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань, що вводить в оману споживачів, й, в порушення пункту 4 частини першої статті 4, пунктів 5, 7 частини першої статті 21, частини четвертої статті 17 Закону №1023-ХІІ, обмежує їх право на одержання необхідної, достовірної та своєчасної інформації про фактичний об`єм та визначення належним чином ціни наданої послуги з водопостачання.

12.          У спірній постанові відповідача вказано й про порушення ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал", як виконавцем послуг, вимог частини четвертої статті 17 Закону України від 11.02.1998 №113/98-ВР «Про метрологію та метрологічну діяльність» (далі - Закон №113/98-ВР, чинний станом на день виникнення спірних правовідносин), підпункту 6 пункту 29 та підпункту 4 пункту 32 Правил №630 та умов пунктів 3.2.2, 3.5.6 Договору про надання послуг постачання холодної води та водовідведення гарячої води від 16.03.2009 №22436/5 та від 16.05.2011 №46177/5, укладених між ТОВ "Інфокс" філією "Інфоксводоканал" та споживачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо здійснення контролю установленого міжповіркового інтервалу водомірів та право споживачів на періодичну повірку квартирних приладів обліку холодної води.

13.          Окрім цього, підставою для накладення штрафу на Товариство слугувало порушення абзацу першого частини третьої статті 16 Закону України від 24.06.2004 №1875-IV «Про житлово - комунальні послуги» (далі - Закон №1875-IV, чинний станом на час виникнення спірних правовідносин), частини першої статті 4 Закону України від 24.02.1994 №4004-XII «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (далі - Закон №4004-XII у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), а саме - у період з 27.05.2015 позивачем допущено припинення безперебійного надання послуг водовідведення споживачу ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , що не відповідає вимогам нормативно - правових актів стосовно безпеки для життя, здоров`я та майна споживачів, чим, всупереч пункту 3 частини першої статті 4, частини третьої статті 6, частини першої статті 14 Закону №1023-ХІІ, порушено право споживачів на безпеку продукції.

14.          Зважаючи на встановлені за результатами перевірки порушення та на підставі статті 26  Закону №1023-ХІІ позивачу, як суб`єкту господарювання, надано припис до акту від 25.07.2016 №13, яким його зобов`язано: - відновити послугу з водовідведення гр. ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 та провести перерахунок розміру плати за фактично не надані послуги з водовідведення у період з 27.05.2015 до дня відновлення послуги з водовідведення, відповідно до Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 №151 (далі - Порядок №151); - провести корегування нарахувань за послуги з централізованого холодного водопостачання, які були виставлені споживачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за нормами споживання, з урахуванням вимог частини другої пункту 10 Правил №630, а саме з урахуванням показників приладів обліку води; - привести умови договорів від 16.03.2009 №22536/5 та від 16.05.2011 №46177/5 у відповідність до Правил №630 та Типового договору, виключивши з договору несправедливі умови, зокрема друге речення пункту 3.4.5.

15.          Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 16.03.2009 між філією "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" та ОСОБА_1 було укладено договір на водопостачання та водовідведення від 16.03.2009 №22436/5, згідно пунктом 3.4.5 якого обов`язок щодо повірки засобу обліку покладено на ОСОБА_1 .

16.          Актом Комунального підприємства "Сервісний центр" від 22.12.2010  №213084, який підписано ОСОБА_1 без будь-яких зауважень, зафіксовано встановлення 22.12.2010 за адресою: АДРЕСА_2 , засобів обліку КВ -15 №189370, КВ-15 № 032236 (для холодної води) та КВ-15 №519194, КВ-15 №565074 (для гарячої води) із зазначенням необхідності провести повірку засобів обліку у четвертому кварталі 2013 року.

17.          В обумовлений строк ОСОБА_1 повірку засобу обліку не провів, у зв`язку з чим ТОВ "Інфокс" було прийнято рішення провести нарахування ОСОБА_1 за нормами водоспоживання за період з 01.02.2016 по 16.05.2016.

18.          Крім того, 16.05.2011 філією "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" та ОСОБА_2 було укладено договір на водопостачання та водовідведення від 16.05.2011 №46177/5, згідно пунктом 3.4.5 якого обов`язок щодо повірки засобу обліку покладено на ОСОБА_2 .

19.          Згідно акту Комунального підприємства "Сервісний центр" від 05.10.2010 №235056, який підписано ОСОБА_2 без будь-яких зауважень, зафіксовано встановлення 05.10.2010 за адресою: АДРЕСА_3 , засобів обліку КВ -15 №351354, КВ-15 № 373447 (для холодної води) та КВ-15 №5356867, КВ-15 №5222029 (для гарячої води) із зазначенням необхідності провести повірку засобів обліку у четвертому кварталі 2013 року.

20.          Однак, у межах вищевказаного строку ОСОБА_2 повірку засобу обліку не провів, у зв`язку із чим, з урахуванням акту Комунального підприємства "Сервісний центр" від 18.12.2006 №429061 про попередню повірку наведених засобів обліку з незмінними показниками з 2006 року по 2010 рік, позивачем було прийнято рішення провести нарахування ОСОБА_2 за нормами водоспоживання, починаючи з 01.06.2015.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

21.          У касаційній скарзі відповідач наполягає на тому, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є помилковими й не відповідають фактичним обставинам справи і положенням законодавства, яким урегульовані спірні правовідносини

22.          Скаржник зазначає, що суди, встановивши обставини справи, які підтверджують наявність у споживачів відповідних лічильників, не враховали вимоги абзацу другого пункту 10 Правил №630, який забороняє справляти плату за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань, а отже помилково вказали на відсутність порушення Товариством вищеназваних приписів законодавства.

23.          Наголошує відповідач і на тому, що відповідно до абзацу 5 пункту 15 цих же Правил, плата за послуги вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання з моменту виявлення несправності засобів обліку води і теплової енергії, однак такого у ході розгляду справи не встановлено, у зв`язку з чим, є необґрунтованим висновок судів про правомірність нарахування Товариством плати за послуги споживачам без врахування показників квартирних лічильників.

24.          Касаційна скарга містить аргументи й щодо того, що чинне у період спірних правовідносин законодавство не надає право виконавцю і споживачу відмовлятися від урахування показників засобів обліку в разі порушення інтервалу повірки таких засобів, однак суди, всупереч наведеного правового регулювання, погодились із доводами Товариства про те, що нездійснення споживачами повірки лічильників води є порушенням з їх сторони своїх договірних зобов`язань і дає позивачу легітимну можливість нараховувати плату за послуги згідно з нормативами (нормами) споживання.

25.          Помилковими вважає скаржник й висновки судів про те, що проведення періодичної повірки засобів обліку води покладається саме на споживачів та здійснюється за їх рахунок, оскільки це прямо суперечить положенням частини четвертої статті 17 Закону №113/98-ВР, а також вимогам підпункту 6 пункту 29 Правил №630.

26.          Мотивуючи касаційну скаргу відповідач акцентував увагу, окрім іншого, й на тому, що, як вбачається з вищевикладеного, Товариство нараховувало плату за послуги з водовідведення і водопостачання з порушенням вимог законодавства й прав споживачів, а тому несплата останніми відповідних рахунків, не може бути підставою для обмеження водопостачання.

27.          До того ж, у ракурсі названих у касаційній скарзі доводів, скаржник вказує, що припинення безперебійного надання споживачам комунальних послуг з водовідведення і водопостачання з указаних Товариством підстав порушує приписи пункту 2 частини першої статті 4, частини першої статті 6 Закону №1023-ХІІ, пункт 1 частини третьої статті 16, частини другої статті 21 Закону №1875-IV, пункту 3 Правил №630 та відповідні положення ЦК України про договір.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

28.          Так, у частині другій статті 19 Конституції України закріплено правило, за яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29.          Згідно з вимогами частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю та безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

30.          Відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) та виробниками, виконавцями, продавцями різних форм власності регулює Закон №1023-ХІІ, який також встановлює права споживачів.

31.          За приписами пунктів 4, 7, 11 частини першої статті 23 Закону №1023-ХІІ у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров`я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, - у розмірі трьохсот відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб`єкт господарської діяльності не веде обов`язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

32.          У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію або продавця (у випадках, визначених      Законом України "Про електронну комерцію") - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб`єкт господарської діяльності не веде обов`язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

33.          У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги), а за ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній календарний місяць, але не менше п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

34.          Порядком проведення перевірок у суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов`язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2012 №310, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.05.2012 за №743/21056 (далі - Порядок №310) визначено механізм здійснення державного контролю посадовими особами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (надалі - Держспоживінспекція України) та її територіальних органів за додержанням законодавства про захист прав споживачів суб`єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства (надалі - суб`єкти господарювання), крім Держспоживінспекції в Автономній Республіці Крим.

35.          Порядок №310 розроблений відповідно до вимог Законів України "Про захист прав споживачів", Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини у сфері захисту прав споживачів.

36.          Підпунктом 4.2.6 пункту 4.2 Порядку №310 встановлено, що за результатами перевірки відповідно до виявлених порушень керівником органу з питань захисту прав споживачів або його заступником приймаються рішення про накладення на винних осіб адміністративних стягнень та застосовування адміністративно-господарських санкцій.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

37.          У справі, яка переглядається, судами встановлено, що за результатами проведеної відповідачем перевірки встановлено порушення Товариством пунктів 3, 4 частини першої статті 4, частини третьої статті 6, частини першої статті 14, частини четвертої статті 17, пунктів 5, 7 частини першої статті 21 Закону №1023-ХІІ, частини четвертої статті 17 Закону №113/98-ВР, абзацу першого частини третьої статті 16 Закону №1875-IV, частини першої статті 4 Закону №4004-XII, абзацу другого пункту 10, підпункту 6 пункту 29, підпункту 4 пункту 32 Правил №630 та умов пунктів 3.2.2, 3.5.6 Договору про надання послуг постачання холодної води та водовідведення гарячої води від 16.03.2009 №22436/5 та від 16.05.2011 №46177/5, укладених між ТОВ "Інфокс" філією "Інфоксводоканал" та споживачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо здійснення контролю установленого міжповіркового інтервалу водомірів та право споживачів на періодичну повірку квартирних приладів обліку холодної води.

38.          В свою чергу, у відповідності до частини четвертої статті 17 Закону №113/98-ВР періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки, що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, покладається на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Періодична повірка проводиться за рахунок тарифів на електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

39.          Відповідно до абзацу другого пункту 10 Правил №630 справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абз. 5 п. 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку. У разі виникнення сумнівів щодо правильності показань квартирних засобів обліку споживач в установленому порядку може проводити їх позачергову повірку за власні кошти, про що інформує виконавця.

40.          Пунктами 9, 30, 32 цих же Правил передбачено, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов`язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, в той час як обов`язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства.

41.          В той же час, згідно з положеннями підпункту 6 пункту 29, підпункту 4 пункту 32 Правил №630, споживач має право на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку. Виконавець зобов`язаний контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж.

42.          Верховний Суд у постанові від 15.07.2019 у справі №235/499/17 зробив висновок про те, що підприємства, які надають послуги з водопостачання повинні забезпечити виконання робіт з періодичної повірки, обслуговування та ремонту квартирних засобів обліку води за рахунок включення цих робіт до тарифу на водопостачання.

43.          Відповідно до умов пункту 3.5.6 договорів про надання послуг постачання холодної води та водовідведення, підведення гарячої води, укладених між позивачем та споживачами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , споживач має право на періодичну повірку, обслуговування і ремонт (в тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) квартирних приладів обліку.

44.          Разом з тим, друге речення пункту 3.4.5 відповідних договорів містить обов`язок споживача проводити періодичну повірку квартирних приладів, при тому, що, як зазначено вище, відповідно до підпункту 6 пункту 29 Правил №630 споживач лише має право на періодичну повірку, обслуговування та ремонт квартирних засобів обліку, а контролювати встановлені міжповірочні інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж, відповідно вказаних Правил, зобов`язаний виконавець.

45.          У цьому випадку в договорах про надання послуг постачання холодної води та водовідведення, підведення гарячої води включені права та обов`язки сторін, які не передбачені нормами чинного законодавства, покладають додатковий тягар на споживачів.

46.          Зокрема, це слідує з того, що витрати на проведення планових періодичних повірок, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку гарячої та холодної води, відповідно до підпункту 79 розділу «Визначення обсягу і групування планованих витрат, що включаються до повної собівартості послуг з централізованого постачання гарячої води» і 16 розділу «Визначення обсягу і групування планових витрат, що включаються до повної собівартості послуг з централізованого постачання холодної води, водовідведення» постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» від 01.06.2011 №869, включені до складу витрат на збут, які в свою чергу, враховуються при формуванні тарифу.

47.          Суд окремо звертає увагу на те, що згідно із частиною другою 207 Господарського кодексу України нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов`язану сторону певних обов`язків. Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

48.          З огляду на зазначені приписи, Суд констатує нікчемність положень договорів про надання послуг постачання холодної води та водовідведення, водовідведення гарячої води, укладених між Товариством та споживачами, які покладають на останніх обов`язок щодо проведення повірки засобів обліку, адже такі положення взагалі не покладають на зобов`язану сторону (позивача) певних обов`язків, а саме обов`язку проводити повірку засобів обліку, який закріплений у підпункті 4 пункту 32 Порядку №630.

49.          Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №815/5331/16.

50.          Отже, Верховний Суд вважає, що, враховуючи приписи вищевикладених правових норм законодавства й наявну правозастосовчу практику, обов`язок проведення періодичної повірки та відповідальність за своєчасність її проведення покладається виключно на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

51.          При цьому, оскільки Товариство є монополістом з водопостачання та водовідведення в м. Одесі, то його дії, пов`язані з обмеженням або припиненням водопостачання та водовідведення, суперечать Закону України «Про природні монополії».

52.          З огляду на це, в діях позивача міститься склад порушення, визначений диспозиціями пунктів 4, 7 статті 23 Закону №1023-ХІІ, й такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №815/3742/16 та від 27.02.2020 у справі №815/3916/16.

53.          За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що зафіксовані відповідачем у акті перевірки порушення мали місце, а наведені позивачем доводи і наявні у справі докази цього не спростовують, у зв`язку з чим спірна постанова ГУ Держпродспоживслужби є правомірною та скасована судами попередніх інстанцій помилково.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

54.          Ураховуючи викладене, Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України, дійшов висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального та допустили порушення норм процесуального права, а отже ухвалили незаконні судові рішення, які, як наслідок, підлягають скасуванню.

55.          За правилами пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

56.          Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).

57.          Зважаючи на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що призвело до помилкових висновків стосовно протиправності спірної постанови відповідача та ухвалення судових рішень, які не відповідають закону, Верховний Суд вважає за необхідне їх скасувати, а касаційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби задовольнити й ухвалити нову постанову про відмову в позові.

58.          Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 350, 355, 356, підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач                                                                                                                                    Н.В. Коваленко

Судді:                                                                                                                                                                 Я.О. Берназюк

                                                                                                                                                                                                 І.В. Желєзний

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/88575356

ВС констатував нікчемність положень договорів, що покладають на споживачів обов'язок з перевірки приладів обліку
https://zib.com.ua/ua/142802-vs_konstatuvav_nikchemnist_polozhen_dogovoriv_scho_pokladayu.html