Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Схоже, КАС (правда, переважно колишні обласні судді) нарешті погоджується, що цидулка "розрахунок заборгованості" не є належним доказом (не є бухгалтерськими документом у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік»).

Державний герб України

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №759/7135/18                                                                                      Головуючий у І інстанції - Величко Т.О.

апеляційне провадження №22-ц/824/10048/2019                                        Доповідач у ІІ інстанції - Суханова Є.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді:               Суханової Є.М.,

суддів:                                     Кулікової С.В., Ігнатченко Н.В.

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води,

встановив:

Позивач в травні 2018 року звернувся до суду з вказаним вище позовом, мотивуючи його тим, що 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також в газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511) було опубліковано Договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню, розроблені для фізичних осіб, що є власниками/квартиронаймачами у багатоквартирному житловому будинку.

Ці договори були складені на підставі типового договору, затвердженого постановою КМ України від 21 липня 2005 року № 630 та є Договорами приєднання, а отже такий договір може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з централізованого опалення та гарячої води, які постачає ПАТ «Київенерго».

Відповідно до п.11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку.

Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.

За результатами аналізу оплат з`ясовано, що відповідач користується послугами, але не в повному обсязі виконує зобов`язання по сплаті заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Свої зобов`язання відповідач виконує неналежно внаслідок чого заборгованісті за: централізоване опалення становить 4087,38 грн, постачання гарячої води - 17222,87 грн.

Загальна сума заборгованості станом на 01 листопада 2016 року становить 21310,25 грн.

Сума боргу за послуги централізованого опалення та постачання гарячої води з урахуванням індексу інфляції та 3% річних складає 24706,38 грн.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 4087,38 грн за надані послуги з центрального опалення, 17222,87 грн за постачання гарячої води, 4904,41 грн 3% річних та інфляційну складову боргу, а також 1762 грн судового збору.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року, у задоволенні позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Комунальне підприємство виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» подало апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним та всебічним дослідженням всіх обставин справи та невідповідності висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилалося на те, що КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у м. Києві з 01 травня 2018 року.

11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» було укладено Договори №602-18, №603-18 про відступлення права грошової вимоги (цесії), за якими ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло право грошової вимоги до боржників з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської РДА від 14 червня 2018 року, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та послуг з гарячого водопостачання.

При поданні позову, позивачем були надані належні та допустимі докази заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .

Просило, скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав суду доказів  у який спосіб було проведено розрахунок наданих та отриманих відповідачем послуг. Тобто, позивач не навів суду підстави з яких можна вважати, що у відповідача за місцем надання послуг утворилась заборгованість, у розмірі вказаному позивачем за відсутності доказів про ціни та тарифи.

З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг відносяться послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Пунктом 5 ч. З ст. 20 цього ж Закону встановлено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках (до них належать і власники квартир у кооперативних будинках та викуплених квартир) є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних квартирах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі. Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій зобов`язані сплачувати як квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартир.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Крім того, статтями 20 та 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, відповідно до яких споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов`язком виконавця - є надання таких послуг вчасно та відповідної якості.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Згідно зі ст. 162 ЖК України, плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Частиною 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст. 21, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо ціну продукції (вартість послуги) визначено неналежним чином. Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно з п. 1 ст. 625 цього Кодексу, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 80 ЦПК України визначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами 1,2 ст.83 ЦПК України передбачено подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог надав суду розрахунок боргу та розрахунок заборгованості, які не є бухгалтерськими документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік».

Так, відповідно до зазначеної норми, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами.

Обов`язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.

Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Матеріали справи не містять доказів про те, у який спосіб було проведено розрахунок наданих та отриманих відповідачем послуг, серія та номер засіб обліку теплової енергії, якщо такий було встановлено на житловий будинок, або нарахування послуг ЦО проводилось, згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з розрахунку за 1 кв.м опалювальної площі та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів наданих цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

Матеріали справи також не містять доказів про показники лічильників гарячої води.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач не навів суду підстави з яким можна вважати, що у відповідача за місцем надання послуг утворилась заборгованість, у розмірі вказаному позивачем за відсутності доказів про ціни та тарифи.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Справа судом розглянута повно та об`єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано вірно.

Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, -

постановив:

          Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий:                                                         Є.М. Суханова

Судді                                                                        С.В. Кулікова

Н.В. Ігнатченко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/85613703

Рішення суду першої інстанції:

(click to show/hide)

Державний герб України

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/7135/18

пр. № 2/759/1217/19

        13 травня 2019 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Величко Т.О.,

за участю секретаря судового засідання - Дудник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води, -

                                                                 ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ПАТ «Київенерго» звернулося до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ухвалою Подільського районного суду м. Києва №758/17186/17 від 16.01.2017 року відмовлено у прийнятті заяви ПАТ «Київенерго» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості.

Представник позивача зазначив, що 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «КИІВЕНЕРГО» а також в газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511) було опубліковано Договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню, розроблені для фізичних осіб, що є власниками/квартиронаймачами у багатоквартирному житловому будинку. Ці договори були складені на підставі типового договору, затвердженого постановою КМ України від 21.07.2005 № 630 та є Договорами приєднання, а отже такий договір може бути укладений лише шляхом приєднання дргої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 , (далі Відповідач), мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , є споживачем послуг з централізованого опалення та гарячої води, які постачає ПАТ «КИІВЕНЕРГО» (далі Позивач).

Відповідно до п.11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.

Представник позивача зазначив, що за результатами аналізу оплат з`ясовано, що Відповідач користується послугами, але не в повному обсязі виконує зобов`язання по сплаті заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Свої зобов`язання Відповідач виконує неналежно внаслідок чого заборгованісті за: централізоване опалення - 4087,38 грн. постачання гарячої води - 17222,87 грн. Загальна сума заборгованості станом на 01.11.2016 становить 21310,25 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошової зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленої індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, яки інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сума боргу за послуги централізованого опалення та постачання гарячої води з урахуванням індексу інфляції та 3% річни складає 24706,38 грн.

Ухвалою суду від 02.07.2018 року відкрито провадження в спрощеному провадженні. Ухвалою суду від 02.10.2018 року відкрито провадження в загальному провадженні. Ухвалою суду від 24.01.2019 року замінено позивача у справі на Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (код ЄДРПОУ 40538421, 01001, м.Київ, пл.І.Франка, 5).

Представник позивача у судове засідання не з`явився.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, згідно п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, в порядку заочного розгляду справи.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг відносяться послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Пунктом 5 ч. З ст. 20 цього ж Закону встановлено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках (до них належать і власники квартир у кооперативних будинках та викуплених квартир) є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних квартирах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі. Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій зобов`язані сплачувати як квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартир.

Згідно ст. 77 ЦПК України 1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст.78 ЦПК України1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.79 ЦПК УкраїниДостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ст 80 ЦПК УкраїниДостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

        Згідно ст. 81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.2. У справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.3. У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв`язку з повідомленням ним або членом його сім`ї про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов`язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача.4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

       Згідно ст. 9 закону України "Про бухгалтерський облік" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити:назву документа (форми);дату і місце складання;назву підприємства, від імені якого складено документ;зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.3. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.4. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.5. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.6. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.7. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.8. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.9. Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов`язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Судом встановлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 року №868 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", Правил надання послуг з централізованого опалення та постачання холодної та горячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 21.07.2005 року №630, виконавець послуг був зобов"язаний повідомити споживачів послуг про перелік послуг, їх вартість,загальну вартість місячного платежу, структуру тарифів, нормативи (норми) споживання, режим надання послуг, їх спживчі властивості, якісні показники надання послуг, гранічні строки усунення аварій або інших порушень порядку надання послуг, такі докази позивач суду не надав.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Крім того, статтями 20 та 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, відповідно до яких споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов`язком виконавця - є надання таких послуг вчасно та відповідної якості.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Згідно зі ст. 162 ЖК України, плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Частиною 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст. 21, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо ціну продукції (вартість послуги) визначено неналежним чином. Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Судом встановлено, що позивач в обгрунтування заявлених позовних вимог надав суду розрахунок боргу та розрахунок заборгованості ( а.с.11,12) за підписом представника позивача, які не є бухгалтерськими документами у розумінні ст 9 Закону України " Про бухгалтерський облік" та корінці наряду підключення будинку до опалення за період 22.10.2014 року ,10.10.2015 року,12.10.2016 року ( а.с.16-17).

Судом встановлено, що позивач не надав суду доказів та не повідомив про підстави звільнення від доказування, у який спосіб було проведено розрахунок наданих та отриманих відповідачем послуг, серія та номер засіб обліку теплової енергії, якщо такий було встановлено на житловимй будинок, або нарахування послуг ЦО проводилось, згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з розрахунку за 1 кв.м опалювальної площі та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фктичної кількості днів наданих цієї послуги в місяці, який є розрахунковим. також не надано доказів про показники лічильників горячої води. Тобто позивач не навів суду підстави з яким можна вважати, що у відповідача за місцем наддання послуг утворилась забогованість, у розмірі вказаному позивачем за відсутності доказів проо ціни та такифи..       

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно з п. 1 ст. 625 цього Кодексу, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку позовна заява не доведена та не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст. 92 Конституції України, ст.ст. 319, 322, 526, 625 ЦК України, ст. 68 ЖК України, ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 353 ЦПК України, суд, -

                                                                 УХВАЛИВ:

У задоволені позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води - відмовлено.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Т.О.Величко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/81894389