Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

Постанова

Іменем  України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 755/14208/17-ц

провадження № 61-6040св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - приватне підприємство «Інноваційні новітні послуги «Каскад»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , приватне підприємство «Інноваційні послуги населенню «Каскад»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного підприємства «Інноваційні новітні послуги «Каскад» на постанову Київського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1.    Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року приватне підприємство «Інноваційні новітні послуги «Каскад» (далі - ПП «ІНП «Каскад») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , приватне підприємство «Інноваційні послуги населенню «Каскад» (далі - ПП «ІПН «Каскад»), про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційних втрат і трьох процентів річних.

Позовна заява мотивована тим, що 14 вересня 2012 року між обєднанням співвласників багатоквартирного будинку «Грін Хауз» (далі - ОСББ «Грін Хауз») та ПП «ІПН «Каскад» укладено договір № 9/12 про надання послуг з управління будівлі № 10а, будівельним комплексом та прибудинковою територією, що розташоані по АДРЕСА_1 .

01 жовтня 2012 року між ПП «ІНП «Каскад» та ОСОБА_1 , який є власником нежилих приміщень № 1-№ 2 у нежитловому будинку АДРЕСА_1 , укладено договір № 1/3 П про надання послуг з утримання будівлі № 10а будівельного комплексу та прибудинкової території.

Зазначало, що для забезпечення надання зазначених послуг ним були укладені відповідні договори з постачальниками/виробниками послуг.

Проте відповідач порушує свої зобов`язання щодо сплати коштів за надані комунальні послуги та послуги з утримання будинку та прибудинкової території в установлений законодавством строк.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість    у розмірі 168 568,21 грн, з яких: заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 78 098,86 грн, інфляційні втрати у розмірі 81 329,93 грн, три проценти річних у розмірі 9 139,42 грн, та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01 листопада                     2018 року у складі судді Гончарука В. П. позов ПП «ІНП «Каскад» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП «ІНП «Каскад» заборгованість за житлово-комунальні послуги з урахуванням інфляційних витрат та трьох процентів річних у розмірі  91 887,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП «ІНП «Каскад» 1 762 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що  ОСОБА_1 , як споживач, у період з 01 жовтня 2012 року до 16 травня 2013 року не сплачував своєчасно грошові кошти за надані житлово-комунальні послуги з утримання належних йому на праві власності нежитлових приміщень. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

При цьому зазначив, що зобов`язальні правовідносини склалися між ОСОБА_1 і  ПП «ІПН «Каскад», але 04 квітня 2017 року між останнім та ПП «ІНП «Каскад» було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передає новому кредиторові належне йому право вимоги за договором № 1/3П про надання послуг з утримання будівлі № 10а будівельного комплексу та прибудинкової території                          від 01 жовтня 2012 року, а також право вимоги повернення боргу                             за отримані житлово-комунальні послуги за період з жовтня 2012 року до квітня 2013 року на загальну суму 78 098,86 грн, тому ПП «ІНП «Каскад»                     є новим кредитором.

Крім того, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, тому суд стягнув з відповідача інфляційні втрати у розмірі 11 240,34 грн та три проценти річних у розмірі 2 548,00 грн за період з жовтня 2012 року                      до лютого 2017 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року апеляційну скаргу ПП «ІНП «Каскад» задоволено частково, апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - задоволено частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове.

У задоволенні позовних вимог ПП «ІНП «Каскад» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ПП «ІПН «Каскад», про стягнення коштів відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не обґрунтував розмір проведеного нарахування коштів за електропостачання та електроенергію, не надав доказів, які б надавали суду можливість перевірити правильність сум, нарахованих за спожиту електроенергію та електропостачання (показники лічильника), їх вартість та обсяг фактично наданих відповідачу послуг.

Оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості не знайшли свого підтвердження, то вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних теж не підлягають задоволенню.

Також суд зазначив, що відмовити в позові у зв`язку з пропуском строку можливо лише тоді, коли позов є обґрунтованим, а у разі необгрунтованості позовних вимог та пропуску строку звернення до суду в позові слід відмовити за безпідставністю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2019 року ПП «ІНП «Каскад» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу                                  № 755/14208/17-ц з Дніпровського районного суду м. Києва.

У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2019 року справу за позовом ПП «ІНП «Каскад» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ПП «ІПН «Каскад», про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційних втрат і трьох процентів річних призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що на адресу ОСОБА_1 надсилались рахунки-фактури, в яких зазначались, зокрема, вид послуги, тариф, метраж території, показники лічильника, підрахунок.

Крім того, від ОСОБА_1 не надходило претензій, зауважень щодо ненадання чи неякісного надання житлово-комунальних послуг, не надходило заперечень з приводу виду послуг, порядку нарахування, сум, визначених в рахунках-фактурах, що надавались позивачем.

Нарахування за житлово-комунальні послуги відбувалось за період                       з жовтня 2012 року до квітня 2013 року. Починаючи з квітня 2013 року                   ПП «ІПН «Каскад» вже не виступало управителем будівельного комплексу                за адресою: АДРЕСА_1 , обслуговування будинку здійснювалось ОСББ «Грін Хауз».

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що в цих квитанціях                             від 01 квітня 2013 року, від 18 квітня 2013 року, від 14 травня 2013 року отримувачем платежу є ОСББ «Грін Хауз», а не ПП «ІПН «Каскад», тому останній не міг їх врахувати під час здійснення розрахунку.

Також відповідачу надсилалися рахунки-фактури, які включали послуги                 з охорони та їх вартість. Відповідач не заперечував щодо надання цих послуг, а третьою особою - ОСОБА_2 , проводилась часткова оплата отриманих послуг з охорони об`єкта.

Також суд неправильно визначив період, за який стягуються кошти,                         не врахував рішення голови правління ОСББ, де визначений тариф на охорону та експлуатаційні витрати для відповідача. Безпідставно прийшов до висновку, що відсутність підписаного додатку до договору звільняє   ОСОБА_1 від обов`язку сплачувати послуги, якими він користувався.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 22 січня                    2008 року є власником нежилих приміщень №№ 1, 2 (група приміщень № 18 ), що розташовані у будинку АДРЕСА_1 .

14 вересня 2012 року між ОСББ «Грін Хауз» та ПП «ІПН «Каскад» укладено договір № 9/12 про надання послуг з управління будівлі № 10а, будівельним комплексом та прибудинковою територією по просп АДРЕСА_1 .

01жовтня 2012 року ПП «ІПН «Каскад» укладено договір про надання послуг з утримання будівлі № 10а будівельного комплексу та прибудинкової території з ОСОБА_1 , який є власником нежилих приміщень з № 1                по № 2 , що розташовані у нежитловому будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 509,10 кв. м.

Згідно з пунктом 1.1 договору про надання послуг з утримання будівлі                    № 10а будівельного комплексу та прибудинкової території, ПП «ІПН «Каскад» забезпечує надання послуг з утримання будинку АДРЕСА_1 , а відповідач має забезпечити своєчасну оплату таких послуг за встановленим графіком у строк та на умовах, що передбачені Основним договором.

Відповідно до пункту 1.2. договору про надання послуг з утримання будівлі № 10а будівельного комплексу та прибудинкової території, ПП «ІПН «Каскад» надає послуги відповідно до встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг.

Для забезпечення надання зазначених послуг позивачем були укладені відповідні договори з постачальниками/виробниками послуг, а саме: підрядний договір на виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів від 01 жовтня 2012 року; договір про надання охоронних послуг                        від 01 жовтня 2012 року; договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 14 листопада 2012 року; договір на постачання електричної енергії від 03 січня 2013 року; договір про надання послуг по охороні об`єкту                  від 12 лютого 2013 року;

04 квітня 2017 року між ПП «ІПН «Каскад» та ПП «ІНП «Каскад» укладено договір № 0404-1016 про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передає новому кредитору належне йому право вимоги за договором про надання послуг з утримання будівлі № 10а, будівельного комплексу та прибудинкової території від 01 жовтня 2012 року, а також право вимоги повернення боргу за отримані житлово-комунальні послуги за період жовтень 2012 року до квітня 2013 року на загальну суму                78 098,86 грн.

Отже, правонаступником ПП «ІПН «Каскад» є ПП «ІНП «Каскад».

2.    Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПП «ІНП «Каскад» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

За правилами частини четвертої статті 319, статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України  «Про житлово-комунальні послуги», чинного на час виникнення спірних правовідносин, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція,

відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього ж Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений у пункті 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня              2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з довідкою по нарахуванню та сплаті комунальних послуг                      від 21 березня 2016 року сума боргу відповідача становить 78 098,86 грн               (а. с. 15 т. 1).

Даних, які вказували б про відсутність надання відповідачу послуг, матеріали справи не містять.

Проте судом установлено, що предметом спору є заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з жовтня 2012 року до квітня                2013 року. 

Згідно з частиною першою статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

ОСОБА_1 заявив про застосування строку позовної давності (а. с. 179,                  т. 1) і саме на це він звертав увагу в апеляційній скарзі (а. с. 32-40, т. 2).

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права (у разі його порушення, невизнання або оспорювання) та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За відсутності порушення суб`єктивного права чи інтересу або ж за відсутності самого суб`єктивного права позовна давність застосовуватись не може.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 256, 261 і 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.

Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Суд на зазначене уваги не звернув, не врахував, що оплачувати житлово-комунальні послуги це обов`язок споживача, а невиконання цього обов`язку порушує право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого він звернувся до суду. При цьому відповідач заявив про застосування позовної давності.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства «Інноваційні новітні послуги «Каскад» задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 листопада                     2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 лютого                   2019 року скасувати.

У задоволенні позову приватного підприємства «Інноваційні новітні послуги «Каскад» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , приватне підприємство «Інноваційні послуги населенню «Каскад», про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                    Д. Д. Луспеник

Судді:                                                                                               І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Р. А. Лідовець

http://reyestr.court.gov.ua/Review/86435504