Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 522/2173/14

провадження № 61-21971св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Сімекс»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Сімекс» та ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Одеської області від  22  лютого 2017 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Гірняк Л. А., Дрішлюка А. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2014 року Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Сімекс» (далі - ОСББ «Сімекс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги.

Позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 є членом ОСББ «Сімекс» та власником квартири АДРЕСА_1 та має заборгованість за надані комунальні послуги за період з 01 червня 2012 року по 03 листопада 2014 року у розмірі 39 953,95 грн.

З урахуванням зазначеного ОСББ «Сімекс» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані комунальні послуги у розмірі 39 953,95 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2014 року позовну заяву ОСББ «Сімекс» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Сімекс» заборгованість за надані комунальні послуги за період з 01 червня 2012 року по 03 листопада 2014 року у розмірі 39 953,95 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 отримує комунальні послуги, проте не виконує передбачений законом обов`язок своєчасної їх оплати, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка підтверджена наданим позивачем розрахунком і відповідачкою не спростована.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 08 вересня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСББ «Сімекс» відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 лютого 2016 року касаційну скаргу ОСББ «Сімекс» задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Одеської області від  08  вересня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 22 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСББ «Сімекс» задоволено частково. Стягнуто з  ОСОБА_1 на користь ОСББ «Сімекс» заборгованість за  комунальні послуги в розмірі 1 753,92 грн. У задоволенні решти позовних вимог ОСББ «Сімекс» відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, щовисновки суду першої інстанції про наявність у відповідачки заборгованості за спожиті комунальні послуги є правильними. Водночас, визначаючи розмір цієї заборгованості, суд першої інстанції не з`ясував її складові, не звернув уваги на часткове її погашення під час розгляду справи у розмірі 32 669,12 грн.

Крім того, суд залишив поза увагою, що тарифи на комунальні послуги затверджені загальними зборами учасників ОСББ «Сімекс» лише 29 жовтня 2014 року, що унеможливлює нарахування та стягнення заборгованості за  попередній період. Таким чином, позовні вимоги ОСББ «Сімекс» підлягають задоволенню в частині наявної заборгованості за листопад 2014  року.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їхніх доводів

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСББ «Сімекс» просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і  залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга ОСББ «Сімекс» мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції не є законним і обґрунтованим. Встановлені апеляційним судом обставини про те, що ОСОБА_1 не є членом ОСББ «Сімекс», а також відсутність між сторонами договору про обслуговування не звільняють її від оплати комунальних послуг, що відповідає положенням статті 360 ЦК України, частини першої статті 68 ЖК  УРСР, пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». У 2011 році ОСОБА_1 виконувала обов`язки голови правління ОСББ «Сімекс» та особисто брала участь у  розробленні «Цін/тарифів на послуги за утримання будинку та прибудинкової території АДРЕСА_2 . При цьому з 01 липня 2011 року до 01 червня 2012 року сплачувала вартість наданих ОСББ послуг за новими тарифами. Враховуючи часткове погашення відповідачкою під час розгляду справи заборгованості у розмірі 32 669,12 грн, можна дійти висновку про визнання нею позовних вимог. Висновки апеляційного суду про неправомірність стягнення заборгованості у судовому порядку за період з 01 червня 2011 року по 29 жовтня 2014 року не звільняють споживача послуг від обов`язку їх сплати.

Оспорення законності тарифів немає значення, оскільки відповідач неодноразово визнавала тарифи, сплачуючи кошти за використані комунальні послуги.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду і ухвалити нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог та стягнув заборгованість за календарний період, який не був предметом судового розгляду. Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСББ «Сімекс» надало розрахунок заборгованості у розмірі 39 953,95 грн за період з 01 червня 2012 року по 03 листопада 2014 року включно, тоді як апеляційним судом стягнуто заборгованість у розмірі 1 753,92 грн за листопад 2014 року, яка не була включена до зазначеного періоду.

Крім того, суд апеляційної інстанції стягнув заборгованість за послуги з опалення на підставі тарифів, які не були затверджені рішенням загальних зборів ОСББ «Сімекс» від 29 жовтня 2014 року.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзивів на касаційні скарги сторони до суду не подали.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСББ «Сімекс» на рішення Апеляційного суду Одеської області від 22 лютого 2017 року та зупинено виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення касаційного розгляду.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 22 лютого 2017 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 вересня 2017 року справу за позовом ОСББ «Сімекс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року цивільну справу № 522/2173/14-ц передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 . Вказаний будинок є частиною житлового комплексу, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирних будинків АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8

Право власності відповідача підтверджується свідоцтвом про право власності від 18 липня 2012 року та витягом з Єдиного реєстру про державну реєстрацію прав (т.1 а. с. 7, 8).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 має заборгованість за надані комунальні послуги з 01  червня 2012 року по 03 листопада 2014 року у розмірі 39 953,95 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набуття чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а касаційна скарга ОСББ «Сімекс» підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Статтею 213 ЦПК України 2004 року передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до пунктів 1-5 частини першої статті 214 ЦПК України 2004  року під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в  позові відмовити.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 68 ЖК УРСР наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву споживача відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Ці положення закону конкретизовано в пункті 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель зобов`язаний забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об`єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Ще одним критерієм класифікації житлово-комунальних послуг є порядок затвердження цін/тарифів на них. Залежно від цього згідно із частиною першою статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є три групи житлово-комунальних послуг: 1) житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики; 2) житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Відповідно до статті 162 ЖК УРСР плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно з частинами першою та другою статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України від  29  листопада 2001  року № 2866-ІІІ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - ОСББ).

Відповідно до частини четвертої статті 4 цього Закону основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об`єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних із діяльністю об`єднання.

За змістом статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів членами об`єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.

У разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов`язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об`єднання має право звернення до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку (частина шоста статті 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Частиною першою статті 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» на співвласника покладено зобов`язання: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням.

Згідно з частинами п`ятою, восьмою статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» у разі, якщо правління об`єднання самостійно здійснює функції управителя, воно за договором із постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг. У цьому випадку об`єднання несе повну відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих членами об`єднання комунальних послуг. Відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об`єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості з плати за відповідними рахунками у примусовому порядку.

Отже, відповідно до наведених вимог чинного законодавства особа, яка є власником приміщення і, у свою чергу, співвласником будинку, в якому створено ОСББ, однак не є членом цього об`єднання, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об`єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів. При цьому ні Законом про ОСББ, ні іншими законодавчими актами України не передбачено затвердження або погодження органами місцевого самоврядування розмірів внесків і платежів, визначених загальними зборами ОСББ, що спростовує доводи відповідачки у цій частині.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 916/2197/13 (№ 3-28гс15) та від  11  листопада 2015 року у справі № 3-945гс15за позовом ОСББ щодо стягнення заборгованості з оплати фактично спожитих послуг.

Відповідно до пунктів 8.1, 8.2 статуту ОСББ «Сімекс», затвердженого установчими зборами 19 серпня 2000 року, для забезпечення належного утримання будинків і прибудинкової території об`єднання щорічно складає та затверджує на загальних зборах кошторис, в якому передбачаються такі статі витрат: поточні витрати, витрати на оплату комунальних та інших послуг, витрати та накопичення на ремонт будинків, інші витрати.

Згідно з пунктом 8.5 статуту ОСББ «Сімекс» розмір щомісячних платежів для оплати комунальних та інших послуг визначається згідно з показаннями лічильників або затверджених у встановленому порядку тарифів.

Протоколом № 17 загальних зборів ОСББ «Сімекс» від  29  жовтня 2014 року підтверджується, що питання встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги розглядалося загальними зборами ОСББ «Сімекс» 29 жовтня 2014 року (т. 2 а. с. 100).

ОСОБА_1 , заперечуючи проти доводів позивача, а також на підтвердження доводів касаційної скарги вказувала на те, що нарахування ОСББ «Сімекс» заборгованості за період з 01 червня 2012 року до 29 жовтня 2014  року є незаконним, оскільки здійснено до затвердження та прийняття загальними зборами ОСББ «Сімекс» цін/тарифів на житлово-комунальні послуги (29 жовтня 2014  року).

Водночас ОСОБА_1 , яка не є членом ОСББ «Сімекс», що нею не заперечується, не долучалась до участі в роботі об`єднання для покращення благоустрою будинку, у тому числі і щодо внесення пропозицій про конкретну вартість житлово-комунальних послуг; не пояснила суду, яким чином ціни/тарифи ОСББ «Сімекс» 2011 року, затверджені загальними зборами об`єднання у 2014 році, порушують чи обмежують її у праві вільного користування та розпорядження своєю власністю на рівні з іншими власниками квартир багатоповерхового будинку, з огляду на невідповідність встановлених тарифів положенням законодавства України у сфері регулювання ринку житлово-комунальних послуг.

Незважаючи на те, що Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» на час прийняття спірного рішення не регламентував обов`язкову присутність співвласників, які не є членами об`єднання, на зборах об`єднання, ОСОБА_1 не була позбавлена можливості брати участь у формуванні цін та тарифів, що кореспондується з положеннями частини четвертої статті 319 ЦК України, якою визначено, що власність зобов`язує.

Незатвердження загальними зборами ОСББ «Сімекс» тарифів у 2011 році за наявності загальновідомої інформації про вартість житлово-комунальних послуг не спростовує той факт, що ОСОБА_1 безперешкодно отримувала такі послуги та частково здійснювала за них оплату у 2011, 2012 та 2014 роках.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що особа, яка є власником приміщення у будинку, в якому створено ОСББ, зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна незалежно від членства в об`єднанні, а тому за наявності підтверджених витрат на управління, утримання та збереження будинку заявлена сума боргу підлягає стягненню.

При цьому колегія суддів зазначає, що сплата ОСОБА_1 на стадії розгляду справи у суді першої інстанції 32 669,12 грн врахована позивачем в  уточненій позовній заяві від 18 листопада 2014 року.

Беручи до уваги, що суд першої інстанції до спірних правовідносин правильно застосував наведені норми матеріального права, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Статтею 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу ОСББ «Сімекс» задоволено, то з ОСОБА_1 на його користь підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 478,80 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Сімекс» задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Одеської області від 22 лютого 2017 року скасувати.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2014  року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Сімекс» судовий збір у розмірі 478 (чотириста сімдесят вісім) грн 80 коп., сплачений за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                Д. Д. Луспеник

Судді:                                                                                            О. В. Білоконь

                                                                                                       Б. І. Гулько

                                                                                                       Є. В. Синельников

                                                                                                       Ю. В. Черняк

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/88168627

[Gelo]

Это что, получается ВС узаконил новые тарифы ОСББ вместо общего собрания?
Теперь надо ожидать последствия в многочисленных ОСББ - просто будут объявлять новые тарифы без утверждения на общем собрании. Это все начнется после такого новаторства ВС в законодательстве.
 Жить станет еще лучше.....

[Перо]

За збоченою логікою Луспеника передбачені законом загальні збори для затвердження тарифу (внеску) в ОСББ взагалі не потрібні. Ось мотивувальна частина рішення суду апеляційної інстанції, яке цей маразматик пустив коту під хвіст:

Підтверджено матеріалами справи, визнано представником позивача в судовому засіданні, що в 2011 році тарифи були встановлені одноособово колишнім головою правління обєднання ОСОБА_4, загальними зборами не затверджувались, і лише загальними зборами 29.10.2014 року такі були затверджені вперше, в тому числі, і ті, які діяли з 2011 року (а.с.100,т.2).

Викладені обставини свідчать про те, що тарифи до 29.10.2014 року були не затверджені у встановленому порядку, відтак могли бути предметом оплати добровільно тим, хто не піддає сумніву факт їх надання та розмір, але за наявності спору правових підстав для їх стягнення у цей період немає. Затвердження їх за минулий період на законі не ґрунтується.

З огляду на зазначене, в судовому порядку з відповідачки може бути стягнута заборгованість за спірний період з часу затвердження тарифів у встановленому порядку, а такими є послуги за період листопада 2014 року.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64987925

На фото: видатний "мислитель" сучасності Луспеник.