Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Це позиція, на якій я наполягав до 15.12.2017 р. (до нової редакції КАС), коли суди, включаючи ВАСУ, неправомірно застосовували 6 міс. строк для звернення до суду з моменту оприлюднення (публікації) НПА:

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2019 року

Київ

справа №712/8985/17

адміністративне провадження №К/9901/49333/18

Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

суддів: Олендера І.Я., Гімона М.М., Гриціва М.І., Данилевич Н.А., Ханової Р.Ф., Смоковича М.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №712/8985/17,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська будівельно-торгова компанія» до Черкаської міської ради про визнання нечинним рішення про встановлення місцевих податків, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська будівельно-торгова компанія» на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 листопада 2017 року (постановлену у складі судді Пироженка В.Д.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року (постановлену у складі колегії суддів Сорочка Є.О., Літвіної Н.М., Федотова І.В.)

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаська будівельно-торгова компанія» звернулось до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до Черкаської міської ради, в якому просило визнати нечинним, таким, що не набрало чинності рішення Черкаської міської ради «Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси» від 22 січня 2015 року №2-672 (далі - Рішення №2-672).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, оскаржене Рішення №2-672 не було опубліковано у встановлений законом спосіб, а тому позивач вважає його таким, що не вступило в законну силу та, як наслідок, є нечинним.

Короткий зміст рішень судів першої інстанції та апеляційної інстанцій

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 листопада 2017 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська будівельно-торгова компанія» до Черкаської міської ради про визнання нечинним, таким, що не набрало чинності рішення Черкаської міської ради від 22 січня 2015 року за №2-672 «Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси» - залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 листопада 2017 року залишено без змін.

Залишаючи позов без розгляду на підставі статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду, далі -КАС України), суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач, звернувшись у липні 2017 року до суду з позовом про скасування Рішення №2-672, пропустив шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 99 КАС України, без поважних на те причин.

Визнаючи причини пропуску строку звернення до адміністративного суду неповажними, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач був обізнаний про існування Рішення №2-672 у 2015 році, оскільки саме в цьому періоді його застосовував при самостійному обчисленні, декларуванні і сплаті податків до місцевого бюджету. Крім того, суди дійшли висновку про те, що обставини належного чи неналежного оприлюднення оскаржуваного рішення міської ради не впливають на факт обізнаності позивача про це рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаська будівельно-торгова компанія» звернулось з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частини п'ятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 99, частини третьої статті 171, частини першої статті 223 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).

Зокрема, вказує на те, що шестимісячний строк звернення до суду ним не пропущений, оскільки лише з моменту офіційного опублікування акта органу місцевого самоврядування, особа, права якої порушені таким актом, має реальну можливість дізнатися про його зміст, а тому саме з цього моменту починається відраховуватись строк звернення з позовом до суду. Позивач зазначив, що опублікування Рішення №2-672 в Інформаційному віснику Черкаської міської ради «Місто» не може вважатись офіційним оприлюдненням, оскільки вказаний випуск друкованого засобу масової інформації не містить публікації додатків до рішення, зокрема Додатку 1. Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Черкаси, в якому встановлено ставку податку.

Відзив на касаційну скаргу Черкаська міська рада не надіслала, що не заважає подальшому розгляду справи.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2018 року прийнято до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська будівельно-торгова компанія» на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2018 року касаційну скаргу передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду.

ІIІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Черкаською міською радою прийнято Рішення №2-672, яке опубліковане 02 лютого 2015 року у Інформаційному віснику Черкаської міської ради №1, яке належить Комунальному підприємству «Муніципальне інформаційне агенство «Черкаси» Черкаської міської ради.

Позивач протягом 2015 року самостійно обчислював, декларував та сплачував податок, який відповідач встановив оскарженим Рішенням №2-672.

25 травня 2017 року позивач направив до відповідача запит на отримання публічної інформації, в якому просив надати інформацію про таке: « 1. Де та у який спосіб було оприлюднено Рішення?; 2. Чи було Рішення офіційно опубліковано у друкованому засобі масової інформації?; 3. Чи є у Черкаської міської ради комунальний друкований засіб масової інформації?; Чи укладено Черкаською міською радою угоди (угоду) із будь-якими засобами масової інформації щодо офіційного опублікування рішень Черкаської міської ради?».

Відповідач листом від 09 травня 2017 року №7671-01-9 надав відповіді на поставлені позивачем у запиті запитання.

Не погоджуючись з Рішенням №2-672, позивач у липні 2017 року звернувся до суду з цим позовом. При цьому, позивач наголошує на тому, що дізнався про порушення своїх прав оскаржуваним Рішенням №2-672 лише після отримання листа Черкаської міської ради від 29 травня 2017 року.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, Суд виходить з таких міркувань.

Суд касаційної інстанції наголошує на том, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.

Пунктом 12.5 статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Згідно частини п'ятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Особливості оскарження нормативно-правових актів, зокрема, органів місцевого самоврядування передбачені статтею 171 КАС України. Правила цієї статті не містять спеціальних вимог до строку звернення до адміністративного суду з позовами, предметом оскарження яких є нормативно-правові акти.

Згідно частини першої, другої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, законодавець встановлює строк звернення до адміністративного суду з дня, коли особа дізналася або мала б дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Перевіряючи обґрунтованість висновку судів першої та апеляційної інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду, Суд враховує сутність і ознаки нормативно-правового акту.

Для нормативно-правових актів притаманні такі характерні властивості, ознаки:

-          приймається як у спосіб безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це органом за встановленою процедурою;

-          містить загальнообов'язкові правила поведінки, легітимізовані людьми;

-          розрахований на невизначене коло осіб та багаторазове застосування.

Згідно частини першої статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Прийняття органом місцевого самоврядування нормативно-правового акту про встановлення місцевих податків чи зборів визначає передумови виникнення у платника податків податкового обов'язку за відповідним податком чи збором, який полягає у його обчисленні, декларуванні та/або сплаті в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України.

Тому, звертаючись до суду з позовом про оскарження нормативно-правового акту, позивач має обґрунтувати не лише зміст позовних вимог, а і факт порушення цим актом його суб'єктивних прав, свобод, інтересу.

Конституційний Суд України у рішення від 16.04.2009 №7-рп/2009, проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Суд зазначає, що дія нормативно-правового акту є постійною тривалий час і не обмежується його разовим застосуванням. Відповідно, чинним нормативно-правовим актом суб'єктивні права, свободи чи інтереси можуть порушуватися неодноразово, тобто постійно, упродовж усього часу чинності такого акту.

Тому, факт порушення прав, свобод чи інтересів, у разі дії чинного нормативно-правового акту, може мати триваючий характер. Оскільки чинний нормативно-правовий акт може обумовлювати триваюче порушення суб'єктивних прав, свобод чи інтересів, то, відповідно, строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії) нормативно-правового акту.

Отже, обчислюючи строк звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження нормативно-правового акту, необхідно брати до уваги таке:

-          багаторазове застосування та триваюча дія (тривала чинність) нормативно-правового акту;

-          дійсність факту перебування суб'єкта у відносинах, які регулюються нормативно-правовим актом;

-          дата факту порушення прав, свобод, інтересів, тобто - коли саме особа (позивач) дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

-          чи є чинним нормативно-правовий акт, яким порушено права, свободи, інтереси особи (позивача);

-          чи перебуває особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду;

-          коли вступила особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і, коли з них вибула?

З урахуванням вищезазначеного, можна зробити висновок, що за умови перебування особи (позивача) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду, строк звернення до адміністративного суду із позовом не може обмежуватися шістьма місяцями, передбаченими частиною другою статті 99 КАС України. У разі оскарження нормативно-правового акту строк такого оскарження буде вимірюватися усім часом чинності цього нормативно-правового акту.

Зважаючи на наведений аналіз норм права та фактичних обставин адміністративної справи, змісту правового регулювання, Суд робить висновок про порушення норм процесуального права при постановлені ухвали Соснівським районним судом            м. Черкаси та прийнятті постанови Київським апеляційним адміністративним судом.

За правилами частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин Суд робить висновок, що оскаржені ухвала Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 листопада 2017 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року мають бути скасовані з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська будівельно-торгова компанія» - задовольнити.

2. Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 листопада 2017 року й постанову Київського апеляційного адміністративного суду 28 березня 2018 року у адміністративній справі №712/8985/17 - скасувати.

3. Справу направити на продовження розгляду до Соснівського районного суду          м. Черкаси.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач                                                                      В.М.Бевзенко

Судді                                                                                          І.Я.Олендер

                                                                                          М.М.Гімон

                                                                                          М.І.Гриців

                                                                                          Н.А.Данилевич

                                                                                          Р.Ф.Ханова

                                                                                          М.І.Смокович

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80457637

[Юрій Васильович]

Добра звістка.

[Перо]

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2019 року

м. Київ

справа №457/908/17

адміністративне провадження №К/9901/7056/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Желєзного І.В., Стародуба О.П.,

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року (колегія суддів: Старунський Д.М., Багрій В.М., Курилець А.Р.)

у справі №457/908/17

за позовом   ОСОБА_1

до  Трускавецької міська ради Львівської області

про визнання протиправним та скасування п. 4 рішення Трускавецької міської ради №166 від 19.05.2016.

І. РУХ СПРАВИ

1.          21.08.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до Трускавецької міської ради Львівської області про визнання протиправним та скасування п.4 рішення Трускавецької міської ради №166 від 19.05.2016 «Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради та у власності фізичних та юридичних осіб» №166 від 19.05.2016 року про внесенні змін до рішення Трускавецької міської ради №789 від 30.01.2015 року «Про встановлення місцевих податків та зборів на території м. Трускавця».

2.          Ухвалою від 17.09.2018 Трускавецького міського суду відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_1 . без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

3.          Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 24.09.2018 позов задоволено.

4.          Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2019 рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 24.09.2018 скасовано та залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до Трускавецької міської ради Львівської області про визнання протиправним та скасування п. 4 рішення Трускавецької міської ради №166 від 19.05.2016.

5.          Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, яка надійшла до Верховного Суду 13.03.2019. Просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

6.          Ухвалою Верховного Суду від 09.04.2019 відкрито касаційне провадження.

7.          07.05.2019 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу. Просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а справу розглядати без участі відповідача.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8.          19.05.2016 Трускавецька міська рада ухвалила рішення № 166 «Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради та у власності фізичних та юридичних осіб».

9.          Пунктом 4 цього рішення вирішено внести зміни до рішення Трускавецької міської ради №789 від 30.01.2015 «Про встановлення місцевих податків та зборів на території м. Трускавця»: доповнити додаток №1 цього рішення пунктом 3.4.4 такого змісту: земельний податок на земельні ділянки, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб для ведення комерційної діяльності, на яких розпочато будівельні роботи та не закінчено протягом трьох років з дня отримання декларації (дозволу) на початок будівельних робіт в тому числі на реконструкцію, а також на яких розташовані металеві кіоски, або павільйони становить 3 відсотки від їх нормативної грошової оцінки.

10.          Згідно з Договором купівлі-продажу від 06.08.2012 ОСОБА_1 придбав у власність об`єкт незавершеного будівництва магазину з офісними приміщеннями б/н, 68 % готовності по АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, площею 0,0090 га кадастровий номер - НОМЕР_1 , на якій він розташований.

11.          Позивач з рішенням не згідний, вважає що воно порушує його права, а тому звернувся до суду з позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

12.          Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки Податковим кодексом України не передбачено встановлення такого податку. Встановлення різних ставок земельного податку з однаковим цільовим призначенням для суб`єктів господарювання порушує принцип рівності платників податків перед законом.

13.          Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, яким позов було задоволено, дійшов іншого висновку - про залишення позову без розгляду.

14.          Суд виходив з того, що позивач повинен був дізнатися про порушення свого права з часу оприлюднення оскаржуваного рішення, тобто у серпні 2016 року. До суду позивач звернувся лише 21.08.2017, тобто після спливу шестимісячного строку звернення до суду та без зазначення обставин, які б свідчили про пропущення встановленого строку звернення до адміністративного суду з поважних причин.

15.          На переконання апеляційного суду, позивач мав усі правові підстави для вчасного звернення до суду з відповідним позовом у розумні строки, будь-яких перешкод для реалізації такого права матеріали справи не містять, як і підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

16.          У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду про залишення позову без розгляду з таких підстав:

А) суд не взяв до уваги доводів про причини пропуску строку звернення до суду, а саме те, що позивач не є підписником бюлетеню «Голос ради», в якому було опубліковано оскаржуване рішення та не є активним користувачем мережі Інтернет;

Б) суд не звернув увагу на те, коли оскаржуване рішення буде застосовано до конкретних суб`єктів, на яких він поширюється. До позивача, як платника нового податку введеного згідно з оскаржуваним рішенням, цей податок був вперше застосований податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2017 № 368050-1313, яке ОСОБА_1 отримав у липні 2017 року. Отже, початком перебігу строку звернення до суду слід вважати саме липень 2017 року, а не дату друку рішення у місцевій газеті. До суду вперше позивач звернувся в серпні 2017 року, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду з моменту, коли дізнався про це.

В) порушення прав у разі дії нормативно-правового акта може мати триваючий характер, тому строк звернення до суду слід розраховувати протягом усього часу чинності акта.

17.          У запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що позивачем не було обґрунтовано факт порушення оскаржуваним рішенням його прав. Крім того, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про звернення позивача до суду після спливу шестимісячного строку.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18.          Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та заперечень проти неї, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, і  дійшов висновку про задоволення касаційної скарги.

19.          Предметом касаційного оскарження є правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні судового рішення, яким позовну заяву залишено без розгляду.

20.          Звертаючись до суду з позовом про оскарження нормативно-правового акту, позивач має обґрунтувати не лише зміст позовних вимог, а і факт порушення цим актом його суб`єктивних прав, свобод, інтересу. Зважаючи на обставини справи, судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що оскаржуване рішення Трускавецької міської ради є нормативно-правовим актом, а позивач є особою, на яку поширюється це рішення.

21.          У справі №712/8985/17 Верховним Судом досліджувалися правовідносини щодо строку звернення до адміністративного суду з позовами, предметом оскарження яких є нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування. У постанові від 13.03.2019 було висловлено правову позицію:

«… дія нормативно-правового акту є постійною тривалий час і не обмежується його разовим застосуванням. Відповідно, чинним нормативно-правовим актом суб`єктивні права, свободи чи інтереси можуть порушуватися неодноразово, тобто постійно, упродовж усього часу чинності такого акту.

Тому, факт порушення прав, свобод чи інтересів, у разі дії чинного нормативно-правового акту, може мати триваючий характер. Оскільки чинний нормативно-правовий акт може обумовлювати триваюче порушення суб`єктивних прав, свобод чи інтересів, то, відповідно, строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії) нормативно-правового акту.

Отже, обчислюючи строк звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження нормативно-правового акту, необхідно брати до уваги таке:

- багаторазове застосування та триваюча дія (тривала чинність) нормативно-правового акту;

- дійсність факту перебування суб`єкта у відносинах, які регулюються нормативно-правовим актом;

- дата факту порушення прав, свобод, інтересів, тобто - коли саме особа (позивач) дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

- чи є чинним нормативно-правовий акт, яким порушено права, свободи, інтереси особи (позивача);

- чи перебуває особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду;

- коли вступила особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і, коли з них вибула.

З урахуванням вищезазначеного, можна зробити висновок, що за умови перебування особи (позивача) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду, строк звернення до адміністративного суду із позовом не може обмежуватися шістьма місяцями, передбаченими частиною другою статті 99 КАС України. У разі оскарження нормативно-правового акту строк такого оскарження буде вимірюватися усім часом чинності цього нормативно-правового акту».

22.          Суд не вбачає підстав для відступу від цього висновку Верховного Суду у справі, що розглядається.

23.          Залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що позивач дізнався про зміну розміру земельного податку, введеного оскаржуваним рішенням Трускавецької міської ради, коли отримав податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017 № 368050-1313 про сплату земельного податку з фізичних осіб (отримане у липні 2017 року), та самостійно почав з`ясовувати причини зміни збільшення його розміру. Оскаржуваний нормативно-правовий акт був чинний і застосовувався до позивача на час звернення до суду. Отже, правовідносини, які виникли на підставі цього акту, тривали.

24.          З огляду на вищенаведене, строк звернення до адміністративного суду із позовом не може обмежуватися шістьма місяцями, передбаченими частиною другою статті 99 КАС України.

25.           Відповідно ч. 1 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

26.          Враховуючи, що судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права при ухваленні постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2019, які призвели до постановлення незаконної постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, Суд доходить висновку в необхідності задоволення касаційної скарги та направлення справи на продовження розгляду до цього ж суду.

27.          За подання касаційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 1280 грн. (квитанція від 26.03.2019 № 0.0.1308825845.1), який слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 343, 349, 353, 356 КАС України, Суд -

У Х В А Л И В:

1.  Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року у справі №457/908/17 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

4. Стягнути з Трускавецької міська ради Львівської області (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Бориславська, 2; ЄДРПОУ 26230588) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; номер ІПН НОМЕР_2 ) судові витрати за подання касаційної скарги у розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Cуддя                                                                                                               Кравчук В.М.

Суддя                                                                                                              Желєзний І.В.

Суддя                                                                                                              Стародуб О.П.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/82120017

[Перо]

Державний герб України
ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа №803/931/16

адміністративне провадження №К/9901/14226/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Стародуба О.П., Яковенка М.М.,

розглянув в порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року (суддя Дмитрук В.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року (колегія у складі суддів Улицького В.З., Гулида Р.М., Кузьмича С.М.)

у справі № 803/931/16

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

треті особи - Комунальне підприємство "Луцькводоканал", Луцька міська рада, Луцька об`єднана державна податкова інспекція Державної фісакальної служби, Державна фінансова інспекція у Волинській області

про визнання протиправним та скасування рішення.

УСТАНОВИВ:

1.          16.06.2016 позивачі звернулися до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання незаконною постанови № 2769 від 12.11.2015 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП «Луцькводоканал».

2.          Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31.08.2016, залишеною без змін ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016, адміністративний позов залишено без розгляду.

3.          Така позиція судів  попередніх інстанцій була зумовлена тим, що позивачами порушено приписи ч.1, 2 ст.99 КАС України, а саме: пропущено шестимісячний строк звернення до суду.

4.          За таких обставин, беручи до уваги дату постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП «Луцькводоканал» за № 2769 від 12.11.2015 та дату звернення позивачів до адміністративного суду (16.06.2016), суди дійшли висновків, що позивачами пропущено шестимісячний строк звернення до суду встановлений ч.2 ст.99 КАС України та не наведено поважності причин пропуску строку.

5.          Апеляційний суд не взяв до уваги твердження ОСОБА_2 про те, що останній стало відомо про порушення своїх прав 26.02.2016 після оплати за комунальні послуги по водопостачанню, оскільки оскаржувана постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг окрім офіційної публікації в газеті «Луцький замок» від 10.12.2015, висвітлюється на офіційному сайті Комісії та сайті КП «Луцькводоканал», а тому про зазначене рішення позивач могла дізнатись набагато раніше.

6.          08.11.2016 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Позивача ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року. Скаржник просив скасувати оскаржувані рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

7.          Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2016 у зазначеній справі було відкрито провадження. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України 01.02.2018 справу було передано до Верховного Суду.

8.          08.12.2016 надійшов відзив від Відповідача. Скаржник та Відповідач заявляли клопотання про розгляд справи за їхньої участі, однак ухвалою від 23.12.2019 Верховний Суд відмовив у задоволенні такого клопотання.

9.          Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій. Вважає, що суди попередніх інстанцій не приділили уваги наданим Позивачем доводам.

10.           ОСОБА_1 зазначає, що у судовому засіданні в суді першої інстанції він зазначав про те, що з 8 по 31 грудня 2015 року перебував на стаціонарному лікуванні і не міг ознайомитися з цією публікацією в газеті «Луцький замок», та покликався на можливість надати документи на підтвердження цього. Однак суд першої інстанції проігнорував заяву Позивача.

11.          Також Позивач зазначає, що і в апеляційній скарзі (т.1 а.с. 173-174) наголошував на вищенаведеному аргументі про перебування на лікуванні, але й суд апеляційної інстанції не взяв до уваги дане твердження.

12.          Зазначені аргументи Позивача не знайшли свого відображення в ухвалах судів.

13.          Оцінюючи наведені доводи, Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити.

14.          Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

15.          Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

16.          Відповідно до статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

17.          Пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено.

18.          Суд звертає увагу, що позивач звернувся до суду 16.06.2016. Стверджуючи, що строк звернення до суду пропущено, суд першої та апеляційної інстанції не з`ясували, коли саме Позивачу стало відомо про оскаржувану постанову та не проаналізували твердження Позивача та надані ним докази (т.1 а.с. 175-176) про перебування його на стаціонарному лікуванні, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості ознайомитися із опублікованою 10.12.2015 постановою в газеті «Луцький замок».

19.          Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

20.          В рішенні Європейського Суду з прав людини «Петриченко проти України» (набуло статусу остаточного 12.07.2016) зазначено: «…цілком проігнорувавши доводи заявника, навіть коли вони були конкретними, доречними та важливими, національні суди не дотримались свого зобов`язання за пунктом 1 статті 6 Конвенції» (п. 13).

21.          Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи позов без розгляду, належним чином не врахував доводи Позивача, не з`ясував, не дослідив та не дав правову оцінки вказаним обставинам, тим самим порушив право Позивача на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

22.          З огляду на це, суди повинні звертати увагу на усі доводи позивача, на тривалість строку, який пропущено, на поведінку позивача протягом цього строку, на дії, які він вчиняв, зокрема чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду, та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк з поважних причин.

23.          Окрім того, у постанові від 13.03.2019 у справі №712/8985/17 Верховний Суд звернув увагу, що дія нормативно-правового акту є постійною тривалий час і не обмежується його разовим застосуванням. Відповідно, чинним нормативно-правовим актом суб`єктивні права, свободи чи інтереси можуть порушуватися неодноразово, тобто постійно, упродовж усього часу чинності такого акту.

Тому, факт порушення прав, свобод чи інтересів, у разі дії чинного нормативно-правового акту, може мати триваючий характер. Оскільки чинний нормативно-правовий акт може обумовлювати триваюче порушення суб`єктивних прав, свобод чи інтересів, то, відповідно, строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії) нормативно-правового акту.

Отже, обчислюючи строк звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження нормативно-правового акту, необхідно брати до уваги таке:

- багаторазове застосування та триваюча дія (тривала чинність) нормативно-правового акту;

- дійсність факту перебування суб`єкта у відносинах, які регулюються нормативно-правовим актом;

- дата факту порушення прав, свобод, інтересів, тобто - коли саме особа (позивач) дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

- чи є чинним нормативно-правовий акт, яким порушено права, свободи, інтереси особи (позивача);

- чи перебуває особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду;

- коли вступила особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і, коли з них вибула?

З урахуванням вищезазначеного, можна зробити висновок, що за умови перебування особи (позивача) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду, строк звернення до адміністративного суду із позовом не може обмежуватися шістьма місяцями, передбаченими частиною другою статті 99 КАС України. У разі оскарження нормативно-правового акту строк такого оскарження буде вимірюватися усім часом чинності цього нормативно-правового акту.

24.          Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

25.          Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

26.          У зв`язку з викладеним Суд вважає передчасними та необґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку пред`явлення позову.

27.          Враховуючи наведене, Суд встановив порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

28.          Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. У ч. 4 цієї ж статті КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

29.          Враховуючи виявлені недоліки при оцінці доказів, Суд доходить висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 328, 341, 342, 345, 349, 353, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.          Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2.          Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у справі №803/931/16 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач                                                                                          В.М. Кравчук

Суддя                                                                                                              М.М. Яковенко

Суддя                                                                                                              О.П. Стародуб

http://reyestr.court.gov.ua/Review/87109928