Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

Постанова

Іменем України

29 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 645/2372/16-ц

провадження № 61-13620 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_2 ;

відповідач - ОСОБА_3 ;

представник відповідача - ОСОБА_4 ;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 26 червня 2019 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ :

1.    Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом                              до ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з 1991 року їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . Квартира розташована на першому поверсі житлового будинку.                       З 2013 року її сусідка - ОСОБА_3 , яка живе поверхом вище, почала проводити ремонтні роботи. Після закінчення робіт гучність з квартири відповідачки зросла у декілька разів.

Вона неодноразово зверталась до відповідачки з проханням поновити звукоізоляційне покриття, однак відповіді щодо вирішення конфліктної ситуації не отримала.

04 січня 2016 року вона звернулась з заявою до департаменту архітектурно-будівельної інспекції в Харківській області, який після проведення перевірки виявив переобладнання та перепланування житлового приміщення, зафіксовано порушення Державних будівельних норм (далі - ДБН).

В результаті порушення її права вона знаходиться за межею нормального життя, погіршилось харчування, мають місце хронічні психологічні та емоційні перевантаження, що позначились на стані здоров`я. Такими неправомірними діями відповідача їй було завдано також моральної шкоди.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд обов`язати відповідача відновити міжповерхове перекриття між квартирами АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 , стягнути з відповідача на її користь 50 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, а також понесені нею судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2019 року у складі судді Сілантьєва Е. Є. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_3 привести міжповерхове перекриття між квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_8 у належній їй квартирі АДРЕСА_3 до попереднього стану, що не порушує санітарно-технічних вимог щодо матеріалів міжповерхового перекриття та шумоізоляційних матеріалів міжповерхового перекриття. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь                      ОСОБА_1 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що унаслідок діяльності відповідача рівень шуму в квартирі позивача перевищує гранично встановлені норми, що свідчить про наявність у діях ОСОБА_3 порушень вимог чинного законодавства України у сфері містобудування, а також забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню. ОСОБА_1 зазнала тривалих втрат як немайнового, так і майнового характеру, а тому виходячи з засад справедливості у рахунок відшкодування моральної шкоди стягненню підлягає 5 тис. грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 26 червня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - задоволено. Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова                                  від 17 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачкою не надано доказів щодо збільшення шуму у її квартири у зв`язку з протиправними діями відповідача. Згідно з висновком, оформленим протоколом № 2150/ВФФ проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку від 24-25 лютого 2019 року, виміряні рівні еквівалентного та максимального звуку у житлових кімнатах № 1 та № 2 квартири АДРЕСА_2 перевищують допустиму санітарну норму нічного часу на 9-11 дБ та не відповідають вимогам ДБН В. 1.1-31:2013 «Захист територій, будинків і споруд від шуму» з урахуванням невизначеності вимірювань для кожного показника. Проте вказаним протоколом лише встановлено наявність перевищень звуку у квартирі позивачки, джерело їх походження не зазначено.

Незважаючи на те, що, підставою проведення дослідження є скарга на шум з квартири АДРЕСА_6 безпосередньо над квартирою АДРЕСА_1 (другий поверх), з тексту протоколу не вбачається, що невідповідність санітарним нормам виникла унаслідок здійснення переобладнань саме відповідачем, що ці порушення здійснюються саме з квартири АДРЕСА_6 . Актом огляду квартири АДРЕСА_6 від 07 вересня 2015 року № 504 встановлено, що у жовтні 2013 року власник вказаної квартири проводив ремонтно-будівельні роботи з переплануванням та збільшенням балкону. За вказаним фактом був складений адміністративний протокол від 14 жовтня 2013 року № 25 та направлена відповідна інформація до правоохоронних органів. Будь-які дозвільні документи на проведення вказаних ремонтно- будівельних робіт на вимогу контролюючих органів не надані. Листи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, на які посилається позивач в обґрунтування позову, свідчать про те, що в квартирі виконані роботи з перенесення перегородок, влаштування отворів в міжкімнатних перегородках, інших будівельних робіт за відсутності документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Між тим, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України при проведенні обстеження не зазначено щодо впливу цих переобладнань на рівень шуму у квартирі, лише констатовано факт проведення робіт. Також, листи, що надані позивачкою в обґрунтування позову, містять інформацію щодо встановлених нормативів, що містить довідковий характер, а також зазначають про відсутність проектної документації. В суді апеляційної інстанції сторонам було роз`яснено право на проведення відповідної судової експертизи, проте відповідне клопотання заявлено не було. Крім того, суд зазначив про нечіткість заявлених вимог, а саме, які конкретно роботи, у випадку порушення прав позивача, повинен виконати відповідач; висновок експерта (спеціаліста) з цього приводу також відсутній.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду                    від 31 липня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 645/2372/16-ц з Фрунзенського районного суду м. Харкова.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачем здійснено перепланування належної їй квартири без відповідних дозвільних документів, зокрема влаштовано балкон, перенесено міжкімнатні перегородки. Зазначала, що при складенні Звіту про проведення технічного обстеження від 05 липня 2016 року не було проведено вимірювання шуму, відтак, зазначений звіт складений з порушенням ДБН. Вважала, що відповідач без отримання дозвільної документації виконала будівельні роботи зі зменшення товщини міжповерхового покриття.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_3 .

Квартира ОСОБА_3 знаходиться над квартирою ОСОБА_1 .

Актом огляду квартири АДРЕСА_3 від 07 вересня 2015 року № 504 встановлено, що у жовтні 2013 року власник вказаної квартири проводив ремонтно-будівельні роботи з переплануванням та збільшенням балкону. За вказаним фактом був складений адміністративний протокол від 14 жовтня 2013 року № 25 та направлена відповідна інформація до правоохоронних органів. Будь-які дозвільні документи на проведення вказаних ремонтно- будівельних робіт на вимогу контролюючих органів не надані.

Згідно з листом від 20 січня 2016 року № 1020-256 Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України працівниками департаменту, які мають кваліфікаційні сертифікати відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних зі створенням об`єктів архітектури за напрямком « Експертиза і обстеження у будівництві », проведено обстеження квартири                  АДРЕСА_6 . За результатами вказаного обстеження встановлено, що в квартирі виконані роботи з перенесення перегородок, влаштування отворів в міжкімнатних перегородках, виконано інші будівельні роботи, що відносяться до самовільного перепланування та переобладнання.

Листом від 10 червня 2016 року № 572/0/250-16 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради повідомлено, що під час перевірки з виїздом по АДРЕСА_7 було встановлено факт улаштування балкону на 2 поверсі до квартири АДРЕСА_6 . Будь-які дозвільні документи на проведення вказаних ремонтно-будівельних робіт на вимогу контролюючих органів не надані.

Листом від 10 травня 2018 року № 1020-2972 Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області повідомлено, що документи, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів,                       а також інші тотожні документи, які б надавали право на виконання підготовчих та будівельних робіт у квартирі АДРЕСА_3 , відсутні.

Листом від 25 червня 2018 року № К-8-27119/1-18.08-31-8152/0/129-18 Департаменту житлового господарства виконавчого комітету Харківської міської ради повідомлено, що власник квартири АДРЕСА_3 здійснив ремонтні роботи з перепланування квартири та балкону, однак будь-які дозвільні документи на проведення таких робіт не надав.

Листом від 10 травня 2018 року № 1020-2972 Державної архітектурно-будівельної інспекції України повідомлено, що у єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація щодо видачі документів дозвільного та декларативного характеру, які б надавали право на виконання підготовчих та будівельних робіт за вищевказаною адресою.

Згідно з листом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради                         від 05 червня 2018 року №1588/0/250-18 під час проведення позапланової перевірки інспекцією встановлено, що квартира АДРЕСА_3 на праві приватної власності належить фізичній особі. Планування приміщень вищезазначеної квартири відповідає представленому технічному паспорту, виготовленому товариством з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональне бюро з технічної інвентаризації» від 22 січня 2016 року. Штамп встановленого зразку щодо самочинного будівництва, реконструкції відсутній. Ознак проведення будівельних робіт не встановлено (а.с. 157, т. 2).

2.    Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Згідно з частиною другою статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Стаття 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» визначає, що жилі будинки і прибудинкові території є захищеними об`єктами, на яких шум при здійсненні будь-яких видів діяльності (у тому числі побутової) не повинен перевищувати рівнів, установлених санітарними нормами для відповідного часу доби.

Згідно з пунктом 1.4.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово- комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов`язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану. У разі, якщо самовільне перепланування або переобладнання приводить до погіршення технічного стану жилого будинку в цілому та порушуються права інших споживачів, зазначені роботи виконуються виконавцем послуг, питання відшкодування вартості цих робіт власником, наймачем (орендарем) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення вирішується у судовому порядку.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи спір, апеляційний суд, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшов правильного висновку про те, що позивачкою не надано доказів щодо збільшення шуму у її квартири у зв`язку з протиправними діями відповідача, а висновок, оформлений протоколом               № 2150/ВФФ проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку від 24-25 лютого 2019 року встановлено лише наявність перевищень звуку у квартирі позивачки, джерело їх походження не зазначено. Клопотань про проведення судово-екологічної експертизи позивачем не заявлено.

Відтак, відсутні підстави для покладення на відповідача зобов`язання здійснити перепланування належної їй квартири, оскільки позивачем не доведено належними та допустимим доказами порушення її прав, що є її процесуальним обов`язком (статті 81 ЦПК України).

Посилання касаційної скарги зводяться до незгоди позивача із переплануванням квартири позивача, зокрема балкону, та припущень щодо зменшення товщини міжповерхового перекриття.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність постанови суду апеляційної інстанції не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 26 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:                                                                                                             О. М. Осіян

                                                                                                                  О. В. Білоконь

                                                                                                                  Н. Ю. Сакара

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/89082908

P. S. Цікаве рішення, яким підкреслено важливість доведення причинно-наслідкового зв'язку, в даному випадку експертним шляхом.