'ГРО-ЗА' - ГРОмадський правоЗАхисник

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Новини:

Для того, щоб надіслати запитання, реєстрація у форумі не потрібна.

Автор Тема: ВС: наслідки порушення Порядку Мінрегіонбуду № 390 від 30.07.2012 р.  (Прочитано 1902 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

Цитувати
Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2019 року

Київ

справа №372/2483/16-а

адміністративне провадження №К/9901/14616/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 372/2483/16-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдом-Сервіс"

до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області

про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдом-Сервіс"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2016 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Вівдиченко Т.Р., суддів Мамчура Я.С., Сорочко Є.О.),

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдом-Сервіс» (далі - ТОВ «Трейдом-Сервіс») звернувся до суду з позовом до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

визнати протиправним та скасувати рішення № 11 від 31 серпня 2016 року «Про скасування рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради № 1 та № 2 від 26 липня 2016 р.»;

зобов`язати утриматися від прийняття рішень до подачі ТОВ «Трейдом-Сервіс» нової заяви про встановлення тарифів з 01 січня 2017 року на послуги холодного водопостачання та водовідведення та на послуги гарячого водопостачання та теплопостачання для споживачів першої групи (населення) котеджного містечка ТІЗ «Сосновий бір» в смт. Козин Обухівського району Київської області, в строк до 31 грудня 2016 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 01 листопада 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 11 від 31 серпня 2016 року «Про скасування рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради № 1 та № 2 від 26 липня 2016 року» повністю. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 11 від 31 серпня 2016 року «Про скасування рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради № 1 та № 2 від 26 липня 2016 року» не відповідає вимогам законодавства, а отже, суд вважає, що існують правові підстави для задоволення позовних вимог в частині щодо визнання протиправним оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

З приводу позову в частині зобов`язати Козинську селищну раду Обухівського району Київської області утриматися від винесення рішень до подачі ТОВ «Трейдом-Сервіс» нової заяви про встановлення тарифів з 01 січня 2017 року на послуги холодного водопостачання та водовідведення та на послуги гарячого водопостачання та теплопостачання для споживачів першої групи (населення) котеджного містечка ТІЗ «Сосновий бір» в смт Козин Обухівського району Київської області, в строк до 31 грудня 2016 року, то суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає, оскільки не ґрунтується на вимогах закону, так як суд не може заборонити Козинській селищній раді здійснювати свої повноваження, як органу місцевого самоврядування, до функцій якого у відповідності до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Конституції України входить і прийняття відповідних рішень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року апеляційні скарги Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, особи, яка не приймала участі у справі ОСОБА_1 , та особи, яка не приймала участі у справі ОСОБА_2 задоволено, постанову Обухівського районного суду Київської області від 01 листопада 2016 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом-Сервіс» відмовлено.

Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 11 від 31 серпня 2016 року «Про скасування рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради № 1 та № 2 від 26 липня 2016 року» відповідає вимогам законодавства, а тому, скасуванню не підлягає.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

У зв`язку із цим, оскільки рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради № 1 «Про погодження тарифів на водопостачання та водовідведення на серпень-грудень 2016 року по ТОВ «Трейдом-Сервіс» від 26 липня 2016 року та рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради № 2 «Про погодження вартості виробництва теплової енергії на серпень-грудень 2016 року по ТОВ «Трейдом-Сервіс» від 26 липня 2016 року не є регуляторними актами відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», тому останні не повинні розроблятися, розглядатися, прийматися та оприлюднюватися у порядку, встановленому цим законом.

Позиція інших учасників справи

Від інших учасників справи відзиву або заперечень на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі №372/2483/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня   2017   року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ухвалою від 28 листопада 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу №372/2483/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 29 листопада 2019 року.

Разом з касаційною скаргою позивачем заявлено клопотання про участь у розгляді справи в судовому засіданні, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 26 липня 2016 року рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради № 1 «Про погодження тарифів на водопостачання та водовідведення на серпень-грудень 2016 року по ТОВ «Трейдом-Сервіс» (пункт 1) погоджено (встановлено) з 01 серпня 2016 року по 31 грудня 2016 року включно тарифи на послуги холодного водопостачання та водовідведення для споживачів першої групи (населення) котеджного містечка ТІЗ «Сосновий бір» в смт. Козин Обухівського району Київської області на рівні собівартості, а саме: на водопостачання холодної води у розмірі 68,63 грн./1 куб.м. з урахуванням ПДВ; на водовідведення у розмірі 116,55 грн./1 куб.м. з урахування ПДВ.

Крім цього, 26 липня 2016 року рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради № 2 «Про погодження вартості виробництва теплової енергії на серпень-грудень 2016 року по ТОВ «Трейдом-Сервіс» (пункт 1) погоджено (встановлено) з 01 серпня 2016 року по 31 грудня 2016 року включно, тарифи на послуги гарячого водопостачання та теплопостачання для споживачів першої групи (населення) котеджного містечка ТІЗ «Сосновий бір» в смт. Козин Обухівського району Київської області на рівні собівартості, а саме: на теплову енергію (опалення) у розмірі 2 142,44 грн./Гкал з урахуванням ПДВ; на теплову енергію (опалення) у розмірі 98,13 грн./1 кв.м. з урахуванням ПДВ; на гарячу воду у розмірі 230,08 грн./1 куб.м. з урахуванням ПДВ.

31 серпня 2016 року рішенням Козинської селищної ради № 11 «Про скасування рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради № 1 та № 2 від 26 липня 2016 року» було скасовано та визнано нечинним з моменту прийняття рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради № 1 від 26 липня 2016 року «Про погодження тарифів на водопостачання та водовідведення на серпень-грудень 2016 року по ТОВ «Трейдом-Сервіс», а також скасовано та визнано нечинним з моменту прийняття рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради № 2 від 26 липня 2016 року «Про погодження вартості виробництва теплової енергії на серпень-грудень 2016 року по ТОВ «Трейдом-Сервіс», з підстав надходження заяв 11 громадян про скасування (перегляд) тарифів, недопущення необґрунтованого завищення тарифів на житлово-комунальні послуги, істотне перевищення собівартості з надання окремих видів послуг середня вартість надання таких послуг по смт. Козин Обухівського району Київської області, недотримання процедури громадського обговорення.

Вважаючи зазначене рішення протиправним, а відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2016 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож суди попередніх інстанцій мали з`ясувати, зокрема, чи було оспорюване рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області прийняте, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури.

Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає   Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV (Закон втратив чинність на підставі Закону № 2189-VIII від 09 листопада 2017 року, однак був чинним на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 2 частини першої   статті 7 вказаного Закону, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Статтею 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»   визначений порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

Згідно з частини другої статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Відповідно до частини третьої статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30 липня 2012 року № 390   (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2012 року за № 1380/21692; Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 130 від 5 червня 2018 року, однак був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад», який визначає механізм доведення суб`єктами господарювання, що виробляють або надають житлово-комунальні послуги, до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та врахування відповідної позиції територіальних громад при встановленні уповноваженими органами тарифів на житлово-комунальні послуги (далі - Порядок № 390).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 390 суб`єкти господарювання здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Крім того, пунктом 2.2 Порядку № 390 передбачено, що протягом п`яти робочих днів з дня подання відповідних розрахунків до органу, уповноваженого встановлювати тарифи, суб`єкти господарювання інформують споживачів про намір здійснити зміну тарифів за визначеними цим Порядком способами.

Згідно із пунктом 2.3 Порядку № 390 суб`єктами господарювання, що надають комунальні послуги (послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем)), до відома споживачів доводиться така інформація: загальний розмір тарифу та його структура (плановані витрати за елементами, прибуток, податок на додану вартість); обґрунтування причин зміни тарифу (зазначення розміру діючого тарифу та відсотка відшкодування затвердженим тарифом собівартості, планового економічно обґрунтованого тарифу, дати, коли тариф востаннє переглядався, причин перегляду тарифу, зазначення відсотка зростання основних складових тарифу (заробітної плати, електроенергії, паливно-мастильних матеріалів), визначення відсотка підвищення тарифу тощо); інша додаткова інформація, визначена суб`єктом господарювання та/або органом, уповноваженим встановлювати тарифи.

Зазначена інформація доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті суб`єкта господарювання (за наявності) та, за необхідності, шляхом розміщення на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де споживачі отримують відповідні послуги.

Суб`єкт господарювання додатково може також доводити до відома споживачів інформацію за допомогою радіо, телебачення та способу, визначеного статутом територіальної громади.

Пунктом 2.6 Порядку № 390 передбачено, що способи доведення до відома споживачів інформації не обмежуються тими, що передбачені цим Порядком.

Інформація повинна бути повною, змістовною та достовірною (пункт 2.7 Порядку № 390).

Як передбачено пунктами 2.8, 2.9 Порядку № 390, у процесі доведення до відома споживачів інформації усі зауваження і пропозиції фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань підлягають реєстрації та обов`язковому розгляду суб`єктом господарювання.

Зауваження і пропозиції, які отримані органом, уповноваженим встановлювати тарифи, надсилаються для розгляду суб`єкту господарювання. За результатами такого розгляду суб`єкт господарювання приймає рішення про їх урахування чи відхилення.

Суб`єкт господарювання в установленому законодавством порядку повідомляє споживача, який надав свої пропозиції та зауваження, про їх урахування або відхилення. При цьому у разі відхилення пропозицій і зауважень суб`єктом господарювання надаються споживачеві обґрунтовані пояснення.

У разі врахування зауважень і пропозицій суб`єкт господарювання здійснює перерахунок тарифу та передає його органу, уповноваженому встановлювати тарифи, листом з висловленою позицією та відповідними обґрунтуваннями (пункт 2.10 Порядку № 390).

Згідно з пунктом 2.11 Порядку № 390, у разі відсутності пропозицій та зауважень від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань або вмотивованого їх відхилення, суб`єкт господарювання письмово сповіщає про це орган, уповноважений встановлювати тарифи.

Відповідно до пунктів 2.12, 2.13 Порядку № 390, строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження і пропозиції, встановлюється суб`єктом господарювання, але він не може бути меншим за 14 календарних днів та більшим ніж 20 календарних днів з дня повідомлення споживачів про намір здійснити зміну тарифів на житлово-комунальні послуги.

Суб`єктом господарювання під час доведення до відома споживачів інформації обов`язково зазначається строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження і пропозиції, а також повідомляється адреса, на яку необхідно їх надсилати.

Згідно із пунктом 2.14 Порядку № 390 контроль за дотримання суб`єктами господарювання порядку доведення до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад здійснюється органами, уповноваженими встановлювати тарифи, відповідно до їх повноважень, визначених чинним законодавством.

Відповідно до пункту 10   статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Трейдом-Сервіс» протягом п`яти робочих днів з дня подання відповідних розрахунків до Козинської селищної ради, як органу, уповноваженого встановлювати тарифи, було поінформовано споживачів про намір здійснити зміну тарифів шляхом розміщення у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери оголошення, яке було надруковане в газеті «Обухівський край» від 5 липня 2016 року № 48 (9831). Вказані обставини також були підтверджені представниками сторін під час апеляційного розгляду справи.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, всупереч пунктам 2.3, 2.8-2.11  Порядку № 390, проекти рішень виконавчого комітету № 1 та № 2 від 26 липня 2016 року про встановлення тарифів на холодне водопостачання та водовідведення, а також погодження вартості виробництва теплової енергії жодним чином не оприлюднювались на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет та веб-сайті суб`єкта господарювання (за наявності), до відома мешканців ТІЗ «Сосновий бір» не доводились, можливості фізичним та юридичним особам надати свої пропозиції та зауваження до рішень не представлено.

Надання позивачем оголошення в газету «Обухівський край» № 48 (9831) від 05 липня 2016 року щодо подання до Козинської селищної ради розрахунків економічно-планових витрат щодо тарифів на теплову енергію, гарячу воду, водопостачання та водовідведення, не звільняє орган місцевого самоврядування від оприлюднення проекту рішення про встановлення тарифу, доведення його до відома зацікавлених осіб - споживачів.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що навіть в газетній публікації від 05 липня 2016 року щодо подання до Козинської селищної ради розрахунків економічно-планових витрат з приводу тарифів на теплову енергію, гарячу воду, водопостачання та водовідведення, ТОВ «Трейдом-Сервіс» не зазначено ні структуру тарифів, ні обґрунтування причин зміни тарифів, як-то встановлено положеннями пункту 2.3 Порядку № 390, що, також, не може вважатись належним повідомленням споживачів про зміну тарифів.

Зазначені порушення є достатньою підставою для прийняття рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 11 від 31 серпня 2016 року «Про скасування рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради № 1 та № 2 від 26 липня 2016 року».

Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 11 від 31 серпня 2016 року «Про скасування рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради № 1 та № 2 від 26 липня 2016 року» відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України та прийняте на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України, а тому, скасуванню не підлягає.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судом апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдом-Сервіс" до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Суд вважає безпідставними доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», оскільки суд апеляційної інстанції посилався на зазначений закон, як такий, що містить вимоги до регуляторного акта, однак з оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції вбачається, що зазначеним судом рішення відповідача № 11 від 31 серпня 2016 року перевірялось на відповідність положенням Порядку №390, який визначає механізм доведення суб`єктами господарювання, що виробляють або надають житлово-комунальні послуги, до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та врахування відповідної позиції територіальних громад при встановленні уповноваженими органами тарифів на житлово-комунальні послуги. Цей Порядок розроблений на виконання абзацу другого частини другої статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та абзацу п`ятого пункту 2 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року № 869.

Позиція Верховного Суду стосовно незаконності рішень органів місцевого самоврядування, які встановлюють тарифи для населення без дотримання встановленої законодавством процедури розробки та прийняття таких актів, зокрема, без врахування інтересів осіб, щодо яких такі тарифи будуть застосовуватися, висловлена у постановах від 20 лютого 2019 року у справі №812/1177/18 та від 25 жовтня 2019 року у справі №591/1519/15-а.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

Згідно з статтями 3 та 4 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифіковано згідно із Законом № 1678-VII від 16.09.2014) зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та доброго врядування, прав людини та основоположних свобод відносяться до головних ціннісних орієнтирів для взаємовідносин між Сторонами.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскарженому судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдом-Сервіс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                 Я.О. Берназюк

Судді:                                                                                          І.В. Желєзний

                                                                                          Н.В. Коваленко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/86000014
Записаний

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

Цитувати
Державний герб України
ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2020 року

Київ

справа №200/3842/19-а

адміністративні провадження №№К/9901/30894/19, К/9901/31360/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Добропільської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Добро» Добропільської міської ради про визнання протиправним та нечинним пункту рішення, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами Виконавчого комітету Добропільської міської ради, Комунального підприємства «Добро» Добропільської міської ради на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Казначеєва Е.Г. (головуючий), Гайдара А.В., Компанієць І.Д.

І. Суть спору та історія справи

1. ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Добропільської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Добро» Добропільської міської ради про визнання протиправним та нечинним пункт 2 рішення № 457 від 12 вересня 2018 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, послуги з централізованого опалення в містах Добропілля, Білицьке, Білозерське, селищах міського типу Новодонецьке, Водянське та постачання гарячої води Білицькому будинку-інтернату для інвалідів та осіб похилого віку" з моменту його прийняття, в саме з 12.09.2018.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проект рішення виконавчого комітету Добропільської міської ради №457 від 12.09.2018 не був оприлюднений у встановлений Законом строк. Крім того, зазначає, що інформація про намір здійснити зміну тарифів на послуги, що надаються КП «Добро» не була доведена до відома споживачів, у тому числі позивача, шляхом розміщення на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де споживачі отримують відповідні послуги. Також зазначає, що проект рішення не був погоджений ще одним заступником міського голови Галицьким О .А., хоча останній був присутній на робочому місці 12.09.2018. Вважає, що проект рішення був підготовлений та погоджений відповідними посадовими особами з перевищенням часу погодження 30 діб до розгляду проекту рішення на засіданні виконавчого комітету. Позивач вважає безпідставними показники та чинники, які приймались відповідачем та КП «Добро» до уваги при розрахунку тарифів та теплову енергію    та послуги з централізовано    опалення та з відсутністю економічної обґрунтованості. Вважає вказане рішення протиправним, оскільки воно порушує принцип доступності житлово - комунальних послуг, відповідності рівня тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відкритості та прозорості структури тарифів для споживання, гарантії соціального захисту населення при оплаті за житлово - комунальні послуги.

3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 , є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , згідно свідоцтва про право власності Бюро з приватизації житла при Добропільскому Управлінні житлово-комунального господарства виробничого об`єднання "Донецькуголь" від 10.01.1996.

5. Згідно з рішенням виконавчого комітету Добропільської міської ради від 17.07.2002 №374 присвоєно поштову адресу, зокрема, житловому будинку (колишній АДРЕСА_2 , де зареєстрований позивач відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 .

6. Послуги з централізованого опалення за вказаною адресою надаються КП "Добро" Добропільської міської ради. Зі змісту квитанцій про оплату встановлено, що оплата за комунальні послуги з опалення здійснювалася ОСОБА_1 .

7. 25.04.2018 року на офіціальному сайті Добропільської міської ради розміщене оголошення про зміну тарифів на тепло.

8. 09.07.2018 КП "Добро" Добропільської міської ради на виконання п.2.1. Порядку №390 та п.49 Постанови Кабінету Міністрів України №869 до виконкому Добропільської міської ради у друкованому та електронному вигляді був направлений лист №503 від 09.07.2018 "Про надання на розгляд тарифів на послуги теплопостачання та централізованого опалення" і розрахунки тарифів на плановий 2018 рік з підтверджуючими матеріалами, копіями документів у 4-х томах на 1761 аркушах.

9. 13.07.2018 на офіціальному сайті Добропільської міської ради була оприлюднена інформація "Про намір здійснити зміну діючих тарифів на теплову енергію та послуги з централізованого опалення в містах Добропілля, Білицьке, Білозерське, селищах міського типу Новодонецьке та Водянське, що надаються Комунальним підприємством "Добро" Добропільської міської ради".

10. Також,    інформація про намір здійснити зміну діючих тарифів на теплову енергію та послуги з централізованого опалення була розміщена в місцевій газеті "Новий шлях" у випуску газети від 19.07.2018 №29 (11102), зокрема, опублікована стаття "Тарифи на опалення можуть зрости майже вдвічі", яка містить інформацію щодо опублікованого на веб-сайті Добропільської міської ради Повідомлення про наміри та розмір тарифів, які планується прийняти виконкомом, а також інформацію стосовно того, що кожен споживач може звернутись до виконкому у кабінет №303 для надання пропозицій з приводу підвищення тарифу.

11. Крім того, повідомлення про наміри містить інформацію про те, що зауваження та пропозиції приймаються протягом 14 днів з дня публікації за адресою: 85000, Донецька область, м.Добропілля, вул.Першотравнева, 83, каб.303.

12. 27.07.2018 КП "Добро" отримало від виконавчого комітету Добропільської міської ради лист №05/0807-09/02 від 27.07.2018 "Про зауваження до розрахунків тарифів на теплову енергію, послуги з централізованого опалення в містах Добропілля, Білицьке, Білозерське, селищах міського типу Новодонецьке, Водянське та постачання гарячої води Білицькому будинку - інтернату для інвалідів та осіб похилого віку".

13. 27.07.2018 зауваження прийняте КП "Добро" Добропільської міської ради, в результаті чого здійснений перерахунок тарифів, який направлений виконавчому комітету Добропільської міської ради з супровідним листом від 27.07.2018 №556.

14. КП "Добро» на виконання ст.ст.30,33 Регламенту виконавчої ради та ч.3  ст.15 Закону України "Про доступ до публічної інформації"  направило виконкому проект рішення, підготовлений керівником з супровідним листом від 31.07.2018 №564 "Про розміщення проекту рішення на офіційному сайті виконкому".

15. 31.07.2018 виконкомом на офіційному сайті був оприлюднений проект рішення виконкому "Про встановлення тарифів на теплову енергію, послуги з централізованого опалення в містах Добропілля, Білицьке, Білозерське, селищах міського типу Новодонецьке, Водянське та постачання гарячої води Білицькому будинку-інтернату для інвалідів та осіб похилого віку".

16. Відповідно до листа відповідача від 27.07.2018 №293 "Про зауваження до розрахунків тарифів на теплову енергію, послуги з централізованого опалення в містах Добропілля, Білицьке, Білозерське, селищах міського типу Новодонецьке, Водянське та постачання гарячої води Білицькому будинку - інтернату для інвалідів та осіб похилого віку" та Протоколу спільного засідання представників КП "Добро" і членів виконкому Добропільської міської ради з розгляду розрахункового тарифу на послуги теплопостачання та централізоване опалення на плановий 2018 рік від 30 серпня 2018 року, відповідачем проведенні перевірки економічного обґрунтування наданих на розгляд тарифів та відповідність вимогам чинного законодавства.

17. 12 вересня 2018 року виконавчим комітетом Добропільської міської ради прийнято рішення № 457 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, послуги з централізованого опалення в містах Добропілля, Білицьке, Білозерське, селищах міського типу Новодонецьке, Водянське та постачання гарячої води Білицькому будинку - інтернату для інвалідів та осіб похилого віку", пункт 2 якого викладений в наступній редакції: "Встановити з 01.10.2018, але не раніше ніж 15 днів після опублікування цього рішення на офіційному сайті міської ради, тарифи на послуги централізованого опалення для населення в містах Добропілля, Білицьке, Білозерське, селищах міського типу Новодонецьке, Водянське за 1 Гкал з ПДВ у розмірі 1125,55 грн."

18. Не погоджуючись з вказаним пунктом рішення № 457 від 12 вересня 2018 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, послуги з централізованого опалення в містах Добропілля, Білицьке, Білозерське, селищах міського типу Новодонецьке, Водянське та постачання гарячої води Білицькому будинку-інтернату для інвалідів та осіб похилого віку", позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

19. Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 12 серпня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовив.

20. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що  відповідачем повністю у відповідності до вимог законодавства України дотримано порядок встановлення тарифів на теплову енергію та процедуру доведення до споживачів інформації щодо зміни тарифів, тому п.2 рішення виконавчого комітету Добропільської міської ради №457 є законним та не підлягає визнанню нечинним.

21. Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 22 жовтня 2019 року скасував рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року та ухвалив нову постанову, якою позовні вимоги задовольнив частково.

21.1. Визнав протиправним та нечинним пункт 2 рішення виконавчого комітету Добропільської міської ради №457 від 12.09.2018 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, послуги з централізованого опалення в містах Добропілля, Білицьке, Білозерське, селищах міського типу Новодонецьке, Водянське та постачання гарячої води Білицькому будинку-інтернату для інвалідів та осіб похилого віку".

21.2. В іншій частині позовних вимог відмовив.

22. Таке рішення апеляційного суду ґрунтується на тому, що спірне рішення Виконкому є регуляторним актом і порядок його прийняття регулюється Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Таким чином, перевага опублікування проекту акту належить саме    друкованому засобу масової інформації розробника проекту, за його наявністю, та    на офіційній сторінці розробника проекту у разі його відсутності. При цьому,  Законом  України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»   передбачена можливість повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акту, зокрема, шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акту в мережі Інтернет, у разі відсутності у розробника такого проекту друкованого засобу масової інформації. Разом з цим, відповідно до  статті 21 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", яка визначає, що діяльність місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування висвітлюється в друкованих засобах масової інформації регіональної та місцевої сфери розповсюдження. В порушення вимог законодавства проект спірного рішення, як регуляторний акт, не був опублікований в офіційному друкованому засобі масової інформації у порядку, встановленому  ст. 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», що є порушенням вимог законодавства.

IV. Касаційне оскарження

23. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач та Комунальне підприємство «Добро» Добропільської міської ради звернулися з касаційними скаргами, в яких,  посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просили скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

24. В обґрунтування вимог касаційних скарг відповідач та Комунальне підприємство «Добро» Добропільської міської ради зазначають, що з 13 січня 2012 року в Україні набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо процедури встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги» від 22 грудня 2011 року № 4231-VІ. Цим законом внесено зміни до ст. 3 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та відповідно до внесених змін розширено перелік регуляторної діяльності, на яку не поширюється дія Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», зокрема, з під дії закону виведені «акти, якими встановлюються ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги». Так, п. 12 ч.2 ст. 3 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» встановлено, що «Дія цього Закону не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов`язаної з прийняттям: актів, якими встановлюються ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги». Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, застосувавши закон, який не підлягає застосуванню, зокрема дійшовши до висновку, що рішення Виконкому №457 є регуляторним актом, при прийнятті якого необхідно керуватися і дотримуватися вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», тобто не врахував вимоги п. 12 ч.2 ст. З Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

24.1. Також скаржники зазначили, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме ст. 73, ст. 242 КАС України, прийнявши рішення від 22 жовтня 2019 року з урахуванням практики Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №461/8220/13-а та у постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №343/2161/15-а, від 20.02.2019 у справі №812/1177/18, від 16.10.2018 у справі №522/7868/13, від 31.01.2018 у справі №490/2099/15-а, яка стосується зовсім інших правовідносин і регулюється іншими нормами законів.

24.2. Крім того, третя особа та відповідач зауважили, що з огляду на те, що рішення Виконкому №457 не є регуляторним актом на підставі п. 12 ч.2 ст. З Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», тому Виконком при оприлюдненні проекту рішення Виконкому №457 та прийнятого рішення Виконкому №457 правомірно керувався ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

24.3. Також скаржники зазначають, що у даній адміністративній справі насамперед підлягає встановленню факт порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача (внаслідок вчинення оскаржуваних дій та прийняття оскаржуваних рішень). Позивач, як споживач житлово-комунальних послуг, не надав жодного обґрунтування негативного впливу рішення Виконкому №457 на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси Позивача, адже Позивачем у позовній заяві та апеляційній скарзі взагалі не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку.

25. У касаційній скарзі Комунальне підприємство «Добро» Добропільської міської ради також просив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. 

25.1. Клопотання обґрунтовує, тим що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

26. Позивач у відзиві на касаційні скарги вказує на їх безпідставність та просить залишити їх без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

V. Нормативне регулювання

27. Приписами частини другої  статті 19 Конституції України  встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.

28. Відповідно до частини третьої  статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України  у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

29. Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

30. Згідно з пунктом 2 частини 3  статті 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIІІ  (далі - Закон №2189-VIІІ; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.

31.    Повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги визначено статтею  7,  14 Закону, а також  статтею 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21 травня 1997 року  (далі - Закон № 280/97-ВР, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

32. Відповідно до частини першої  статті 52 Закону № 280/97-ВР  виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

33.  Так, згідно із пунктом 2 абзацу «а» частини 1  статті 28 Закону № 280/97-ВР  до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених  законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

34. Частиною шостою  статті 59 цього Закону  передбачено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

35. Статтею 31  Закону України «Про житлово-комунальні послуги»    визначений порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

36. Згідно з частиною другою статті 31  Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

37.  Прийняттю рішення про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги передує процедура інформування споживачів за вимогами Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, затвердженого  наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30 липня 2012 року № 390, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2012 року за № 1380/21692 із змінами та доповненнями (далі - Порядок, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

38.  За вимогами пункту 2.1 Порядку суб`єкти господарювання здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим встановлювати тарифи.

39.  Згідно з пунктом 2.2. Порядку протягом п`яти робочих днів з дня подання відповідних розрахунків (в тому числі здійснених за результатами коригування встановлених тарифів) до органу, уповноваженого встановлювати тарифи, суб`єкти господарювання інформують споживачів про намір здійснити зміну тарифів за визначеними цим Порядком способами та доводять до відома споживачів інформацію, передбачену цим Порядком.

40.  Так, пунктами 2.3, 2.4 та 2.5 Порядку визначено перелік інформації, яка доводиться до відома споживачів суб`єктами господарювання, що надають комунальні послуги (послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, послуги з вивезення побутових відходів та визначено основні і додаткові способи її доведення.

41.  Суб`єктом господарювання під час доведення до відома споживачів інформації про намір зміни цін/тарифів обов`язково вказується форма (спосіб) зміни цін/тарифів: повний перегляд цін/тарифів чи коригування окремих їх складових. При цьому зазначається строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження і пропозиції, а також повідомляється адреса, на яку необхідно їх надсилати (пункт 2.13 Порядку).

42.  Згідно з пунктом 2.12. Порядку строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження і пропозиції, встановлюється суб`єктом господарювання, але він не може бути меншим за 7 календарних днів та більшим ніж 14 календарних днів з дня повідомлення споживачів про намір здійснити зміну тарифів на житлово-комунальні послуги.

42.1.  У разі здійснення суб`єктом господарювання коригування встановлених цін/тарифів відповідно до вимог частини десятої статті 31  Закону України «Про житлово-комунальні послуги»  строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження і пропозиції, встановлюється суб`єктом господарювання.

43.  У процесі доведення до відома споживачів інформації усі зауваження і пропозиції фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань підлягають реєстрації та обов`язковому розгляду суб`єктом господарювання.

44.  Зауваження і пропозицій, які отримані органом, уповноваженим встановлювати тарифи, надсилаються для розгляду суб`єкту господарювання. За результатами такого розгляду суб`єкт господарювання приймає рішення про їх урахування чи відхилення (пункт 2.8 Порядку).

45.  Відповідно до пункту 2.9 Порядку суб`єкт господарювання в установленому законодавством порядку повідомляє споживача, який протягом встановленого строку надав свої пропозиції та зауваження, про їх урахування або відхилення. При цьому у разі відхилення пропозицій і зауважень суб`єктом господарювання надаються споживачеві обґрунтовані пояснення.

46.  У разі врахування зауважень і пропозицій суб`єкт господарювання здійснює перерахунок тарифу та передає його органу, уповноваженому встановлювати тарифи листом з висловленою позицією та відповідними обґрунтуваннями.

46.1.  У такому випадку процедура доведення до відома споживачів інформації про намір зміни цін/тарифів повторно суб`єктом господарювання не здійснюється.

46.2.  Якщо у період доведення до відома споживачів інформації суб`єктом господарювання перераховано тариф у сторону зменшення у зв`язку із виявленням ним технічних помилок, неточностей у розрахунках тарифів, поданих органу, уповноваженому встановлювати тарифи, процедура доведення до відома споживачів інформації про намір зміни цін/тарифів повторно суб`єктом господарювання не здійснюється. Розрахунки тарифів з відповідними обґрунтуваннями надсилаються до органу, уповноваженого встановлювати тарифи, для прийняття рішення про встановлення тарифів (пункт 2.10 Порядку).

47.  Пунктом 2.11 Порядку передбачено, що у разі відсутності пропозицій та зауважень від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань або вмотивованого їх відхилення, суб`єкт господарювання після закінчення встановленого строку приймання пропозицій/зауважень (наступного робочого дня після останнього дня приймання пропозицій/зауважень) письмово сповіщає про це орган, уповноважений встановлювати тарифи.

48.  Контроль за дотриманням суб`єктами господарювання порядку доведення до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад здійснюється органами, уповноваженими встановлювати тарифи відповідно до їх повноважень, визначених чинним законодавством (пункт 2.14 Порядку).

VІ. Позиція   Верховного Суду

49.  Перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша  статті 341 КАС України).

50. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга  статті 341 КАС України).

51. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірне рішення виконавчого комітету Добропільської міської ради від 12.09.2018    є регуляторним актом.

52. Надаючи правову оцінку вказаним висновкам суду апеляційної інстанції, Суд зазначає наступне.

53. Відповідно до  статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»  регуляторний акт - це - прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання , незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом; регуляторний орган-Верховна Рада України, Президент України, та інші, а також місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово прийняти регуляторні акти.

54. Згідно з вимогами  статті 3 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»  (зі змінами) №1160-IV від 11 вересня 2003 року дія цього  Закону  не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов`язаної з прийняттям актів, якими встановлюються ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги.

55.  Враховуючи вищевикладене, рішення органу місцевого самоврядування про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги (у тому числі, шляхом коригування тарифів) не є регуляторним актом, а тому висновки суду апеляційної інстанції про протилежне є помилковими та спростовуються наведеними вище нормами Закону №1160-IV.

56. Аналогічна правова позиція міститься також в постановах Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі №№128/3878/15-а та від 04 березня 2020 року у справі №360/3753/18.

57. Разом з тим, Суд зазначає, що тарифи на житлово-комунальні послуги в Україні формуються та встановлюються на підставі вимог чинного законодавства та нормативно-правової бази.

58. При цьому, виконавчий комітет Добропільської міської ради є розпорядником публічної інформації в розумінні  Закону України «Про доступ до публічної інформації».

59. Пунктом 1 частини 1  статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації»  визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;

60. Згідно з пунктом 1 частини 1  статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації»  розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами.

61. Відповідно до  статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації»  розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати, зокрема, нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником,  проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

62. Згідно з частиною 3  статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації»  проекти нормативно-правових актів,  рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

63. Верховний Суд, виходячи з аналізу норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, зазначає, що проект рішення Виконавчого комітету Добропільської міської ради № 457 від 12 вересня 2018 року підлягав обов`язковому оприлюдненню відповідачем не пізніш як за 20 робочих днів до дати його розгляду з метою прийняття.

64. Вирішуючи спір суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин приписи  статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», незважаючи на те, що на порушення вказаної норми Закону вказував позивач в позові та в апеляційній скарзі.

65. Суд апеляційної інстанції також не перевірив доводи апелянта та висновки суду першої інстанції та не надав оцінку змісту інформації  про нові тарифи, що доведена  до відома споживачів та відповідно, не з`ясував, чи може така інформація вважатись належним повідомленням споживачів про нові тарифи, не надав оцінку аргументу позовної заяви щодо недотримання Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, затвердженого  Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30 липня 2012 року №390.

66. Так, апеляційний суд переглядаючи рішення суду першої інстанції не застосував Порядок №390 до спірних правовідносин та відповідно не перевірив його дотримання відповідачем під час прийняття спірного рішення, незважаючи на те, що на ці порушення вказував позивач в апеляційній скарзі.

67. За таких обставин, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального права та не перевірив дотримання процедури прийняття оскаржуваного рішення відповідачем.

68. Дані обставини є визначальними для правильного вирішення даного спору, оскільки не оприлюднення інформації органом місцевого самоврядування, проектів рішень призводить до того, що споживачі або особи, кого може стосуватися проект рішення, не мають часу подати своїх зауваження чи заперечення до проекту рішення.

69. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору.

70. Статтею 242 КАС України  передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

71. Разом з тим, судом апеляційної інстанції не було належним чином досліджено докази, які містяться у матеріалах справи, та не встановлено всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

72. Зважаючи на встановлені судами обставини, Суд вважає висновки суду апеляційної інстанції передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень    статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак таке судове рішення не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені    статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

73. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог    статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

74. За правилами пункту 1 частини 2    статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України    підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

75. Згідно частини 4    статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України    справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

76.  З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судом апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином усіх обставин справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

77. Щодо заявленого Комунальним підприємством «Добро» Добропільської міської ради клопотання про передачу справи №200/3842/19-а на розгляд Великої Палати Верховного Суду, то слід зазначити, що відповідно до частини п`ятої  статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України  Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

78. Частинами першою та другою  статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України  визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи; питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується більшістю від складу суду, що розглядає справу.

79. Проаналізувавши зазначені в клопотанні підстави, якими заявник обґрунтовує необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні такого, оскільки Суд не вбачає в спірних правовідносинах виключної правової проблеми, такі правовідносини врегульовано нормами права, які є чіткими та в повній мірі дозволяють вирішити спір.

VI. Судові витрати

80. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями    341,    345,    349, 353,    355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволені клопотання Комунального підприємства «Добро» Добропільської міської ради про передачу справи №200/3842/19-а на розгляд Великої Палати Верховного Суду - відмовити.

2. Касаційні скарги Виконавчого комітету Добропільської міської ради, Комунального підприємства «Добро» Добропільської міської ради задовольнити частково.

3. Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 200/3842/19-а скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до Першого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                          О. А. Губська

Судді                                                                                                    М. В. Білак

                                                            О. В. Калашнікова

http://reyestr.court.gov.ua/Review/89013016
http://reyestr.court.gov.ua/Review/89013341
Записаний

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

Цитувати
Державний герб України
ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа №278/128/16-а

адміністративне провадження №К/9901/13239/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні справу

за касаційною скаргою Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

на постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 02 березня 2016 року (суддя Дубовік О.М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року (колегія у складі суддів Котік Т.С., Жизневська А.В., Малахова Н.М.)

у справі №278/128/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області

про скасування рішення.

І. РУХ СПРАВИ

1.          27.01.2016 до Житомирського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

2.          Позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення 23-ї сесії ради шостого скликання Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 12.02.2013 № 18 "Про затвердження тарифів по будинкам № №

АДРЕСА_1 .          Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 02.03.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016, позов задоволено.

4.          22.07.2016 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". Скаржник просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції.

5.          Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.07.2016 відкрито касаційне провадження у справі.

6.          07.11.2016 позивач подав заперечення на касаційну скаргу.

7.          У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу передано на розгляд до Верховного Суду.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8.          Рішенням Зарічанської сільської ради від 12.02.2013 № 18 на підставі клопотанням філії «Зарічанська ДЕД» ДП «Житомирський облавтодор» було затверджено тарифи на 2013 рік по водопостачанню, водовідведенню та обслуговуванню будинків для мешканців, які проживають у будинках за № АДРЕСА_2 , а саме тарифи на квартирну плату, тарифи на водопостачання та водовідведення (при відсутності лічильника).

9.          Листом від 19.01.2016 за підписом сільського голови підтверджено, що Зарічанською сільською радою рішення від 12.02.2013 № 18 в ЗМІ не оприлюднювалось та до відома мешканців не доводилось.

10.          Рішенням від 05.03.2014 №1.16-14 адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України встановлено порушення ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Зарічанська ДЕД» законодавства про захист економічної конкуренції в частині застосування економічно необґрунтованих тарифів та зобов`язано припинити ці порушення.

11.          Рішенням Зарічанської сільської ради від 26.03.2014 № 47 було скасовано рішення від 12.02.2013 №18 про затвердження тарифів. Зобов`язано філію «Зарічанська ДЕД» розробити тарифи із дотриманням законодавства та подати їх на розгляд сільської ради.

12.          У подальшому рішенням Зарічанської сільської ради від 24.05.2013 №48, внаслідок подання депутатами сільської ради та жителями  будинків за № АДРЕСА_2 зауважень до калькуляції тарифів, було призупинено дію рішення від 12.02.2013 № 18.

13.          Постановою апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014, яка набрало законної сили, про зупинення на невизначений термін дії рішення щодо тарифів по будинкам АДРЕСА_2 , рішення від 24.05.2013 № 48 було скасоване.

14.          Постановою від 02.03.2015 Житомирського районного суду Житомирської області (набрала законної сили 13.03.2015) (дана справа) позов ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 26.03.2014 №48 «Про скасування рішення №18 23-ї сесії Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 12.02.2013 «Про затвердження тарифів по будинкам АДРЕСА_2 .          Отже, рішення Зарічанської сільської ради від 12.02.2013 № 18  не скасоване та діє.

16.          Згідно з наказом №90 від 01.04.2015 ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з урахуванням постанови Житомирського районного суду Житомирської області від 02.03.2015, на виконання рішення від 05.03.2014 №1.16-14 АК Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, з 01.03.2013 було встановлено тарифи у розмірах, зазначених в цьому наказі,  проведено перерахунок мешканцям за надані послуги в квітні 2015 року.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

17.          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сільська рада не повідомила споживачів у засобах масової інформації про зміну цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, їх структуру, з обґрунтуванням необхідності таких змін. Також спірне рішення підлягає скасуванню як таке, що порушує права споживачів, оскільки ним затверджено економічно необґрунтовані тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

18.          ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", як особа, що подала апеляційну скаргу проти позову заперечувала з тих підстав, що 01.04.2015 філією «Зарічанська ДЕД» було видано наказ № 90, яким фактично  введено в дію перераховані відповідно до законодавства та рішення Антимонопольного комітету комунальні платежі та зроблено перерахунок мешканцям за період з 01.03.2013 по 01.04.2015. Надалі, нарахування проводиться по тарифам на підставі рішення сільської ради від 12.02.2013. Антимонопольний комітет жодних претензій більше не мав.

19.          Вважає, що позивач знав про наявність оскаржуваного рішення, тому безпідставно стверджує про необізнаність з ним.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20.          Задовольняючи позов, суди виходили з того, що оскаржуване рішення є регуляторним актом, процедура прийняття якого визначається Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

21.          Відповідач та суб`єкт господарювання, що надають комунальні послуги не дотрималися процедури при прийнятті спірного рішення. Рішення від 12.02.2013 №18 "Про затвердження тарифів по будинкам АДРЕСА_2 в засобах масової інформації не оприлюднювалось і до відома мешканців не доводилось.

22.          Для оцінки законності спірного рішення не має значення чи був позивач був присутній на засіданні сесії сільської ради, де вирішувалося питання про затвердження тарифів та приймав участь в судових засіданнях з приводу зазначеного рішення, а тому був належним чином повідомлений про прийняте рішення, оскільки це не узгоджується з вимогами Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" про порядок оприлюдення рішення.

23.          В цілому порушено порядок повідомлення споживачів про зміну тарифів на водокористування з обґрунтуванням її необхідності та врахування позиції територіальної громади.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

24.          Скаржник просить скасувати рішення судів посилаючись на те, що ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» надає розпорядникам інформації можливість  самостійно обирати спосіб, яким доводиться інформація до споживачів. Філія «Зарічанська ДЕД» оприлюднювала інформацію шляхом вивішування на інформаційних стендах та шляхом усного ознайомлення, роз`яснення споживачам прийнятих тарифів, їх розмір, порядок нарахування та їх подальше затвердження рішенням сільської ради 12.02.2013 № 18.

25.          Суди безпідставно застосували Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", оскільки дія цього закону не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов`язаної з прийняттям актів, якими встановлюються ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги.

26.          Суди не взяли до уваги, що п. 2.3 Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів з обгрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, затвердженого наказом Мінрегіонрозвитку №390 від 30.07.2012, яким саме суб`єкти господарювання, що надають комунальні послуги доводять до відома мешканців таку інформацію.

27.          У запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначив, що безпідставно скаржник стверджує, що сам доводять до відома мешканців відповідну інформацію. Інформація з`явилась через 16 днів після видання наказу Філією «Зарічанська ДЕД» від 04.03.2013 № 75, а після цього мешканці будинків звернулись з клопотанням про призупинення дії тарифів. Інформація про наміри та зміни тарифів ДП "Житомирський облавтодор" повідомляв постійно невчасно.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

28.          Верховний Суд розглянув доводи касаційної скарги, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

29.          У справі, що розглядається, предметом спору є правомірність рішення органу місцевого самоврядування, яким затверджено тарифи на 2013 рік по водопостачанню, водовідведенню та обслуговуванню будинків для мешканців, а його підставами - не оприлюднення рішення, та затвердження економічно не обґрунтованих тарифів.

30.          В першу чергу Суд відзначає, що Верховним Судом неодноразово розглядались справи в яких  вирішувалось питання правової природи рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування, яким встановлювались різного роду місцеві тарифи.

31.          Так, у справі № 812/1177/18 в якій предметом спору було рішення виконавчого комітету міської ради про встановлення тарифу на послугу з перевезення пасажирів міським електротранспортом, Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення за своєю правовою природою є регуляторним актом, яким змінені норми права, оскільки він розрахований на неодноразове застосування і щодо невизначеного кола осіб, з метою встановлення тарифів на перевезення населення у м. Сєвєродонецьку.

32.          Аналогічний правові висновки міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 490/2099/15-а, від 08 травня 2018 року у справі № 405/5819/14-а, від 21 грудня 2018 року у справі № 591/1335/15-а.

33.          Предметом оскарження даної справи є рішення Зарічанської сільської ради, яким затверджено тарифи по будинкам на певній

вулиці. 34 .          Враховуючи те, що і у справах з подібними правовідносинами, і в цій справі йдеться про тарифи встановлення рішенням органу місцевого самоврядування, Суд не вбачає підстав для відступу від висновку, яким зазначені акти кваліфіковано як регуляторні.

35.          Порядок прийняття рішень органом місцевого самоврядування регулюється Законом України "Про місцеве самоврядування", регламентом та іншими нормативними актами.

36.          Відповідно до частини 12 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

37.          Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

38.          Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що рішення Зарічанської сільської ради від 12.02.2013 № 18 про затвердження тарифів на 2013 рік по водопостачанню, водовідведенню та обслуговуванню будинків для мешканців, які проживають у будинках за № АДРЕСА_2 , а саме тарифів на квартирну плату, тарифи на водопостачання та водовідведення (при відсутності лічильника) є регуляторним актом.

39.          Рішення відповідає зазначеним вище критеріям:

-          прийнято сільською радою, яка є регуляторним органом;

-          встановлює, змінює та скасовує норми права;

-          спрямована на правове регулювання адміністративних відносин між регуляторними органами та суб`єктами господарювання;

-          підлягає неодноразовому застосуванню;

-          підлягає застосуванню щодо невизначеного кола осіб (мешканців, які проживають у будинках за № АДРЕСА_2 , які можуть отримати житлово-комунальні послуги.

40.          Оскільки оскаржуване рішення Зарічанської сільської ради є регуляторним актом, таке повинно прийматися у відповідності до процедури, встановленої нормами Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

41.          Зокрема, статтями 9, 33, 34 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а саме: проведення розробником проекту регуляторного акта аналізу його регуляторного впливу; оприлюднення розробником проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій; розгляд розробником зауважень та пропозицій щодо проекту регуляторного акту, що надійшли під час його оприлюднення протягом визначеного строку; підготовка уповноваженою постійною комісією міської ради експертного висновку щодо регуляторного впливу проекту регуляторного акта; підготовка уповноваженою постійною комісією міської ради висновку про відповідність проекту регуляторного акту вимогам статей 6 та 8 Закону.

42.          Відповідно до частини 1 статті 36 цього Закону порушення такого порядку виключає можливість прийняття та схвалення органом місцевого самоврядування проекту регуляторного акта.

43.          Крім того, згідно з ч. 5 ст. 12 Закону №1160-IV регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

44.          Статтею 8 Закону № 1160-IV передбачено, що стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу. Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.

45.          Судами попередніх інстанцій встановлено, що проект оскаржуваного рішення не був оприлюднений, текст не опублікований у місцевому ЗМІ, а рішення прийнята без здійснення аналізу регуляторного впливу, відстежень результативності такого акту.

46.          У касаційній скарзі ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" посилається на те, що п. 2.3 Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів з обгрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, передбачено, що саме суб`єкти господарювання, що надають комунальні послуги доводять до відома мешканців таку інформацію.  Відповідно ним така інформація доводилась до відома мешканців.

47.          Відповідно до п.2.3 Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 30.07.2012 № 390- суб`єктами господарювання, що надають комунальні послуги (послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем)), до відома споживачів доводиться інформація про загальний розмір тарифу та його структуру (плановані витрати за елементами, прибуток, податок на додану вартість); обґрунтування причин зміни тарифу (зазначення розміру діючого тарифу та відсотка відшкодування затвердженим тарифом собівартості, планового економічно обґрунтованого тарифу, дати, коли тариф востаннє переглядався, причин перегляду тарифу, зазначення відсотка зростання основних складових тарифу (заробітної плати, електроенергії, паливно-мастильних матеріалів), визначення відсотка підвищення тарифу тощо).

48.          Зазначена інформація доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті суб`єкта господарювання (за наявності) та, за необхідності, шляхом розміщення на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де споживачі отримують відповідні послуги.

49.          Отже, суд відхиляє такі доводи такі скаржника, оскільки, по-перше, предметом спору у справі є нормативно-правовий акт органу місцевого самоврядування, який регулює відносини щодо встановлення та зміни тарифів.

50.          По-друге, саме Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" встановлено процедуру прийняття регуляторного акту. Зазначений вище Порядок 30.07.2012 № 390, хоч і не має юридичної сили закону, проте також передбачає обов`язкове доведення до відома споживачів зазначеної інформації. Таким чином, доведення інформації до мешканців будинку ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" не спростовує висновків про порушення порядку та умов прийняття оскаржуваного рішення.

51.          Отже, доводи касаційної скарги є необґрунтованими, не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій при вирішення справи по суті.

52.          Суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

53.          Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - залишити без задоволення.

Постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 02 березня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя                                                                                                              В.М. Кравчук

Суддя                                                                                                              А.А. Єзеров

Суддя                                                                                                              О.П. Стародуб

http://reyestr.court.gov.ua/Review/85207539
Записаний

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

Цитувати
Державний герб України
ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2020 року

Київ

справа №128/3878/15-а

адміністративне провадження №К/9901/13747/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 15 березня                  2016 року (головуючий суддя - Ганкіна І.А.)

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року (головуючий суддя - Полотнянко Ю.П., судді: Загороднюк А.Г., Драчук Т.О.)

у справі №128/3878/15-а

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

до Виконавчого комітету Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, Комунального підприємства "Турбота"

про визнання невідповідним законодавству, нечинним та скасування рішення виконавчого комітету Стрижавської селищної ради.

I. РУХ СПРАВИ

1.          У жовтні 2015 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просили визнати невідповідним законодавству, нечинним та скасувати рішення виконавчого комітету Стрижавської селищної ради від 7 вересня 2015 року про затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги по масиву «СВК».

2.          В обґрунтування позову зазначили, що при прийнятті спірного рішення селищної ради порушено статтю 28 Закону України «Про місцеве самоврядування», за якою встановлення тарифів на водопостачання не відноситься до повноважень селищної ради, а належить до повноважень національної комісії що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Вважають, що відповідач в особі виконкому селищної ради не мав права приймати рішення про затвердження тарифів і порушив саму процедуру їх прийняття, оскільки не звернув увагу на зауваження мешканців селища і не розповсюдив інформацію належним чином, не довів нові тарифи до населення. Щодо розміру встановлених тарифів не заперечують.

3.          Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 15 березня                2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

4.          Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, позивачі звернулися з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5.          Судами встановлено, що рішенням №96 від 7 вересня 2015 року виконавчого комітету Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, за матеріалами поданими КП «Турбота», затверджено тарифи з постачання холодної води та водовідведення і вивезення твердих побутових відходів для населення, у тому числі по масиву «СВК», для мешканців Житлового містечка. Тарифи затверджені в наступних розмірах: по оплаті водопостачання - 4.09 грн за 1 куб.м.; по оплаті водовідведення - 7.44 грн за 1 куб.м.; на вивезення твердих побутових відходів - 9.38 грн з розрахунку на одного проживаючого мешканця.

6.          1 березня 2013 року між ОСОБА_1 та КП «Турбота» Стрижавської селищної ради укладено договір №1525 про надання житлово-комунальних послуг.

7.          1 березня 2013 року між ОСОБА_4 та КП «Турбота» Стрижавської селищної ради укладено договір №1514 про надання житлово-комунальних послуг.

8.          1 березня 2013 року між ОСОБА_5 та КП «Турбота» Стрижавської селищної ради укладено договір №1725 про надання житлово-комунальних послуг.

9.          КП «Турбота» опубліковано оголошення в газеті «Подільська зоря» №32 (8555) від 30 липня 2015 року, про те, що в зв`язку зі збитковістю діючих тарифів підприємство подало на розгляд виконкому Стрижавської селищної ради економічно обґрунтовані розрахунки тарифів для населення смт Стрижавка на послуги з: вивезення ТПВ з 1 чоловіка; водопостачання масиву «СВК»; водовідведення масиву «СВК»; водопостачання масиву «Агромаш»; водовідведення масиву «Агромаш».

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10.          Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач приймаючи спірне рішення діяв в межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства щодо процедури затвердження житлово - комунальних тарифів по масиву «СВК».

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11.          В обґрунтування касаційної скарги скаржники зазначають, що суд першої інстанції вирішуючи спір обмежився викладенням основних положень позову, змін та уточнень до нього, а також письмових заперечень відповідачів, однак, не надав їм належної правової оцінки. Апеляційний суд формально розглянув апеляційну скаргу та не надав правової оцінки діям виконкому Стрижавської селищної ради при прийнятті спірного рішення в частині законності його прийняття.

12.          На думку скаржників, процедура встановлення тарифів на послуги, визначені постановою НКРЕКП №13 від 15 січня 2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2015 року №136/26581, комунальне підприємство «Турбота», яке є виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), зобов`язано було діяти у спосіб визначений цією процедурою, а саме подати заяву та комплект документів для встановлення тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення до НКРЕКП. Однак, виконавчий комітет Стрижавської селищної ради приймаючи спірне рішення порушив таку процедуру встановлення тарифів, затверджених постановою НКРЕКП №13 від 15 січня 2015 року.

13.          Суди першої та апеляційної інстанції таким діям виконавчого комітету Стрижавської селищної ради правової оцінки не надали, а лише формально зазначили у своїх рішеннях, що до повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування належить встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

14.          Крім того, скаржники вказали на незаконність висновку судів, що при затвердженні тарифів на комунальні послуги, їх економічної обґрунтованості, не потребується будь-яких висновків Державної інспекції територіального відділення з контролю за цінами щодо економічної обґрунтованості зроблених виконавцем послуг розрахунків, та відсутності будь-яких експертних висновків або ж висновків належних спеціалістів щодо економічного обґрунтування підвищення цих тарифів, оскільки на час затвердження тарифів до відповідних нормативних актів внесені зміни постановами Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року №670 та №733 від 16 вересня 2015 року.     

15.          Зазначили, що постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року №670 внесено зміни до Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, відповідно до яких у пункті 2 слова «Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та» виключити. Вказана постанова набирає чинності з дня опублікування, а підпункт 1 пункту 2, що вносяться до порядків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року №869, затверджених цією постановою, набирає чинності з 1 січня 2016 року. Водночас, спірне рішення виконкому Стрижавської селищної ради прийнято 7 вересня 2015 року, тобто до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року №670.

16.          Крім того, судами проігноровано Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30 липня 2012 року №390 (далі - Порядок №390). Інформація визначена в Порядку №390 суб`єктом господарювання, що надає комунальні послуги до споживачів житлового масиву «СВК» не доводилася, докази відсутні.

17.          Крім того, суб`єкт господарювання, що надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення повинен мати ліцензію на провадження господарської діяльності. Однак, у КП «Турбота» така ліцензія відсутня, що є порушенням Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», тобто це комунальне підприємство не вправі надавати комунальні  послуги. Апеляційний суд вказаним обставинам правової оцінки не надав.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

18.          Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19.          Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

20.          Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

21.          Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

22.          Відповідно до статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт - це - прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання , незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом; регуляторний орган-Верховна Рада України, Президент України, та інші, а також місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово прийняти регуляторні акти.

23.          Згідно з пунктом 12 частини другої статті 3 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", дія цього закону не поширюється на здійснення регуляторної діяльності пов`язаної з прийняттям актів, якими встановлюються ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги.

24.          Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», який визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов`язаної з прийняттям зокрема актів, якими встановлюються ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги. А тому доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними.

25.          Відповідно до частини першої статті 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

26.          Статтею 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, серед іншого, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

27.          Відповідно до пункту 2 частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

28.          Статтею 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»  визначений порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

29.          Згідно з частиною другою статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

30.          Пунктом 10 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг.

31.          Вирішуючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач приймаючи спірне рішення діяв в межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки інформація про нові тарифи доведена до відома споживачів шляхом опублікування на сайті Стрижавської селищної ради та надання КП «Турбота» оголошення в газеті «Подільска Зоря» за 30 липня 2015 року №32.

32.          Однак, суди не перевірили та не надали оцінку змісту інформації про нові тарифи, що доведена до відома споживачів та відповідно, не з`ясували, чи може така інформація вважатись належним повідомленням споживачів про нові тарифи.

33.          Так, у позовній заяві позивачі вказують на те, що інформація про нові тарифи не була доведена до відома споживачів, а саме: загальний розмір тарифу та його структура (планові витрати з елементами, прибуток, податок на додану вартість; обґрунтування причин зміни тарифу зазначення розміру діючого тарифу та відсотка відшкодування затвердженим тарифом собівартості, планового економічного обґрунтованого тарифу, дати, коли востаннє тариф переглядався, причин перегляду тарифу, зазначення відсотка зростання основних складових тарифу (заробітної плати, електроенергії, паливно-мастильних матеріалів, визначення відсотка тарифу, тощо), інша інформація.

34.          Наведене свідчить про те, що суди першої та апеляційної інстанції не проаналізували та не надали оцінку аргументу позовної заяви щодо недотримання Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30 липня 2012 року №390 (далі - Порядок №390).

35.          Відтак, частина підстав позову судом першої інстанції не досліджувалася.

36.          Апеляційний суд переглядаючи рішення суду першої інстанції також не застосував Порядок №390 до спірних правовідносин та відповідно не перевірив його дотримання відповідачем під час прийняття спірного рішення, незважаючи на те, що на ці порушення вказували скаржники в апеляційній скарзі.

37.          Водночас, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що при затвердженні тарифів на комунальні послуги, їх економічної обґрунтованості, не потребується будь-яких висновків Державної інспекції територіального відділення з контролю за цінами щодо економічної обґрунтованості зроблених виконавцем послуг розрахунків, та відсутності будь-яких експертних висновків або ж висновків належних спеціалістів щодо економічного обґрунтування підвищення цих тарифів, оскільки на час затвердження тарифів положення щодо надання висновків з Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» було виключено постановою Кабінету Міністрів України №670 від 2 вересня 2015 року та №733 від 16 вересня 2015 року, а відтак, надання таких висновків на час затвердження тарифів не потребувалося.

38.          Постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року №670 внесено зміни до Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, відповідно до яких у пункті 2 слова «Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та» виключено. Вказана постанова набирає чинності з дня опублікування, а підпункт 1 пункту 2, що вносяться до порядків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року №869, затверджених цією постановою, набирає чинності з 1 січня 2016 року. Водночас, спірне рішення виконкому Стрижавської селищної ради прийнято 7 вересня 2015 року, тобто до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року №670.

39.          Отже, доводи касаційної скарги в цій частині є обгрунтованими.

40.          Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

41.          Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

42.          Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

43.          Згідно із частиною четвертою зазначеної статті справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

44.          Верховний Суд вважає, що порушення норм процесуального та матеріального права, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанції, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

45.          Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

46.          З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 343, 353, 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 15 березня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року скасувати, а справу №128/3878/15-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

О.В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду

http://reyestr.court.gov.ua/Review/88062003
Записаний

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

Цитувати
Державний герб України
ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2020 року

Київ

справа №360/3753/18

адміністративне провадження №К/9901/20381/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г.,  Соколова В.М.

розглянув у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у касаційній інстанції справу № 360/3753/18

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року (головуючий суддя - Ірметова О.В.) та

постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року (головуючий суддя - Блохін А.А., судді: Арабей Т.Г., Сіваченко І.В.)

у справі № 360/3753/18

за позовом ОСОБА_1

до Сєвєродонецької міської ради в особі Виконавчого комітету

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Сєвєродонецьккомунсервіс"

про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 11 липня 2018 року № 479 "Про встановлення тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів по КП "Сєвєродонецьккомунсервіс", -

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Сєвєродонецької міської ради в особі Виконавчого комітету (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 11 липня 2018 року № 479 "Про встановлення тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів по КП "Сєвєродонецьккомунсервіс".

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради № 479 від 11 липня 2018 року "Про встановлення тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів по КП "Сєвєродонецьккомунсервис" незаконним та протиправним, з наступних підстав:

- порушено вимоги Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11 вересня 2003 року № 1160-IV (далі - Закон № 1160-IV) та процедуру прийняття регуляторного акту. Позивач зазначив, що аналіз регуляторного впливу не проводився, звіт про відстеження результативності регуляторного акту в офіційному виданні згідно вимог статті 13 Закону № 1160 не проводився та не оприлюднювався. Питання щодо затвердження тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів до Плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів Сєвєродонецькою міською радою на 2018 рік включено не було, проект рішення № 479 не був оприлюднений, що підтверджується витягом з веб-сайту Сєвєродонецької міської ради;

- при прийняті оскаржуваного рішення були порушені права громадян на участь у самоврядуванні, оскільки в порушення частини третьої статті 13 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР від 21 травня 1997 року пропозиції за результатами громадських слухань не розглядалися відповідачем. Відсутня інформація щодо проведення громадських слухань стосовно проекту вказаного рішення;

- не дотримано порядок доведення до мешканців міста як споживачів послуги інформації про зміну тарифу на послуги з вивезення твердих побутових відходів, а саме п.2.1, п.2.2, п.2.5, п. 2.7, п. 2.13 Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, який затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 390 від 30 липня 2012 року;

- порушено вимоги статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" №2939-VI від 13 січня 2011 року в частині обмеження доступу до проекту оскаржуваного рішення № 479.

3. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року клопотання представника відповідача про залучення третьої особи задоволено, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Сєвєродонецьккомунсервіс".

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року, залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

5. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, із висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Виконавчий комітет Сєвєродонецької міської ради своїм рішенням від 11 липня 2018 року № 479 встановив саме тарифи на житлово-комунальні послуги з вивезення твердих побутових відходів, оспорюване позивачем рішення є актом органу місцевого самоврядування, на яке не поширюються вимоги Закону № 1160-IV.

5.1. Також, суди попередніх інстанцій зазначили, що рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради не підпадає під ознаки документів, які підлягають обов`язковому громадському обговоренню, тому дія статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VI від 13 січня 2011 року в частині обов`язкового опублікування проекту рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради № 479 не поширюється.

5.2. Суди попередніх інстанцій вказали, що оскаржуване рішення було прийняте у відповідності до Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 390 від 30 липня 2012 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2012 року за №1380/21692. Крім того, позивач не надав суду жодних доказів, судових рішень, якими було підтверджено протиправність дії (бездіяльності) КП "Сєвєродонецьккомунсервіс" щодо доведення до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

6. 19 листопада 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , якою вони просили скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

7. В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

8. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про необхідність окремого оскарження дій КП "Сєвєродонецьккомунсерсві". Вказує на те, що відповідачем не дотриманно порядок доведення до мешканців міста як споживачів послуги інформації про зміну тарифу на послуги з вивезення твердих побутових відходів, а саме п. 2.13 Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, який затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №390 від 30 липня 2012 року.

8.1. Крім того скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій залишено без оцінки доводи позивача про недотримання відповідачем вимог статті 21 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" № 539/97-ВР від 23 вересня 1997 року в частині не висвітлення інформації щодо проекту рішення № 479 у засобах масової інформації та обґрунтованого розрахунку зміни тарифу зі всіма складовими.

8.2. А також, судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права в частині не застування положень статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VI від 13 січня 2011 року.

9. 19 липня 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Шарапа В.М., суддів Стеценко С.Г., Чиркін С.М.

10. Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.

11. У зв`язку з унесенням змін до Спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 27 грудня 2019 року № 33), на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року №63/0/78-20, здійснено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги, за результатом якого визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

12. 03 березня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. прийнято до провадження справу за даною касаційною скаргою, закінчено підготовчі дії та призначено справу у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до положень частини першої статті 340 та статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

13. Від відповідача та третьої особи відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

14. Рішенням виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 11 липня 2018 року № 479 встановлені тарифи на послуги з вивезення твердих побутових відходів по КП "Сєвєродонецьккомунсервіс".

15. Прийняттю зазначеного рішення передувало звернення КП "Сєвєродонецьккомунсервіс" до міського голови Казакова В.В. з розрахунками економічно-обгрунтованих витрат на послуги з вивезення твердих побутових відходів на 2018 рік.

16. КП "Сєвєродонецьккомунсервіс" листом від 15 червня 2018 року № 1155 звернулось до міського голови Казакова В.В. з проханням розмістити інформацію на офіційному сайті Сєвєродонецької міської ради про намір змінити тариф на послугу з вивезення твердих побутових відходів.

17. 20 червня 2018 року Сєвєродонецькою міською радою на офіційному веб-сайті (http://sed-rada.gov.ua/) розмітила повідомлення КП "Сєвєродонецьккомунсервіс" про намір здійснити зміну тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів, а саме:

1. Загальний розмір планового тарифу з вивезення твердих побутових відходів в м. Сєвєродонецьку(статті витрат).

2. Структуру планового тарифу з вивезення ТВП по м. Сєвєродонецьку ( статті витрат, витрати в розрахунку, примітки)

3. Періодичність надання послуги з вивезення ТВП по КП "СКС".

4. Обґрунтування причин зміни тарифу.

5. Встановлення запропонованих тарифів надасть змогу (перелік).

6. Зауваження і пропозиції споживачів, будь-яка додаткова інформація приймаються в письмовому вигляді протягом 14 днів з моменту розміщення на офіційному веб-порталі Сєвєродонецької міської ради.

18. Така ж саме інформація була надрукована в газеті "Сєвєродонецькі вісті" від 22 червня 2018 року № 25.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

19. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду справ" (далі - Закон № 460-IX).

20. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

21. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

22. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

23. Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15 грудня 2017 року).

24. Перевіряючи доводи касаційної скарги в межах наведених у ній доводів, Верховний Суд приходить до таких висновків.

25. Вирішуючи даний спір суд першої інстанцій, із висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржуване рішення було прийняте у відповідності до Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 390 від 30 липня 2012 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2012 року за №1380/21692. При цьому, оскаржуване рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради не підпадає під ознаки документів, які підлягають обов`язковому громадському обговоренню, тому дія 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VI від 13 січня 2011 року (далі - Закон № 2939-VI, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в частині обов`язкового опублікування проекту рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради № 479 не поширюється.

26. Верховний Суд не погоджується із наведеними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки ці висновки ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

27. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що тарифи на житлово-комунальні послуги в Україні формуються та встановлюються на підставі вимог чинного законодавства та нормативно-правової бази.

28. Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIІІ (далі - Закон №2189-VIІІ; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.

29. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги визначено статтею 7, 14 Закону, а також статтею 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21 травня 1997 року (далі - Закон № 280/97-ВР, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

30. Так, згідно із пунктом 2 абзацу «а» частини 1 статті 28 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

31. Прийняттю рішення про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги передує процедура інформування споживачів за вимогами Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30 липня 2012 року № 390, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2012 року за № 1380/21692 із змінами та доповненнями (далі - Порядок, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

32. За вимогами пункту 2.1 Порядку суб`єкти господарювання здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим встановлювати тарифи.

33. Згідно з пунктом 2.2. Порядку протягом п`яти робочих днів з дня подання відповідних розрахунків (в тому числі здійснених за результатами коригування встановлених тарифів) до органу, уповноваженого встановлювати тарифи, суб`єкти господарювання інформують споживачів про намір здійснити зміну тарифів за визначеними цим Порядком способами та доводять до відома споживачів інформацію, передбачену цим Порядком.

34. Так, пунктами 2.3, 2.4 та 2.5 Порядку визначено перелік інформації, яка доводиться до відома споживачів суб`єктами господарювання, що надають комунальні послуги (послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, послуги з вивезення побутових відходів та визначено основні і додаткові способи її доведення.

35. Суб`єктом господарювання під час доведення до відома споживачів інформації про намір зміни цін/тарифів обов`язково вказується форма (спосіб) зміни цін/тарифів: повний перегляд цін/тарифів чи коригування окремих їх складових. При цьому зазначається строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження і пропозиції, а також повідомляється адреса, на яку необхідно їх надсилати (пункт 2.13 Порядку).

36. Згідно з пунктом 2.12. Порядку строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження і пропозиції, встановлюється суб`єктом господарювання, але він не може бути меншим за 7 календарних днів та більшим ніж 14 календарних днів з дня повідомлення споживачів про намір здійснити зміну тарифів на житлово-комунальні послуги.

36.1. У разі здійснення суб`єктом господарювання коригування встановлених цін/тарифів відповідно до вимог частини десятої статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження і пропозиції, встановлюється суб`єктом господарювання.

37. У процесі доведення до відома споживачів інформації усі зауваження і пропозиції фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань підлягають реєстрації та обов`язковому розгляду суб`єктом господарювання.

38. Зауваження і пропозицій, які отримані органом, уповноваженим встановлювати тарифи, надсилаються для розгляду суб`єкту господарювання. За результатами такого розгляду суб`єкт господарювання приймає рішення про їх урахування чи відхилення (пункт 2.8 Порядку).

39. Відповідно до пункту 2.9 Порядку суб`єкт господарювання в установленому законодавством порядку повідомляє споживача, який протягом встановленого строку надав свої пропозиції та зауваження, про їх урахування або відхилення. При цьому у разі відхилення пропозицій і зауважень суб`єктом господарювання надаються споживачеві обґрунтовані пояснення.

40. У разі врахування зауважень і пропозицій суб`єкт господарювання здійснює перерахунок тарифу та передає його органу, уповноваженому встановлювати тарифи листом з висловленою позицією та відповідними обґрунтуваннями.

40.1. У такому випадку процедура доведення до відома споживачів інформації про намір зміни цін/тарифів повторно суб`єктом господарювання не здійснюється.

40.2. Якщо у період доведення до відома споживачів інформації суб`єктом господарювання перераховано тариф у сторону зменшення у зв`язку із виявленням ним технічних помилок, неточностей у розрахунках тарифів, поданих органу, уповноваженому встановлювати тарифи, процедура доведення до відома споживачів інформації про намір зміни цін/тарифів повторно суб`єктом господарювання не здійснюється. Розрахунки тарифів з відповідними обґрунтуваннями надсилаються до органу, уповноваженого встановлювати тарифи, для прийняття рішення про встановлення тарифів (пункт 2.10 Порядку).

41. Пунктом 2.11 Порядку передбачено, що у разі відсутності пропозицій та зауважень від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань або вмотивованого їх відхилення, суб`єкт господарювання після закінчення встановленого строку приймання пропозицій/зауважень (наступного робочого дня після останнього дня приймання пропозицій/зауважень) письмово сповіщає про це орган, уповноважений встановлювати тарифи.

42. Контроль за дотриманням суб`єктами господарювання порядку доведення до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад здійснюється органами, уповноваженими встановлювати тарифи відповідно до їх повноважень, визначених чинним законодавством (пункт 2.14 Порядку).

43. Згідно з вимогами статті 3 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (зі змінами) №1160-IV від 11 вересня 2003 року дія цього Закону не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов`язаної з прийняттям актів, якими встановлюються ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги.

44. Враховуючи вищевикладене, рішення органу місцевого самоврядування про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги (у тому числі, шляхом коригування тарифів) не є регуляторним актом.

45. Порядок прийняття виконавчим комітетом місцевої ради визначається нормами Закону України "Про місцеве самоврядування" №280/97-ВР      від 21 травня 1997 року та Регламентом відповідної ради.

46. В той же час, виконавчий комітет Сєвєродонецької місцевої ради є розпорядником публічної інформації в розумінні Закону № 2939-VI.

47. Пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону № 2939-VI визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;

48. Згідно пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами.

49. Відповідно до статті 15 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати, зокрема, нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

50. Згідно з частиною 3 статті 15 Закону №2939-VI проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

51. Верховний Суд, виходячи з аналізу норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, погоджується з доводами касаційної скарги про те, що проект рішення Виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради № 479 від 11 липня 2018 року "Про встановлення тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів по КП "Сєвєродонецьккомунсервіс" підлягав обов`язковому оприлюдненню відповідачем не пізніш як за 20 робочих днів до дати його розгляду з метою прийняття.

52. З огляду на зазначене, вирішуючи спір суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували до спірних правовідносин приписи статті 15 Закону № 2939-VI.

53. За таких обставин, Верховний Суд констатує, що суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального права, а саме не перевірили дотримання процедури прийняття оскаржуваного рішення відповідачем.

54. Дані обставини є визначальними для правильного вирішення даного спору, оскільки не оприлюднення інформації органом місцевого самоврядування, проектів рішень призводить до того, що споживачі або особи, кого може стосуватися проект рішення, не мають часу подати своїх зауваження чи заперечення до проекту рішення.

55. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу не неповноту встановлених обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, судом першої інстанції та не усунув цього недоліку в ході апеляційного провадження, що є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України.

56. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

57. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

58. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

59. Частиною 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

60. Згідно з частиною 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

61. Верховний Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а саме безпідставно не застосували до спірних правовідносин приписи Закону № 2939-VI. Також суди допустили порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

62. Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи що стосуються дотримання відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення як рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне рішення.

63. Таким чином, з огляду на приписи частини 2 статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

64. Частиною 6 статті 139 КАС України передбачено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.       

65. Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове судове рішення по суті позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 » задовольнити частково.

2. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року та постанову Перший апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року у справі № 360/3753/18 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду

http://reyestr.court.gov.ua/Review/88027836
Записаний

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

Цитувати
Державний герб України
ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2020 року

Київ

справа № 676/1055/17

адміністративне провадження № К/9901/38679/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Губської  О.А.,  Соколова В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у касаційній інстанції справу № 676/1055/17

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2017 року (головуючий суддя - Стельмах Д.В.) та

ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року (головуючий суддя - Боровицький О.А., судді: Сапальова Т.В., Матохнюк Д.Б.)

у справі № 676/1055/17

за позовом ОСОБА_1

до виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради

про визнання рішень невідповідними законодавству та скасування рішень виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради, -

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради (далі - відповідач) про визнання невідповідними законодавству, не чинним з моменту прийняття рішення виконавчого комітету від 23 грудня 2010 року № 1928 «Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», від 29 листопада 2012 року № 2179 «Про встановлення скорегованого тарифу на вивезення та утилізацію твердих побутових відходів», від 16 травня 2013 року № 629 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 29 листопада 2012 року № 2179 «Про встановлення скорегованого тарифу на вивезення та утилізацію твердих побутових відходів» та внесення змін до рішення виконавчого комітету від 23 грудня 2010 року № 1928 «Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», від 09 лютого 2017 року «Тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідно до класів будинку».

2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач всупереч постанов Кабінету Міністрів України №560 від 12 травня 2005 року, № 529 від 20 травня 2009 року та № 869 від 01 червня 2011 року, застосовує в своїх рішеннях норми та визначення, що суперечать вимогам нормативно-правового акту вищої юридичної сили. Додатками до оскаржуваних рішень затверджено Тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для населення не по кожному будинку окремо, що належать до комунальної власності територіальної громади міста, але відповідач затверджує загальний тариф грн./кв.м для класів будинків в загальному об`ємі. Зазначені тарифи фактично являються сумою тарифів невизначеного переліку послуг, що повинні надаватися у кожному будинку окремо. Постановою № 869 вирахування тарифів на вивезення та утилізацію твердих побутових відходів встановлюється на кількість проживаючих у квартирах, а виконкомом міської ради встановлено тарифи на 1 кв.м квартири.

2.1. Позивач зазначає, що в порушення вимог статей 1, 8, 9, 33, 35, 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» №1160-IV від 11 вересня 2003 року рішення виконкому міської ради № 1928 від 23 грудня 2010 року прийнято за відсутності аналізу регуляторного впливу та без дотримання процедури оприлюднення регуляторного акту. Вважає, що оскільки виконавчий комітет міської ради не виконав постанову Кабінету Міністрів України №869 від 01 червня 2011 року, яким затверджено «Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», не розробив економічно обґрунтовані розрахунки по кожному будинку, зокрема, не було проведено громадське обговорення з жильцями будинків тарифи на послуги утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є незаконними і підлягають скасуванню.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Постановою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

4. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, із висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржуваним рішенням відповідача проводилися лише коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територіях встановлених рішенням Кам`янець-Подільської міської ради третьої сесії V скликання № 104 від 24 травня 2006 року, що передбачає пункт 36 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869.

4.1. Суди попередніх інстанцій виходили з відсутності порушень відповідачем вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» № 1160-IV від 11 вересня 2003 року при прийнятті оспорюваних рішень, оскільки абзацом 11 частини 2 статті 3 цього Закону визначено, що його дія не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов`язаної з прийняттям актів, якими встановлюються ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги. Також вказували на те, що рішення виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради від 23 грудня 2010 року № 1928 та від 29 листопада 2012 року № 2179, якими, як вказує позивач, порушене його право, втратили чинність 09 лютого 2017 року, тобто ще до звернення позивача до суду. Разом з тим, позивачем не надано суду розрахунків, які він вважає економічно обґрунтованими та відповідають вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 869 від 01 червня 2011 року.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

5. 03 липня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , якою він просить скасувати постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

6. В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

7. У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій в порушення частини 2 статті 71 КАС України (у редакції до 15.12.2017) обов`язок щодо доказування правомірності винесених відповідачем рішень переклали на позивача. Також, судами попередніх інстанцій не взято до уваги те, що виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської міської ради тарифи на житлово-комунальні послуги по обслуговуванню будинків і прибудинкових територій розроблені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 червня 1998 року № 939 «Про вдосконалення системи державного регулювання розміру квартирної плати за утримання будинків і прибудинкових територій», яка втратила свою чинність в 2005 році, у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 560 "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій". В свою чергу, постанова № 560 втратила чинність у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», яка є чинною на сьогоднішній день. 

7.1. Тому, розрахунки тарифів на житлово-комунальні послуги по обслуговуванню будинків і прибудинкових територій, які затверджені оскаржуваними рішеннями, не відповідають вимогам Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року та Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869, оскільки не розраховані окремо по кожному будинку та при розрахунку тарифів не дотримано принципу прозорості.

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.

9. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ).

10. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

11. У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України матеріали справи передано до Верховного Суду.

12. 15 березня 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Коваленко Н.В., суддів Берназюк Я.О., Гриців М.І.

13. У зв`язку з унесенням змін до Спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 27 грудня 2019 року № 33), що унеможливлює участь судді-доповідача Коваленка Н.В. у розгляді справ категорії яких віднесені до спеціалізації іншої судової палати у зв`язку із змінами, на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 10 січня 2020 року №21/0/78-20, здійснено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги, за результатом якого визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Губська О.А., Соколов В.М.

14. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15. 05 березня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. прийнято до провадження справу за даною касаційною скаргою, закінчено підготовчі дії та призначено справу у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до положень частини першої статті 340 та статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

16. Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

17. Відповідно до рішення Кам`янець-Подільської міської ради № 104 від 24 травня 2006 року «Про затвердження тарифів на житлові послуги» послуга вивезення та утилізацію твердих побутових відходів віднесена до послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

18. 23 грудня 2010 року виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської міської ради прийнято рішення № 1928 "Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій".

19. 29 листопада 2012 року виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської міської ради прийнято рішення № 2179 "Про встановлення скорегованого тарифу на вивезення та утилізацію твердих побутових відходів та внесення змін до рішення виконавчого комітету від 23 грудня 2010 року № 1928 "Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій".

20. 16 травня 2013 року виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської міської ради прийнято рішення № 629 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 29 листопада 2012 року № 2179 "Про встановлення скорегованого тарифу на вивезення та утилізацію твердих побутових відходів" та внесення змін до рішення виконавчого комітету від 23 грудня 2010 року № 1928 "Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій".

21. 09 лютого 2017 року виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської міської ради прийнято рішення № 150 "Про встановлення скорегованого тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій". Визнано такими, що втратили чинність, рішення виконавчого комітету від 23 грудня 2010 року № 1928 "Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій", від 26 січня 2017 року № 76, від 03 лютого 2011 року № 98, від 24 лютого 2011 року № 237, від 29 листопада 2012 року № 2179, від 25 вересня 2014 року № 1042, від 21 січня 2016 року № 61.

22. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року, залишеною в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 06 листопада 2014 року (справа № 676/185/13-а), постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2013 року  про скасування рішення виконавчого комітету міської ради № 2179 від 29 листопада 2012 року щодо встановлення скорегованого тарифу на вивезення та утилізацію твердих побутових відходів та внесення змін до рішення виконавчого комітету № 1928 від 23 грудня 2010 року про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в частині встановлення тарифу на послуги з вивезення та утилізацію твердих побутових відходів за один квадратний метр площі будинку, скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

22.1. Судами апеляційної та касаційної інстанції встановлено, що послуга вивезення та утилізацію твердих побутових відходів, рішенням Міської ради № 104 від 24 травня 2006 року віднесена до послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Оскільки послуга з вивезення побутових відходів входить до складу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, її вартість входить до вартості послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та повинна визначатись з розрахунку на 1 кв. метр площі будинку з урахуванням тарифу на вивезення 1 куб. метра побутових відходів. Оскаржуваним рішенням був затверджений тариф на вивезення побутових відходів, що входить до тарифу за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, з розрахунку на 1 м.кв., що не суперечить постанові Кабінету Міністрів України №869 від 01 червня 2011 року. Обґрунтованість розрахунку тарифів на послуги з вивезення побутових відходів підтверджена листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та листом Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

23. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду справ» (далі - Закон № 460-IX).

24. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

25. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

26. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

27. Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15 грудня 2017 року).

28. Перевіряючи доводи касаційної скарги в межах наведених у ній доводів, Верховний Суд приходить до таких висновків.

29. Вирішуючи даний спір суд першої інстанцій, із висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржуваним рішенням проводилося лише коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територіях встановлених рішенням Кам`янець-Подільської міської ради третьої сесії V скликання № 104 від 24 травня 2006 року, що передбачає пункт 36 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869.

30. Верховний Суд не погоджується із наведеними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки ці висновки ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

31. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що тарифи на житлово-комунальні послуги в Україні формуються та встановлюються на підставі вимог чинного законодавства та нормативно-правової бази.

32. Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року (далі - Закон № 1875-IV, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, серед іншого, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

33. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги визначено статтею 7, 14 Закону, а також статтею 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21 травня 1997 року (далі - Закон № 280/97-ВР, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

34. Так, згідно пп.2 п. «а» статті 28 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

35. Згідно з частиною 2 статті 14 Закону № 1875-IV встановлено, що ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

36. Пунктом 1 статті 15 Закону № 1875-IV визначено, що мінімальні норми житлово-комунальних послуг встановлюються з метою забезпечення санітарно-гігієнічних вимог проживання людей та їх перебування в приміщеннях, забезпечення технічних вимог до експлуатації будинку (споруди), підтримання несучої спроможності конструкцій та експлуатаційних характеристик внутрішньобудинкових мереж і систем.

37. Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 31 Закону № 1875-IV порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

38. Постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - Порядок № 869, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

39. Відповідно до пункту 2 Порядку тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - тариф на послуги) - вартість надання таких послуг, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість.

Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.

З власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - договір про надання послуг).

Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід`ємною частиною договору про надання послуг.

Інформація про перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх вартість, структуру тарифу, його зміну з обґрунтуванням її необхідності доводиться до відома споживачів у порядку, затвердженому Мінрегіоном.

40. З аналізу норм слідує, що до повноважень органів місцевих рад віднесено затвердження (погодження) тарифів на житлово-комунальні послуги. Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком.

41. Як слідує з оскаржуваного позивачем рішення виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради від 09 лютого 2017 року № 150 відповідачем скориговано діючі тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідно до класів будинку у м.Кам`янець-Подільському, які встановлені рішенням Кам`янець-Подільської міської ради третьої сесії V скликання № 104 від 24 травня 2006 року. Даним рішення був затверджений тариф на вивезення побутових відходів, що входить до тарифу за утримання будинків і споруд на прибудинкових територій, з розрахунку на 1 м.кв.

42. У відповідності до пункту 36 Порядку № 869 визначено, що метою коригування тарифів, що розраховуються згідно з цим Порядком, є забезпечення відшкодування у повному обсязі економічно обґрунтованих планованих витрат, що враховуються під час визначення повної собівартості послуг, планованого прибутку та податку на додану вартість.

Механізм коригування тарифів на послуги запроваджується у разі, коли протягом строку дії таких тарифів змінюються ставки податків і зборів (обов`язкових платежів), рівень заробітної плати у виконавця відповідно до законодавства, Генеральної та галузевої угод, ціни (тарифи) на паливно-енергетичні та матеріальні ресурси.

Коригуванню підлягають лише складові витрат, за якими відбулися цінові зміни у бік збільшення (зменшення), що сприятиме забезпеченню економічної обґрунтованості та прозорості запровадження механізму коригування тарифів на послуги.

43. У відповідності до пунктів 37, 38 Порядку № 869 коригування тарифів на послуги здійснюється за формулою: Т ск = Т дк х К зв, де Т ск - скоригований тариф; Т дк - тариф, що діє на момент коригування; К зв - коефіцієнт зміни витрат, пов`язаних з наданням послуг.

43.1. Коефіцієнт зміни витрат, пов`язаних з наданням послуг, визначається за формулою:

К зв = 1 + П зп х (В зн - В зд) : В зд + П ел х (Т ен - Т ед) : Т ед + П пал х (Ц пн - Ц пд) : Ц пд + S [П м х (Ц мн - Ц мд) : Ц мд] + S [П сп х (В сн - В сд) : В сд],

де П зп - питома вага витрат із заробітної плати і сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у структурі діючого тарифу на послуги; В зн - витрати із заробітної плати і сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з розрахунку на місяць, у якому здійснюється коригування діючого тарифу на послуги; В зд - витрати із заробітної плати та сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на дату встановлення діючого тарифу на послуги; П ел - питома вага витрат з електроенергії у структурі діючого тарифу на послуги; Т ен - тариф на електроенергію з розрахунку на місяць, у якому здійснюється коригування діючого тарифу; Т ед - тариф на електроенергію на дату встановлення діючого тарифу; П пал - питома вага витрат із закупівлі пально-мастильних матеріалів у структурі діючого тарифу; Ц пн - ціна пально-мастильних матеріалів з розрахунку на місяць, у якому здійснюється коригування діючого тарифу на послуги; Ц пд - ціна пально-мастильних матеріалів на дату встановлення діючого тарифу на послуги; П м - питома вага витрат на матеріали, комплектувальні вироби, обладнання у структурі діючого тарифу на послуги; Ц пн - ціна на матеріали, комплектувальні вироби, обладнання з розрахунку на місяць, у якому здійснюється коригування діючого тарифу на послуги; Ц пд - ціна на матеріали, комплектувальні вироби, обладнання на дату встановлення діючого тарифу на послуги; П сп - питома вага витрат на оплату послуг субпідрядників у структурі діючого тарифу на послуги; В сн - вартість послуг субпідрядників з розрахунку на місяць, у якому здійснюється коригування діючого тарифу на послуги; В сд - вартість послуг субпідрядників на дату встановлення діючого тарифу на послуги.

43. Разом з тим, судами попередніх інстанцій не перевірено економічної обґрунтованості встановлення та коригування тарифів з дотримання вимог п.п.36-38 Порядку № 869 окремо за кожним будинком, зокрема, коригування лише складових витрат, за якими відбулися цінові зміни у бік збільшення (зменшення), а також визначення коефіцієнту зміни витрат, пов`язаних з наданням послуг, за встановленої формулою та виходячи з обґрунтованих, підтверджених належними та допустимими доказами всіх складових.

44. Механізм коригування тарифів на послуги має забезпечувати не лише економічну обґрунтованість та прозорість запровадження, а також поінформованість та отримання пропозицій та заперечень від споживачів, враховуючи, що у відповідності до пункту 2 вищезазначеного Порядку інформація про перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх вартість, структуру тарифу, його зміну з обґрунтуванням її необхідності доводиться до відома споживачів у порядку, затвердженому Мінрегіоном.

45. Згідно п.п.1.1, 2.1, 2.2 Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30 липня 2012 року № 390 (далі - Порядок № 390, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм доведення суб`єктами господарювання, що виробляють або надають житлово-комунальні послуги, до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та врахування відповідної позиції територіальних громад при встановленні уповноваженими органами тарифів на житлово-комунальні послуги. Суб`єкти господарювання здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Протягом п`яти робочих днів з дня подання відповідних розрахунків до органу, уповноваженого встановлювати тарифи, суб`єкти господарювання інформують споживачів про намір здійснити зміну тарифів за визначеними цим Порядком способами.

46. В силу пункту 2.4 зазначеного Порядку № 390 суб`єктами господарювання, що надають послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, до відома споживачів доводиться така інформація: загальний розмір тарифу (з податком на додану вартість) для кожного конкретного будинку; перелік послуг, що входять до складу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаватимуться в кожному конкретному будинку, та їх вартість; періодичність та строки надання послуг; обґрунтування причин зміни тарифу (зазначення розміру діючого тарифу та відсотка відшкодування затвердженим тарифом собівартості, планового економічно обґрунтованого тарифу, дати, коли тариф востаннє переглядався, причин перегляду тарифу, визначення відсотка зростання основних складових тарифу (заробітної плати, електроенергії, матеріалів), визначення відсотка підвищення тарифу тощо); інша додаткова інформація, визначена суб`єктом господарювання та/або органом, уповноваженим встановлювати тарифи.

Зазначена інформація доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), в друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті суб`єкта господарювання (за наявності) та в кожному конкретному будинку (на прибудинковій території), зокрема на інформаційних стендах у під`їздах будинків та біля них. Суб`єкт господарювання додатково може також доводити до відома споживачів інформацію за допомогою радіо, телебачення та способу, визначеного статутом територіальної громади.

47. Пунктами 2.8-2.10 передбачено, що у процесі доведення до відома споживачів інформації усі зауваження і пропозиції фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань підлягають реєстрації та обов`язковому розгляду суб`єктом господарювання. Суб`єкт господарювання в установленому законодавством порядку повідомляє споживача, який надав свої пропозиції та зауваження, про їх урахування або відхилення. При цьому у разі відхилення пропозицій і зауважень суб`єктом господарювання надаються споживачеві обґрунтовані пояснення. У разі врахування зауважень і пропозицій суб`єкт господарювання здійснює перерахунок тарифу та передає його органу, уповноваженому встановлювати тарифи, листом з висловленою позицією та відповідними обґрунтуваннями.

48. Враховуючи, що у відповідності до пункту 2.1 Порядку № 390 контроль за дотриманням суб`єктами господарювання порядку доведення до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад здійснюється органами, уповноваженими встановлювати тарифи, відповідно до їх повноважень, визначених чинним законодавством, саме на виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської ради покладено обов`язок щодо контролю за доведенням інформації до споживачів про зміну тарифів.

49. Частинами 6, 7 статті 32 Закону № 1875-IV встановлено, що у разі зміни цін/тарифів на житлово-комунальні послуги виконавець/виробник не менше ніж за 15 днів до введення їх у дію повідомляє про це споживачів з посиланням на рішення відповідних органів. Платіжний документ може містити графи, в яких зазначаються суми до сплати за надані послуги, не проплачені повністю споживачем у попередній розрахунковий період. Платіжний документ не може містити графи, в яких зазначаються суми за оплату послуг, не передбачених договором, або суми доплат за надані послуги понад ті, що передбачені діючими тарифами.

50. Натомість, судами попередніх інстанцій не перевірено виконання відповідачем свого обов`язку, сповіщення мешканців будинків визначеним способом про зміну тарифу, отримання пропозицій та зауважень або їх відсутність.

51. За таких обставин, Верховний Суд констатує, що суди першої та апеляційної інстанції не витребували необхідних доказів та не перевірили дотримання процедури прийняття оскаржуваного рішення відповідачем.

52. Зважаючи на встановлені судами обставини, Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанції передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак таке судове рішення не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

53. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу не неповноту встановлених обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, судом першої інстанції та не усунув цього недоліку в ході апеляційного провадження, що є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України.

54. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

55. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

56. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору.

57. За наведених обставин, Верховний Суд приходить до висновку, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на неповно встановлених обставинах справи.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

58. Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

59. Згідно частини 4 статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

60. З огляду на викладене, а також ураховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх не встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

61. Таким чином, з огляду на приписи частини 2 статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

62. При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно з`ясувати обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, викладені Верховним Судом у цій постанові у розділі "Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи", всебічно і повно з`ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки щодо розподілу судових витрат

63. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року у справі № 676/1055/17 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

О.А. Губська

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду

http://reyestr.court.gov.ua/Review/88062078
Записаний

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

Цитувати
Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2020 року

Київ

справа №513/724/17

адміністративне провадження №К/9901/61775/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г.,  Соколова В.М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у касаційній інстанції адміністративну справу № 513/724/17

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Саратського районного суду Одеської області від 13 березня 2018 року (головуючий суддя - Бучацька А.І.) та

постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року (головуючий суддя - Шеметенко Л.П., судді: Димерлія О.О., Єщенко О.В.)

у справі № 513/724/17

за позовом ОСОБА_1

до Саратської селищної ради Одеської області

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Сарата Комунсервіс»

про визнання протиправним та скасування рішення, -

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. В серпні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Саратського районного суду Одеської області до Саратської селищної ради Одеської області (далі - відповідач) з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача «Про встановлення тарифів на послуги водопостачання, водовідведення та вивезення твердих побутових відходів у селищі Сарата Саратського району Одеської області» від 26 квітня 2017 року №440-VII.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування не містить конкретного визначення житлово-комунальних послуг, за які встановлюються нові тарифи, а також прийняте без наявності належного економічного обґрунтування їх рівня і тарифоутворення. Разом з цим, під час прийняття оскаржуваного рішення не дотримано термін доведення споживачам вказаного акту до дня введення його в дію та процедуру визначення виконавця послуг щодо вивезення твердих побутових відходів на конкурсних засадах. Зазначені обставини у сукупності свідчать про те, що селищна рада під час виконання своїх завдань діяла не у відповідності до закону, необґрунтовано, чим порушила інтереси позивача як споживача наведених послуг.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 13 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

4. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, із висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що встановлення тарифів житлово-комунальних послуг на місцевому рівні відбулось обґрунтовано та у відповідності до чинного законодавства, а тому підстави для скасування рішення відповідача та задоволення позову відсутні.     

4.1. При цьому суди зауважили, що під час вирішення спору позивач не обґрунтував порушення своїх прав та інтересів у зв`язку із прийняттям рішення відповідача, в свою чергу відповідачем наведено відповідні підстави та мотиви щодо вирішення питань у сфері житлово-комунальних послуг, до ухвалення рішення відповідач вчинив дії, з приводу яких позивач звернувся до суду із позовом.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

5. 17 вересня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник просить скасувати рішення Саратського районного суду Одеської області від 13 березня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а саме визнати протиправним та скасувати рішення Саратської селищної ради Саратського району Одеської області «Про встановлення тарифів на послуги водопостачання, водовідведення та вивезення твердих побутових відходів у селищі Сарата Саратського району Одеської області» від 26 квітня 2017 року №440-VII.

6. В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

7. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання про обґрунтованість затверджених оскаржуваним рішенням відповідача тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, мали б проаналізувати чи ґрунтується оскаржуване рішення відповідача на положеннях постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».

7.1. Зазначає, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування не містить конкретного визначення житлово-комунальних послуг, за які встановлюються нові тарифи, а також прийняте без наявності належного економічного обґрунтування їх рівня і тарифоутворення. При вивченні розрахунку тарифів було встановлено, що вони були затвердженні без наявності інвестиційної програми, тобто Комунальне підприємство «Сарата Комунсервіс» подало на затвердження Саратській селищній раді тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, які розраховані з використанням необґрунтованих показників, тобто не мають економічного обґрунтування, що є порушенням Порядку формування тарифів та централізоване водопостачання та водовідведення, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 та статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

7.2. Також вказував на те, що статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», як споживачеві, гарантовано низку прав, у тому числі одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо. Аналогічні права закріпленні в статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». З огляду на це, твердження суддів попередніх інстанцій про те, що права позивача як споживача житлово-комунальних послуг не порушенні є безпідставним та необґрунтованим.

8. 17 вересня 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Стародуб О.П., суддів Анцупова Т.О., Бучик А.Ю.

9. Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.

10. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду Анцупової Т.О. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 13), на підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року №870/0/78-20, здійснено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги, за результатом якого визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Стародуб О.П., судді Бучик А.Ю., Єзеров А.А.

11. На підставі службової записки судді-доповідача Стародуба О.П. від 02 червня 2020 року № 1373/0/64-20 щодо настання обставин, які унеможливлюють розгляд судових справ, у зв`язку з відпустами Бучик А.Ю., Берназюка Я.О. та Коваленка Н.В., на підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 02 червня 2020 року №902/0/78-20, здійснено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги, за результатом якого визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Стародуб О.П., судді Мороз Л.Л., Єзеров А.А.

12.  Суддею-доповідачем Стародуб О.П., суддями Мороз Л.Л.. Єзеров А.А. заявлено самовідводи, які обґрунтовані порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого      статтею 31 КАС України, а саме без урахування спеціалізації.

13. Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2020 року заяви суддів Стародуба О.П., Мороз Л.Л.. Єзерова А.А. про самовідвід задоволено. Відведено суддів Стародуба О.П., Мороз Л.Л.. Єзерова А.А. від участі у розгляді справи № 513/724/17.

14. 04 червня 2020 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

15. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 23 червня 2020 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позиція інших учасників справи

16. 23 жовтня 2018 року від Саратської селищної ради Одеської області надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняті судами попередніх інстанцій залишити без змін. Вказують на те, що приймаючи оскаржуване рішення Саратська селищна рада діяла в межах своєї компетенції, визначеної Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

17. Від третьої особи відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

18. Рішенням Саратської селищної ради від 16 травня 2012 року № 563 створено комунальне підприємство «Сарата Комунсервіс», метою діяльності якого є, зокрема, надання житлово-комунальних послугу (водопостачання та водовідведення населенню і підприємствам, а також ремонт, будівництво і реконструкція водопровідних мереж, вивезення побутових та промислових відходів, тощо).

19. У зв`язку із збільшенням податків і зборів, мінімальної заробітної плати, орендної плати та амортизаційних відрахувань, підвищення цін на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси комунальне підприємство «Сарата Комунсервіс» провело коригування встановлених цін/тарифів на житлово комунальні послуги.

20. 19 березня 2017 року комунальне підприємство «Сарата Комунсервіс» подало до Саратської селищної ради Саратського району Одеської області на затвердження сформоване економічне обґрунтування підвищення тарифів на комунальні послуги із доведенням цих обставин споживачам послуг на відповідній території в засобах масової інформації у виданні від 18 березня 2017 року.

21. Розглянувши та обговоривши подані комунальним підприємством «Сарата Комунсервіс» документи щодо необхідності перегляду тарифів на комунальні послуги у 2017 році, у зв`язку із підвищенням цін на енергоносії, мінімальної заробітної плати та інших платежів, з метою приведення рівня відшкодування споживачами економічної обґрунтованої вартості послуг водопостачання та водовідведення, вивезення твердих побутових відходів, безперебійного забезпечення питною водою жителів селища Сарата, забезпечення екологічної безпеки населення і належного санітарного утримання території Саратської селищної ради, рішенням Виконавчого комітету Саратської селищної ради від 24 квітня 2017 року № 32 погоджено розроблені тарифи на послуги водопостачання, водовідведення та вивезення твердих побутових відходів, що надаються комунальним підприємством «Сарата Комунсервіс» у визначених розмірах у відповідності до норм споживання комунальних послуг.

22. Доручено адміністрації комунального підприємства «Сарата Комунсервіс» довести до відома жителів селища Сарата та керівників організацій, підприємств, установ, розташованих на території селищної ради інформацію про зміну тарифів на надання комунальних послуг з 01 травня  2017 року через засоби масової інформації.

23. Пунктом 1 рішення Саратської селищної ради Саратського району Одеської області від 26 квітня 2017 року №440-VІІ встановлено тарифи на послуги водопостачання, водовідведення та вивезення твердих побутових відходів у селищі Сарата Саратського району Одеської області з 01 травня 2017 року.

24. Згідно Додатку 1 до Рішення від 26 квітня 2017 року №440-VІІ (Тарифи для населення, бюджетних установ та інших споживачів смт. Сарата) вирішено, що тарифи відносно водопостачання: згідно лічильника, м.куб. становить 15,5 грн.; ванна в квартирі, з 1 люд./місяць - 69,9 грн.; кран в квартирі, з 1 люд./місяць - 44,3 грн.; вулична колонка, з 1 люд./місяць - 23,3 грн.; дворова колонка (приватний сектор) з 1 люд./місяць - 69,9 грн.; бюджетні установи, м.куб. - 21,8 грн.; інші споживачі, м.куб. - 21,8 грн.

25. Тарифи відносно водовідведення: згідно лічильника, м.куб. становить 16,9 грн.; ванна в квартирі, з 1 люд./місяць - 76,1 грн.; кран в квартирі, з 1 люд./місяць - 48,2 грн.; бюджетні установи, м.куб. - 19,4 грн.; інші споживачі, м.куб. - 19,4 грн.

26. Тарифи відносно вивозу побутових відходів: будинки приватного сектору з 1 люд./місяць - 20,6 грн.; споживачі одноквартирні та багатоквартирні дома, з 1 люд./місяць - 17,7 грн.; бюджетні установи м.куб. - 163,4 грн.; інші споживачі м.куб. - 163,4 грн.

27. Пунктом 2 Рішення від 26 квітня 2017 року №440-VІІ вирішено затвердити норми споживання комунальних послуг (Додаток 2 до рішення).

28. Пунктами 3, 4 Рішення від 26 квітня 2017 року №440-VІІ визначено оприлюднити зазначений акт у засобах масової інформації. Покласти контроль за виконанням рішення на постійні комісії селищної ради з бюджету та фінансово-економічних питань, розвитку ринкових відносин та питань регуляторної політики, з питань комунальної власності, житлово-комунального господарства, розвитку інфраструктури та благоустрою селища, з питань законності, правопорядку та захисту прав громадян, питань депутатської діяльності, етики та гласності.

29. Фактично вказаним актом вирішено провести коригування діючих по селищу тарифів на послуги із вивезення твердих побутових відходів, водопостачання і водовідведення для відповідних категорій споживачів.

30. Не погоджуючись із рішенням органу місцевого самоврядування, посилаючись на його необґрунтованість, а також порушення селищною радою порядку прийняття вказаного акту, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх інтересів в одержанні належних житлово-комунальних послуг.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

31. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду справ» (далі - Закон № 460-IX).

32. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

33. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

34. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

35. Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15 грудня 2017 року).

36. Предметом судового контролю у даній справі є правомірність прийняття Саратською селищною радою Саратського району Одеської області рішення «Про встановлення тарифів на послуги водопостачання, водовідведення та вивезення твердих побутових відходів у селищі Сарата Саратського району Одеської області» № 440-VIІ від 26 квітня 2017 року.

37. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що тарифи на житлово-комунальні послуги в Україні формуються та встановлюються на підставі вимог чинного законодавства та нормативно-правової бази.

38. Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року (далі - Закон № 1875-IV, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, серед іншого, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

39. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги визначено статтею 7, 14 Закону, а також статтею 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21 травня 1997 року (далі - Закон № 280/97-ВР, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

40. Так, згідно пп.2 п. «а» статті 28 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

41. Згідно з частиною 2 статті 14 Закону № 1875-IV встановлено, що ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

42. Пунктом 1 статті 15 Закону № 1875-IV визначено, що мінімальні норми житлово-комунальних послуг встановлюються з метою забезпечення санітарно-гігієнічних вимог проживання людей та їх перебування в приміщеннях, забезпечення технічних вимог до експлуатації будинку (споруди), підтримання несучої спроможності конструкцій та експлуатаційних характеристик внутрішньобудинкових мереж і систем.

43. Відповідно до частин 1, 2, 3 та 10 статті 31 Закону № 1875-IV порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

43.1. У разі зміни протягом строку дії цін/тарифів обсягу окремих складових економічно обґрунтованих витрат з причин, які не залежать від виконавця/виробника, зокрема, збільшення або зменшення податків і зборів, мінімальної заробітної плати, орендної плати та амортизаційних відрахувань, підвищення або зниження цін на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, виконавці/виробники проводять коригування встановлених цін/тарифів на житлово-комунальні послуги і подають на затвердження до органу, уповноваженого здійснювати встановлення таких цін/тарифів. При цьому перерахунок цін/тарифів може проводитися шляхом коригування лише тих складових структури цін/тарифів, за якими відбулися цінові зміни в бік збільшення або зменшення. При коригуванні додатково враховується компенсація втрат (або вилучення необґрунтовано отриманих прибутків) від застосування не скоригованої на зміну вартості окремих витрат ціни/тарифу в період до встановлення скоригованих цін/тарифів.

43.2. Орган, уповноважений здійснювати встановлення цін/тарифів, зобов`язаний прийняти рішення про коригування тарифу не пізніше ніж через 10 днів з дня отримання відповідного подання.

44. Обсяг фактичних витрат на послуги водопостачання, водовідведення та вивезення твердих побутових відходів визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» від 01 червня 2011 року № 869.

45. Як слідує з оскаржуваного позивачем рішення Саратської селищної ради Одеської області від 26 квітня 2017 року №440-VII відповідачем встановлено (скориговано) діючі тарифи на послуги із водопостачання, водовідведення та вивезення твердих побутових відходів у селищі Сарата Саратського району Одеської області з 01 травня 2017 року. Даним рішення був затверджений тариф відносно водопостачання: згідно лічильника, м.куб. становить 15,5 грн.; ванна в квартирі, з 1 люд./місяць - 69,9 грн.; кран в квартирі, з 1 люд./місяць - 44,3 грн.; вулична колонка, з 1 люд./місяць - 23,3 грн.; дворова колонка (приватний сектор) з 1 люд./місяць - 69,9 грн.; бюджетні установи, м.куб. - 21,8 грн.; інші споживачі, м.куб. - 21,8 грн. Тарифи відносно водовідведення: згідно лічильника, м.куб. становить 16,9 грн.; ванна в квартирі, з 1 люд./місяць - 76,1 грн.; кран в квартирі, з 1 люд./місяць - 48,2 грн.; бюджетні установи, м.куб. - 19,4 грн.; інші споживачі, м.куб. - 19,4 грн. Тарифи відносно вивозу побутових відходів: будинки приватного сектору з 1 люд./місяць - 20,6 грн.; споживачі одноквартирні та багатоквартирні дома, з 1 люд./місяць - 17,7 грн.; бюджетні установи м.куб. - 163,4 грн.; інші споживачі м.куб. - 163,4 грн.

46. Разом з тим, судами попередніх інстанцій не перевірено економічної обґрунтованості встановлення та коригування тарифів, а також дотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» від 01 червня 2011 року № 869, зокрема, коригування лише складових витрат, за якими відбулися цінові зміни у бік збільшення (зменшення), а також визначення коефіцієнту зміни витрат, пов`язаних з наданням послуг, за встановленої формулою та виходячи з обґрунтованих, підтверджених належними та допустимими доказами всіх складових.

47. Більше того, апеляційний суд переглядаючи рішення суду першої інстанції також не застосував постанову Кабінету Міністрів України «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» від 01 червня 2011 року № 869 до спірних правовідносин та відповідно не перевірив її дотримання відповідачем під час прийняття спірного рішення, незважаючи на те, що на ці порушення вказував позивач в апеляційній скарзі. 

48. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30 липня 2012 року № 390 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2012 року за № 1380/21692; Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 130 від 5 червня 2018 року, однак був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад», який визначає механізм доведення суб`єктами господарювання, що виробляють або надають житлово-комунальні послуги, до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та врахування відповідної позиції територіальних громад при встановленні уповноваженими органами тарифів на житлово-комунальні послуги (далі - Порядок № 390).

49. Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 390 суб`єкти господарювання здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

50. Пунктом 2.2 Порядку № 390 передбачено, що протягом п`яти робочих днів з дня подання відповідних розрахунків до органу, уповноваженого встановлювати тарифи, суб`єкти господарювання інформують споживачів про намір здійснити зміну тарифів за визначеними цим Порядком способами.

51. Згідно із пунктом 2.3 Порядку № 390 суб`єктами господарювання, що надають комунальні послуги (послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до відома споживачів доводиться така інформація: загальний розмір тарифу та його структура (плановані витрати за елементами, прибуток, податок на додану вартість); обґрунтування причин зміни тарифу (зазначення розміру діючого тарифу та відсотка відшкодування затвердженим тарифом собівартості, планового економічно обґрунтованого тарифу, дати, коли тариф востаннє переглядався, причин перегляду тарифу, зазначення відсотка зростання основних складових тарифу (заробітної плати, електроенергії, паливно-мастильних матеріалів), визначення відсотка підвищення тарифу тощо); інша додаткова інформація, визначена суб`єктом господарювання та/або органом, уповноваженим встановлювати тарифи.

51.1. Зазначена інформація доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті суб`єкта господарювання (за наявності) та, за необхідності, шляхом розміщення на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де споживачі отримують відповідні послуги.

51.2. Суб`єкт господарювання додатково може також доводити до відома споживачів інформацію за допомогою радіо, телебачення та способу, визначеного статутом територіальної громади.

52. Пунктом 2.6 Порядку № 390 передбачено, що способи доведення до відома споживачів інформації не обмежуються тими, що передбачені цим Порядком.

53. Інформація повинна бути повною, змістовною та достовірною (пункт 2.7 Порядку № 390).

54. Як передбачено пунктами 2.8, 2.9 Порядку № 390, у процесі доведення до відома споживачів інформації усі зауваження і пропозиції фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань підлягають реєстрації та обов`язковому розгляду суб`єктом господарювання.

54.1. Зауваження і пропозиції, які отримані органом, уповноваженим встановлювати тарифи, надсилаються для розгляду суб`єкту господарювання. За результатами такого розгляду суб`єкт господарювання приймає рішення про їх урахування чи відхилення.

54.2. Суб`єкт господарювання в установленому законодавством порядку повідомляє споживача, який надав свої пропозиції та зауваження, про їх урахування або відхилення. При цьому у разі відхилення пропозицій і зауважень суб`єктом господарювання надаються споживачеві обґрунтовані пояснення.

55. У разі врахування зауважень і пропозицій суб`єкт господарювання здійснює перерахунок тарифу та передає його органу, уповноваженому встановлювати тарифи, листом з висловленою позицією та відповідними обґрунтуваннями (пункт 2.10 Порядку № 390).

56. Згідно з пунктом 2.11 Порядку № 390, у разі відсутності пропозицій та зауважень від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань або вмотивованого їх відхилення, суб`єкт господарювання письмово сповіщає про це орган, уповноважений встановлювати тарифи.

57. Відповідно до пунктів 2.12, 2.13 Порядку № 390, строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження і пропозиції, встановлюється суб`єктом господарювання, але він не може бути меншим за 14 календарних днів та більшим ніж 20 календарних днів з дня повідомлення споживачів про намір здійснити зміну тарифів на житлово-комунальні послуги.

57.1. Суб`єктом господарювання під час доведення до відома споживачів інформації обов`язково зазначається строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження і пропозиції, а також повідомляється адреса, на яку необхідно їх надсилати.

58. Згідно із пунктом 2.14 Порядку № 390 контроль за дотримання суб`єктами господарювання порядку доведення до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад здійснюється органами, уповноваженими встановлювати тарифи, відповідно до їх повноважень, визначених чинним законодавством.

59. Відповідно до пункту 10 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг.

60. Вирішуючи даний спір суд першої інстанцій, із висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач приймаючи спірне рішення діяв в межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки інформація про заміну тарифів доведена до відома споживачів шляхом опублікування у виданні місцевій районній газеті «Час.Люди.Події.» від 18 березня 2017 року, тобто доведена фізичним і юридичним особам у спосіб, передбачений п.2.2 Порядку доведення до споживачів інформації перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну тарифів з обслуговуванням її необхідності та врахування відповідної позиції територіальних громад, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30 липня 2012 року.

61. Однак, судами попередніх інстанцій не перевірено чи оприлюднювався до відома мешканців селища Сарата проект рішення Саратської селищної ради Саратського району Одеської області від 26 квітня 2017 року № 440-VII про встановлення тарифів на послуги водопостачання, водовідведення та вивезення твердих побутових відходів на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет та веб-сайті суб`єкта господарювання (за наявності), для надання можливості фізичним та юридичним особам надати свої пропозиції та зауваження до рішення.

62. Надання третьою особою оголошення в газету «Час.Люди.Події.» від 18 березня 2017 року щодо подання до Саратської селищної ради Саратського району Одеської області розрахунків щодо тарифів на послуги водопостачання, водовідведення та вивезення твердих побутових відходів, не звільняє орган місцевого самоврядування від оприлюднення проекту рішення про встановлення тарифу, доведення його до відома зацікавлених осіб - споживачів.

63. За таких обставин, Верховний Суд констатує, що суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального права, оскільки не перевірили економічну обґрунтованість та прозорість запровадження механізму коригування тарифів на послуги водопостачання, водовідведення та вивезення твердих побутових відходів у селищі Сарата Саратського району Одеської області, а також процедури прийняття оскаржуваного рішення відповідачем.

64. Зважаючи на встановлені судами обставини, Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанції передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлено статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

65. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу не неповноту встановлених обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, судом першої інстанції та не усунув цього недоліку в ході апеляційного провадження, що є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України.

66. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

67. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

68. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору.

69. За наведених обставин, Верховний Суд приходить до висновку, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на неповно встановлених обставинах справи.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

70. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

71. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 3 статті 341 КАС України).

72. Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

73. Згідно частини 4 статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

74. З огляду на викладене, а також ураховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх не встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

75. Таким чином, з огляду на приписи частини 2 статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

76. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Саратського районного суду Одеської області від 13 березня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року у справі № 513/724/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Саратського районного суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду

http://reyestr.court.gov.ua/Review/90029610

Записаний
 


Мониторинг доступности сайта Host-tracker.com
email