Невигадані ІСТОРІЇ про неформальні стосунки.
Історія перша. Приблизно 10 років тому назад одна молода особа по імені І. очолювала приватне підприємство. Підприємство займалося реалізацією комплектуючих до ПК, а також монтажем ПК на замовлення на основі комплектуючих. Комплектуючі оптом отримували від постачальника К-Т, відомого на той час у зазначеній сфері, відомого і нині. Стосунки були неформальними. Комплектуючі надавалися "під реалізацію". Розраховуватися після реалізації доводилося готівкою. Реалізація не завжди була вдалою. Комплектуючі дуже швидко застарівали морально, сьогодні це також не дивина. Внаслідок затримки з реалізацією виникала заборгованість, яка постійно росла. Постачальник К-Т всі ризики покладав на реалізатора, тобто особисто на І. Коли заборгованість досягла 6,5 тис. дол. США, постачальник виставив ультиматум: або негайно погасити борг, або формалізувати стосунки шляхом видачі боргової розписки на суму, яка значно перевищувала реальну заборгованість. І при цьому пригрозив молодій особі у своєму офісі ножем. Особа злякалася і підписала боргове зобов\\\'язання. І тільки потім зі сльозами звернулася до мене за юридичною допомогою. Моє втручання дозволило вилучити цю боргову розписку, яка у мене до цього часу збереглася. Як мені це вдалося? Я також став на шлях формалізації стосунків і пригрозив фірмі К-Т кримінальним переслідуванням за незаконну комерційну діяльність, а також за вимагання неформального боргу з погрозами фізичної розправи. Після чого сторони мирно розійшлися, а борг, знову ж таки на підставі неформальних стосунків, погашався третьою стороною - іншою фірмою С-Л, менш відомою, куди через років 5, після невдалої комерційної діяльності за кордоном, перейшла працювати І. На фірмі С-Л її тримали "у чорному тілі", зарплату отримувала неофіційно (у конверті). Між фірмами К-Т та С-Л також існували неформальні стосунки. Очевидно, частина зарплати на протязі кількох років фірмою С-Л використовувалася для погашення того старого боргу. Врешті-решт, молода особа стала старшою на 10 років, більш досвідченою, перейшла працювати на третю фірму Д-Л, де зарплата і понині видається напів-офіційно, тобто лише певною часткою офіційно, решта - у конверті. Фірма Д-Л більш незалежна у своєму бізнесі від С-Л та К-Т, тобто є не партнером, а конкурентом. Отака перша історія.
Історія друга. Сучасна. Одна, не дуже молода, особа по імені М. працевлаштувалася на фірму, яка займалася наданням послуг з перекладу текстів (юридичних, економічних) на іноземні мови і навпаки, а також навчанням іноземним мовам. Сталося так, що для цієї діяльності особі М. довелося принести на фірму власні речі, серед яких був ноутбук, багатофукціональний пристрій (принтер, копір, сканер), а також магнітофони, мікрофони та інше обладнання, навіть електрочайник. Працювали всі на неформальній основі, за домовленістю. Потім на фірмі змінився керівник. Новий керівник продовжив неформальні стосунки, а особисті речі особи М. знову служили вірою і правдою на благо фірми. Сама особа працювала, не покладаючи рук, але отримувала зарплату неофіційно, трудова книжна не була оформлена, зарплата була недостатньою навіть для Буратіно, не кажучи вже про папу Карло. Коли М. заїкнулася, що пора б формалізувати трудові та майнові стосунки, новий директор заявив, що він негайно звільняє її з роботи, а особисті речі відмовився повернути. Мотивував тим, що вона завинила 24 тис грн. попередньому директору "за навчання". Тобто, вважалося, що М. наче не стільки працює, скільки стажується, за що не лише не має права на зарплату, але щомісяця мусила платити неформально готівкою по 6 тис. грн. за власне "навчання". Особа М. стверджує, що вона навіть сплатила цю суму, знову ж таки неформально. Однак новий директор не повірив, і першим кроком на словах, неформально звільнив її з роботи, а потім забрав ноутбук і почав формально тікати додому. Особа М. за ним формально погналася, але не змогла догнати. І тоді вона зателефонувала до міліції Подільського району м. Києва. Міліція порадила їй почекати біля офісу, і зателефонувати знову, як тільки директор повернеться. Той здуру повернувся, десь через годину. Особа М. негайно повторила виклик до міліції, через 2 хвилини директора схопили. Повезли його, бідолагу, додому, там обшукали і знайшли ноутбук, який вилучили. Інші оперативники вилучили решту в офісі, допитали у райвідділі фігурантів, склали протоколи вилучення. Директору загрожує кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого у ст. 186 КК України (грабіж, позбавлення волі від 4-х до 13 років). Особі М. загрожує втрата її майна, оскільки на весь час розслідування справи речові докази залишаються в міліції, там вони й зникнуть, або зіпсуються. Особливо це стосується ноутбука, АКБ якого за відсутності періодичної підзарядки вийде з ладу, а при включенні на підзарядку через півроку може запросто вибухнути. У міліції вона отримала копію одного протоколу про вилучення речових доказів під час обшуку у офісі, але посвідчити відповідність копії протоколу оригіналові слідчий відмовився, бо канцелярія сьогодні вже не працювала. Не надали їй також протоколу вилучення ноутбука, бо оперативник, який склав протокол, був відсутній. На щастя, сьогодні увечері на роботі затримався начальник райвідділу міліції і вислухав потерпілу М. Запропонував їй відвідати райвідділ завтра о 10:00 год. та обіцяв засвідчити обидві копії протоколів вилучення. Так буде це, чи ні - поживемо-побачимо. Вірити нікому не слід, сказав штандартенфюрер Мюллер. Продовження історії № 2 про неформальні стосунки - завтра.
Нехай ці дві невигадані історії послужать уроком для довірливих осіб жіночої статі, яких дуже легко "розвести".
