Проблема реєстрації або нереєстрації актів КМДА штучно створена нашими законодавцями. Як встановив Конституційний суд, у м. Києві діє єдиний в організаційному відношенні орган - КМДА, який здійснює функції державної виконавчої влади та органу місцевого самоврядування. Ось з цього і виникає колізія. А далі слід аналізувати норми ЗУ "Про місцеві державні адміністрації в Україні", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про столицю України - місто-герой Київ", і крім того, у випадку затвердження тарифів на ЖКП, ще й ЗУ "Про житлово-комунальні послуги". Якщо КМДА діє, як орган державної виконавчої влади, тоді на нього розповсюджуються вимоги державної реєстрації його розпоряджень. Причому, розпорядження приймаються одноособово головою КМДА. Однак, ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" не надає повноважень місцевим державним адміністраціям формувати та затверджувати чи погоджувати тарифи. За ними залишається лише право контролю.
Якщо ж КМДА виконує функції виконавчого органу Київради, тоді цей орган вправі приймати рішення щодо тарифів. Рішення повинно прийматися колегіально, шляхом голосування після відповідного обговорення, а підписує його Київський міський голова, а не голова держадміністрації.
Ось тут і починається еквілібристика. У якості кого діяла КМДА, приймаючи розпорядження про тарифи? Якщо у якості виконавчого органу місцевого самоврядування, то чому вона приймала не рішення, а розпорядження, і чому не колегіально, а одноособово головою КМДА? А якщо діяла у якості органу державної виконавчої влади, то маємо також два порушення: державна адміністрація не має повноважень на затвердження тарифів на ЖКП, а її розпорядження у інших сферах підлягають реєстрації в органах юстиції.
Тобто, у випадку з Заслуженим юристом України Черновецьким маємо елементарне ігнорування (маніпулювання) технікою нормотворення. Така гра в наперстки виникла внаслідок того, що наші законодавці також не дуже переймалися юридичною чистотою своїх законопроектів. А неоднозначність тлумачення відповідних положень і функцій КМДА вигідна як голові КМДА, так і Київському міському голові, оскільки він єдиний в двох іпостасях. У мутній водичці іноді краще ловиться рибка.
А далі виникають колізії з судовими рішеннями на цю тему. Як відомо, Господарський суд м. Києва двічі скасовував розпорядження КМДА щодо тарифів на ЖКП. Перший раз винесена постанова, яка набрала чинності після апеляційного оскарження. А вдруге Київський апеляційний адмінсуд скасував чергову постанову Господарського суду в аналогічній справі з тими ж учасниками. Причому одні й ті ж обставини по-різному інтерпретуються різними у даному випадку апеляційними юрисдикціями.
На черзі апеляційний розгляд скарги КМДА та Київенерго на постанову Окружного адмінсуду м. Києва у справі за позовом ОСББ "Престиж" про скасування розпоряджень Черновецького №№ 650-653. На першому засіданні 05.11.2008 р. обидва апелянти наполягали, що розпорядження КМДА по суті є рішеннями виконавчого органу Київради, а тому не підлягають реєстрації в органах юстиції, та вимагали скасувати постанову Окружного адмінсуду. З формальних підстав у справі оголошена перерва до 26.11.2008 р. На жаль, мене не залучили до участі у справі, хоч і обіцяли. Не сумніваюсь, що я б розтлумачив суть колізії для суддів Апеляційного суду, їм би стало зрозуміло. А яке б рішення вони після цього прийняли - залежить від їх сумління.
Що стосується Сокуренка, то у різні періоди він по-різному роз\\\'яснював ситуацію з реєстрацією розпоряджень КМДА, залежно від кон\\\'юнктури.
Крім того, як би не трактувати розпорядження Черновецького, вони відносяться до регуляторних актів, для яких визначені додаткові дії, що передують їх прийняттю. Однак, Черновецький проігнорував норми ЗУ "Про державну регуляторну політику", а суди на цю обставину ще не звертали уваги.
