Усі тарифи на ГВП, затверджені незаконними і законними розпорядженнями КМДА, включають в себе вартість холодної води, яка використовується для підігріву. Для прикладу можете посилатися на розпорядження КМДА від 20.06.2002 р. № 1245, яке зареєстроване у міському управлінні юстиції і ніким не скасоване, отже не втратило чинності. Порядок формування тарифів на надання послуг з централізованого постачання гарячої води встановлений не Київенерго (до відома юриста Київводоканалу), а постановою КМУ від 10 липня 2006 р. № 955. Відповідно до п. 65 Порядку до складу прямих матеріальних витрат у тариф включаються також витрати, пов\\\'язані з використанням питної води, з урахуванням обсягів фактично спожитої води за показаннями будинкових приладів обліку, а у разі їх відсутності - за встановленими нормами.
Однак, проблема розрахунків за послуги з ГВП з постачальниками ресурсів - Київенерго та Київводоканалом - існує, і вона нормативно не врегульована, судові рішення також нічого корисного не додали у зв\\\'язку з їх суперечливістю.
Коротко про існуючі обставини. По-перше, у м. Києві не визначений виконавець послуг з ГВП. Усі нормативно-правові акти місцевої влади на цю тему скасовані судовими рішеннями. Каюсь, я доклав до цього немало зусиль, бо іншим суб\\\'єктам було байдуже. Ліцензію на постачання питної води має Київводоканал, але він не виробляє послугу для населення з ГВП, і не є виконавцем послуг для мешканців багатоквартирних будинків. Київенерго не має ліцензії на гаряче водопостачання і не бажає її отримувати. Навіщо вона йому? Київенерго також не є виконавцем послуг для населення. Однак, тариф для мешканців за ГВП включає в себе вартість як холодної води для підігріву, так і теплової енергії, а також теплових втрат та інших витрат (на циркуляцію). Для мешканців це єдина послуга, при сплаті за котру не передбачається виділення окремих складових. Плата за водовідведення ГВП (стоки) визначена окремим тарифом.
А тепер увага! При наявності такого посередника, як КП ГІОЦ КМДА, якому частина мешканців Києва безпідставно сплачує за комунальні послуги, виникає колізія - а як розподілити кошти у щоденному режимі, які надходять на банківський рахунок КП ГІОЦ, між Київенерго та Київводоканалом? Тривалий час ці кошти переказувалися повністю на рахунок Київенерго, який не перераховував відповідну частку на користь Київводоканалу, мотивуючи це тим, що останній має перманентну заборгованість за електроенергію. Суперечливими судовими рішеннями господарських судів різних інстанцій спочатку було заборонено КП ГІОЦ перераховувати кошти за ГВП у повному обсязі на користь Київенерго, а потім було заборонено перераховувати вартість холодної води для підігріву на користь Київводоканалу. Виникла тупикова ситуація, хоч за моїми даними КП ГІОЦ не дуже дотримується останнього рішення, і все-таки розподіляє отримані кошти між Київенерго та Київводоканалом у відповідній пропорції. З іншого боку, житлово-експлуатаційні організації не мають можливості контролювати цей процес, а тому час від часу отримують позови то від Київводоканалу, то від Київенерго з вимогами про погашення заборгованості, якої у них взагалі не може існувати, бо платять на рахунок КП ГІОЦ не вони, а кінцеві споживачі, у яких, до речі, відсутні договірні відносини з КП ГІОЦ.
Дещо інша ситуація виникає, коли житлово-експлуатаційні організації (ЖЕО), переважно некомунальної форми власності (ЖБК, ОСББ), отримують платежі від мешканців на власний рахунок, а потім частками у відповідній пропорції переказують отримані кошти за послуги з ГВП на користь Київенерго та Київводоканалу. Тоді Київводоканал може виявити невідповідність обсягів водопостачання за даними лічильників ЖЕО та лічильників мешканців при їх наявності. Ці невідповідності повинні щороку врегульовуватися Тристоронніми актами звірки, затвердженими розпорядженням КМДА від 26.12.2002 р. № 2306, яке також зареєстроване в органах юстиції і не втратило чинності. Однак, узгоджений обсяг води на підігрів, передбачений у графі 6 Тристороннього акту, не бажає визнавати Київенерго з відомих причин, та й для Київводоканалу таке "узгодження" приводить до збитків, джерелом покриття яких можуть бути лише надходження з міського бюджету для компенсації різниці між тарифами і собівартістю. Те ж стосується і Київенерго. Ця організація не визнає тарифу на ГВП, а вимагає платити за нараховану нею теплову енергію, яка нібито використана для підігріву. Джерел покриття різниці за рахунок ЖЕО також не існує, бо ЖЕО може вимагати від мешканців сплатити по тарифу за ГВП, і ніяк не більше. А різницю повинно отримати Київенерго знову ж таки з місцевого бюджету.
Однак обидва монополісти діють іншим і, на їх думку, більш ефективним способом - намагаються стягнути ці різниці з ЖЕО шляхом позовів до господарських судів. Інколи такі позови задовольняються, інколи - ні, залежно від правосвідомості суддів та результату змагальності сторін у судовому процесі. Внаслідок запущеності бухгалтерського та оперативного обліку в більшості ЖЕО, незалежно від форми власності, у такому змаганні для останніх є більше шансів програти, ніж виграти. Коли мені доводилося брати участь у подібних справах на стороні ЖЕО, то з мого боку по суті це була не стільки юридична, а скоріше бухгалтерська робота. Після належного відновлення бухобліку, проведення звірок з КП ГІОЦ, аналізу витягів з його електронних баз даних вдавалося отримувати рішення на користь ЖЕО. Повірте, це була тяжка робота, яку не побажав би виконувати у стислі строки судового процесу навіть своєму ворогові.
Отака пісня! А Вам, Оксано, бажаю перемоги! Здається, на усі Ваші запитання відповів.
