Визначення поняття "Докази" дається у ст. 57 ЦПК України. Серед інших фактичних даних ЦПК вирізняє письмові докази. Однак "пояснення" і "докази" не є тотожними поняттями. Доказами є фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на які посилаються сторони. Ці дані, зокрема, встановлюються з пояснень сторін. Однак, самі по собі пояснення не можуть вважатися доказами, оскільки ніхто не може гарантувати правдивість пояснень. Пояснення повинні підкріплятися доказами, або посиланнями на них, якщо вони приєднані до справи.
Звідси висновок: ЦПК не зобов\\\'язує учасників процесу обмінюватися текстами пояснень, навіть доказами. Відносно доказів - усі додатки до позовної заяви разом з її копією подаються в суд при реєстрації позовної заяви. Сторони зобов\\\'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання, крім випадків, коли суд допускає винятки за наявності поважних причин.
Тобто вимога про надання копій документів протилежній стороні за межами норми ст. 120 ЦПК є незаконною. Але судді інколи наполегливо пропонують це здійснити, сподіваючись, що буде менше підстав для зволікання при вирішенні справи. Однак, цю пропозицію можна й проігнорувати, не вступаючи в дрібні суперечки з суддями. Послатися, наприклад, не відсутність технічних можливостей. А заодно і на ст. 27 ЦПК - право учасників знайомитися з матеріалами справи, робити з них копії тощо. Вони ж посилаються на технічні причини, коли не вистачає поштових марок!
Судді часто-густо діють по інерції, у такий спосіб, як це доводилося їм робити у минулому. Я називаю це "суддівським фольклором". Вони віддають перевагу визначенню у обтічній формі - згадують про судову практику. Здебільшого, волюнтаристську і ганебну. Довести що-небудь їм неможливо, оскільки вони давно втратили здібності до логічного мислення, яке їм не потрібне. І система судочинства їх до цього не спонукає.
Тому я багато разів повторював, і ще раз повторю: судочинство - не наука, навіть не ремесло, це як дипломатія - мистецтво, мистецтво можливого. Інколи буває можливим скористатися декількома промахами судді, для того, що поставити його/її на місце, встановлене законом. Для цього існує норма, передбачена у ст. 160 ЦПК, яку судді не люблять ні цитувати, ні роз\\\'яснювати її зміст, ні тим більше - дотримуватися. Освічений і професійно підготовлений юрист у судовому процесі є "білою вороною" і великою перепоною для більшості суддів у досягненні ними власної меркантильної мети. Заробити на процесі, як це роблять інші представники не менш гуманітарних професій, наприклад, лікарі. Не згадуючи вже про суб\\\'єктів владних повноважень. Київ давно прославися, ще за радянських часів, як Хабаровськ-на-Дніпрі. Я не відкрив нічого нового!
