230 x 307, 31 кБДещо про суддів та судочинство:
======================
У мене постійно виникає питання - чому судді так охочі критикувати Верховну Раду, Президента, уряд, Державну судову адміністрацію, суспільство за негаразди в судочинстві? І чому вони не бачать в упор власні "грішки"? Це що, прояв об\\\'єктивності, чи відсутність культури та самокритичності. Можу пригадати лише 2 випадки, коли судді вибачилися переді мною у неформальному спілкуванні. Вперше це сталося у розмові тоді ще з дуже юною, не старшою 26 років, суддею Солом\\\'янського районного суду О.М. Букіною. На моє зауваження щодо невідповідності деяких її висновків діючому законодавству в одній зі справ (поскаржилася одна з учасниць) вона мило посміхнулася і сказала: "Ну чого Ви хочете від нас, суддів, ми ще продовжуємо навчатися!". Влучно і самокритично! Більше нічого подібного не довелося чути.
Другий випадок стався у Печерському райсуді м. Києва, коли суддя Волкова С.Я., несвоєчасно розпочавши засідання у справі № 2-120/08, зайшла в зал, а присутні, як водиться, піднялися, суддя привіталася, вибачилася за запізнення і запропонувала присісти.
Ось приклади, достойні для наслідування нашими суддями від першої до найвищої інстанцій. Інші судді навіть не можуть видавити з себе два слова привітання, типу "Доброго дня!".
А скільки у Вас, шановні відвідувачі судів і цього Форуму, траплялися подібні випадки, достойні наслідування? Було б добре, якби хто-небудь пригадав ...
