| | Юридичні підстави для проведення референдуму про дострокове припинення повноважень міського головиНа сьогоднішній день система роботи Київської міської ради та Київського міського Голови не дозволяють жителям Києва сподіватися на покращення життя жителів Столиці.
Джерело: виступ одного з учасників зборів ініціативної групи 21.01.2007 р. Без його згоди більш детальна інформація поки що не надається.
Юридичні підстави для проведення референдуму
На сьогоднішній день система роботи Київської міської ради та Київського міського Голови не дозволяють жителям Києва сподіватися на покращення життя жителів Столиці. Змінюючи владу, люди сподівались на те, що нова влада виконає свої обіцянки і не буде використовувати власність територіальної громади для власного збагачення. На жаль, занадто солодким виявився для влади цей пиріг, а сподівання громадян перетворилися в розчарування.
В чому тут проблема?
А проблема полягає в тому, що в Києві потрібно запровадити організаційно-правові механізми, які б унеможливили використання комунальної власності і бюджету, як чиєїсь приватної вотчини. Ці механізми повинні бути незворотними, фактичними, залежними від громадськості, щоб у жодної наступної влади не з’явилося бажання ці механізми поміняти! Такі механізми не потрібно вигадувати, вони давно діють в демократичних країнах світу, просто потрібна воля і порядність місцевих політиків для їх запровадження.
Про що іде мова?
1. В Києві прийнято і зареєстровано Статут територіальної громади. Проектів Статуту було декілька, кілька років проводилась робота по їх вдосконаленню. Але з 100 листів можливого тексту Статуту в результаті прийняття залишилось лише 13. Гіршого Статуту міста немає, мабуть, у жодній столиці світу. Цей “видатний” документ повинен був би встановити “правила гри” для місцевої влади, і в першу чергу, стосовно бюджету, землі і комунального майна. Але цього не відбулось.
І найцікавіше інше. До Статуту територіальної громади повинні додаватися 2-а дуже важливих додатка. Перший – це перелік всіх об’єктів комунальної власності міста. Другий – це перелік об’єктів комунальної власності соціального значення, тобто таких, які не підлягають ані приватизації, ані перепрофілюванню. Це перелік тих самих історичних пам’яток, парків, скверів, водоймищ, лікарень, шкіл, дитячих садочків, закладів культури тощо, за які сьогодні “б’ється” з Леонідом Михайловичем громадськість Києва.
В багатьох столицях світу Статут територіальної громади та два зазначених переліки до нього лежать в кожній бібліотеці міста. Щоб будь-який городянин міг подивитися і перевірити, а чи мала право влада передавати комусь тій чи інший об’єкт?
Під час виборчої компанії Леонід Чернівецький та сили, які його зараз підтримують, обіцяли провести ревізію комунальної власності та навести порядок. Землю продавати через аукціони, сквери та парки повернути громаді. Результатом такої ревізії повинні були б стати відповідні рішення ради. Зокрема, і затверджені зазначені переліки об’єктів комунальної власності. До речі, затвердження другого переліку радою прямо передбачено в положеннях ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні». Але таких цілісних по Києву повних переліків і досі немає. Принаймні, вони не оприлюднені киянам.
Такий підхід ми вважаємо порушенням Закону. Так, згідно з положеннями частини 3 ст. 16 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» «Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування в місті є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальної громади міста”. Лише територіальна громада, наприклад, на зборах або шляхом референдуму згідно з ст.26 зазначеного Закону може дати згоду на “реорганізацію або ліквідацію діючих неприватних дошкільних навчальних закладів».
То ж, оскільки власником комунального майна є територіальна громада, то вона має право знати перелік об’єктів своєї власності.
2. Слід зазначити, що для проведення незаконних, на наш погляд, рішень через Київраду команді Черновецького потрібно було недопустити в найважливіші постійні комісії Київради представників опозиції. Для цього комісії Київради формувались спеціальним чином, з порушенням законодавства.
Так, в частині 15 ст. 48 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначалось, що «Перелік, функціональна спрямованість і порядок організації роботи постійних комісій визначаються регламентом відповідної ради та Положенням про постійні комісії, що затверджується радою”.
На виконання цього положення Закону затверджено Регламент Київської міської ради, підпункт 1) пункту 7.4. якого встановив “Право депутатських груп і фракцій на пропорційне представництво в постійних та тимчасових комісіях Київради».
Елементарний аналіз складу постійних комісій Київради свідчить про свідоме невключення активних членів опозиції в провідні комісії ради. Комісії були сформовані с порушенням норм Регламенту, прийнятих на виконання Закону. Так, наприклад, в Постiйну комiсiю Київради з питань науки та інноваційної політики з порушенням принципа пропорційного представництва із 5 членів комісії включено 3-ри представника Блока Віталія Кличка: Віктор Тищенко, Володимир Бондаренко і Семен Борисенко. За регламентом це було б законно, якби до фракції Віталія Кличка входило 72 депутата Київради.
2. Для приховування справжніх мотивів підготовки рішень команда Леоніда Черновецького ігнорує встановлений законодавством порядок підготовки і прийняття правових актів.
Так Леонід Черновецький, як Голова КМДА 30 жовтня 2006 підписав чотири відомих розпорядження в сфері житлово-комунальних послуг (тобто, в сфері місцевого самоврядування).
Правовий аналіз свідчить, що ці нормативні акти приймались з багатьма порушеннями.
Я не буду зупинятись на розмірі квартирної плати та плати за інші комунальні послуги. Створенні після введення в дію розпоряджень Черновецького спеціальні депутатські комісії встановили суттєве перевищення цієї плати над собівартістю цих послуг.
Але цікаве інше. У голови КМДА немає повноважень встановлювати комунальні тарифи. Немає їх і у місцевої державної адміністрації, як органу виконавчої влади. Але вони є у виконкому ради. Це встановлено у ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”. І якщо тарифи встановлювались адміністрацією, як виконавчим органом ради, то вони згідно із Законом мали б підписуватись Київським міським Головою, а не Головою КМДА. Навіть, якщо ці дві посади займає одна людина. Тобто, навіть за формою ці акти, на нашу думку, є незаконними.
Крім цього, за своєю суттю ці акти є регуляторними. Вони встановили тарифи для громадян та умови дільності підприємств в житлово-комунальнальній сфері.
Слід зазначити, що законом встановлено особливий порядок прийняття регуляторних актів. Так, статті 9 та 13 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” встановлюють, що кожен проект регуляторного акта повинен бути оприлюднений “шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації та розміщення на офіційній сторінці в мережі Інтернет” для одержання зауважень та пропозицій від фізичних та юридичних осіб та їх об\'єднань.
Згідно з ч.11 ст. 9 цього Закону строк прийняття зауважень та пропозицій встановлюється не меншим ніж 1 місяць та більшим ніж 3 місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта.
Зазначений Закон (у ст. 25) встановив, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим органом або його посадовою особою, якщо п р о е к т регуляторного акта не був оприлюднений.
Проекти чотирьох актів Голови КМДА (№1574 - №1577) не були оприлюднені. На нашу думку, вони є нечинними, оскільки була порушена процедура їх прийняття, яка встановлена Законом України.
4. Правовий аналіз свідчить про порушення командою Черновецького принципу гласності при здійсненні місцевого самоврядування. Цей принцип задекларовано в ст. 4 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Так, цей принцип реалізується і в інших нормативно-правових положеннях. Так, у частині 16. ст. 46 цього ж Закону встановлено, що “Сесії ради проводяться гласно”. На виконання цієї норми Закону пункт 27.5. Регламенту Київради встановлює що “Протокол і стенограма пленарного засідання Київради, результати всіх голосувань, в тому числі поіменних, розміщуються на офіційному сайті Київради не пізніше як через 14 днів після засідання сесії Київради”.
Наші спроби знайти на офіційному сайті Київради хоч одну стенограму її засідання були марними. Київський міський Голова та його більшість в раді цей пункт Регламенту проігнорували.
5. Правовий аналіз свідчить про порушення Леонідом Черновецьким прав народних депутатів України та депутатів Київради.
Так, 07.11.2006 Головою КМДА було підписано Розпорядження №1616, яким затверджена Інструкція про забезпечення охорони і організацію пропускного режиму в адміністративному будинку на вул. Хрещатик, 36 та на прилеглій території. На нашу думку, інструкція містить цілий ряд обмежень діяльності як депутатів, так і депутатських комісій, фракцій і груп.
У Пункті 2 Інструкції зазначено, що: “Вимоги цієї Інструкції обов’язкові для виконання ... депутатами Київради...”. Така норма не узгоджується з ст.30 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад”, яка встановлює, що “Ніхто не може обмежити повноваження депутата місцевої ради інакше як у випадках, передбачених Конституцією та законами України”.
Ані Голова КМДА, ані Київський міський Голова, на нашу думку, не може встановлювати обмеження діяльності депутатів Київради, особливо в будинку Київради, оскільки такі повноваження не передбачено положеннями жодного з законів України.
Незважаючи на вимоги Законів, в своїй Інструкції Леонід Черновецький обмежив вхід народних депутатів України та депутатів Київради в будинок Київради у вихідні дні, а дозволив - лише у робочі дні.
І це незважаючи на те, що в частини 3 статті 17 Закону України “Про статус народного депутата України” передбачено, що “народний депутат діючого скликання при пред\'явленні посвідчення народного депутата України користується правом безперешкодно відвідувати органи державної влади та органи місцевого самоврядування”.
Що стосується депутатів Київради, то згідно з законодавством кожен з депутатів повинен працювати в постійній комісії ради та в депутатській фракції, по спискам якої він обраний. Депутат готує питання для розгляду на сесіях ради, приймає участь у роботі інших органів місцевого самоврядування при розгляді ними питань, що зачіпають інтереси виборців. Форми і режим роботи членів депутатських комісій, фракцій і груп визначається ними самостійно.
Законом не встановлено жодних обмежень роботи депутата Київради. Він може працювати на своєму робочому місці скільки він вважатиме за потрібне, навіть цілодобово.
Своїм розпорядженням Леонід Черновецький суттєво обмежив вхід депутатів до кабінету Київського міського Голови. На наш погляд, це є незаконним.
Так, в пункті 2 частини 2 статті 11 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад” та в частині 2 ст. 17 ЗУ “Про статус народного депутата України” зазначено, що відповідно депутати місцевої ради та народні депутати України з питань депутатської діяльності мають право на невідкладний прийом.
Але в зазначеній Інструкції Леонід Черновецький встановив, що без запрошення до нього можуть попасти лише заступники. Інші можуть попасти туди лише за запрошеннями, як зазначено в пункті 25 Інструкції “у визначений Київським міським головою час визначені ним посадові особи”.
Тож, Київський міський голова не допускає до себе в кабінет без особистого запрошення ані народних депутатів, ані депутатів Київради, що, на наш погляд, є порушенням законодавства.
6. Для забезпечення демократичності та прозорості влади в столиці повинні бути створені умови для широкого залучення громадськості в прийняття владних рішень.
Але ті підходи, які запроваджуються Київським мером в життя – свідчить про інше.
Так, пунктом 17 Інструкції Чернівецького встановлено, що учасники засідань та нарад, представники засобів масової інформації пропускаються до Київради і КМДА за списками. Тобто доступ громадян на слухання чи публічні обговорення, а також на засідання Київради буде обмежено, оскільки допускаються лише особи, зазначені у списках. Такий підхід порушує положення багатьох законів, зокрема, частини другої ст.37 Закону України “Про місцеві державні адміністрації, де зазначено, що “Політичні партії, громадські, релігійні організації, професійні спілки та їх об\'єднання можуть вносити пропозиції з питань їх діяльності на розгляд місцевих державних адміністрацій. У цих випадках представники зазначених організацій мають право бути присутніми під час розгляду внесених ними питань, давати необхідні пояснення”.
Закон України “Про об’єднання громадян” також гарантує можливість “представників громадських організацій брати участі у засіданнях, якщо питання, які обговорюються, можуть зачіпати інтереси членів об’єднань громадян”. Ці норми Законів були проігноровані.
Аналіз прийнятих або неприйнятих рішень Леоніда Михайловича Черновецького та Київради свідчить, на нашу думку, про їх небажання запроваджувати в Столиці гарантії місцевого самоврядування, забезпечити законні права територіальної громади та депутатів місцевих рад, а також фракцій і постійних комісій рад, громадських організацій, політичних партій та засобів масової інформації. На нашу думку, після виборів права територіальної громади на володіння комунальною власністю не були забезпечені, а в ряді випадків і порушені. В багатьох рішеннях київської влади порушуються або недотримуються вимоги законів. Системні і незворотні організаційно-правові заходи, відомі демократичним країнам, на нашу думку, не запроваджуються. Це дає підстави жителям Києва вимагати проведення референдуму щодо дострокового припинення повноважень Київського міського голови та Київради.
2007-01-21 |
