| ПОЗОВНА ЗАЯВА ГАННИ ГЕРМАНПОЗОВНА ЗАЯВА (про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди) до газети ВВ, 18 липня 2007 року
ПОЗОВНА ЗАЯВА ГАННИ ГЕРМАН
До Печерського районного суду міста Києва 01034, місто Київ, вул. Хрещатик, 6.42 - А.
ПОЗИВАЧ: Герман Ганна Миколаївна, що мешкає за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд.29, кв.16. засоби зв\'язку: тел. (044) 594-74-12 електронна адреса: Herman.Hanna@rada.gov.ua
ПРЕДСТАВНИК ПОЗИВАЧА: Чигвінцев Максим Сергійович що мешкає за адресою: Луганська область, м. Алчевськ, вул. Гмирі, буд. 16 засоби зв\'язку: тел. 8-050-572-71-21 електронна адреса: chigvincevmax@ukr.net
ВІДПОВІДАЧ № 1: Всеукраїнська газета «Вечерние вести», юридична адреса: м. Київ, бульвар Л. Українки, 26 тел. 044-531-93-53 електронна адреса: letters@vv.com.ua
ВІДПОВІДАЧ № 2: Ткаленко Ігор, адреса місця роботи: м. Київ, бульвар Л. Українки, 26 тел. 044-531-93-53 електронна адреса: letters@vv.com.ua
18 липня 2007 року ПОЗОВНА ЗАЯВА (про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди)
22 травня 2007 у Всеукраїнській газеті «Вечерние Вести», № 077(1767) надрукована та розповсюджена стаття під назвою: «Как я стал жертвой демагогов» (надалі - стаття). Автор наведеної статті - Ігор Ткаленко (надалі - автор), який працює на посаді шеф-редактора газети «Вечерние Вести». У статті, її автор, зокрема зазначає наступне, цитата дослівно на мові оригіналу (російська мова): «Я легкомысленно считал, что вопрос «Пані Ганю, що ви робите в цій банді?» должен вызвать у нее прилив краски к лицу и потупление взора. То есть она должна была покраснеть и потупить взор. Зто же как стыдно ей, националистке, попасть в такую украиноненавистическую компанию» (абзац 4 статті). Очевидним фактом є те, що інформація наведена у статті безпосередньо стосується особи народного депутата Ганни Герман та побудована у формі «іронічних» звинувачень щодо її професійної діяльності з Прем\'єр-міністром України В.Ф. Януковичем, Партією регіонів, політичних уподобань, професійних якостей, тощо. Підтвердженням цього також є, зокрема, наступні тези автора статті: • на початку статті, у вступній частині автор зазначає - цитата дослівно: «... Стыдно признаться, но я чуть не перешел на сторону Януковича»; • у абзаці першому статті, дослівно: «А во всем виновата Анна Герман»; • у абзаці десятому, дослівно: «Я думаю, всякий украинский журналист продастся» Януковичу за такие огромные деньги, как тысяча баксов»; • у чотирнадцятому абзаці, дослівно: «А если мне дать больше, чем тысяча баксов в месяц? А если за народное депутатство, как в случае с Анной Герман? То есть за квартиру в Києве? Я думаю, за квартиру в Киеве мечтают продаться все журналистьі! Даже те, у кого есть квартира в Києве!»; • у сімнадцятому абзаці, дослівно: «Но есть одна проблема - не всякому Янукович даст квартиру в Киеве. Мало у нас таких звезд, как Анна Герман, которые стоят, как квартира в Києве....»; • у дев\'ятнадцятому абзаці, дослівно: «В общем я слушал пани Ганну и по-доброму ей завидовал. Вот бы мне так продаться!» Стаття під назвою: «Как я стал жертвой демагогов», як зазначалось вище, надрукована та поширена Всеукраїнською газетою «Вечерние Вести», 22 травня 2007 року у № 077.
Викладення позиції Стверджуємо, що розповсюджена Відповідачами інформація є недостовірною, її поширення ганьбить честь, гідність та ділову репутацію Позивача. На підставі цього Позивач вимагає, щоб вищезазначена інформація була спростована у такий точно спосіб, яким була поширена та офіційного вибачення Відповідачів за вчинення ними неправомірних дій. Відповідно до статей 21, 28, 32, Конституції України, статей 272, 275, 297, 299, Цивільного кодексу України, статті 48 Закону України «Про інформацію», Позивач має право на повагу до своєї честі, гідності та ділової репутації, які є недоторканими, і для захисту яких має право звернутись із позовом до суду. Згідно зі статтею 269 Цивільного кодексу України, Позивач не може бути позбавлений цих прав або відмовитися від них. Очевидно, що розповсюджена Відповідачами вищезазначена інформація про Позивача є негативною. Частиною 3 статті 277 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію недостовірності поширюваної негативної інформації про фізичну особу, а саме: „Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного". Вітчизняною доктриною права, честь визначено як поняття моральної свідомості і категорію етики, що включає у себе моменти усвідомлення індивідом або організацією свого суспільного значення і визнання цього значення з боку суспільства (Юридична енциклопедія. Інститут держави і права Національної академії наук України. Заред. Акад. Ю.С.Шемшученка, -К: Українська Енциклопедія, 1998. -Т.2 - С.401). Гідність визначено як чинник моральної свідомості, в якому виражається уявлення про самоцінність особистості, її моральні рівність з усіма іншими, і що,водночас, відображає моральне ставлення індивіда до самого себе і суспільства до нього. (Юридична енциклопедія. Інститут держави і права Національної академії наук України. За ред. Акад.. Ю.С.Шемшученка, - К: Українська Енциклопедія, 1998. -Т.2 - С.401). Ділову репутацію визначено як оцінку діяльності юридичної або фізичної особи, яка ґрунтується на висновках щодо ділових якостей та морального обличчя цих суб\'єктів, дотримання ними вимог законодавства (законослухняність) і належного виконання договірних та інших зобов\'язань перед діловими партнерами і споживачами. (Юридична енциклопедія. Інститут держави і права Національної академії наук України. За ред. Акад.. Ю.С.Шемшученка, -К.: Українська Енциклопедія, 1998. - Т.2 - С.211). Вважаємо, що поширення зазначеної інформації Відповідачами невизначеному колу осіб мали на меті опорочення честі і гідності та ділової репутації Позивача. Застосовуючи обман, Відповідачі намагаються переконати значну кількість громадян в корисливих, меркантильних мотивах діяльності Позивача, зокрема в тому, що Позивач, начебто, в чомусь, «винуватий», «продався» за певні принизливі суми, наведенні автором у даній статті, за квартиру в місті Києві, тощо. Із назви статті вбачаються образлива фраза - «демагог», направлена на особу Позивача. Поряд з цим Відповідачі намагаються створити враження для невизначеного кола осіб про начебто відношення Позивача до політичної махінації, метою якої є маніпулювання посадами і державними інституціями з використанням фінансових ресурсів під час загальнодержавної політичної кризи, коли порушення законів мають особливо тяжкі наслідки з метою, що суперечить чинному законодавству України і зневажає Основний Закон держави - Конституцію України.
4 Нагадаємо, що у правовій державі, якою має бути Україна, це має наслідком зміну морального ставлення суспільства до Позивача: з позитивного або нейтрального - на негативне. Це завдає шкоди діловій репутації Позивача, оскільки справляє враження на суспільство, переконуючи його в тому, що Позивач чинить аморально, зневажає закон, порушує дану присягу народного депутата України додержуватися Конституції і законів України. Негативні наслідки, спричинені Позивачеві вищезазначеними діями Відповідачів, усвідомлені і сплановані ним, збільшуються через наступні фактори: По-перше, особливістю ділової репутації Позивача є те, що Ганна Герман є публічним політиком, членом Партії регіонів: з травня по грудень 2004 р. вона перебувала на посадах прес-секретаря, керівника прес-служби Прем\'єр-міністра України; з січня 2005 р. до травня 2006 р. - радник Голови Партії регіонів на громадських засадах з питань свободи преси; з травня 2006 р. - народний депутат України від Партії регіонів; член Комітету у закордонних справах (з 01.2007 р.), член фракції Партії регіонів (з 05.2006 р.); радник Прем\'єр-міністра України на громадських засадах (з 11.2006 р.). Гідність і ділова репутація політика і державного діяча, мають дуже велике значення як для ефективного здійснення Позивачем обов\'язків виборної посади чи посадової особи в органах влади, так і для обрання на таку виборну посаду чи призначення на посаду в органах влади. По-друге, Ганна Герман є професійним журналістом. З 1981 по 1984 рр. вона працювала у редакції Миколаївської районної газети „Ленінська зоря" на посадах телетайпіста, кореспондента, завідувача відділом редакції. З 1985 по 1990 рр. - кореспондент львівської газети „Ленінська молодь". У 1987 р. була обрана членом правління Спілки журналістів СРСР. У 1991-2002 рр. - кореспондент львівської міської газети „Ратуша". У той же час - вільний співробітник „Радіо Свобода". З 2002 по 2004 рр. - керівник Київського бюро „Радіо Вільна Європа - Радіо Свобода". Тому, очевидно, що відомості наведенні та поширенні у статті щодо моральних, професійних якостей Позивача є негативними, образливими, принизливими та такими, що не відповідають дійсності, що в цілому завдає непоправної шкоди діловій репутації Позивача, в тому числі як професійного журналіста. По-третє, Партія регіонів, український парламент і усі вищі органи влади в Україні зараз переживають період протистояння і політичної кризи, який висуває особливі вимоги до ділової репутації політиків і державних діячів та її суспільної оцінки - неухильного додержання приписів чинного законодавства,
5 утримання від будь-яких дій, що можуть призвести до поглиблення чи продовження політичної кризи в державі. Поширена Відповідачами недостовірна інформація несправедливо та безпідставно звинувачує Позивача у вдаванні до саме деструктивних, корисливих, інших негативних дій. В результаті цілеспрямованих дій Відповідачів щодо поширення вищезазначеної недостовірної інформації про Позивача шляхом і усвідомлювання при цьому ним наслідків своїх дій, що опорочили честь, гідність і ділову репутацію, Позивачеві було спричинено значну моральну шкоду - втрати немайнового характеру внаслідок приниження її честі, гідності і ділової репутації як публічного політика і державного діяча, ускладнення подальшого активного громадсько-політичного життя, ускладнення стосунків із Партією регіонів, від якої Позивача обрано до Парламенту, ускладнення її стосунків із виборцями, що негативно сприймають нібито вчинені дії Позивачем і поширену інформацію, про яку йдеться у зазначеній статті. Відповідно до статті 32 Конституції України, статті 280 Цивільного кодексу України, статті 49 Закону України «Про інформацію», Позивач має право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої йому збиранням, зберіганням, використанням та поширенням недостовірної і наклепницької інформації про особу Позивача, і порушенням у такий спосіб його права на повагу до честі, гідності та ділової репутації, на їх недоторканість. Згідно пункту 4 статті 32 Конституції України, статті 277 Цивільного кодексу України, статті 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», Позивач, також, має право на спростування недостовірної інформації про себе і вилучення такої інформації. Поширена Відповідачами вищезазначена недостовірна негативна інформація про Позивача становить саме наклеп. Вітчизняною доктриною права визначено поняття «наклеп» - це поширення завідомо неправдивої інформації, що ганьбить особу потерпілого (Юридична енциклопедія. Інститут держави і права Національної академії наук України. За ред. Акад. Ю.С. Шемшученка, - К.: Українська Енциклопедія, 1998. - Т.4 -С.36). В словнику української мови наклеп визначений як неправда, поширювана з метою знеславити, зганьбити, заплямувати кого -, що-небудь; поширення неправдивих відомостей (Словник української мови: Т. 5 - Київ: Видавництво «Наукова думка», 1974. - С. 105). Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990 р. №7 «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» зазначено: «Лід наклепом слід розуміти повідомлення винним невизначеній кількості осіб або хоча б одній людині завідомо неправдивих вигадок про начебто вчинений потерпілим протиправний чи аморальний вчинок або інших відомостей, що ганьблять потерпілого. Завідомо неправдивістю визнається очевидний для винного факт невідповідності відомостей дійсності». Недостовірна негативна інформація про Позивача була поширена Відповідачами, як зазначалось 22 травня 2007 року у Всеукраїнській газеті «Вечерние Вести» по всій Україні, значним тиражем, як планували і розраховували Відповідачі, серед невизначеної кількості жителів України, які є читачами цієї газети. Недостовірність, неправдивість поширеної Відповідачами вищезазначеної негативної інформації про Позивача, об\'єктивна неможливість підтвердити її у судовому процесі належними і допустимими доказами були завідомо відомі Відповідачами, ця інформація була вигадкою саме Відповідачів, метою яких створення негативного ставлення з боку суспільства до Позивача. Конституцією України, у частині 1 статті 32 передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Відповідно до частини 2 статті 32 Конституції України, частини 1 статті 302 Цивільного кодексу України, частини 4 статті 23 Закону України «Про інформацію» забороняється збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом. Частиною 6 статті 23 цього ж Закону встановлено, що інформація про особу охороняється Законом. З приводу офіційного тлумачення, зокрема статті 23 Закону України "Про інформацію" винесене рішення Конституційного Суду України від ЗО жовтня 1997 року. У даному рішення Конституційний Суд України вирішив, що частину четверту статті 23 Закону України "Про інформацію" треба розуміти так, що забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини. До конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров\'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані). Незважаючи на наведенні норми Конституції України, Законів України, Рішення Конституційного суду України Відповідачі, поряд з іншим, незаконно поширили конфіденційну інформацію про особу Позивача, до якої, зокрема належать дані про майновий стан Позивача, без отримання від неї попередньої згоди та без будь-яких на те підстав. У статті 3 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» визначено, що друковані засоби масової інформації в Україні не можуть бути використані для: поширення відомостей, розголошення яких забороняється статтею 46 Закону України «Про інформацію». Відповідно до статті 46 Закону України «Про інформацію» інформація не може бути використана для посягання на права і свободи людини.
7 Частиною 2 статті 3 Закону України «Про друковані засоби масової інформації» передбачено, що забороняється використання друкованих засобів масової інформації для: втручання в особисте життя громадян, посягання на їх честь і гідність. Ігноруючи вищенаведені норми, Відповідачі використали друкований засіб масової інформації для поширення недостовірної, наклепницької інформації яка направлена на свідоме протиправне порушення прав і свобод Позивача, посягає на її честь, гідність, ділову репутацію. Гарантована законодавством України свобода професійної діяльності засобів масової інформації, не є перепоною для реалізації Позивачем права на притягнення до відповідальності Відповідачів, спростування поширеної ними, із використанням засобу масової інформації, вищезазначеної недостовірної, наклепницької інформації про Позивача, і видалення такої інформації у формі та у спосіб, визначені чинним законодавством, оскільки у Відповідачів відповідно до статті 41, 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» відсутні підстави для звільнення їх від відповідальності за порушеннями законодавства України про друковані засоби масової інформації. Більше того, згідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» використання друкованих засобів масової інформації для втручання в особисте життя громадян, посягання на їх честь і гідність є підставою для припинення випуску друкованого засобу масової інформації. У частині 6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 28.09.1990 року «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» вказано: якщо позов пред\'явлено про спростування відомостей опублікованих в пресі або поширених іншими засобами масової інформації, як відповідачі притягуються автор та відповідний орган масової інформації (редакція, агентство, інший орган, що здійснив випуск інформації). Зважаючи на положення, викладені у Постанові Пленуму Верховного суду України № 7 від 28.09.1990 року «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій», враховуючи однорідність позовних вимог, викладених у позовній заяві, Позивач пред\'являє даний позов одночасно до Всеукраїнської газети «Вечерние Вести» та до автора статті: «Как я стал жертвой демагогов», яка була опублікована 22 травня 2007 у Всеукраїнській газеті «Вечерние Вести», № 077. Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.ст. З, 8, 22, 28, 32, 34, 36, 38, 55 Конституції України, ст.ст. З, 15, 16, 23, 269, 271-273, 275-278, 280, 297, 299, Цивільного кодексу України, ст.ст. 46, 48, 49 Закону України «Про інформацію»,ст. ст. З, 6, 18, 37, 41, 42 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", ст.ст. 1, 3, 5, 6, 10, 11, 27, 31, 118, 119, 120, 152 Цивільного процесуального кодексу України, -
Прошу:
1. Прийняти дану заяву до розгляду. 2. Визнати недостовірними, такими, що не відповідають дійсності, порушують права свободи, ганьблять честь, гідність, ділову репутацію Позивача, відомості опубліковані у статті «Как я стал жертвой демагогов» та поширені відносно Позивача 22 травня 2007 року Всеукраїнською газетою «Вечерние вести», № 077. 3. Визнати наклепом дії Відповідачів з виготовлення та поширення інформації відносно Позивача у статті «Как я стал жертвой демагогов» яка була опублікована Всеукраїнською газетою «Вечерние вести» 22 травня 2007 року, № 077. 4. Зобов\'язати Відповідачів спростувати відомості, поширенні ними 22 травня 2007 року у статті «Как я стал жертвой демагогов» яка була опублікована Всеукраїнською газетою «Вечерние вести», № 077 у спосіб найбільш близький до способу їх поширення, шляхом публікації офіційного вибачення перед Позивачем керівника Всеукраїнської газети «Вечерние вести» та автора цієї статті про те, що ними поширена недостовірна, така, що не відповідає дійсності, порушує права свободи, ганьбить честь, гідність, ділову репутацію народного депутата України Ганни Герман інформація, яка була опублікована у статті «Как я стал жертвой демагогов» та розповсюджена 22 травня 2007 року Всеукраїнською газетою «Вечерние вести», № 077, не пізніше п \'ятнадцяти дніє з дня набрання рішення суду законної сили. 5. Зобов\'язати редакцію Всеукраїнської газети «Вечерние вести» опублікувати спростування відомостей, поширених Відповідачами 22 травня 2007 року у статті «Как я стал жертвой демагогов» яка була опублікована Всеукраїнською газетою «Вечерние вести», № 077 у спосіб найбільш близький до способу їх поширення, шляхом публікації офіційного вибачення перед Позивачем керівника Всеукраїнської газети «Вечерние вести» та автора цієї статті про те, що ними поширена недостовірна, така, що не відповідає дійсності, порушує права свободи, ганьбить честь, гідність, ділову репутацію народного депутата України Ганни Герман інформація, опублікована у статті «Как я стал жертвой демагогов» та розповсюджена 22 травня 2007 року Всеукраїнською газетою «Вечерние вести», № 077 не пізніше п\'ятнадцяти днів з дня набрання рішення суду законної сили 6. Витрати пов\'язані зі спростуванням відомостей поширених Відповідачами 22 травня 2007 року у засобах масової інформації покласти на Відповідачів.
9 7. Стягнути з Відповідачів витрати на оплату державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесенні позивачем та інші витрати, пов\'язанні з розглядом даної справи. 8. Винести з цього приводу мотивоване рішення.
Додатки: 1. Копія статті «Как я стал жертвой демагогов», опублікованої у Всеукраїнській газеті «Вечерние Вести» 22 травня 2007 року, № 077(1767) - 3 примірники на 2 аркушах кожен. 2. Копія посвідчення народного депутата України - 3 примірники на 1 аркуші кожен. 3. Автобіографія народного депутата України Ганни Герман - 3 примірники на 2-х аркушах кожен. 4. Копія довіреності № 3071 від 13 червня 2007 р. - 3 примірники на 1 арк. 5. Квитанція про сплату судового збору - на 1 арк. 6. Квитанція про оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на - 1 арк. 7. Копії позовної заяви - 3 примірники на 9 аркушах кожен. 8. Копії квитанції про сплату судового збору на 2 арк. 9. Копії квитанції про оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на 2 арк. 10.Копія довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №300082 від 16.07.2007 р.- 3 примірники на 4-х арк..
Представник Позивача Чигвінцев М.С. за Довіреністю Реєстр.№3071 від 13 червня 2007р.
18 липня 2007 року
2007-08-16 |