| | Заперечення проти позову Ганни Герман про стягнення з газети ВВ 100 тис. грн. моральної шкодиЦі заперечення додані до матеріалів справи у попередньому судовому засіданні 24.11.2007 р.
Печерський районний суд м. Києва,
вул. Хрещатик, 42-А, м. Київ, 01001
Суддя Оніщук М.І. Справа № 2-1962/07
Позивач:
Герман Ганна Миколаївна,
вул. Б. Хмельницького, 29, кв. 16, м. Київ, 01030, тел. 594-74-12,
ел. пошта: Herman.Hanna@rada.gov.ua
Відповідачі:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут економічних реформ", бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, 01113, тел. 531-93-53,
ел. пошта: letters@vv.com.ua
2. Ткаленко Ігор Борисович, вул. Юності, 13, село Гнідин Бориспільського району Київської області, 08340, тел. 531-93-53
Представник відповідача-2:
Куля Віктор Іванович, вул. Боткіна, 4, кв. 18,
м. Київ, 03055, тел. 457-40-72,
http://gro-za.io.ua
24 жовтня 2007 р.
ЗАПЕРЕЧЕННЯ
до позову про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди
Ухвалою від 20 липня 2007 р. судді Печерського районного суду м. Києва Оніщук М.І. відкрито провадження у справі № 2-1962/07 за позовом Герман Ганни Миколаївни до Всеукраїнської газети "Вечерние вести" та Ткаленка Ігоря про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
Під час попереднього судового засідання позивачка подала заяву до суду від 06.09.2007 р. про збільшення та уточнення позовних вимог. У зазначеній заяві позивачка просить визнати відомості, поширені відносно неї 22 травня 2007 р. Всеукраїнською газетою "Вечерние Вести", № 077 (1767) у статті під назвою "Как я стал жертвой демагогов", а саме:
«А если мне дать больше, чем тысяча баксов в месяц? А если за народное
депутатство, как в случае с Анной Герман? То есть за квартиру в Киеве? Я думаю
за квартиру в Киеве мечтают продаться все журналисты! Даже те, у кого есть
квартира в Киеве!» (абзац 14 статті);
«Но есть одна проблема - не всякому Янукович даст квартиру в Киеве.
Мало у нас таких звезд, как Анна Герман, которые стоят, как квартира в Киеве»
(абзац 17 статті);
«В общем, я слушал пани Ганну и по доброму ей завидовал. Вот бы мне так
продаться!» (абзац 19 статті),
такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову
репутацію Герман Ганни Миколаївни.
Зобов\'язати відповідача - Всеукраїнську газету «Вечерние вести»
товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут економічних реформ»
спростувати зазначені відомості шляхом опублікування резолютивної частини
рішення суду у Всеукраїнській газеті «Вечерние вести» в 15-тиденний термін з
часу набрання рішенням законної сили тим самим шрифтом, як спростовуване
повідомлення, на тому ж місці шпальти газети під рубрикою «Спростування»
Стягнути з відповідача – Всеукраїнської газети «Вечерние вести»
товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут економічних реформ» на
користь Герман Ганни Миколаївни моральну шкоду у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн.
Судові витрати покласти на відповідачів.
Представник Відповідача-2 не визнає вимоги позивачки і заперечує проти них, оскільки вони є надуманими, безпідставними, і не ґрунтуються на нормах права.
По-перше, заява про збільшення та уточнення позовних вимог не відповідає нормам ст. 119 ЦПК України, оскільки у ній у якості першого відповідача визначена газета "Вечірні вісті", яка є друкованим засобом масової інформації, але не має статусу юридичної особи, а тому відповідно до ст. 28 ЦПК України не має цивільної процесуальної правоздатності. Позивачка не зверталася до суду з клопотанням про заміну первісного відповідача належним відповідачем, як це передбачено частиною першою ст. 33 ЦПК України. Крім того, ім\'я Відповідача-2 зазначене без дотримання положень ст. 28 ЦК України, якою визначено, що ім\'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. Під час попереднього судового засідання була встановлена особа Ткаленка Ігоря Борисовича у якості Відповідача-2, однак всупереч положенням ст. 33 позивачка також не зверталася до суду з клопотанням про заміну первісного відповідача належним відповідачем.
По-друге, додані до заяви документи, що підтверджують сплату судового збору, не відповідають за своїм розміром ставкам державного мита, встановленим Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито", а саме, замість 5 відсотків ціни позову із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з ціною позову від 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сплачено лише 1 відсоток.
За таких обставин відповідно до ч. 1 (абзац 8) ст. 207 ЦПК України позовна заява повинна бути залишена без розгляду.
Що стосується суті позовних вимог, то вони суперечать положенням ст. 47-1 Закону України "Про інформацію", відповідно до якої ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Оскільки предметом спору у даному випадку є іронічні висловлювання журналіста газети "ВВ", які не можна інакше витлумачити, як критика, оцінка дій у сатиричній формі, з використанням характерних для публіцистики мовних засобів, таких як гіпербола, алегорія, то вони не можуть бути підставою для вимог про їх спростування.
Що стосується ролі видавця газети (засновника, співзасновника), то відповідно до ст. 45-1 того ж Закону, йому заборонена цензура, тобто вимога попередньо узгоджувати інформацію, що поширюється. Також забороняється втручання у формах, не передбачених законодавством України, у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом інформації, що поширюється, з боку засновників (співзасновників) засобів масової інформації, органів державної влади або органів місцевого самоврядування, посадових осіб цих органів, заборони критикувати органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або їх посадових осіб. Оскільки у заяві позивачка позиціонує себе, як державного діяча, то до неї можна у повному обсязі віднести визначену Законом заборону втручання у професійну діяльність журналістів, як і до видавця газети.
Що стосується відшкодування моральної шкоди, то всупереч положенням ст. 23 ЦК України це не відповідає ні вимогам розумності, ні вимогам справедливості. У зазначеній статті моральна шкода визначена, як така, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв\'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров\'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв\'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім\'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв\'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи.
Очевидно, що жодне з цих визначень не відповідає змісту позовних вимог позивачки. Наголошуючи на тому, що як член Партії регіонів, позивачка бере участь у передвиборчій агітації, вона нібито на кожній зустрічі вимушена доводити, що не скористалася такою депутатською пільгою, як отримання квартири. Однак, у публікації газети і не стверджувався цей факт. А з іншого боку, при зустрічах з виборцями кожен з них має право запитати у депутата ВРУ, якими пільгами він скористався або має намір скористатися. Тобто, депутату, як публічному політику, закон не гарантує недоторканності чи імунітету у такому сенсі. У даному контексті звертає на себе увагу той факт, що надані у позові відомості про купівлю квартири у м. Києві позивачкою служать для неї не підтвердженням високих моральних якостей, а скоріше навпаки. Вартість купленої нею квартири загальною площею 77,90 кв. за адресою вул. Богдана Хмельницького, 29, кв. 16 у договорі купівлі-продажу від 17.07.2001 р. визначена у сумі 1860,07 грн., ціною 23,88 грн. за кв.м., тобто принаймі в 100 разів заниженій проти фактичної ринкової вартості. Цей факт може свідчити не тільки про відсутність у позивачки високих моральних якостей, про які вона так піклується, але й про елементарне шахрайство з ухиленням від сплати податків у державну казну. Про яку ділову репутацію державного діяча у такому випадку можна заявляти?
Стосовно грошового відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 тис. грн., визначеному позивачкою, то це не відповідає критеріям, передбаченим у частині третій ст. 23 ЦПК України. У даному випадку не існує жодних підстав вважати, що потерпілою особою є позивачка, у якої внаслідок газетної публікації погіршились здібності, або вона позбавлена можливості їх реалізації. Навпаки, як свідчить передвиборна агітація, яку проводила Ганна Миколаївна Герман, публікація у газеті додала їй наснаги, підняла публічний інтерес до неї, як мало відомого для пересічних громадян самодостатнього політика. Це у жодному разі не доводить наявність глибоких фізичних та душевних страждань потерпілої позивачки, на які вона посилається у позові, виражаючи їх словами про відчуття болі, гніву та обурення. Жодних доказів про звернення до лікувальних установ відповідного профілю для відновлення розумових здібностей позивачки, її фізичного чи психічного здоров\'я в матеріалах справи немає. Посилання на існування подібних обставин з боку позивачки можна тлумачити, як піар-акцію, журналістський прийом (колишня професійна діяльність позивачки пов\'язана з журналістикою), гіперболу, демагогію, що завгодно, але не як доказ наявності душевних страждань. Пані Герман на усіх публічних заходах, у тому числі у відомій телепередачі Савіка Шустера "Свобода", веде себе досить агресивно, надмірно самовпевнено, не комплексує, отже її здібності не погіршилися, можливо навіть покращилися, оскільки з\'явилася можливість протиставити себе тим народним обранцям, які вже встигли скористатися депутатськими пільгами, а вона ще – ні.
На підставі викладеного можна дійти до єдино правильного висновку – мета звернення до суду пані Герман є частиною її популістської передвиборчої діяльності, пов\'язаної з агітацією за Партію регіонів, яка черговий раз рветься до влади на спровокованих нею дострокових парламентських виборах, відчуваючи втрату довіри до себе значної частини виборців, принаймі – свідомих. Фактично пані Герман має на меті використати суд, як політичну трибуну для задоволення власних амбіцій та досягнення переваг у політичній боротьбі, незаконно втягуючи в неї судову владу.
Як зазначено у ст. 23 ЦПК України, при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Очевидно, суму у розмірі 100 тисяч гривень позивачка не взмозі обґрунтувати доводами розумності і справедливості. Адже це не пов\'язано з погіршенням її розумових здібностей, а скоріше є наслідком невгамовної жадоби до грошей. Про цю негативну рису характеру Ганни Герман багато разів звертали увагу автори різних публікацій у засобах масової інформації. Та й сама позивачка спровокувала проти себе далеко не найкращі відгуки на сторінках власного блогу (Інтернет-щоденника) на загальновідомому сайті "Корреспондент.net". У якості доказу до цих заперечень додається полеміка відвідувачів зазначеного сайту станом на 06.09.2007 р.
Крім того, моральне обличчя позивачки та її так звану ділову репутацію у досить переконливій формі висвітлив шеф-редактор газети "ВВ" у публікаціях "Список Анны Герман" та "Анна Герман – это не навсегда". Там же наведені аналогічні спростування її позовних вимог до газети та її шеф-редактора. Представник відповідача вважає ці публікації відповідно до ст.ст. 57-59 ЦПК України належними та допустимими доказами, оскільки містять фактичні дані, що обґрунтовують заперечення відповідача.
На підставі викладеного вище прошу позовну заяву Герман Ганни Миколаївни залишити без задоволення, а судові витрати віднести на її рахунок.
Додаток: зазначені публікації на 8 аркушах.
Представник відповідача Куля В.І.
2007-10-27 |
