'ГРО-ЗА' - ГРОмадський правоЗАхисник

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Новини:

Для того, щоб надіслати запитання, реєстрація у форумі не потрібна.

Автор Тема: До касаційного провадження у справі за позовом ОСББ \"Престиж\" до КМДА  (Прочитано 2203 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

gro-za

  • Засновник
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 2230
  • City: Київ
  • ГРОмадський правоЗАхисник, 050-448-1-844
    • Перегляд профілю

 

До касаційного провадження у справі за позовом ОСББ "Престиж" до КМДА

ЗАПЕРЕЧЕННЯ на касаційну скаргу ЗАТ «ЕК «ДарТЕЦ» на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (КААС) від 09.01.2009 р. № 22-а-14381/08 у справі за позовом ОСББ «Престиж» до КМДА про визнання протиправними та скасування розпоряджень.



Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку
“ПРЕСТИЖ”

Ідентифікаційний код 21681932,
вул. Б.Гмирі, 16/6, м. Київ, 02140, тел. 573-12-70
п/р 26003390116865 в Київській регіональній філії
ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300830
________________________________________

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
вул. Московська, 8, корп. 5, м. Київ, 01029,
тел./факс 599-43-95, 280-85-40
Суддя Чалий С.Я.

Позивач –
ОСББ «Престиж», вул. Б. Гмирі, м. Київ, 02140

Представник позивача –
Куля Віктор Іванович, вул. Боткіна, 4, кв. 18,
м. Київ, 03055, тел. 457-40-72, http://gro-za.io.ua

Відповідач –
Київська міська державна адміністрація,
вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01001

Треті особи, які залучені до розгляду справи у касаційній інстанції:

1. ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «Дартеплоцентраль», вул. Червоногвардійська, 20, м. Київ, МСП 02660, тел. 291-08-07, факс. 574-0374, ел-пошта darb@tec4.kiev.ua

2. Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго», пл. І. Франка, 5, м. Київ, 01001, тел. 207-60-66, ел-пошта kanc@gor.kv.energy.gov.ua


20 червня 2009 р.


ЗАПЕРЕЧЕННЯ
на касаційну скаргу ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «Дартеплоцентраль» на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (КААС) від 09.01.2009 р. № 22-а-14381/08 у справі за позовом ОСББ «Престиж» до КМДА про визнання протиправними та скасування розпоряджень


Обставини справи:

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України Чалого С.Я. від 29 січня 2009 р. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КМДА на постанову ОАС м. Києва від 24.01.2008 р. та ухвалу КААС від 09.01.2009 р. у справі за позовом ОСББ «Престиж» до Київської міської державної адміністрації (КМДА) про визнання протиправними та скасування розпоряджень від 30.05.2007 р. № 640 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води», № 641 «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження КМДА від 19.05.2000 р. № 748», № 642 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води», № 643 «Про затвердження тарифів на теплову енергію».

Цією ж ухвалою зупинене виконання постанови ОАС м. Києва від 24.01.2008 р. та ухвали КААС від 09.01.2009 р.

На касаційну скаргу КМДА від імені ОСББ «Престиж» до ВАСУ були подані заперечення (вх. № 1073 від 23 лютого 2009 р.).

У подальшому 09 лютого 2009 р. до ВАСУ надійшла касаційна скарга ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «Дартеплоцентраль» на ухвалу. Потім 26 лютого 2009 р. надійшла касаційна скарга АЕК «Київнерго» на ухвалу та постанову.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України Чалого С.Я. від 05 травня 2009 р. відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «Дартеплоцентраль» та АЕК «Київенерго» на зазначені вище постанову ОАС м. Києва та ухвалу КААС.

12 травня 2009 р. суддя Вищого адміністративного суду України Чалий С.Я., розглянувши матеріали касаційних скарг КМДА, ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «Дартеплоцентраль» та АЕК «Київенерго» ухвалив об’єднати для спільного розгляду і вирішення усі вищевказані касаційні скарги.

Судовий розгляд справи за вказаними касаційними скаргами призначений на 27.05.2009 р. У судовому засіданні розглянуто клопотання представника ОСББ «Престиж» від 25.05.2009 р. (вх. № 3064) про перенесення судового засідання на іншу дату у зв’язку з неотриманням усіх матеріалів касаційного та апеляційного провадження. Суд оголосив перерву до 24.06.2009 р., 15:00.

Нижче викладені заперечення проти доводів касаційної скарги ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «Дартеплоцентраль». Заперечення проти касаційної скарги АЕК «Київенерго» подані окремим документом.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, скаржник не погоджується з постановою ОАС м. Києва та ухвалою КААС, вважає, що постанову та ухвалу прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без залучення до розгляду справи ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «Дартеплоцентраль», просить їх скасувати. Ззаначає, що судами неповно з’ясовані обставини справи № 8/131 та № 22-а-1428/08, судами прийнято рішення про права і обов’язки особи, яка не була залучена до участі у справі.

Проте, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодесу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Слід також зауважити, що відповідно до п.п. 3, 4, 5, 6 КАСУ у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов\'язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, у якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи. Оголошення повинно бути опубліковано не пізніш як за сім днів до судового розгляду. Якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі таких осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду.

У касаційній скарзі не зазначено, чи опублікував відповідач (КМДА) оголошення про відкриття провадження у справі. Якщо це не було здійснено, то виключно з вини відповідача, якому ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «Дартеплоцентраль» має право пред’явити відповідний позов.

Суб’єкт звернення з касаційною скаргою невірно застосовує норму п. 5 ч. 3 ст. 227 КАСУ, на яку він посилається, як на підставу для обов’язкогого скасування оскаржуваних судових рішень. Відповідно до зазначеної норми, судові рішення обов’язково скасовуються з направленням справи на новий розгляд, якщо зокрема суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та обов’язки осіб, які не були повідомлені про можливість вступити у справу. Однак, у даному випадку суд вирішив питання про незаконність дій суб’єкта владних повноважень у сфері нормотворення, а не про права тих чи інших суб’єктів господарювання чи споживачів житлово-комунальних послуг. Зокрема, визнані протиправними і скасовані розпорядження КМДА від 30.05.2007 р. :

- № 640 від 30.05.2007 року «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної і гарячої води»;
- № 641 від 30.05.2007 року «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 року №748;
- № 642 від 30.05.2007 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води»;
- № 643 від 30.05.2007 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію».

Як вбачається зі змісту розпоряджень №№ 640, 641, 642, вони не стосуються прав, свобод, інтересів та обов’язків ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «Дартеплоцентраль», оскільки її Статутом не передбачено надання житлово-комунальних послуг споживачам з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної і гарячої води, з утримання будинків та прибудинкових територій, з централізованого опалення і постачання гарячої води. Зазначене Товариство не визначене виробником чи виконавцем перелічених послуг для населення, і не може бути визначене таким, оскільки це суперечить ЗУ «Про теплопостачання».
Намагання КМДА та Київради своїми нормативно-правовими актами проігнорувати норму зазначеного закону припинене судовими рішеннями, зокрема:
- рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2005 року у справі № 2-1703/05 визнання незаконним та скасування розпорядження КМДА від 2 серпня 1999 року № 1261 «Про вдосконалення системи надання населенню м. Києва послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення». Скасованим розпорядженням незаконно визначені виконавцями послуг, зокрема, з постачання енергії на опалення та гарячої води, АК «Київенерго», ДКП «Київжитлотеплосервіскомуненерго», ТОВ СВП «Академтеплоенерго», ЗАт ЕК «Укр-Кан Пауер» (попередник ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «Дартеплоцентраль») та інші;
- постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 травня 2006 р. у справі № 2а-1405/06 про визнання невідповідним законодавству та скасування рішення Київської міської ради від 24 листопада 2005 року № 427/2888 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Києва». Скасованим рішенням були незаконно визначені виконавцями послуг з централізованого опалення – АК «Київенерго», ЗАТ «Дарницька ТЕЦ» та інші виробники теплової енергії, з централізованого постачання гарячої води – власники теплових пунктів та інші юридичні особи, яким ці пункти передані в управління, повне господарське відання, володіння або користування (житлові організації та АЕК). Ухвалою від 22 січня 2009 року колегії суддів Судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у справі № 2а-1405/06 апеляційна скарга Київської міської ради відхилена, постанова залишена без змін.

Що стосується розпорядження № 643 від 30.05.2007 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію», яке має відношення до господарської діяльності теплогенеруючих підприємств, то воно прийнято КМДА з порушенням Законів України "Про місцеві державні адміністрації", "Про місцеве самоврядування в Україні", «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», про що детально викладено нижче. На даному етапі слід особливо підкреслити, що згідно зі ст. 28 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать зокрема встановлення в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, а також погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності. Згідно з реєстраційними документами юридичних осіб ні АК «Київенерго», ні ЗАТ «Дарницька ТЕЦ» не відносяться до підприємств комунальної власності. Отже, зазначене розпорядження не може впливати у законний спосіб на права та обов’язки цих господарських товариств, а судові рішення лише усувають порушення законодавства з боку суб’єкта владних повноважень, дії якого визнані протиправними.

Слід врахувати також і ту обставину, що усі оскаржувані розпорядження КМДА №№ 640…643 раніше постановленими судовими рішеннями у інших справах за участю КМДА визнані протиправними і скасовані, підстави для перегляду зазначених рішень у даному касаційному провадженні відсутні.

Так, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2007 року у справі №2а-166/2007 за позовом Кулі Віктора Івановича до Голови Київської міської державної адміністрації Черновецького Леоніда Михайловича, Київської міської державної адміністрації про скасування розпоряджень розпорядження Київської міської державної адміністрації №641 від 30.05.2007 року «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 року №748» скасоване. Постанова набрала чинності під час розгляду скарг у справі № 22-а-14381/08 у апеляційній інстанції на постанову № 8/131 суду першої інстанції. Ця обставина визнана ухвалою КААС від 09.01.2009 р.

Постановою КААС від 14 січня 2009 р. визнано дії КМДА при зміні тарифів на комунальні послуги з 01.12.2006 р. такими, що порушують ст. 6 п.п. 1, 6; ст. 20 п. 2; ст. 30 п.п 3, 4, 5, 7; ст. 31 п.п. 2, 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», та скасовані розпорядження КМДА від 30.05.2007 р. №№ 640, 642, 643. Зазначена постанова також посилається на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 5 липня 2007 року у справі № 2а-166/2007 про скасування розпорядження КМДА від 30.05.2007 р. № 641, яка набрало законної сили 23.12.2008 р. згідно з ухвалою КААС від 23.12.08 р. про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Додатково слід звернути увагу на наступне. Усі вищевказані розпорядження не можуть бути предметом спору, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

У касаційній скарзі всупереч приписам ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України при обґрунтуванні вимог особи, що подає касаційну скаргу, не зазначено конкретно, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи у першій та апеляційних інстанціях, не вказані відповідні статті, пункти, підпункти Конституції, законів України, інших актів законодавства, якими встановлені норми матеріального права і яких не дотрималися суди при вирішенні справи, а також які саме приписи КАСУ були при цьому порушені.

Згідно з положеннями частини 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб\'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз матеріалів справи, у тому числі доказів, наданих учасниками процесу, їх пояснень та заперечень, інформації з доданих технічних носіїв з записами технічного фіксування судового процесу в обох інстанціях, дає підстави для висновку, що істотних порушень норм процесуального права адміністративні суди не допустили.

А відповідно до ч. 2 ст. 224 КАСУ, не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Тому у подальшому у цих запереченнях основна увага зосереджена на аналізі норм матеріального права, які повинні були застосовуватися, і дослідженні правильності чи неправильності їх застосування. При цьому ми виходимо з Конституційної норми, закріпленої у Статті 8 Основного Закону: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується». Стаття 19 Конституції встановлює, що «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов\'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.»

Однак, як встановлено судовими рішеннями, оспорювані розпорядження прийняті одноособово з перевищенням повноважень, підписані у формі розпоряджень КМДА і направлені на виконання Головою Київської міської державної адміністрації Черновецьким Леонідом Михайловичем.

Законом України "Про місцеві державні адміністрації" (ст. 18) зокрема визначено, що місцева державна адміністрація регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх додержанням. Місцева державна адміністрація також (ст. 20) забезпечує обслуговування населення установами та організаціями житлово-комунального господарства незалежно від форм власності. Відповідно до ст. 41 того ж Закону голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством. Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому органом порядку і набирають чинності з моменту їх реєстрації (або пізніше).

Слід зазначити, що відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України проведення цінової політики у державі забезпечує Кабінет Міністрів України. Ці повноваження Кабінету Міністрів України передбачені і статтею 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення". Зокрема, Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, визначення виконавця житлово-комунальних послуг, управління об\'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, забезпечення населення житлово-комунальними послугами необхідних рівня та якості, укладання договорів з підприємствами різних форм власності на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (ст. 7) віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, а не до державних адміністрацій.

Порядок формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначає Кабінет Міністрів України, а органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Постановою КМУ від 12.07.2005 р. № 560 затверджений "Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій". Розмір тарифів відповідно до п. 2 Порядку визначається по кожному будинку окремо, а відповідно до п. 3 – за умови прозорості усіх його складових з визначенням вартості кожної з них з розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири. Розрахунок нормативних витрат регламентується п.п. 5-35 з відповідними формулами та визначенням складових частин.

Постановою КМУ від 10 липня 2006 р. № 955 затверджений "Порядок формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги централізованого опалення і постачання гарячої води". Цей Порядок визначає механізм формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії підприємствами сфери теплопостачання та надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води. Зокрема, формування тарифів підприємствами, які здійснюють виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється відповідно до річних планів виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, економічно обґрунтованих планових витрат з урахуванням повної планової собівартості теплової енергії, до складу якої входять прямі матеріальні витрати, прямі витрати з оплати праці, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати тощо. Річний план виробництва, транспортування та постачання теплової енергії готується на підставі укладених договорів купівлі-продажу теплової енергії. Калькулювання собівартості теплової енергії здійснюється у розрахунку на рік з поквартальною розбивкою та з урахуванням сезонних коливань. Аналогічно, формування тарифів на надання послуг з централізованого опалення підприємствами, що надають послуги, здійснюється на підставі річних планів надання відповідних послуг, які, у свою чергу складаються на підставі укладених договорів. Формування тарифів на надання послуг з централізованого постачання гарячої води здійснюється підприємствами, що надають відповідні послуги також на підставі річних планів, які в свою чергу складаються на підставі укладених договорів.

Постановою КМУ від 12.07.2006 р. № 959 затверджений "Порядок формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення". Формування тарифів і у цьому випадку повинно здійснюватися підприємствами відповідно до річних планів виробництва і надання відповідних послуг, які розробляються окремо за видами послуг (водопостачання та/або водовідведення).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2007 р. № 297 внесені наступні зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 560, від 10 липня 2006 р. № 955, 12 липня 2006 р. № 959:
«2. Доповнити Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 560 розділом такого змісту: "Надання висновку щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат з технічного обслуговування ліфтів. 37. Висновок щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, пов\'язаних з технічним обслуговуванням ліфтів, надається Державною інспекцією з контролю за цінами або її територіальними органами в порядку, встановленому Мінекономіки."
3. Доповнити Порядок формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 р. № 955, розділом IV такого змісту: "IV. Надання висновку щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, пов\'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням теплової енергії та наданням послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води. 81. Висновок щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, пов\'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням теплової енергії, наданням послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, надається Державною інспекцією з контролю за цінами або її територіальними органами в порядку,встановленому Мінекономіки."
4. Доповнити Порядок формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. № 959 , розділом IV такого змісту: "IV. Надання висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, пов\'язаних з наданням послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. 42. Висновок щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, пов\'язаних з наданням послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, надається Державною інспекцією з контролю за цінами або її територіальними органами в порядку, встановленому Мінекономіки."»

Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено (ст. 10), що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Виконавчими органами (ст. 11) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади – також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. У ст. 28 Закону визначено, що до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать зокрема встановлення в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, а також погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності. Стаття 51 цього Закону визначає, що виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті ради є виконавчий комітет ради. Виконавчий комітет ради є підзвітним та підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади – також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Відповідно до ст. 59 Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень на її пленарному засіданні голосуванням.

Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення (або пізніше). Виконавчий комітет в межах своїх повноважень приймає рішення на його засіданні більшістю голосів і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення. Перелічені норми законодавства узгоджуються з нормами Конституції України. Так, відповідно до ст. 144 Конституції органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення (а не розпорядження), які у разі їх невідповідності Конституції чи законам Країни зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Законом України "Про столицю України – місто-герой Київ" передбачено (ст. 10), що Київська міська та районні в містах ради мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідними радами, підзвітні та підконтрольні відповідним радам. Прикінцевими положеннями до Закону (ч. 2) визначено, що міська та районні в місті Києві ради протягом місяця після набрання чинності цим Законом вирішують питання щодо формування власних виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції державної виконавчої влади.

Отже, чинними актами цивільного законодавства у сфері надання житлово-комунальних послуг закріплена юридично обов\'язкова можлива поведінка суб\'єктів владних повноважень – органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування в м. Києві.

Перелічимо ці органи – суб\'єкти нормотворчої діяльності м. Києва та їх повноваження у сфері формування та затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги.
1) Київська міська рада. Приймає нормативні документи у формі рішень голосуванням депутатів на пленарному засіданні ради. Рішення підписує міський голова та оприлюднює. Рішення набирає чинності з дня офіційного оприлюднення (або пізніше). Встановлює ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги, визначає виконавців житлово-комунальних послуг, укладає договори на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг. Рішення не підлягають державній реєстрації.
2) Виконавчий орган Київської міської ради на базі Київської міської державної адміністрації, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади. Підзвітний і підконтрольний раді, що його утворила. По аналогії з виконавчим комітетом рад інших міст України, виконавчий орган Київради приймає рішення на своєму засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету, яке підписується міським головою. Виконавчий орган може затверджувати тарифи на комунальні послуги лише для підприємств комунальної власності, для інших – лише погоджувати. Рішення не підлягають державній реєстрації.
3) Київська міська державна адміністрація, крім функцій виконавчого органу Київради, паралельно виконує функції місцевого органу виконавчої влади. Регулює ціни та тарифи на житлово-комунальні послуги, встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх додержанням.
4) Київський міський голова підписує рішення виконавчого органу Київради, які не підлягають державній реєстрації в органах юстиції.
5) Голова Київської міської державної адміністрації, який одночасно є міським головою, одноособово видає нормативно-правові акти у виді розпоряджень, які підлягають державній реєстрації в органах юстиції.

Тепер залишилося визначити юридично-правову природу оспорюваних актів.

Усі оспорювані розпорядження КМДА видані від імені Київської міської державної адміністрації без жодних застережень щодо використаних повноважень виконавчого органу Київради, який має право приймати рішення, а не розпорядження. Проте, навіть якби такі застереження були сформульовані, розпорядження не є рішеннями, і немає доказів про те, що вони приймалися у спосіб, встановлений законодавством, а саме на засіданні виконавчого органу більшістю голосів від загального складу виконавчого органу. В дійсності спірні розпорядження підписані одноособово головою Київської міськдержадміністрації без застережень щодо використання повноважень міського голови, як очільника органу місцевого самоврядування.

Таким чином, слід вважати доведеним наявність перевищення повноважень Головою КМДА при підписанні та намаганні ввести в дію з 1 грудня 2006 р. перелічені вище розпорядження щодо розмірів плати за житлово-комунальні послуги.

Іншою підставою для визнання недійсними зазначених розпоряджень є відсутність їх державної реєстрації в органах юстиції.

Указом Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю, і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державну реєстрацію нормативно-правових актів Київської міської державної адміністрації здійснює Київське міське управління юстиції. Нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності. Державна реєстрація провадиться в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому органом порядку і набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Згідно з Положенням державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду, якщо вони, зокрема, зачіпають соціально-економічні та інші права, свободи й законні інтереси громадян. Дво- або трикратне підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги, встановлене оскаржуваними розпорядженнями, без сумніву зачіпає соціально-економічні права громадян, проте Голова КМДА вирішив оприлюднити та ввести в дію ці розпорядження з 1 грудня 2006 р. без проходження процедури державної реєстрації в міському управлінні юстиції, як це передбачено Указом Президента України та Положенням (абзац 4 пункту 6 із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ № 1440 від 28.10.2004 р.).

Не викликає сумнівів і та обставина, що у разі спроби затвердити нові тарифи на житлово-комунальні послуги рішенням Київради цієї мети міському голові Черновецькому Л.М. не вдалося б досягти по причині необґрунтованості 2-3-кратного їх підвищення, відсутності відповідних розрахунків з боку виконавців послуг, порушення вимог законодавства щодо порядку формування відповідних тарифів. Ця ж обставина ставить під сумнів можливість державної реєстрації розпоряджень і у міському управлінні юстиції. Очевидно тому голова КМДА вирішив проігнорувати норми законодавства та перевищити власні повноваження, не зважаючи на наслідки. Єдиним наслідком такого роду діяльності може бути лише загальний супротив з боку споживачів та звернення з позовом до суду про скасування незаконних розпоряджень, що на даний час і відбувається.

Нижче перелічені інші порушення законодавства головою КМДА, які стосуються недотримання встановлених порядків формування тарифів на окремі види житлово-комунальних послуг.

Постановою КМУ від 12.07.2005 р. № 560 затверджений Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій. Розмір тарифів відповідно до п. 2 Порядку визначається по кожному будинку окремо, а відповідно до п. 3 – за умови прозорості усіх його складових з визначенням вартості кожної з них з розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири. Розрахунок нормативних витрат регламентується п.п. 5-35 з відповідними формулами та визначенням складових частин.

Проте, порушуючи зазначений Порядок, Голова КМДА спочатку підписав розпорядження № 1574 від 30 жовтня 2006 р. "Про впорядкування розмірів квартирної плати та плати за утримання будинків та прибудинкових територій", яким встановлений коефіцієнт підвищення в розмірі 3,43 по відношенню до розмірів, встановлених раніше розпорядженням КМДА від 19.05.2000 р. № 748, і яке також не відповідає вказаному Порядку. А потім видав оскаржуване розпорядження № 641 з аналогічною назвою. Важливо відмітити принципову різницю у вирішенні питання про розміри плати за послуги з утримання будинків, а саме, Порядок встановлює формування і затвердження тарифу індивідуально по кожному будинку, в той час, коли розпорядженням КМДА передбачені однакові тарифи для усіх будинків у м. Києві з невеликими відмінностями залежно від поверховості та інженерного оснащення, без забезпечення прозорості та визначення фактичної вартості кожної складової частини тарифу.

Оскільки постанова КМУ відповідно до ч. 4 ст. 4 Цивільного Кодексу України відноситься до категорії актів цивільного законодавства, то вона має вищу юридичну силу перед нормативно-правовими актами органів виконавчої влади нижчого рівня, а тому розпорядження КМДА № 1574 слід визнати невідповідним законодавству не лише з процесуальних міркувань, а і по суті, оскільки у даному випадку порушені норми матеріального права, а голова КМДА допустив у своїй нормотворчій діяльності перевищення повноважень. Після цього, скасовуючи це розпорядження наступним розпорядженням № 642, голова КМДА безпідставно вніс зміни до розпорядження КМДА від 19.05.2000 р. № 748, зареєстрованого у Київському міському управлінні юстиції 19.05.2000 р. за № 54/246.

Відповідно до "Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731, зміни і доповнення, внесені до нормативно-правового акта, підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому цим Положенням. Причому, у разі внесення змін, доповнень, орган, що видав нормативно-правовий акт, зобов\'язаний внести до нього відповідні зміни, доповнення або визнати його таким, що втратив чинність. Оскільки таким органом може бути лише Київська міська державна адміністрація, як видавець розпорядження № 748, то наступні розпорядження, якими вносяться зміни до розпорядження
Записаний
 


Мониторинг доступности сайта Host-tracker.com
email