| | Виступ В.В. Бондаренка - представника В.В. Кличка у справі за позовом до КМДА.Це пояснення до позову про визнання протиправними розпоряджень КМДА від 29.04.09 №№ 516,518,520 щодо тарифів на ЖКП.
Шевченківський районний суд м. Києва
04655, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 10б
Справа №2а-2292/09
Суддя Волошин В.О.
Позивач: Кличко Віталій Володимирович
01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 24, кв. 8
Адреса для листування:
01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 32а
8 (044) 235 69 02
Представник позивача за довіреністю: Бондаренко Володимир Володимирович
04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11, кв. 7
8 (096) 365 21 71
bondarenko@president.org.ua
Адреса для листування:
01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 32а
8 (044) 235 69 02
Відповідач: Київська міська державна адміністрація
01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36
ВИСТУП
Позивач 04.06.09 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з адміністративним позовом, у якому просить визнати незаконними і нечинними з моменту прийняття розпорядження в.о. голови Київської міської державної адміністрації від 29.04.09
№516 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальної послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення»;
№518 «Про встановлення та погодження тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій»;
№520 «Про погодження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення».
Відповідно до частини 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб\'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Так, позивач зареєстрований у квартирі 8 будинку 24 по бульвару Лесі Українки у Печерському районі міста Києва, про що свідчить паспорт громадянина України Кличка Віталія Володимировича серія СН номер 885734, виданий Харківським РУ ГУ МВС України у м. Києві 25 липня 1998 року. Зазначений будинок є об’єктом комунальної власності територіальної громади Печерського району міста Києва, що підтверджується позицією 26 розділу «Житлове господарство» додатку 7 до рішення Київради від 27.12.01 №208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва», балансоутримувачем якого є комунальне підприємство житлового господарства «Печерська брама» Печерської районної у місті Києві ради, про що свідчить відповідь Управління житлово-комунального господарства Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 22.07.09 №395. Таким чином, позивач є суб’єктом правовідносин, у яких застосовуються норми оскаржуваних розпоряджень в.о. голови Київської міської державної адміністрації від 29.04.09 №516, 518, 520.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.
1. Оскаржувані розпорядження прийняті відповідачем із порушенням принципу розподілу владних повноважень, а саме як розпорядження в.о. голови Київської міської державної адміністрації, отже як нормативно-правові акти місцевої державної адміністрації, у той час, коли норми підпункту 2 пункту «а» частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносять встановлення/погодження цін і тарифів на житлово-комунальних послуг до виключеної компетенції виконавчого органу місцевої, у даному випадку Київської міської ради.
Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України №21-рп/2003 від 25.12.03, Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київраді, а з питань здійснення повноважень виконавчої влади – Кабінету Міністрів України. Втім, вказані норми не заперечують норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та спеціального Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ», а як вказано у власне рішенні Конституційного Суду України дають їм тлумачення.
Так, пунктом другим розділу VII «Перехідні положення» Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» Київській міській раді та відповідним районним у місті Києві радам протягом місяця після набрання чинності цим Законом доручено вирішити питання щодо формування власних виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади у місті Києві. Київська міська рада ІІІ, IV та V скликань, враховуючи рішення Конституційного Суду України №21-рп/2003 від 25.12.03, утворювала виконавчий орган на базі Київської міської державної адміністрації, визначала його структуру та загальну чисельність у повній відповідності до п. 5, 6 частини першої статті 26, статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 10 Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ». Натомість, Київською міською радою VІ скликання у порушення вказаних вище норм виконавчий орган не створено, не затверджено його структуру та кількісний склад, внаслідок чого прийняті відповідачем оскаржувані розпорядження є нормативно-правовими актами місцевої державної адміністрації. Це підтверджують рішення III сесії Київської міської ради XXIII скликання від 11.03.1999 №161/262 «Про виконавчий орган Київської міської ради»; рішення IХ сесії Київської міської ради ХХІV скликання від 07.02.2002 №239/1673 «Про затвердження структури та загальної чисельності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)»; рішення ІІ сесії Київської міської ради ХХVІ скликання від 20.06.02 №28/28 «Про утворення виконавчого органу Київської міської ради та затвердження його структури і загальної чисельності»; рішення IV сесії Київської міської ради V скликання від 24.05.2007 №721/1382 «Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)». Слід звернути увагу на також те, що відповідно до частини 1 статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий орган утворюється відповідною радою на термін її повноважень.
Таким чином, ані в.о. голови Київської міської державної адміністрації, ані Київська міська державна адміністрація як орган державної влади не наділені повноваженнями щодо встановлення/погодження тарифів на житлово-комунальні послуги. Натомість повноваження Київської міської державної адміністрації як виконавчого органу починаються з моменту прийняття Київською міською радою конкретного скликання відповідного рішення.
Також слід звернути увагу на обставину, що відповідно до норм частини 6 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий орган місцевої ради приймає відповідно до своє компетенції нормативні акти у формі рішень. У той же час, оскаржувані акти прийняті у формі розпоряджень в.о. голови Київської міської державної адміністрації у відповідності до норм частини 1 статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», що підтверджує порушення принципу розподілу владних повноважень.
Крім цього, як вказано у листі Представництва Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва у м. Києві від 07.07.09 №461/0/14-09 проекти розпоряджень в.о. голови Київської міської державної адміністрації від 29.04.09 №516, 518, 520 погоджено зазначеним Представництвом у відповідності до статті 21 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (а.5 с.1) Це підтверджується і рішеннями Представництва, наданими представником відповідача.
Втім, вказана стаття Закону регламентує порядок погодження проектів регуляторних актів, які розробляються органами виконавчої влади із спеціально уповноваженим органом або його територіальним представництвом. Так, відповідно до частини другої статті 21 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», проекти регуляторних актів, які розробляються місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади підлягають погодженню з відповідними територіальними органами спеціальної уповноваженого органу.
У той же час, представник відповідача твердить, що оскаржувані розпорядження прийняті виконавчим органом Київської міської ради. Але частина друга статті 31 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» яка визначає організаційні засади здійснення державної регуляторної політики органами та посадовими особами місцевого самоврядування не передбачає аналогічного статті 21 порядку погодження проектів регуляторних актів. Вказаною нормою зазначено, що виконавчі органи міських рад з метою реалізації покладених на них Законом повноважень у здійсненні державної регуляторної політики створюють в межах граничної чисельності відповідальний структурний підрозділ, який у відповідності до частини третьої цієї статті здійснює організаційне забезпечення здійснення державної регуляторної політики.
Отже, погодивши проекти оскаржуваних розпоряджень у Представництві Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва у м. Києві, який є територіальним органом спеціально уповноваженого органу, відповідач визнав, що під час прийняття оскаржуваних розпоряджень діяв як орган виконавчої влади.
2. Оскільки оскаржувані розпорядження прийняті як нормативні акти місцевої державної адміністрації, вони підлягають обов’язковій реєстрації у органах юстиції у відповідності до норм пункту 1 Указу Президента України від 03.10.1992 №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян), пунктів 2-4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731 (нормативно-правові акти, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян; нормативно-правові акти, що мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом); зачіпають соціально-економічні, особисті права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації).
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України вказана обставина не потребує доведення, оскільки неодноразово встановлювалась рішеннями судів, які є чинними на сьогодні, за аналогічними справами щодо визнання нечинними розпоряджень Київської міської державної адміністрації щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, а саме: рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05.07.07 за аналогічним позовом у справі №2а-166/07 (с.12 абз.9, с.13 абз.1-3), яке надалі залишено в силі згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.08 у справі №22-а-5383/08 та Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.09 у справі 5301/09 (с.7-8), неодноразово зазначалося в Указах Президента України №1058/2008 від 20.11.08, №1199/2008 від 24.12.08, №65/2009 від 03.02.09 щодо скасування аналогічних розпоряджень голови Київської міської державної адміністрації.
Відповідачем не проведено обов’язкової реєстрації оскаржуваних розпоряджень у структурах Міністерства юстиції України, що є підставою для визнання оскаржуваних розпоряджень нечинними з моменту прийняття, а саме з 29.04.09, оскільки відповідно до пункту 3 Указу Президента України від 03.10.1992 №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності. Відповідно до пункту 15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731 органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані. Таким чином, можна вважати, що оскаржувані розпорядження не набули чинності на території міста Києва.
3. Оскаржувані розпорядження підписані особою, яка не наділена на це законними повноваженнями. Відповідно до норм частини 1 статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голова місцевої державної адміністрації видає нормативні акти у формі розпоряджень. Відповідно до норм статті 16 Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» перший заступник та заступники голови Київської міської державної адміністрації, повноваження яких стосуються сфери виконавчої влади, призначаються на посади та звільняються з посад Київським міським головою за погодженням відповідно з Президентом України та Кабінетом Міністрів України. Призначення та звільнення з посад заступників голови Київської міської державної адміністрації з питань здійснення самоврядних повноважень Київський міський голова погоджує з Київською міською радою.
Оскаржувані розпорядження підписані Голубченком Анатолієм Костянтиновичем. як в.о. голови Київської міської державної адміністрації. Втім Голубченко А.К. не є заступником із здійснення самоврядних повноважень, не погоджувався на цю посаду Київською міською радою шостого скликання, що є порушенням статті 16 Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ». Вказане підтверджується відсутністю рішення Київської міської ради шостого скликання, яким би було погоджено Голубченка А.К. на посаду заступника Київського міського голови із самоврядних питань. Також, як видно із рішень Київської міської ради ІІІ, IV та V скликань, якими затверджувалась структура виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), кандидатура Голубченка А.К. також на посаду заступника Київського міського голови із самоврядних питань не погоджувалась. Таким чином Голубченко А.К. не наділений повноваженнями підписувати акти Київської міської державної адміністрації з питань місцевого самоврядування.
Крім того, як вбачається із відповіді Міністра Кабінету Міністрів України П. Крупка від 10.04.09 №7146/0/2-09 на депутатський запит Позивача від 23.03.09 №29/253-348, Голубченко А.К. з травня 2006 року та до моменту видачі оскаржуваних розпоряджень не погоджувався Президентом України та Кабінетом Міністрів України на посаду першого заступника чи заступника голови Київської міської державної адміністрації із питань сфери виконавчої влади. Таким чином, Голубченко А.К. не наділений повноваженнями підписувати акти Київської міської державної адміністрації у сфері виконавчої влади.
4. При прийнятті оскаржуваних розпоряджень відповідачем покладено обов’язки виконавців житлово-комунальних послуг на комунальні підприємства та підприємства інших форм власності без визначення цих виконавців у встановленому законом порядку.
Пунктом 3 оскаржуваного розпорядження №516 встановлено тарифи на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води виконавцям цих послуг комунальної форми власності для здійснення розрахунків з населенням, і погоджено на цьому ж рівні тарифи на зазначені послуги виконавцям усіх інших форм власності, та введено їх в дію з 01.06.2009. Пунктом 1 оскаржуваного розпорядження №518 встановлено тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються житлово-експлуатаційними організаціями комунальної форми власності (далі - ЖЕО) по кожному будинку окремо, та введено їх в дію з 01.06.2009, а пунктом 2 вказаного розпорядження погоджено тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються житлово-будівельними кооперативами (далі - ЖБК), об’єднаннями співвласників багатоквартирних будинків (далі - ОСББ), іншими балансоутримувачами жилих будинків, що не відносяться до комунальної форми власності, уповноваженими ними особами або управителями жилих будинків по кожному будинку окремо, та введено їх в дію з 01.06.2009. Пунктом оскаржуваного розпорядження №520 встановлено тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг комунальної форми власності для здійснення розрахунків з населенням та погоджено на цьому рівні тарифи на зазначені послуги виконавцям цих послуг інших форм власності, та введено їх в дію з 01.06.2009. Втім, у зв’язку із задоволенням Шевченківським районним судом м. Києва 25.05.06 позову Кулі В.І. (постанова залишена без змін Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22.01.07 у справі 2а-1405/06) у Києві не визначено виконавців житлово-комунальних послуг, виконавчий орган Київської міської ради – Київську міську державну адміністрацію зобов’язано визначити виконавців житлово-комунальних послуг для мешканців багатоквартирних будинків згідно із Порядком, затвердженим наказом Держжитлокомунгоспу України від 25.04.05 №60 (зареєстрованим Міністерством юстиції України 19.05.05 №541/10281. (с.6 абз.5; с.3 абз.5-6 відповідно)
Покладення обов’язків виконавців житлово-комунальних послуг на комунальні підприємства, підприємства, установи та організації інших форм власності не можливе до визначення цих виконавців у встановленому Законом порядку та суперечить принципу законності, який згідно статті 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є одним з основних принципів місцевого самоврядування.
5. При прийнятті оскаржуваних розпоряджень №516 та №520 відповідачем неправомірно погоджено тарифи на вироблення житлово-комунальних послуг, хоча чинними законодавством України таке погодження не передбачене.
Пунктом 1 оскаржуваного розпорядження №516 погоджено ВАТ „АК „Київводоканал” тарифи на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води, в тому числі холодної води, що використовується для вироблення/створення комунальних послуг з централізованого постачання гарячої води та водовідведення холодної і гарячої води, для здійснення розрахунків виробника послуг ВАТ „АК”Київводоканал” з виконавцями послуг усіх форм власності, та введено їх в дію з 01.06.2009, а пунктом 2 оскаржуваного розпорядження №516 погоджено тарифи на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для проведення розрахунків виробника послуг ВАТ „АК „Київводоканал” з виконавцями цих послуг усіх форм власності (при відсутності відповідних будинкових засобів обліку), та введено їх в дію з 01.06.2009.
Пунктом 1 оскаржуваного розпорядження №520 (із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням голови Київської міської державної адміністрації від 27.05.09 №619) затверджено тарифи на теплову енергію, що виробляється АК „Київенерго” та ЗАТ „ЕК ”ДАРтеплоцентраль” для відпуску балансоутримувачам теплових пунктів, в тому числі житлово-експлуатаційним організаціям, житлово-будівельним кооперативам, об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим балансоутримувачам жилих будинків усіх форм власності, для вироблення/створення комунальних послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води населенню, за виключенням теплової енергії, що відпускається ЗАТ „ЕК ”ДАРтеплоцентраль” через теплові пункти, які знаходяться на балансі АК ”Київенерго”, та введено їх в дію з 01.06.2009.
Слід звернути увагу, що у відповідності до норм підпункту 2 пункту «а» частини 1 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень виконавчих органів місцевих рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
Таким чином, у зазначеній статті мова йде про надавачів комунальних послуг – підприємства, установи та організації комунальної та інших форм власності, які в розумінні статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є виконавцями житлово-комунальних послуг, тобто суб\'єктами господарювання, предметом діяльності яких є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Цей висновок підтверджується пунктом 2 Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.06 №955 та пунктом 2 Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.06 №959, які зазначають, що тариф – це вартість надання одиниці послуги, а не її виробництва, оскільки витрати на виробництво цієї послуги включається до вартості надання такої комунальної послуги.
Чинним законодавством України, а саме нормами підпункту 2 пункту «а» частини 1 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачено повноваження виконавчих органів місцевих рад погоджувати тарифи на вироблення житлово-комунальних послуг. Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства до повноважень виконавчих органів місцевих рад віднесено виключно встановлення/затвердження тарифів виконавцям житлово-комунальних послуг комунальної форми власності та погодження тарифів на житлово-комунальні послуги виконавцям цих послуг інших форм власності. Як зазначалось вище, виконавці житлово-комунальних послуг у місті Києві не визначені.
6. При прийнятті оскаржуваного розпорядження №520 відповідачем всупереч закону затверджено тарифи на теплову енергію, у тому числі для підприємств не комунальної форми власності.
Пунктом 1 оскаржуваного розпорядження №520 (із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням голови Київської міської державної адміністрації від 27.05.09 №619) затверджено тарифи на теплову енергію, що виробляється АК „Київенерго” та ЗАТ „ЕК ”ДАРтеплоцентраль” для відпуску балансоутримувачам теплових пунктів, в тому числі житлово-експлуатаційним організаціям, житлово-будівельним кооперативам, об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим балансоутримувачам жилих будинків усіх форм власності, для вироблення/створення комунальних послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води населенню, за виключенням теплової енергії, що відпускається ЗАТ „ЕК ”ДАРтеплоцентраль” через теплові пункти, які знаходяться на балансі АК ”Київенерго”, та введено їх в дію з 01.06.2009.
Відповідно до абзац сьомого статті 13 Закону України «Про теплопостачання» до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної форми власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.
Ані АЕК «Київенерго», ані ЗАТ «Дартеплоцентраль» не є комунальними підприємствами, крім того АЕК «Київенерго» експлуатує установки комбінованого виробництва теплової та електричної енергії, а отже вказані підприємства у розумінні абзацу сьомого статті 13 Закону України «Про теплопостачання» не є суб’єктами тарифоутворення з боку органів місцевого самоврядування.
Відповідно до частини третьої статті 15 Закону України «Про теплопостачання» державне регулювання у сфері теплопостачання здійснюється Національною комісією регулювання електроенергетики України для суб’єктів господарювання у сфері теплопостачання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової та електричної енергії та/або використовують нетрадиційні чи поновлювальні джерела енергії і у розуміння пункту другого частини другої цієї ж статті провадиться у формі регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.
Відповідно ж до абзацу третього статті 17 Закону України «Про теплопостачання» до повноважень Національної комісії регулювання електроенергетики України у сфері теплопостачання належить регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС та конгенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії. Як вже вказувалось, АЕК «Київенерго» та ЗАТ «Дартеплоцентраль» підпадають під розуміння цієї статті, оскільки виробляють теплову енергію на теплоелектроцентралях : ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6 для АЕК «Київенерго», Дарницька ТЕЦ для ЗАТ «Дартеплоцентраль», а до складу АЕК «Київенерго» входить завод «Енергія», функцією якого є перероблення побутових і промислових відходів з подальшим виробництвом теплової енергії, тобто з використанням нетрадиційних і поновлювальних джерел енергії.
Крім того, слід звернути увагу, що у відповідності до норм підпункту 2 пункту «а» частини 1 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень виконавчих органів місцевих рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності. Чинним законодавством України не передбачено повноважень органу влади затверджувати тарифи на теплову енергію, тим більше для підприємств не комунальної форми власності. Вказане також встановлено постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.09 у аналогічній справі №5301/09 (с.6 абз.5, с.7 абз.1). АК «Київенерго» та ЗАТ „ЕК ”ДАРтеплоцентраль” є акціонерними товариствами та відповідно до ст. 78 Господарського кодексу України не відносяться до комунальних підприємств.
7. Відповідачем при прийнятті оскаржуваного розпорядження №518 застосовано норми нормативно-правових актів, скасованих у судовому порядку.
Пунктом 3 оскаржуваного розпорядження №518 передбачено ЖЕО, ЖБК, ОСББ та іншим балансоутримувачам жилих будинків, уповноваженим ними особам або управителям жилих будинків усіх форм власності, що надають послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по будинкам, які не включені до цього розпорядження застосовувати тарифи на ці послуги, які встановленні розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 №748 «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві» із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007 №641 «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 №748».
Втім, вказане розпорядження від 30.05.2007 №641 «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 №748» скасоване постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 05.07.07 у справі №2а-166/07 (с.14 абз.8), яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.08 у справі №22-а-5383/08.
8. Окрім того, прокуратурою міста Києва за результатами перевірки депутатського звернення депутата Київської міської ради Кличка Віталія Володимировича від 05.08.09 №29/253-587 (реєстраційний номер прокуратури міста Києва 3155 від 06.08.09) встановлено, що при розробці та прийнятті Київською міською державною адміністрацією розпоряджень №№516, 518, 520 від 29.04.09 були допущені порушення діючого у цій сфері законодавства, про що повідомлено відповіддю від 07.09.09 №07/1-496-09 за підписом заступника прокурора міста Києва В. Шевченка.
Так, всупереч ст.ст. 22, 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 95 постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.06 №955 та п.п. 2-4, 6 Наказу Мінекономіки №67 від 07.03.07, за відсутності висновків Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві розпорядженнями №520 від 29.04.09 встановлені та затверджені тарифи на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води для виконавців не комунальної форми власності (ЖЕО, ЖБК, ОСББ, якими утримуються теплові пункти) (с.1 абз.3).
Крім того, внаслідок неврахування встановленої для ВАТ «АК «Київводоканал» пільги з податку на землю та відсутності належного контролю з боку Київської міської державної адміністрації, не відповідають економічно обґрунтованому рівню витрат тарифи на послуги з централізованого постачання холодної і водовідведення холодної та гарячої води для юридичних осіб та населення, встановлених та затверджених розпорядженням Київської міської державної адміністрації №516 від 29.04.09 (с.1 абз.4).
У порушення п.п. 1, 5 постанови Кабінету Міністрів України №560 від 12.07.05 та п.5 постанови Кабінету Міністрів України №928 від 20.05.09, згідно із розпорядженням Київської міської державної адміністрації №518 від 29.04.09 (зі змінами та доповненнями), вартість витрат на складові послуг з утримання будинків та прибудинкових територій розподіляється не по всіх, лише житлових приміщеннях будинку, в результаті чого питомі витрати на їх утримання для мешканців квартир будинків, в цілому завищені (с.1 абз.5).
Також, всупереч п. 33 постанови Кабінету Міністрів України №560 від 12.07.05 та п.28 постанови Кабінету Міністрів України №928 від 20.05.09, відповідно до яких підставою для планування накладних витрат, в частині врахування заробітної плати, є їх кошториси, у більшості з 475 розрахункових матеріалів, погоджених розпорядженням Київської міської державної адміністрації №518 від 29.04.09 (зі змінами та доповненнями), їх розмір завищений на 30-40 відсотків порівняно з фактичним рівнем (с.2 абз.1).
З огляду на викладене, за наслідками цієї перевірки Прокуратурою міста Києва Київському міському голові внесено подання про усунення виявлених порушень законодавства, що регулює порядок формування тарифів на житлово-комунальні послуги, а також внесено припис керівнику ВАТ «АК «Київводоканал» (с.2 абз.3).
Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Утім, відповідно частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб\'єкта владних повноважень обов\'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У відповідності до частини шостої статті 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
На основі викладеного сторона позивача просить суд задовольнити позовну заяву у повному обсязі, визнати незаконними і нечинними з моменту прийняття розпорядження в.о. голови Київської міської державної адміністрації від 29.04.09 №516 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальної послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення»; №518 «Про встановлення та погодження тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій»; №520 «Про погодження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення».
16 жовтня 2009 року В. Бондаренко
2009-10-20 |
