Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2019 року

м. Київ

Справа №  910/3936/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Кролевець О.А., Стратієнко Л.В.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Мікрофон"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Пашкіна С.А., Власов Ю.Л., Буравльов С.І. 

від 10.04.2019

за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Мікрофон"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

про стягнення 439 782,32 грн.

Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 05.08.2019 № 29.3-02/1701 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/3936/18 у зв`язку із відпусткою судді Вронської Г.О.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 05.08.2019 для розгляду справи № 910/3936/18 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Кролевець О.А., Стратієнко Л.В.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Житлово-будівельний кооператив "Мікрофон" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго", з урахуванням заяви про  зменшення розміру позовних вимог від 10.09.2018, про стягнення з відповідача грошових коштів, надмірно сплачених за спожиту теплову енергію в розмірі 381 599,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у період з квітня 2015 року по червень 2016 року (включно), проводив нарахування за теплопостачання позивачу, застосовуючи тариф встановлений постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго", яка була скасована з моменту її прийняття, в зв`язку з чим позивачем було надмірно сплачено грошові кошти, які позивач просить стягнути з відповідача.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

17 серпня 2000 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго") (далі - Енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом "Мікрофон" (далі - Абонент) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 23-0035 (далі - Договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна плата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору при виконанні умов Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені Договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положеннями про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі - Правил), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 2.2 Договору Енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до Договору; підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією (додаток № 2), крім випадків, зазначених у п. 3.1.7 Договору; при зміні тарифів (додаток № 3 до Договору) повідомляти Абонента у п`ятиденний термін з моменту отримання розпорядження держадміністрації м. Києва про їх змінення; своєчасно письмово сповіщати Абонента про зміни власних юридичних реквізитів (найменування організації, розрахункового рахунку тощо), та при необхідності переукладати Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Положеннями пункту 2.3 Договору передбачено, що Абонент зобов`язався, зокрема, додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до Договору, не допускаючи перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до Договору.

Відповідно до пункту 5.1 Договору облік споживання Абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Згідно з пунктами 8.1, 8.4 Договору договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2000 та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін.

Пунктом 1 додатку № 3 до Договору визначено, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.01.1999 №47: для опалення - 29,64 грн; для гарячого водопостачання - 29,64 грн.

Відповідно до пункту 1 додатку № 4 до Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі.

Згідно з пунктом 2 додатку № 4 до Договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки "Абонент" повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до пункту 3.2 додатку № 4 до Договору абонентам, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно з договірним навантаженням з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Абонента в розрахунковому періоді.

У період з квітня 2015 року по червень 2016 року (включно) загальний обсяг споживання Абонентом теплової енергії на підставі Договору склав 1 605,357 Гкал, що підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції та обліковими картками.

Відповідно до вказаних актів нарахування вартості теплової енергії було здійснено за тарифами, встановленими постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго", а саме у розмірі 531,10 грн за 1 Гкал.

23 квітня 2014 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг прийнято постанову №465, відповідно до якої тариф для ПАТ "Київенерго" на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії становить 295,17 грн/Гкал; постанова набирає чинності з 01.07.2014.

Постановою від 03.03.2015 №613 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг установила ПАТ "Київенерго" тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні: тариф на теплову енергію - 531,10 грн/Гкал (без ПДВ) за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії - 482,21 грн/Гкал (без ПДВ); тариф на транспортування теплової енергії - 46,77 грн/Гкал (без ПДВ); тариф на постачання теплової енергії - 2,12 грн/Гкал (без ПДВ). Визнала такою, що втратила чинність, постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 23.04.2014 № 465 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2016 у справі №826/15733/15 відмовлено у задоволенні позову ЖБК "Річковик-2" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання незаконною та нечинною постанови від 03.03.2015 № 613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго" та визнання протиправними дій щодо прийняття вказаної постанови.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2016 в частині відмови у задоволені позову про визнання нечинною постанови - скасовано, постановлено в цій частині нову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано нечинною з моменту прийняття постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго". Зобов`язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг оприлюднити резолютивну частину даної постанови у 15-деннний термін з моменту її проголошення. В решті постанову суду - залишено без змін.

Позивач звернувся до відповідача з вимогами від 22.11.2017 № 79, від 28.02.2018 № 01, в яких зазначив про наявність переплати у розмірі 439 782,32 грн за опалювальний період з квітня 2015 року по червень 2016 року, оскільки було визнано нечинною постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613, у зв`язку з чим просив повернути переплачені грошові кошти за спожиту теплову енергію за період з квітня 2015 року по червень 2016 року (включно) згідно з тарифом в розмірі 295,17 грн за Гкал.

У листі від 21.12.2017 №050КЕК/15123/22630 відповідач відмовив позивачу у здійсненні перерахунку вартості теплової енергії.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 у справі №910/3936/18 позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Житлово-будівельного кооперативу "Мікрофон" суму надмірно сплачених коштів в розмірі 381599,65 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 723,99 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 у даній справі скасовано частково, викладено резолютивну частину рішення у новій редакції, згідно з якою стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Житлово-будівельного кооперативу "Мікрофон" суму надмірно сплачених коштів в розмірі 181 376,14 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 720,64 грн.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що:

- у період з квітня 2015 року по червень 2016 року (включно) відповідач нарахував вартість поставленої позивачу теплової енергії виходячи з тарифу, встановленого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 у розмірі 531,10 грн за 1 Гкал;

- вказана постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 визнана нечинною з моменту прийняття постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі № 826/15733/15, тому відсутні підстави для визначення вартості спожитої позивачем теплової енергії за період з квітня 2015 року по червень 2016 року (включно) з урахуванням тарифу у розмірі 531,10 грн/Гкал;

- протягом періоду з квітня 2015 року по червень 2016 року (включно) до спірних правовідносин сторін слід застосовувати тариф, встановлений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.04.2014 № 465;

- вартість спожитої теплової енергії позивачем у період з квітня 2015 року по червень 2016 року (включно) з урахуванням тарифу, встановленого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.04.2014 № 465, становить 568 623,86 грн з ПДВ.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог в повному обсязі обґрунтовано тим, що позивачем було оплачено вартість отриманої теплової енергії за Договором за період з квітня 2015 року по червень 2016 року (включно), виходячи з тарифу, встановленого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 у загальному розмірі 1 008 409,75 грн, а вартість спожитої теплової енергії позивачем у вказаний період повинна становити 568 623,86 грн з ПДВ, з урахуванням постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.04.2014 № 465. Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів у розмірі 381 599,65 грн є обґрунтованими.

Постанова суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог обґрунтована тим, що наданими позивачем доказами підтверджується сплата позивачем вартості отриманої теплової енергії за Договором за період з квітня 2015 року по червень 2016 року (включно), виходячи з тарифу, встановленого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 у загальному розмірі 750 000,00 грн, а тому, враховуючи, що вартість спожитої теплової енергії позивачем у вказаний період повинна становити 568 623,86 грн з ПДВ, виходячи з тарифу, встановленого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.04.2014 № 465,   сума надлишково сплачених коштів позивачем відповідачу становить 181 376,14 грн.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 у даній справі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не були враховані положення частин 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України та статті 20 Закону України "Про теплопостачання".

Скаржник також зазначає, що судом апеляційної інстанції було порушено приписи статті 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доказам, наданим позивачем та дійшов помилкового висновку про те, що позивачем було сплачено за спірний період 750000,00 грн, а не 1 008 409,78 грн.

6. Доводи інших учасників справи

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до частини 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з частинами 2, 3 статті 20 Закону України "Про теплопостачання" (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб`єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на виконання умов Договору відповідачем виготовлено та поставлено, а позивачем прийнято теплову енергію у період з квітня 2015 року по червень 2016 року (включно) загальним обсягом 1 605,357 Гкал, що підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції та обліковими картками.

Нарахування вартості теплової енергії, спожитої позивачем у період з квітня 2015 року по червень 2016 року (включно), було здійснено за тарифами, встановленими постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613, у розмірі 531,10 грн за 1 Гкал.

Водночас судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі №826/15733/15 постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 визнано нечинною з моменту прийняття.

Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків про відсутність правових підстав для визначення вартості спожитої позивачем теплової енергії за період з квітня 2015 року по червень 2016 року (включно) з урахуванням тарифу, встановленого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 №613, яку постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі № 826/15733/15 визнано нечинною з моменту її прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2018 у справі № 910/7749/17, від 23.08.2018 у справі № 910/16692/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15.

Оскільки постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 визнана нечинною з дати її прийняття, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що протягом періоду з квітня 2015 року по червень 2016 року (включно) до спірних правовідносин сторін слід застосовувати тариф, встановлений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.04.2014 № 465, згідно з якою тариф для відповідача на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії становить 295,17 грн/Гкал (без ПДВ), тобто 354,204 грн з ПДВ.

Здійснивши перерахунок спожитої позивачем теплової енергії на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.04.2014 № 465, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що вартість спожитої теплової енергії позивачем у період з квітня 2015 року по червень 2016 року (включно) у розмірі 1 605,357 Гкал становить 568 623,86 грн з ПДВ.

Суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд справи за наявними матеріалами та перевіряючи обґрунтованість рішення суду першої інстанції, встановив, що згідно з первинними документами - платіжних доручень, наданих позивачем, за спірний період - з квітня 2015 року по червень 2016 року (включно), за Договором позивачем було сплачено відповідачу вартість отриманої теплової енергії у розмірі 750 000,00 грн, виходячи із тарифу, встановленого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 №613.

Різниця вартості теплової енергії сплаченої позивачем відповідачу на підставі нечинної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 із вартістю теплової енергії, що підлягала сплаті на підставі тарифів, встановлених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.04.2014 № 465 становить 181 376,14 грн, яка обґрунтовано задоволена до стягнення із відповідача судом апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції відхиляє аргументи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, як вбачається з оскаржуваного судового акта, апеляційний господарський суд саме шляхом дослідження первинних документів, наданих позивачем, встановив розмір грошових коштів, сплачених позивачем відповідачеві за Договором за період з квітня 2015 року по червень 2016 року (включно).

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що всі доводи касаційної скарги по суті зведені до необхідності встановлення інших фактичних обставин справи, відмінних від обставин, встановлених судом апеляційної інстанції,  а також надання повторної оцінки документам, що містяться у справі. Проте суд касаційної інстанції з огляду на приписи статті 300  Господарського процесуального кодексу України такими повноваженнями не наділений.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

10. Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Мікрофон" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 у справі №910/3936/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                                      Н.М. Губенко

Судді                                                                                                                  О.А. Кролевець

                                                                                                                  Л.В. Стратієнко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/83485304