Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[gro-za]

Господарський суд м. Києва,
вул. Б. Хмельницького, 44-Б, м. Київ, 01030

Голові Господарського суду.
Судді Паламарю П.І.
Справа № 42/659

Позивач – АЕК "Київенерго", пл. І. Франка, 5,
м. Київ, 01001

Відповідач – ОСББ «Янтар»,
вул. Боженка, 83, м. Київ, 03150

Представник відповідача –
Куля Віктор Іванович, вул. Боткіна, 4, кв. 18,
м. Київ, 03055, тел. 457-40-72
http://gro-za.org

28 січня 2010 р.

ЗАЯВА
про відвід судді Паламаря П.І.


Представник ОСББ «Янтар» (Відповідач), користуючись своїм правом, встановленим нормами ст. 20 ГПК України, заявляє відвід судді Паламарю П.І., у провадженні якого знаходиться господарська справа № 42/659 за позовом АЕК "Київенерго" до ОСББ «Янтар» про стягнення заборгованості за теплову енергію.

Відповідно до зазначеної статті ГПК. Суддя не може брати участь в розгляді справи і підлягає відводу, зокрема, якщо буде встановлені обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. З цих підстав відвід судді можуть заявити сторони, які беруть участь в судовому процесі. Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо підставу відводу сторона дізналася після початку розгляду справи по суті. Питання про відвід судді вирішується головою господарського суду, який виносить з цього приводу ухвалу у триденний строк з дня надходження заяви.

Представник відповідача вважає, що поведінка судді при розгляді зазначеної справи викликає сумнів у його неупередженості.

Пояснюю, що 27 січня 2010 р. я вперше у якості представника відповідача приймав участь у судовому засіданні, призначеному на 12 год. 10 хв., яке вів суддя Паламар П.І., і був здивований, навіть шокований його упередженим ставленням до ОСББ «Янтар» на користь позивача АЕК «Київенерго», з яким, очевидно, зв’язують суддю якісь неформальні стосунки.  Бо інакше не можна знайти логічне виправдання великій кількості порушень норм процесуального права, які були допущені суддею у даному судовому засіданні.

Так, суддя допустив грубе порушення порядку ведення засідання, встановленого ст. 74 ГПК. Зокрема, не оголосив склад господарського суду, не роз’яснив учасникам судового процесу їх прав та обов’язків, а замість сприяння відповідачу у здійсненні належних йому прав, почав створювати різні перепони. Оскільки я, як представник ОСББ «Янтар», отримав довіреність на участь у справі лише напередодні, у мене не було фізичної можливості ознайомитися з матеріалами справи. До того ж, у цей день з 10 год. 25 хв. у Господарському суді (суддя Гавриловська О.І.) відбувався розгляд ще двох справ з моєю участю, а саме за позовом ТОВ «Інфотон» до КП «Індустріальне» Солом’янської районної у м. Києві ради, та іншої справи за позовом КП «Індустріальне» до Дитячої клінічної лікарні № 3 того ж району м. Києва. У судовому засіданні по справі № 42/659, яке після цього розпочалося, я дізнався про наявність у справі документів, наданих АЕК «Київенерго» на вимогу суду, на опрацювання яких потрібен певний час, однак суддя відхилив моє клопотання про оголошення перерви для ознайомлення з матеріалами справи та складання котррозрахунку заборгованості. Попередній аналіз первісного розрахунку, наданого АЕК «Київенерго», та звірка його з формою 5/1, наданою КП ГІОЦ КМДА, підтверджує наявність суттєвих розбіжностей, які є підставою для відхилення позову. Однак, при відсутності доступу до  матеріалів справи цю обставину неможливо належним чином довести.

Тобто, всупереч ст. 4-3 ГПК, замість того, щоб створити сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суддя позбавив позивача  можливості здійснити своє право. Очевидно, з цією метою він ухилився від виконання обов’язку, передбаченого у ст. 74 ГПК. 

Підтвердженням факту порушення суддею засад змагальності сторін є також перепони, вчинені суддею, при оголошенні заперечень проти позову. Суддя не дав можливості оголосити їх у повному обсязі під надуманим приводом, що ці заперечення виходять за межі позовних вимог. Заперечення надані у письмовій формі, однак суддя не поставив їх на обговорення.

 У ході суперечки, яка виникла, суддя допускав некоректні висловлювання на мою адресу, з чим миритися не можна.

На підставі викладеного заявляю про неможливість подальшої участі судді Паламаря П.І. у розгляді даної справи, заявляю про недовіру йому, і прошу голову суду вирішити питання про відвід судді відповідно до норм ГПК. Засідання, призначене на 29 січня 2010 р., прошу перенести на іншу дату в  іншому складі суду.

Представник ОСББ «Янтар»                                           Куля В.І.

Київський апеляційний господарський суд,
пров. Рильський, 8,  м. Київ, 01025

Через:
Господарський суд м. Києва,
вул. Б. Хмельницького, 44-Б, м. Київ, 01030
Суддя в 1-й інстанції – Паламар П.І.             Справа № 42/659

Позивач – АЕК "Київенерго", пл. І. Франка, 5,
м. Київ, 01001

Апелянт-Відповідач – ОСББ «Янтар»,
вул. Боженка, 83, м. Київ, 03150

Представник відповідача –
Куля Віктор Іванович, вул. Боткіна, 4, кв. 18,
м. Київ, 03055, тел. 457-40-72
http://gro-za.org

05 лютого 2010 р.

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на рішення  про стягнення заборгованості

Оскаржується рішення Господарського суду м. Києва від 29.01.2010 р. у справі № 42/659 (суддя – Паламар П.І.) за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії (АЕК) «Київенерго» (позивач) до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) «Янтар» (відповідач) про стягнення заборгованості з ціною позову 309 978,51 грн.

Зазначеним рішенням позов задоволено. Вирішено стягнути з ОСББ «Янтар» на користь АЕК «Київенерго» 240 773,21 грн. боргу за теплову енергію, 58 389,59 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 10 815,71 грн. – трьох процентів річних з простроченої суми, 3 099,78 грн. витрат по оплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач не погоджується з зазначеним рішенням і просить Київський апеляційний господарський суд скасувати його та направити справу на повторний розгляд, виходячи з наступних підстав.

Як визначено нормами ст. 104 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права; порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для його скасування лише за умови, якщо це порушення призвело до неправильного рішення.

У даному випадку мали місце усі порушення, перелічені в попередньому абзаці.

Так, постановляючи оскаржуване рішення, суддя Паламар П.І. всупереч приписам ст. 65 ГПК України не вчинив необхідних дій по підготовці справи до розгляду, а саме (відповідно до нумерації пунктів цієї статті):

1) не вирішував питання про залучення до участі у справі іншого відповідача; у якості такого відповідача повинно було бути залучене Комунальне підприємство «Головний обчислювальний центр» Київської міської адміністрації (КП ГІОЦ КМДА), оскільки з матеріалів справи з усією очевидністю витікає факт участі останнього у проведенні розрахунків між сторонами, а також факт нарахування платежів мешканцям будинку ОСББ за житлово-комунальні послуги за тарифами, встановленими КМДА;
2) {пункт 2 виключено на підставі ЗУ № 2705-IV від 23.06.2005}
3) не викликав представників сторін для уточнення обставин справи і не з’ясував, які матеріали може бути подано додатково; це унеможливило надання додаткових матеріалів відповідачем під час розгляду справи по суті, а також створило перепони для витребування їх у подальшому; зокрема, важливими матеріалами повинні бути правовстановлюючі документи про право власності на теплопункт НАН України, від якого відповідач отримував гарячу воду для центрального опалення (ЦО) та гарячого водопостачання (ГВП) з метю забезпечення мешканців будинку відповідними комунальними послугами; як виявилося потім, зазначений теплопункт не перебував у власності чи в управлінні позивача, який незаконно привласнив собі права виробника чи виконавця зазначених комунальних послуг;
4) не зобов’язав сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо), не витребував від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, не вжив заходів для ознайомлення з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження; зокрема, не зобов’язав позивача надати Акти звірки нарахувань за теплову енергію для потреб ЦО, а також Зведені тристоронні акти звірки нарахувань за теплову енергію для потреб ГВП, які є обов’язковими згідно з розпорядженням КМДА від 26.12.2002 р. «Про затвердження Методики проведення перерахунків за теплову енергію для потреб центрального опалення та гарячого водопостачання», зареєстрованим у Київському міському управлінні юстиції 28 грудня 2002 р. за № 100/483;
5) не вирішував питання про призначення судової експертизи, без якої, очевидно, неможливо встановити фактичну вартість теплової енергії у складі послуги з ГВП, яка повинна бути оплачена мешканцями будинку, а яка підлягає компенсації виробнику цієї послуги за рахунок міського бюджету;
 6) не проводив огляд і дослідження письмових та речових доказів у місці їх знаходження; у даному випадку йдеться про роздруківки форми № 5/1 КП ГІОЦ КМДА обсягом у сотні аркушів, в якій зазначені дані про нарахування мешканцям будинку та про сплату ними коштів за комунальні послуги, а також про переказ відповідної частини цих коштів на користь АЕК «Київенерго»; крім того, необхідно було оглянути прилади обліку, встановлені в будинку, та дослідити їх придатність для розрахунків за теплову енергію, використану для підігріву гарячої води, використаної споживачами;
7) не вирішував питання про визнання явки представників сторін у засідання господарського суду обов’язковою;
8) не вирішував питання про виклик посадових та інших осіб для дачі пояснень по суті справи; зокрема, йдеться про підстави для застосування ними тарифів на теплову енергію для потреб ЦО та ГВП, які встановлювалися скасованими розпорядженнями КМДА, а також тими розпорядженнями, питання про скасування яких є предметом розгляду в адміністративних справах судами різних інстанцій та юрисдикцій;
9) не вирішував питання про розгляд справи безпосередньо на підприємстві, хоч у даній справі це було б доцільно з огляду на можливість з’ясування спірних питань на підставі документальних даних оперативного та бухгалтерського обліку.

Зазначені порушення мали своїм наслідком неповне з’ясування обставин справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. А це, як було зазначено вище, є підставою для скасувати його та направлення справи на повторний розгляд. Ці порушення не були усунуті і під час розгляду справи по суті у судовому засіданні.

Так, суддя допустив грубе порушення порядку ведення засідання, встановленого ст. 74 ГПК. Зокрема, не оголосив склад господарського суду, не роз’яснив учасникам судового процесу їх прав та обов’язків, а замість сприяння відповідачу у здійсненні належних йому прав, почав створювати різні перепони. Оскільки представник ОСББ «Янтар», який приймав участь на останньому засіданні, отримав довіреність на представництво лише напередодні, у нього не було фізичної можливості ознайомитися з усіма матеріалами справи. До того ж, у цей день з 10 год. 25 хв. у Господарському суді (суддя Гавриловська О.І.) відбувався розгляд ще двох справ з його участю, а саме за позовом ТОВ «Інфотон» до КП «Індустріальне» Солом’янської районної у м. Києві ради, та іншої справи за позовом КП «Індустріальне» до Дитячої клінічної лікарні № 4 того ж району м. Києва. У судовому засіданні по справі № 42/659, яке після цього розпочалося, представник дізнався про наявність у справі додаткових документів, наданих АЕК «Київенерго» на вимогу суду, на опрацювання яких потрібен певний час, однак суддя відхилив  клопотання про оголошення перерви для ознайомлення з матеріалами справи та складання котррозрахунку заборгованості. Попередній аналіз первісного розрахунку, наданого АЕК «Київенерго», та звірка його з формою 5/1, наданою КП ГІОЦ КМДА, підтверджує наявність суттєвих розбіжностей, які є підставою для відхилення позову. Однак, при відсутності доступу до  матеріалів справи та за браком часу для їх вивчення цю обставину неможливо було належним чином з’ясувати. Суддя навіть відмовив представнику відповідача оголосити текст заперечень проти позову, наперед вважаючи, що вони не стосуються суті спору.

Отже, всупереч ст. 4-3 ГПК, замість того, щоб створити сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суддя позбавив відповідача можливості здійснити своє право. Очевидно, з цією метою він ухилився від виконання обов’язку про роз’яснення прав, передбаченого у ст. 74 ГПК. Бо інакше було б важко виправдати порушення ним норм цієї статті.

Підтвердженням факту порушення суддею засад змагальності сторін, встановлених у ст. 4-3 ГПК, є також перепони, вчинені суддею, при оголошенні заперечень проти позову. Суддя не дав можливості оголосити їх у повному обсязі під надуманим приводом, що ці заперечення виходять за межі позовних вимог. Заперечення надані у письмовій формі, однак суддя не поставив їх на обговорення.

 У ході суперечки, яка виникла, суддя допускав некоректні висловлювання на адресу представника позивача, значно старшого за віком та більш досвідченого у сфері надання житлово-комунальних послуг, з чим миритися у жодному випадку не можна. Про ці факти представник вказав у заяві про відвід судді, поданої через канцелярію суду, однак напередодні суддя поспішно закрив засідання, а наступного дня повідомив, що заява про відвід не може бути передана на вирішення голови суду.

Оскаржуване рішення постановлене з суттєвими порушеннями норм матеріального права, що є також підставою для його скасування. Так, не були враховані норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі – Закон).

Законом комунальні послуги визначені (ст. 1), як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Більш широке поняття – "житлово-комунальні послуги" визначається Законом, як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, які відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону розробляють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень та згідно з законодавством.

Закон встановлює (ст. 19), що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у цій сфері є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником. Відносини між учасниками здійснюються виключно на договірних засадах. Визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону і в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування (ст. 7 Закону).

Споживач (ст. 1 Закону) – фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Виконавець – суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Виробник – суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ст. 1 Закону балансоутримувач будинку, яким є відповідач, утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Стаття 29 Закону зобов'язує балансоутримувача багатоквартирного будинку, або уповноважену ним особу, укладати договори з власниками квартир на надання житлово-комунальних послуг. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем. Форма і зміст договору визначається Типовим договором, який затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 2 Прикінцевих положень Закону). На даний час є чинною постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 (зі змінами), якою затверджений Типовий договір на надання послуг з центрального опалення, холодного і гарячого водопостачання та водовідведення.

У контексті позовної заяви обов’язок забезпечити мешканців будинку, що знаходиться на балансі та в управлінні ОСББ «Янтар», комунальними послугами з центрального опалення та гарячого водопостачання неможливо без участі позивача – АЕК "Київенерго". Однак, позивач не визначений ні виробником, ні виконавцем послуг, і у своїй діяльності керується не Законом України "Про житлово-комунальні послуги", а власним Статутом та Законом України "Про теплопостачання", тобто є виробником та розподілювачем товарної продукції – теплової енергії, яка ним збувається на договірних засадах.
 
Таким чином, у відносинах між позивачем та відповідачем історично склався конфлікт інтересів, а укладений між ними Договір від 12 листопада 1998 р. де-факто не відповідає сучасним реаліям та нормам права. Відповідно до Закону відповідач зобов’язаний забезпечити на договірних засадах споживачів – мешканців будинку комунальними послугами, стосовно яких він не є ні виробником, ні виконавцем, тобто повинен вступити у договірні відносини з іншим виконавцем. Позивач, з іншого боку, також не визначений виробником чи виконавцем цих послуг, невід’ємною складовою частиною виробництва чи створення яких є теплова енергія, виробником якої він є. А споживачів сама по собі теплова енергія не цікавить, оскільки їм потрібні для задоволення власних побутових потреб гаряча вода та опалення помешкань. І ці послуги фактично надаються споживачам – мешканцям  будинку шляхом транспортування гарячої води по чотирьох трубопроводах, підключених до теплопункту, що належить НАН України, а не до АЕК «Київенерго».

Згідно з договором від 12.11.1998 р. № 530073, на який посилається позивач, останній постачає відповідачу теплову енергію у гарячій воді, причому вода не є продуктом його діяльності. Решта складових частин для виробництва комунальних послуг позивача не стосуються. Однак, кінцеві споживачі оплачують саме комунальні послуги, причому за тарифами, затвердженими органами місцевої влади. Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання  холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630, плата за послуги з гарячого водопостачання (ГВП) справляється за встановленими тарифами за 1 куб.м у відповідності до показів квартирних приладів обліку, або, при відсутності останніх, за нормами з розрахунку на 1 особу. Очевидно, у даному випадку споживач не сплачує безпосередньо за теплову енергію, кимось використану для підігріву води до нормативної температури понад 50 градусів Цельсія. Вартість теплової енергії, яка використовується для підігріву води, повинен компенсувати відповідачу виробник цієї послуги, який, повторимо ще раз, у м. Києві не визначений.

І тоді позивач, не маючи підпорядкованого йому виробника послуг, намагається стягнути з відповідача вартість теплової енергії, обсяг якої він визначає відомим лише йому розрахунковим методом, не вдаючись до визначення джерел фінансування. А єдиним джерелом у даному випадку можуть бути лише платежі кінцевих споживачів – мешканців будинку, які повинні сплачувати вартість спожитих послуг з ГВП. Причому, відповідно до розпоряджень КМДА, мешканці сплачують за ці послуги на поточний рахунок третьої особи – КП ГІОЦ КМДА. Вона ж і розпоряджається цими коштами, які, як встановлено судовими рішеннями, не перебувають у власності житлово-експлуатаційної організації.

В ідеальному випадку складова частина вартості гарячої води – теплової енергії, яка йде на підігрів останньої, повинна повністю компенсувати вартість теплової енергії, яку відпускає для цієї мети позивач. Тоді, якщо мешканці будинку не мають заборгованості за послуги з ГВП, отриманих відповідачем коштів від населення повинно вистачати для розрахунків з АЕК "Київенерго", а крім того ще й з ВАТ "Київводоканал", оскільки у тарифі на ГВП врахована вартість холодної води, яка йде на підігрів, а також вартість водовідведення.

Однак, такий ідеальний випадок є утопією.

Позивача, очевидно,  не задовольняє складова частина тарифу на ГВП, яка внаслідок дій КП ГІОЦ КМДА відноситься на користь АЕК "Київенерго". Очевидно, тариф не враховує фактичні витрати невизначеного виробника чи виконавця послуг з ГВП, зокрема, за теплову енергію, які не покриваються платежами населення. Тому у м. Києві штучно створені умови для хронічної заборгованості житлово-експлуатаційних організацій, до яких зокрема відносяться і ОСББ, за теплову енергію, яка використовується при виробленні чи створенні комунальних послуг, як з ЦО так і з ГВП.

Вихід з цього становища полягає у застосуванні положень ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги",  а саме (ч. 4) – у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Тарифи на ЦО та ГВП у м. Києві затверджував виконавчий орган Київської міської ради – Київська міська державна адміністрація. Отже, спірні питання про стягнення заборгованості за теплову енергію, використану для підігріву гарячої води, неможливо вирішити без урахування зазначеної вище обставини.

Наявність невідповідності тарифів на теплову енергію для житлово-експлуатаційних організацій і тарифів на послуги з ГВП підтверджується багаторічною практикою проведення перерахунків з населенням за послуги з ЦО та ГВП відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26 грудня 2002 р. № 2306, яким затверджена Методика проведення відповідних перерахунків. Згідно з Методикою для проведення перерахунків щорічно після закінчення розрахункового опалювального періоду тепло- та водопостачальними організаціями спільно з житлово-експлуатаційними організаціями складається "Зведений тристоронній акт звірки нарахувань за фактично поставлений обсяг холодної води на підігрів та теплової енергії для потреб гарячого водопостачання". У цьому акті у шостій графі (п. 5.5 Методики) помісячно відображається обсяг поставленої холодної води по даному житловому будинку (куб. м), узгоджений тепло- і водопостачальною організаціями, і який не повинен перевищувати нормативний, врахований у тарифі на гарячу воду (3,5 куб. м на 1 особу). Відповідно до п. 5.7 Методики нарахування (графа 7 зведеного тристороннього акта) за поставлену теплову енергію для підігріву води, обсяг (графа 6) якої не повинен перевищувати нормативний,  здійснюється виходячи з потреб теплоти на гаряче водопостачання (одна Гігакалорія підігріває до нормативної температури 22,5 куб. м води).
 
Однак, АЕК «Київенерго» невзмозі вкладатися у прокрустове нормативне ложе, а тому ухиляється від узгодження обсягів води на підігрів, передбачених шостою та сьомою графами Зведеного акта, встановлюючи при цьому кількість теплової енергії на ГВП, виходячи із власних, нікому невідомих розрахунків. Ці розрахунки не були додані до позовної заяви, а суд на це не звернув жодної уваги.

Таким чином, створюється ілюзія законності вимагання сплати заборгованості за теплову енергію не з того джерела, яким повинна компенсуватися різниця в тарифах на ГВП та на теплову енергію, що йде на підігрів.

Насправді, подібні вимоги є незаконними, що зокрема підтверджується практикою взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем у даній справі.

Для повного з’ясування обставин цієї справи слід зазначити, що Методикою, затвердженою розпорядженням КМДА від 26.12.2002 р. № 2306,  передбачене також складання Зведеного акту звірки нарахувань за спожиту теплову енергію для потреб центрального опалення. Оскільки нарахування мешканцям за ЦО у певні періоди здійснювалося розрахунковим методом, а не за нормативами в розрахунку на 1 кв. м опалювальної площі, то зазначена обставина спричиняє невідповідність коштів за ЦО, що надходять від кінцевих споживачів – мешканців багатоквартирного будинку, та нарахувань, які здійснює АЕК «Київенерго».

Іншим джерелом невідповідностей між нарахованими та сплаченими коштами за теплову енергію є зазначена вище різниця в тарифах на теплову енергію та ГВП. Ця різниця фактично перекладена позивачем на відповідача з порушення вимог Методики щодо порядку нарахування плати за теплову енергію у складі вартості гарячої води, що повинно  відображатися у Зведених тристоронніх актах, затверджених розпорядженням КМДА від 26.12.2002 р. № 2306.

Тому вимоги позивача щодо сплати відповідачем вартості теплової енергії, відображеної позивачем у табуляграмах, відповідач не може визнати, оскільки вона не відповідає розпорядженню КМДА № 2306.

З іншого боку, у розрахунку ціни позову про стягнення заборгованості, позивач не виділив обсяги теплової енергії, використаної для потреб ЦО, від обсягів для потреб ГВП. Тому однозначно встановити, які конкретно суми підлягали сплаті, неможливо, а також неможливо виділити ту складову частину вартості теплової енергії для потреб ГВП, яка не покривається відповідним тарифом.

Крім того, відповідач не може погодитися з розрахунками позивача, що стосуються штрафних санкцій, оскільки Законом України № 48696-ВР "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги", який є чинним, забороняється нараховувати та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та за послуги (водопостачання, газ, електрична енергія, теплова енергія, водовідведення, утримання і експлуатація житла та прибудинкових територій, сміттєзбирання, ліфтове господарство).

З тих же підстав відповідач вважає за необхідне переглянути умови Угоди про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію від 30.11.2009 № 048-71-1393, оскільки сума заборгованості цією нав’язаною позивачем Угодою також визначена з аналогічними викладеним вище порушеннями чинного законодавства (різниця в тарифах, незаконні штрафні санкції).

Відповідач також не визнає підвищення тарифів на теплову енергію з 01.12.2006 р. та відповідних комунальних послуг (з ЦО та ГВП), встановлених розпорядженнями КМДА, які частково скасовані судовими рішеннями та власними розпорядженнями КМДА, а решта яких є предметом розгляду в адміністративних судах.

Слід також звернути увагу на ту обставину, що мешканці будинку сплачують за комунальні послуги на поточний рахунок Комунального підприємства Головний обчислювальний центр (КП ГІОЦ) КМДА, яке розподіляє отримані кошти між постачальниками відповідно до машинного алгоритму, реалізованого центром. Відповідач не має можливостей втручатися в діяльність КП ГІОЦ, і тому для вирішення спірних питань щодо оплати теплової енергії необхідно залучити до участі у даній справі КП ГІОЦ КМДА, а також КМДА.

Суддя не застосував також норми Закону України «Про об’єднання співаників багатоквартирного будинку», яким у своїй діяльності зобов’язаний керуватися відповідач, і який слід було врахувати при вирішенні спору між учасниками процесу.

У судовому засіданні не досліджувалися зазначені вище обставини, а також питання про юридичну нікчемність договору, на який посилається позивач. Його нікчемність очевидна, і не вимагає судового рішення, оскільки згідно з Прикінцевими положеннями ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» договори, не приведені у відповідність з цим Законом, втрачають чинність з 01 лютого 2006 р.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 104, 105 ГПК України, прошу винести постанову про скасування оскаржуваного рішення та направлення справи на повторний розгляд.

Додатки:

1.   Платіжне доручення про сплату держмита.
2.   Платіжне доручення про оплату витрат на ІТЗ судового процесу.
3.   Доказ про направлення апеляційної скарги на адресу АЕК «Київенерго».


Голова правління ОСББ «Янтар»                                           Каранда І.А.
(представляє ОСББ на підставі Статуту)

20 квітня 2010 р.


КЛОПОТАННЯ
про зупинення провадження у справі

Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду м. Києва у складі головуючого судді Шипка В.В., суддів Борисенко І.В., Євсікова О.О. розглядається апеляційна скарга Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Янтар» на рішення Господарського суду м. Києва від 29.01.2010 р. у справі № 42/659 за позовом АЕК «Київенерго» до ОСББ «Янтар» про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання, ціна позову 309 978,51 грн.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Повідомляю, що на даний час у Київському апеляційному адміністративному суді розглядається справа № 2а-57/09 за позовом Кулі Віктора Івановича до Київського міського голови Черновецького Леоніда Михайловича, Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації як виконавчого органу Київської міської ради, треті особи: Здір Ольга Георгіївна, Острякова Людмила Павлівна, Хотемський Віктор Андрійович, Литвиненко Володимир Федорович, Мелєєва Наталія Миколаївна, Малєєв Євген Сергійович, Малєєва Наталія Сергіївна, Кірєєв Олександр Миколайович, Малиновська Елла Станіславівна, Маліновська Марія Трохимівна, Малиновська Лілія Станіславівна, Блащук Володимир Юрійович, Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго», Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», Закрите акціонерне товариство «Енергогенеруюча компанія «ДАР теплоцентраль», Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж», Житлово-будівельний кооператив «Алмаз-5», Житлово-будівельний кооператив «Ювілейний-3», про визнання невідповідним законодавству, недійсними з дати прийняття рішення Київської міської ради та розпоряджень Київської міської державної адміністрації і скасування їх, заборони приймати не відповідні закону розпорядження та рішення.

Постановою суду першої інстанції від 15 грудня 2009 р. вирішено адміністративний позов задовольнити частково:
Визнати невідповідними законодавству,   недійсними   з   дати   прийняття   та скасувати: Рішення  Київської  міської  ради від 08 лютого 2007 року № 58\719 «Про тарифи на житлово-комунальні  послуги»,  а  також  Розпорядження    Київської міської державної адміністрації: від 30 липня 2007 року № 978 «Про встановлення та погодження тарифів на  комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води»,  від 11 липня 2007  року № 874 «Про удосконалення    структури  управління  житловим  господарством  у м. Києві»  з  додатком  «структура управління комунальним житловим фондом м. Києва», від  31 серпня 2009 року № 978 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій», від 31 серпня 2009 року № 979 «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій», від 31 серпня 2009 року № 980 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання  холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення», від 31 серпня 2009 року № 981 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на  комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення», від 30 вересня 2009 року № 1141 в частині продовження строку дії розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 31 серпня 2009 року №№ 978, 979, 980, 981 на жовтень місяць 2009 року.

Визнати невідповідними законодавству, недійсними з дати прийняття: Розпорядження Київської міської державної адміністрації: від 28 серпня 2007 року № 1127 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води»; від 30 січня 2009 року № 95 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання  холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення», від 30 січня 2009 року № 96 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення», від 30 січня 2009 року № 97 «Про встановлення та погодження  тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій»; від 29 квітня 2009 року № 516 «Про встановлення та  погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення», від 29 квітня 2009 року  № 518 «Про встановлення та погодження тарифів на послуги з  утримання  будинків  і  споруд  та прибудинкових  територій»;  від 29 квітня  2009 року  № 520 «Про погодження тарифів на теплову енергію, встановлення  та  погодження  тарифів  на  комунальні послуги з централізованого  опалення і постачання гарячої води для населення»; від 27 травня № 619 «Про внесення змін та доповнень до розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 29.04.2009 року №№ 519 та 520» в частині внесення змін та доповнень до розпорядження КМДА від 29.04.2009 року № 520; від 27 травня 2009 року № 620 «Про внесення змін та доповнень до  розпорядження КМДА від 29.04.2009 року № 518».   

Справа № 2а-57/09 направлена Шевченківським районним судом м. Києва до Київського апеляційного адміністративного суду 20.01.2010 р. і на даний час не розглянута.

Крім того, у провадженні судді Шевченківського районного суду м. Києва Голік Н.О. знаходиться адміністративна справа № 2а-328/10 за позовом Київської міської організації партії «Єдність» до Київської міської державної адміністрації про визнання неправомірності дій та скасування розпоряджень про затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги. Оскаржуються розпорядження КМДА від 30.10.2006 р. №№ 1574, 1575, 1576, 1577. Справа призначена до повторного розгляду на 04.06.2010 р.

Також Шевченківський районний суд м. Києва під головуванням судді Бужак Н.П. розглядає адміністративний позов Київської міської організації партії «Єдність» до Київської міської державної адміністрації у справі № 2а-473/10 про визнання неправомірності дій та скасування розпоряджень про затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги від 12.02.2007 р. №№ 141, 142, 143, 144. Справа призначена до повторного розгляду на 21.07.2010 р.

Той же суд повторно розглядає справу № 2а-673/10 під головуванням судді Бужак Н.П. за адміністративним позовом ОСББ «Престиж» до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень від 30.05.2007 р. № 640 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води», № 641 «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження КМДА від 19.05.2000 р. № 748», № 642 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води», № 643 «Про затвердження тарифів на теплову енергію». У процесі повторного розгляду справи позивач збільшив свої позовні вимоги, які викладені  у наступній редакції: визнати протиправними, недійсними з дати їх прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.02.2007 р. №№ 141, 142, 143,144; визнати протиправними, недійсними з дати їх прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.05.2007 р. №№ 640, 641, 642, 643; визнати протиправним, недійсним з дати прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30 березня 2010 р. № 191. Справа призначена до розгляду на 28.07.2010 р.

Також у провадженні судді Шевченківського районного суду м. Києва Савицького О.А. знаходиться адміністративна справа № 2а-851/10 за адміністративним позовом Кулі Віктора Івановича до Київського міського голови Черновецького Леоніда Михайловича, Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації як виконавчого органу Київської міської ради важень. Зміст позовних вимог:
1. Визнати невідповідним законодавству,  недійсним з дати прийняття та скасувати розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17 листопада 2009 року № 1292 «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».
2. Визнати невідповідними законодавству,  недійсними з дати прийняття та скасувати розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15.10.2009 р. № 1192 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення».
3. Визнати невідповідними законодавству,  недійсними з дати прийняття та скасувати розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 листопада 2009 року:
- № 1332 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення»;
- № 1333 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»;
- № 1334 «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»;
 - № 1335 «Про подовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2009  № 978, № 979».
- № 1193 «Про подовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2009  № 978, № 979, 980 від 31.08.2009 р. № 1335.
Справа призначена до розгляду на 16.06.2010 р.

Ухвалою судді Господарського суду м. Києва Гавриловської І.О. від 27.02.2010 порушено провадження у справі № 37/105 про визнання недійсним договору № 530073 від 12.11.1998 р. між ОСББ «Янтар» та АЕК «Київенерго» про постачання енергії у гарячі воді. Справа призначена до розгляду на 21.04.2010 р.

Оскільки позовні вимоги АЕК «Київенерго» у даній справі ґрунтуються на тарифах на теплову енергію, централізоване опалення та гаряче водопостачання, затвердженими розпорядженнями КМДА, а також на умови договору № 530073, до вирішення судами спірних питань про тарифи та про недійсність договору № 530073 від 12.11.1998 р. розгляд даної справи неможливий.

Враховуючи викладене, керуючись до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, прошу зупинити провадження у зв’язку з неможливістю продовжити розгляд даної справи до вирішення перелічених вище пов’язаних з нею інших справи, що розглядаються іншими судами.

Додатки:

1. Копія постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 15 грудня 2010 р. у справі № 2а-57/10.
2. Копія супровідного листа Шевченківського районного суду м. Києва від 20.01.2010 р. про направлення справи № 2а-57/09 для розгляду в апеляційному порядку до КААС.
3. Копія повістки про виклик до суду Кулі В.І. на 04.06.2010 р. для участі у справі № 2а-328/10. 
4. Копія повістки про виклик до суду Кулі В.І. на 28.07.2010 р. для участі у справі № 2а-673/10. 
5. Копія повістки про виклик до суду Кулі В.І. на 21.07.2010 р. для участі у справі № 2а-473/10. 
6. Копія повістки про виклик до суду Кулі В.І. на 16.06.2010 р. для участі у справі № 2а-831/10. 
7. Копія ухвали від 27.02.2010 Господарського суду м. Києва про відкриття провадження у справі № 37/05 про визнання недійсним договору.

Представник ОСББ «Янтар»                                           Куля В.І.

======================================================================
P.S. Мети ми досягли - провадження у справі зупинене.

[Александр]

Надо же, а я тоже недавно составил заяву про отвод судье – завтра почтой отправляю (надеюсь прокатит):


Господарський суд

…………………..
………………….
………………..

Заява
про відвід судді

В провадженні Господарського суду ................ знаходиться справа №1/107 за позовом Державного Підприємства  «.................... теплоелектроцентраль» до приватного підприємця ..................................... Розгляд справи згідно ухвали від 30.04.2010р. призначено на 20.05.2010р. в кімнаті №318.
Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України заявляю відвід судді ……………………….
Підстави відводу – існування обставин, що викликають сумнів у неупередженості судді. Тобто прийняття до провадження позову поданого з численними порушеннями процесуального закону (ГПКУ), а саме:
1)   позов в порушенні п.21 ст.54 прийнято без документів, що підтверджують за громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності;
2)   позов в порушенні п.5 ст.54 прийнято без жодного доказу, що підтверджують позов;
3)   у позові в порушенні п.5 ст.54 відсутній обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи  оспорюються;
4)   згідно  ст.56, п.2 ст. 57 у позові немає доказів відправлення відповідачу доданих до позовної заяви документів.



Дата                              Підпис