Наводимо конкретні факти.
http://www.pravda.com.ua/articles/2010/08/17/5306046/ -
Постійне посилання:
http://www.pravda.com.ua/articles/2010/08/17/5306046/ Пекло вступної кампанії–2010
Дмитро Гнап, для УП _ Вівторок, 17 серпня 2010, 13:19
...
"Я прийшов - мене нема"Ярослав Левіщев вступав на юридичний факультет київського Національного університету Тараса Шевченка. Його бал тестування, 765,5 давав йому непогані шанси на вступ. Втім, Ярославу не судилося стати студентом-правником київського університету.
"Ну ось дивіться, у списку зарахованих: Воронова Анастасія - 750 балів, Геєць Ольга - 753 бали, Мусієнко Анастасія - 751,6 та інші з балом нижчим за мій, пільг у них немає. У приймальній комісії мені пояснили, що нічим допомогти не можуть, списки сформовані - хочете скаржитись - ідіть і скаржтесь. Так я розмовляв з іншими абітурієнтами, у яких бал був вище за мій - десь 780, їх також не зарахували! Як це можливо?"
Ярослав думає, що причиною такої несправедливості є невикорінне хабарництво при вступі до українських вишів. "В приймальній комісії можуть домовитись з батьками якогось непрохідного абітурієнта, повідомити, що є вільні місця, завчасно попросити залишити оригінал - і все, людина зарахована, не зважаючи на результати ЗНО!"
Сергій Вижва, відповідальний секретар приймальної комісії КНУ імені Тараса Шевченка, усі підозри в корупції при зарахуванні до цього вишу рішуче відкидає: "Хто справді до нас хотів вступити, той вступив. Залишив оригінал, і чекав на зарахування. До того ж, вступники, яких назвав цей хлопець - хіба вони двієчники? Там у всіх дуже непогані бали - це ж відмінники, якщо по-старому так оцінювати".
А хіба рейтингова система не зобов'язує брати ще кращих, у кого ще вище бали?А у відповідь почули: "Ну ми ж не будемо за всіма бігати. Ви уявляєте скільки це роботи - обдзвонювати вступників і запрошувати приносити документи?"
Але ще більш дивні випадки зарахування трапилися в інституті міжнародних відносин при київському університеті Шевченка. Цей навчальний заклад відомий на всю країну недосяжністю вступу та розкішними автомобілями, на яких приїздять до інституту студенти.
Ще під час вступної кампанії директор інституту, Валерій Копійка, розповідав автору, що, наприклад, на спеціальність "міжнародні відносини" у дуже розумної дитини шансів практично немає потрапити.
"На жаль, більшу частину місць ми змушені віддати пільговикам - інвалідам, дітям-сиротам, переможцям олімпіад та призерам конкурсів Малої академії наук. Усього набір у групу - 26 осіб, з них - 20 заберуть пільговики, може дещо менше. І тільки на решту місць ми візьмемо кращих із кращих за рейтингом. Тому, навіть якщо у вступника будуть сертифікати по 200 балів кожний, він усе одне може не потрапити до нас на навчання".
Але, коли днями ІМВ оголосив списки зарахованих, в ньому виявилося багато вступників, які не дотягували навіть до прохідного балу. Так, на спеціальності "міжнародні відносини" тільки офіційний прохідний бал був 791, а насправді, з урахуванням пільговиків - підпирав під 800.
Тим не менш, на дев'ять бюджетних місць не зайнятих пільговиками, зараховано шість вступників не з першої десятки чи двадцятки, а із другої та третьої сотні загального рейтингу абітурієнтів.
Аналогічна ситуація й на іншій спеціальності цього інституту - "міжнародне право". Тут половину бюджетних місць, не зайнятих пільговиками, окупували ті, хто туди не проходив за умовами вступу.
Наприклад, абітурієнтка Єлісєєва Ольга Костянтинівна. У загальному списку вступників на сайті університету на спеціальність "міжнародне право", вона на 344-му місці. Її навіть не було в списку рекомендованих до вступу, куди попередньо відбирають пільговиків та кращих із кращих за рейтингом.
У приймальній комісії не пояснили, за які особливі заслуги вона потрапила до невеликого числа обраних. Також відмовилися повідомити її контакти, та відмовилися уточнити, чи є вона донькою Костянтина Єлісєєва - заступника міністра закордонних справ, який вчився в цьому інституті двадцять років тому.
Працівники комісії також люб'язно нагадали автору, що будь-яке збирання відомостей про особу, без її згоди, є порушенням закону. Сам пан Єлісєєв виявився поза межами країни, оскільки два місяці тому був призначений представником України в ЄС і зараз працює в Брюсселі.
Але, крім простого викидання непотрібних абітурієнтів зі списків, у керівництва вишів є й інший, більш делікатний спосіб впливати на відбір вступників. Це так звані додаткові іспити.
Наприклад, при вступі на архітектуру треба крім результатів тестування, скласти креслення, на журналістиці - творчий конкурс, а на військові та правоохоронні професії - психологічний тест та спортивні нормативи.
Андрій Гевко з "Опори" вважає, що в деяких вишах, зокрема, в інституті журналістики при КНУ Шевченка могли зловживати творчим конкурсом для того, щоб навмисно відсіяти частину здібних абітурієнтів.
Яким чином вступники, які набрали на тестуванні з української мови та історії по 200 балів, на творчому конкурсі в Київському інституті журналістики отримали найнижчі результати? Наші спостерігачі повідомляють, що в інших вишах на спеціальності "журналістика" такої закономірності немає. І це ж не поодинокий випадок, у цьому інституті - багато таких вступників.
Володимир Різун - директор Київського інституту журналістики КНУ імені Шевченка, пояснює:- Ну, а що ми можемо зробити, якщо половина з них - безграмотні.
-
Це двохсотбальники безграмотні?- Так! Уявіть собі, не можуть навіть правильно написати слово "прес-конференція". Творчий конкурс, звісно, штука суб'єктивна, але ми також хочемо відбирати собі тих вступників, які найбільше підходять для навчання в нашому виші й результатів ЗНО нам не достатньо.
Куди діваються ті вступники, яких відсіяли під час вступу до Інституту журналістики? Оголошення біля приймальної комісії радить їм не засмучуватися, а готувати гроші та йти вчитися на журналістику до "Інституту масової комунікації при КНУ".
Назва вишу майже та сама, програма така ж, директор той самий - Володимир Різун, от тільки навчання платне.
Але, як з'ясувалося, ця структура, попри назву, має дуже віддалене відношення до славетного вишу. Директор інституту масової комунікації пан Різун так пояснює мету створення цього закладу:
- Для чого він створений? Хм... хм... Хто його знає... Захотілось колись створити структуру, яка б розширила для абітурієнтів можливості навчатися. Бо до інституту журналістики ми ж не можемо безмежно набирати студентів.
- А дипломи він видає такі ж, як і інститут журналістики?
- Ну, не зовсім. Це дипломи товариства з обмеженою відповідальністю. Взагалі-то, це є коледж, це не інститут. Він має другий рівень акредитації, рівень коледжу.
- А чому ж він тоді називається "Інститут"? Це може вводити в оману студентів. Може його краще перейменувати в коледж?
- Ні, ну ви уявляєте скільки це треба побігати, щоб перейменувати заклад? Назва - це просто назва.
Керівник Різуна, ректор КНУ Леонід Губернський, дещо жорсткіше висловився із приводу інституту масової комунікації:
- Та це приватна структура, вони колись відкрилися ще до того, як я ректором став. Когось там готують за гроші, якась там підготовка-перепідготовка.
-
Але ж в них у назві йдеться про те що вони "при університеті імені Тараса Шевченка". То що, виходить "примазалися" до назви?
- Звичайно, що примазалися. Ми там лише серед засновників. Там ще якісь фірми приватні. Цей інститут нам нічого не дає, він нам не потрібен, ми його будемо закривати. Бо я особисто вважаю, що це безперспективний шлях із розвитку та навчанню журналістики.
Цікаво, студенти ІМК, які сплатили по 18 тисяч гривень на рік, знають про таке ставлення керівництва до їхнього закладу?
Втім, навіть зарахування до престижного державного вишу за результатами ЗНО ще не означає, що для вступника скінчилися проблеми.
Елла Горностаєва, мати абітурієнтки із Дніпропетровська, яка вступала до Придніпровської державної архітектурно-будівельної Академії. Вона каже, що приймальна комісія відмовилася брати в них оригінали документів, і згодом викреслила зі списків, оскільки, вони... не сплатили благодійний внесок.
Батьки зарахованих дітей розповідали, що їм довелось додатково заплатити від 4-х до 8 тисяч гривень внеску, попри те, що діти й так проходили по рейтингу.
"Я, звичайно, почала скаржитися, дзвонити в ЗМІ. Згодом, нам повідомили в приймальній комісії, що нічого платити не треба, і нас можуть зарахувати просто так. Але ми вже не хочемо мати нічого спільного із цим навчальним закладом, хоч донька й дуже хотіла там учитися. Чого можна від них очікувати, коди почнуться сесії, захист диплому?" - емоційно розповідає Елла Володимирівна.
"Ми будемо робити все, щоб вступна кампанія наступного року була ще більш прозорою та відкритою", - каже Табачник на останній прес-конференції.
На підтвердження цих слів, за вікном робітники встановлюють високий паркан навколо будівлі його міністерства.
Дмитро Гнап, спеціально для УП
© 2000-2010 "Українська правда"
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на
www.pravda.com.ua