Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

   02.03.2011                                                                                           № 52/218

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Алданової  С.О.

 суддів:            Тищенко  О.В.   

          Смірнова  Л.Г.   

 при секретарі:           Кривошеї О.В.

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради

 на рішення Господарського суду м.Києва від 22.12.2010

 у справі № 52/218 (Чебикіна С.О.  .....)

 за позовом                               Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

 до                                                   Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради

 третя особа позивача               

 третя особа відповідача             

 про                                                   стягнення 87757,94 грн.

ВСТАНОВИВ :

 Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради про стягнення 66541,23 грн. основного боргу, 18311,92 грн. інфляційних втрат та 3282,02 грн. 3 % річних.

В ході розгляду даної справи судом першої інстанції позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача 74254,19 грн. основного боргу, 42732,54 грн. інфляційних втрат та 8596,40 грн. 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2010 р. у справі №52/218 позов задоволено. Стягнуто з відповідача 74254,19 грн. основного боргу, 42732,54 грн. інфляційних втрат та 8596,40 грн. 3 % річних, 1255,84 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що судом першої інстанції встановлено належне виконання позивачем своїх зобов’язань за договором, а відповідачем не надано доказів погашення заборгованості перед позивачем, тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 74254,19 грн. підлягають задоволенню.  Крім того, враховуючи те, що відповідач прострочив виконання зобов’язання з оплати теплової енергії за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 42 732,54 грн. інфляційної складової боргу, 8 596,40 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити АЕК «Київенерго» в позовних вимогах в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано та недоведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття необґрунтованого та незаконного рішення. Тому відповідно до ст. 104 ГПК України дане рішення підлягає скасуванню.

В судовому засіданні 16.02.2011р. представником відповідача подано клопотання про залучення до участі у справу в якості третьої особи Київську міську державну адміністрацію.

Розглянувши наведене клопотання та заслухавши думку представників сторін колегія суддів залишає його без задоволення, оскільки не вбачає обставин впливу оскаржуваним рішенням на права та обов’язки Київської міської державної адміністрації.

В судовому засіданні 02.03.2011 р. представник відповідача надав заяву про уточнення до апеляційної скарги, в якій останній просить відмовити позивачу у стягненні різниці в тарифах, сума якої становить 19859,31 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та заяви про уточнення до апеляційної скарги.

Представник позивача заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва (споживач) 15.10.2004 р. було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №33-0618, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов’язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов’язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідач, в свою чергу, зобов’язувався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначенні у додатку №1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії  в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку №2; забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру ГІОЦ КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію; своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок «Постачальника» за теплову енергію, спожиту орендарями.

Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію визначений Додатком 2 до Договору, згідно п.п., 4, 8, 9, 10 якого передбачено, що дата зняття «Споживачем» показників будинкових приладів обліку  по 25 число поточного місяця.

У разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення  - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія:

- на гаряче водопостачання – як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного  в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Споживач, щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ № 2 оформлену «Постачальником» платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник «Постачальнику» протягом двох днів з моменту їх одержання.

Споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок «Постачальника» згідно з його розрахунком.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.09.2005 р. по 01.09.2008 р. позивачем було поставлено, а відповідачем спожито теплову енергію на суму 74254,19 грн.

Однак, відповідач за поставлену енергію не розрахувався, у зв’язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 74254,19 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок боргу відповідача, наданою позивачем.

У своїй апеляційній скарзі, відповідач посилається на те, що він має право на відшкодування різниці в тарифах відповідно до «Порядку розрахунків, обліку та відшкодування різниці в тарифах підприємствам – виробникам послуг тепло -, водопостачання та водовідведення у випадку невідповідності фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам для населення, затвердженим (погодженим) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування» затверджених Рішенням Київської міської ради від 09.07.2009 р. №767/1823.

Вказані доводи відповідача щодо відшкодування різниці в тарифах, спростовуються матеріалами справи, з огляду на те, що даний порядок реалізується за ініціативою та зверненням відповідача до АК «Київенерго» та ПАТ «Водоканал». Після такого звернення між зазначеними сторонами укладається тристороння угода про відшкодування різниці в тарифах за певний період та в певних розмірах. Після чого цей підписаний тристоронній акт відповідач надає КМДА, яка і повинна відшкодувати ці кошти. Відповідно до умов Договору, укладеного між сторонами, Закону України від 16.10.1997 р. № 575/97-ВР «Про електроенергетику» та Правил користування тепловою енергією, позивач не є виробником послуг теплопостачання, а є постачальником теплової енергії, як різновиду товару. Закон України «Про електроенергетику» визначає енергію - електричну чи теплову енергію, що виробляється на об’єктах електроенергетики, як товарну продукцію, призначену для купівлі - продажу. Крім того, відповідно до статуту АК «Київенерго» предметом діяльності компанії є постачання електричної енергії за регульованим тарифом; постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом; виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тобто, АК «Київенерго» не є виробником послуг, в даному випадку виробником послуг є КП УЖГ Шевченківської районної у м.Києві ради.

Таким чином, оскільки відповідач не звернувся до позивача про укладення тристоронньої угоди для відшкодування різниці в тарифах, то у КМДА відповідно були відсутні підстави для повернення цих коштів.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.   

Кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтями 526, 525 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, в установленому порядку, обставин, на які посилався позивач, не спростував, а тому позовні вимоги в  частині стягнення основного боргу в розмірі 74254,19  грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі  42732,54 грн. та 3 % річних в розмірі 8596,40 грн.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов’язання з оплати теплової енергії за договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі  42732,54 грн. та 3 % річних в розмірі 8596,40 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

  ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 22.12.2010 р. у справі         №52/218 залишити без змін.

Справу №52/218 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

  Головуючий суддя                                                                       Алданова  С.О.

   Судді                                                                                           Тищенко  О.В.

                                                                                           Смірнова  Л.Г.

  09.03.11 (відправлено)

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14055041