Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Тетяна Academia]

КАС 15.01.2019 року виконав перерахунок "боргу за ЖКП", що був нарахований за тарифами згідно РКМДА № 668.
Сама по собі Постанова КАС - це "зрада-зрадонька". Одночасно незастосування РКМДА № 668 та перерахунок слід визнати "перемогою".

КИЇВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 752/21181/17

Головуючий у суді І інстанції - Шевченко Т.М.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/281/2018

ПОСТАНОВА

   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року                                                                       м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді:        Яворського М.А.,

суддів:                               Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря        Удовиченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року у справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території,-

                                            ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» звернулось до суду із вказаним позовом, який мотивувало тим, що на їх балансі та обслуговуванні знаходиться будинок АДРЕСА_1 є власністю ОСОБА_2, а також за даною адресою зареєстрований ОСОБА_3

Позивач зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань відповідачами виникла заборгованість за послуги з утримання будинку і прибудинкової території за період з 01 травня 2015 року по 01 серпня 2017 року і складає 7 909, 49 грн. Договір між сторонами не укладався, проте, так як відповідачі зареєстровані у вказаному житловому приміщенні і отримують послуги з утримання будинку і прибудинкової території, то їхні зобов'язання випливають із позадоговірних відносин. Також вказується, що позивач 04 січня 2017 року направив на адресу відповідачів попередження від 03 січня 2017 року №431-03/01-3 про необхідність оплати заборгованості, проте з боку відповідачів борг не було оплачено.

Враховуючи викладене, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» просило стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на їх користь суму заборгованості у розмірі 8 185, 50 грн., з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року позовні вимоги КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» 7 909,49 грн. заборгованості за житлово-комунальні послуги та 276,01 грн. 3% річних.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, які мотивовані тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення при першій неявці належним чином повідомленого відповідача, навіть не врахувавши подану до суду телеграму відповідача про неможливість бути присутнім у судовому засіданні й прохання відкласти розгляд вказаної справ, чим порушив його процесуальні права. Також апелянтами зазначено, що розпорядження КМДА по встановленню, погодженню, затвердженню тарифів на житлово-комунальні послуги для мешканців Києва починаючи з жовтня 2006 року і до теперішнього часу були прийняті з порушенням вимог законодавства, а тому безпідставним є нарахування позивачем і стягнуті судом суми заборгованості за житлово-комунальні послуги. Також вказано, що суд першої інстанції протиправно визнав встановленими правовідносини між позивачем та відповідачами за відсутності обов'язкових договорів на надання житлово-комунальних послуг, які б по формі і  змісту відповідали типовим.

Враховуючи викладене, апелянти просили скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

21 травня 2018 року на адресу суду надійшов відзив від КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», відповідно до якого заперечують проти доводів апеляційних скарг. У відзиві зазначається, що апелянтами не було доведено обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог, не надано нормативно-правове обґрунтування заявлених вимог. Просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

При апеляційному розгляді справи представник апелянта ОСОБА_4 - ОСОБА_5 доводи апеляційної скарги підтримала та просила задовольнити апеляційні скарги і ОСОБА_4, і ОСОБА_6 виходячи з того, що суд першої інстанції допустив грубе порушення норм процесуального законодавства, а саме розглянув вказану справу у відсутність відповідачів у справі, не з'ясував  обґрунтованість нарахування  комунальних послуг при відсутності відповідних договірних відносин, а також не врахував що  тарифи, які були  підставою для визначення заборгованості є недійсними, виходячи з того, що розпорядження №668 від 06 червня 2017 року  в судовому порядку визнано протиправним та скасовано. 

Представник позивача ОСОБА_7 заперечила щодо доводів апеляційної скарги та  просила їх відхилити, посилалася на те, що рішення  суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а посилання апелянтів на те, що між КП  «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та відповідачами не укладений договір з надання комунальних послуг не є  підставою для звільнення останніх від сплати за дані послуги, оскільки такі послуги їх підприємством надаються відповідачам.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає  частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідач у справі ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.7, 9 т.1). Даний факт сторонами визнаний та не оспорюється.

Будинок, в якому знаходиться квартира останнього, обслуговує позивач, він надає мешканцям будинку АДРЕСА_1 комунальні послуги. Даний факт підтверджується рішенням ІІ сесії VІІ скликання Київської міської ради №270/270 від 09 жовтня 2014 року (а.с.10,11 т.1).

У січні 2017 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» запропонувало відповідачу ОСОБА_4, як власнику квартири АДРЕСА_1, укласти договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території та  погасити заборгованість по комунальним послугам, які йому було надано підприємством, направивши відповідну претензію, однак відповідач від укладення договору та погашення заборгованості ухилився (а.с. 12 т.1). 

У зв'язку з не бажанням відповідача  виконувати свої зобов'язання по сплаті комунальних послуг, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» подало до суду заяву про видачу судового наказу і 28 лютого 2017 року Голосіївським районним судом м. Києва у справі №752/4277/17 такий наказ був виданий.

19 травня 2017 року Голосіївський районний суд м. Києва за заявою ОСОБА_4 вказаний наказ  скасував та роз'яснив позивачу право вирішити вказаний спір в позовному провадженні (а.с.13 т.)

Наявність боргу по оплаті комунальних послуг  у власника квартири  АДРЕСА_1 підтверджується поданими позивачем письмовими доказами на підтвердження розрахунків за надані житлово-комунальні послуги. Станом на вересень 2017 року сума заборгованості ОСОБА_4  перед КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва»  складає 7909.49 грн. за період з 01 травня 2015 року по 31 серпня 2017 року та 276,01 грн. як 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання (а.с. 8 т.1). Розрахунок суми заборгованості відповідачем не спростовано.

Згідно наданих розрахунків, відповідачем за вказаний період будь-яких сплат не проводилося.

Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва»  до ОСОБА_4, та ОСОБА_6 суд першої інстанції мотивував своє рішенням тим, що відповідач ОСОБА_2 як власник квартири АДРЕСА_1  зобов'язаний укласти договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території та відповідно нести витрати по сплаті вказаних комунальних послуг, що передбачено ст. 322 ЦК України та  п.7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», затверджених постановою Кабінету міністрів України №572 від 8 жовтня 1992 року. Відповідач ОСОБА_3, будучи зареєстрованим у вказаній квартирі, також відповідно до норм ст. 156 ЖК України повинен сплачувати комунальні послуги ,і так як відповідачі вказаного обов'язку не виконували тому суд визнав  позовні вимоги доведеними  та  задовольнив  їх у повному обсягу з врахуванням наданого позивачем розрахунку.

Колегія суддів повністю погодитися із вказаним висновком суду не може  виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між сторонами  за період з 01 травня 2015 року по 01 вересня 2017 року. В зазначений період  діяв Закон України &q?ер;Про житлово-комунальні послуги&q? ж; від 24 червня 2004 року № 1875-IV, який врегульовував відносини між  споживачами та надавачами житлово-комунальних послуг. 

Статтями 20, 21 Закону України &quac;Про житлово-комунальні послуги&q? ж; від 24 червня 2004 року № 1875-IV визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов його виконання згідно з типовим договором.

Необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення на основі типового договору визначено як обов'язок, а не право споживача. Разом із тим, відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для звільнення від сплати вартості фактично отриманих споживачем житлово-комунальних послуг.

У відповідності до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.

Згідно статей 14, 20, 31 Закону України &qu14;Про житлово-комунальні послуги&q? ж; споживач зобов'язаний проводити оплату таких послуг відповідно до затверджених органом місцевого самоврядування тарифів.

Тому колегія суддів вважає, що саме відповідач ОСОБА_2, як власник  квартири АДРЕСА_1, зобов'язаний укласти договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території та відповідно нести витрати по сплаті вказаних комунальних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем ОСОБА_2 та позивачем у справі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва»  договору на дання  житлово-комунальних послуг  не укладено, однак такий факт не звільняє ОСОБА_4 від обов'язку оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території.

Відповідно до вимог ЦПК України   позивачем на підтвердження своїх вимог подано докази щодо фактичних та нормативних витрат на послуги з утримання будинку та прибудинкової території за адресою Антоновича, 91/14 в м. Києві (а.с.22-24 т.1)  та розрахунок заборгованості по квартирі АДРЕСА_1, власником якої є відповідач ОСОБА_4 (а.с. 8 т.1),за період з 01 травня 2015 року по 01 вересня 2017 року.

Колегія погоджується із доказами, наданими позивачем, зокрема в правильності розрахунку заборгованості в період з 01 травня 2015 року до 01 червня 2017 року, здійсненого відповідно до  розпорядження КМДА №422  від 30 квітня 2015 року «Про встановлення тарифів та  структури тарифів та послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»,  тобто по 270, 05 грн. за місяць, оскільки допустимих доказів про скасування зазначеного розпорядження КМДА відповідачами не було надано, а тому вказаний розрахунок є законним та правильним.

В частині нарахування відповідачу заборгованості по комунальним послугам за липень 2017 року в сумі 466,25 грн, та серпень 2017 року в сумі 422, 03 грн. на підставі розпорядження КМДА  №668 від 06 червня 2017 року,  колегія суддів враховує,  що дане розпорядження  було визнано протиправним та сковано рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва  від 06 липня 2018 року у справі №826/8441/17, яке залишено в силі Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року, тому розмір нарахування за вказані місяці повинен бути в розмірі 270,05 грн, затверджених попереднім розпорядженням КМДА (№422 від 30 квітня 2015 року), у зв'язку з чим сума заборгованості за вказані місяці ( липень - серпень 2017 року) повинна бути зменшена до 540,10 грн., замість 888,28 грн. , а загальний розмір заборгованості - зменшений до 7561,31 грн.  Також підлягає зменшенню і сума 3 відсотків річних з 276, 01 грн. до 271,77 грн. 

Обґрунтованими на думку колегія суддів є доводи апеляційної скарги ОСОБА_4, та ОСОБА_6 в частині щодо  безпідставного покладення обов'язку по сплаті комунальних послуг на ОСОБА_6, оскільки власник квартири ОСОБА_2 та сам відповідач  ОСОБА_3  заперечують  факт проживання ОСОБА_6 у вказаній квартирі, і вказані доводи позивачем належним чином не спростованні, тобто ОСОБА_3 вказані послуги позивача на отримував а тому немає обов'язку оплачувати їх.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку що саме відповідач ОСОБА_2 повинен нести тягар утримання належного йому майна, що узгоджується із ст. 322 ЦК України та п.7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», затверджених постановою Кабінету міністрів України №572 від 8 жовтня 1992 року.

Статтею 625 ч.2 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, закріплена в  пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України &q? с;Про житлово-комунальні послуги&q? ж; правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Решта доводів  апеляційних скарг є безпідставними та не мають суттєвого значення для вирішення вказаного спору.

Зокрема, відповідно пункту 5 частини першої статті 20 Закону &quom;Про житлово-комунальні послуги&qu ж; споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не у повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством.

Статтею 18 цього ж  Закону передбачено, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 20 Закону України &q?ї ;Про житлово-комунальні послуги&quжи; споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством.

Так,  відповідач посилаючись на те, що позивачем у справі не надавалися, а якщо надавалися, то неналежної якості послуги з утримання будинку та прибудинкової території у вказаний у позові період не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини четвертої статті 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належних та допустимих доказів сплати відповідачем, ОСОБА_2 за комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території до  суду не подано, що підтверджує доводи позивача  проте, що вказані послуги не сплачувалися у спірний період.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

З врахуванням викладених обставин апеляційний суд приходить до висновку, що позивач належним чином виконував взяті на себе зобов'язання, а відповідач користувався наданими послугами, проте не здійснював їх оплату, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі розрахованому  відповідно до розпорядженням КМДА №422 від 30 квітня 2015 року, а саме в сумі 7561,31 грн.  Також  позивач має право на відшкодування збитків у зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язань в розмірі  271,77 грн.

Крім, того відповідно до вимог ст. 141 ч.13 ЦПК України з відповідача, ОСОБА_4  на користь позивача підлягає стягненню судовий збір сплачений при подачі вказаного позову у розмірі 1600 грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням. ( а.с1 т.1)

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції не врахував обставин справи та неправильно застосував норми матеріального права України, висновки суду не повністю відповідають наданим сторонами доказам та фактичним обставинам справи, тому колегія суддів скасовує рішення суду та ухвалює нове судове рішення по суті заявлених позовних вимог.

Керуючись  ст. 367, 374, 376, 381-  383 ЦПК України,  ст. 322, 625 ч.2 ЦК України, ст.20, 21 Закону України &quor;Про житлово-комунальні послуги&qut;; від 24 червня 2004 року № 1875-IV, п.7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», затверджених постановою Кабінету міністрів України №572 від 8 жовтня 1992 року,  апеляційний суд,

                                                        ПОСТАНОВИВ:

         Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення.

Позов  Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території  задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, прож АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1)  на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (код ЄДРПОУ 32375554)  7561, 31 грн. заборгованості з житлово-комунальних послуг та  271,77 грн. як 3% річних та 1600 грн сплаченого судового збору.

В іншій частині позовних вимог  Комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків визначених ст. 389 ч.3 ЦПК України

Мотивований текст постанови складено 16 січня 2019 року.

Головуючий суддя :                                                    М.А.Яворський

Суддя :                                                                              Т.Ц.Кашперська

                                                                                      В.О.Фінагеєв

http://reyestr.court.gov.ua/Review/79219175

[Тетяна Academia]

Сторони у справі подали касаційні скарги, відкриті касаційні провадження (саме так, при сумі основного бргу до 8 тисяч гривень).
В касації позивач заперечив проти перерахунку, посилався на ч.2 ст. 265 КАС України, ст. 58 та 124 Конституції України. Позивач вважає, що перерахунки нарахувань за РКМДА № 668 можливі тільки з 20 грудня 2018 року.

Публікую фрагмент відзиву відповідача - для використання учасниками спільноти в подібних обставинах.

(click to show/hide)

Вимоги позивача в касаційній скарзі з посиланням на ч.2 ст. 265 КАС України, ст. 58 та 124 Конституції України є маніпулятивними, суперечать чинному законодавству і не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
1.1. Київський Апеляційний суд в Постанові № 22-ц/824/281/2018 від 15.01.2019 року цілком законно та обґрунтовано НЕ ЗАСТОСУВАВ до спірних правовідносин тарифи, затверджені розпорядження КМДА № 668 від 06.06.2017 року (було визнано протиправним та сковано судом).
1.2. Київський Апеляційний суд в Постанові від 15.01.2019 року законно здійснив ПЕРЕРАХУНОК та ЗМЕНШЕННЯ розміру плати за комунальні послуги за липень 2017 року та серпень 2017 року, які позивач нарахував з застосуванням розпорядження КМДА № 668 від 06.06.2017 року. Суд обґрунтовано відхилив нарахування позивача в сумі 466,25 грн та 422, 03 грн.
1.3. При здійсненні перерахунку Київський Апеляційний суд частково забезпечив захист прав відповідачів, що гарантовані ст. 19 Конституції України (ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством). Суд захистив відповідачів від примусу оплачувати за послугу обслуговування будинків і споруд та прибудинкових територій на підставі тарифу, затвердженого розпорядженням КМДА № 668 від 06.06.2017 року, яке було визнано протиправним (не законним).
1.4. При здійсненні перерахунку Київський Апеляційний суд частково забезпечив захист прав відповідачів, що гарантовані ст. 58 Конституції України (закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи). Є очевидним, що зменшення розміру оплати – це є випадок пом'якшення відповідальності особи. В цьому випадку рішення адміністративних судів про визнання незаконним та скасування  тарифного розпорядження КМДА № 668 від 06.06.2017 року повинно діяти з дати прийняття цього розпорядження.
1.5. При здійсненні перерахунку Київський Апеляційний суд частково забезпечив захист прав відповідачів, передбачених ст. 393 ЦК України (Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди). Оскільки правовий акт органу місцевого самоврядування (розпорядження КМДА № 668 від 06.06.2017 року) визнаний судом незаконним та скасований, суд захистив власників житла (споживачів житлово-комунальних послуг), права яких були порушені внаслідок видання цього правового акта органом місцевого самоврядування. Київський Апеляційний суд за вимогою відповідачів-споживачів житлово-комунальних послуг частково відновив те становище, яке існувало до видання цього акта (до розпорядження КМДА № 668 від 06.06.2017 року).
1.6. При незастосуванні розпорядження КМДА № 668 від 06.06.2017 року та здійсненні перерахунку Київський Апеляційний суд частково забезпечив дотримання вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України (при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду). Київський Апеляційний суд частково врахував надані відповідачем, приєднані до матеріалів справи та досліджені в судовому засіданні рішення судів цивільної юрисдикції, що набрали законної сили, якими визначено, що оплата за житлово-комунальні послуги повинна здійснюватись виключно на підставі законних тарифів на житлово-комунальні послуги. Мова йде про такі рішення:
- Постанова Верховного Суду (Касаційний цивільний суд) від 04.06.2018 року, якою залишені в силі Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31.05.2016 року, та Рішення Апеляційного суду м. Києва від 24.11.2016 року у справі № 760/12445/15-ц провадження № 2/760/308/16 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/58594150, http://reyestr.court.gov.ua/Review/62997136, http://reyestr.court.gov.ua/Review/74659714), якими виконавець послуг та балансоутримувач зобов`язані здійснити перерахунок плати споживачам житлово-комунальних послуг.
- Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30.05.2016 року у справі №752/14341/15-ц провадження № 2/752/547/16 та Рішення Апеляційного суду м. Києва від 31.01.2017 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/58136821, http://reyestr.court.gov.ua/Review/64831391), якими виконавець зобов`язаний здійснити перерахунок плати споживачам житлово-комунальних послуг згідно тарифів, що діяли до 01.12.2006 року.
- Рішення Апеляційного суду м. Києва від 24 жовтня 2017 року у справі № 759/17132/16 апеляційне провадження № 22-ц/796/4897/2017 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/70068197), яким остаточно встановлено, що Комунальне підприємство «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва» зобов`язане здійснити перерахунок вартості наданих послуг згідно тарифів, що діяли до 01.12.2006 року. Касаційна скарга у справі не подавалась.

1.7. При здійсненні перерахунку Київський Апеляційний суд частково врахував висновки наданих відповідачем, приєднаних до матеріалів справи та досліджених в судовому засіданні постанови Верховного Суду України від 27 березня 2013 року у справі № 6-6ц13, Верховного Суду (Касаційний цивільний суд) від 10 травня 2018 року у справі № 756/13405/15-ц провадження № 61-5589св18 (у випадку відсутності протягом спірного періоду законних тарифів на житлово-комунальні послуги застосуванню підлягають останні законні тарифи).
1.7. Додатково. Відповідно до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України повідомляємо, що після прийняття оскаржуваної Постанови Київського Апеляційного суду була прийнята Постанова Великої палати Верховного суду у справі № 757/31606/15-ц провадження № 14-285цс18 від 16.01.2019 року (ЄДРСР № 79250496, http://reyestr.court.gov.ua/Review/79250496), висновки якої повинні бути враховані при розгляді цієї справи, а саме:
„Суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, помилково вважав, що оскільки в момент нарахування плати за житлово-комунальні послуги тарифи були чинними, незважаючи на те, що в подальшому їх було скасовано, позивач не має права на здійснення перерахунку нарахованих йому платежів”
Отже, прослідковується однозначна спадковість правової позиції Верховного суду щодо необхідності перерахунку плати за житлово-комунальні послуги з застосуванням останніх законних тарифів, якщо нарахування були здійснені за незаконними тарифами, скасованими судом.

[Перо]

Влучно і оперативно!