Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ   

 ПОСТАНОВА           

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ           

 16 березня 2011 р.                                                                                        
№ 42/79   

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:

суддів:    
Черкащенка М.М.

Кривди Д.С.,

Студенця В.І.
 
за участю представників

сторін    
  позивача –Залерцов М.О.;

відповідача –не з'явився;
 
розглянувши касаційну скаргу    
  Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
 
на постанову    
Київського апеляційного господарського суду
 
від    
07.12.2010
 
на рішення    
господарського суду міста Києва
 
від    
06.04.2010
 
у справі    
№ 42/79
 
за позовом    
Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
 
до    
Комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду "Липкижитлосервіс"
 
про    
стягнення 1 338 762, 58 грн.

В С Т А Н О В И В:
       

          Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі –ВАТ "АК "Київводоканал") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду "Липкижитлосервіс" (далі –КП "Липкижитлосервіс") про стягнення основного боргу       1 201 399, 65 грн., інфляційних втрат 41 375, 56 грн., 3% річних 11 400, 71 грн., пені 84 586, 67 грн.

          Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2010 порушено провадження у справі № 42/79 за позовом ВАТ "АК "Київводоканал" до КП "Липкижитлосервіс" про стягнення 1 338 762, 58 грн.

          Рішенням господарського суду міста Києва (суддя Паламар П.І.) від 06.04.2010 позов задоволено частково. Суд стягнув з КП "Липкижитлосервіс" на користь ВАТ "АК "Київводоканал" 96 436, 16 грн. боргу, 3 320, 80 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення та 915, 02 грн. 3% річних з простроченої суми. У позові в іншій частині відмовлено.

          Рішення суду мотивовано тим, що заявлені позивачем вимоги про стягнення боргу по оплаті вартості питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання, поставленої після жовтня 2008 року, задоволенню не підлягають, оскільки згідно з п. 3.13 чинних з цього часу Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання та водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази перебування на балансі відповідача теплових пунктів, то у позові про стягнення 740 663, 75 грн. вартості питної води для потреб гарячого водопостачання, наданих протягом лютого-листопада 2009 року, відмовлено.

          Окрім того, судом здійснено перерахунок вартості наданих послуг за лютий та березень 2009 року, з огляду на те, що позивачем застосовано тарифи, встановлені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, які указами Президента України були скасовані, як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

          Виходячи із встановленої фактичної суми боргу у розмірі 96 436, 16 грн. судом визначено відповідні суми 3% річних та втрат від інфляції, що підлягають стягненню з відповідача у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати послуг за договором.

          У стягненні пені судом відмовлено, оскільки позивачем не доведено тієї обставини, що під час укладення спірного договору сторони дійшли згоди про застосування відповідальності за невиконання зобов'язання по оплаті послуг водопостачання та водовідведення у вигляді пені (не визначено з якої суми рахувати пеню).

          Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сотніков С.В., судді Дзюбко П.О., Сулім В.В.) від 07.12.2010 апеляційну скаргу ВАТ "АК "Київводоканал" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2010 залишено без змін.

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2010 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2010, ВАТ "АК "Київводоканал" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, в частині незадоволеної суми скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю і в частині 1 238 090, 60 грн.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.02.2011 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 16.03.2011.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

          Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи між ВАТ "АК "Київводоканал" (постачальник) та КП "Липкижитлосервіс" (абонент) 15.03.2004 укладено договір № 03970/2-06 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, за умовами якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод (п. 1.1 договору).

          Відповідно до п. 2.1.1 договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих абонентом.

          Згідно з п. 2.2.1 договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами.

          У платіжних документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента (п. 2.2.2 договору).

          Позовні вимоги ВАТ "АК "Київводоканал" мотивовані тим, що за період з лютого 2009 року по грудень 2009 року комунальному підприємству надано послуг з водопостачання та водовідведення на суму 4 421 268, 47 грн., а сплачено лише 3 219 868, 47 грн., у зв'язку з чим у відповідача утворився борг у розмірі 1 201 399, 65 грн.

          Судами попередніх інстанцій встановлено, що до суми боргу, визначеної позивачем, згідно розгорнутого розрахунку включено вартість питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання у розмірі 740 663, 75 грн.

          Відповідно до п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

          З огляду на те, що сторонами не було надано доказів перебування на балансі КП "Липкижитлосервіс" теплових пунктів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача      740 663, 75 грн. вартості питної води для потреб гарячого водопостачання.

          Господарськими судами також встановлено, що в частині визначення вартості наданих за договором послуг водопостачання і водовідведення, зокрема за лютий та березень 2009 року, позивачем застосовано тарифи, встановлені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1661 від 27.11.2008, № 1780 від 25.12.2008 та № 127 від 05.02.2009.

          При цьому зазначені розпорядження Указами Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008, № 65/2009 від 03.02.2009, № 76/2009 від 09.02.2009 були скасовані як такі, що суперечать Конституції та законам України.

          З огляду на викладене, місцевим господарським судом, з яким погодився суд апеляційної інстанції при розрахунку вартості наданих за договором послуг водопостачання і водовідведення за лютий та березень 2009 року застосовано тарифи, визначені чинним на той час розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1127 від 28.08.2007.

Таким чином господарськими судами встановлено, що вартість послуг водопостачання та водовідведення становить 3 237 503, 54 грн. При цьому, судами враховано, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували надання відповідачеві послуг за договором у серпні 2009 року понад 507 873, 69 грн.

          КП "Липкижитлосервіс" за надані протягом спірного періоду послуги за договором сплатило ВАТ "АК "Київводоканал" 3 141 067, 38 грн., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 96 436, 16 грн.

          З огляду на те, що КП "Липкижитлосервіс" не надано доказів повної оплати вартості наданих ВАТ "АК "Київводоканал" послуг, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в частині 96 436, 16 грн. суми основного боргу.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Оскільки КП "Липкижитлосервіс" прострочило виконання грошового зобов'язання, не сплативши вчасно відповідно до умов договору повну вартість наданих послуг, суди попередніх інстанцій, виходячи із суми основного боргу визнали обґрунтованими позовні вимоги про стягнення 3% річних та втрат від інфляції в розмірі 915, 02 грн. та 3 320, 80 грн. відповідно.

          Статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання  за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

          Згідно з п. 4.2 договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

          З огляду на те, що сторони у договорі в належній формі не дійшли згоди щодо такої умови застосування пені як сума, з якої розраховується її розмір, господарські суди дійшли висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову в цій частині.

          Доводи ВАТ "АК "Київводоканал", викладені у касаційній скарзі, які стосуються неправильного застосування судами норм процесуального права, а саме п. 2 ст. 83 ГПК України та норм матеріального права, а саме ст. 21 ЦК України, в частині визначення суми основного боргу, виходячи із тарифів, встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1127 від 28.08.2007, колегією суддів відхиляються з огляду на таке.

          Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

          Умовами договору № 03970/2-06 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 15.03.2004 передбачено, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами  (п. 2.2.1 договору).

          Згідно із ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води в тому числі зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення .

          Таким чином під час розгляду спору про стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання і водовідведення, господарський суд зобов'язаний перевірити тарифи, застосовані позивачем при розрахунку суми боргу, та встановивши, що їх застосовано неправильно, має право здійснити власний перерахунок на підставі чинних тарифів, що в свою чергу не може вважатися виходом за межі позовних вимог в розумінні п. 2 ст. 83 ГПК України.

          Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

          Відповідно до ч. 8 ст. 118 Конституції України рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

          З огляду на те, що Указами Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008, № 65/2009 від 03.02.2009, № 76/2009 від 09.02.2009 на підставі ч. 8 ст. 118 Конституції України розпорядження, якими керувався позивач при розрахунку суми боргу, були скасовані, то відсутність рішення суду про визнання їх нечинними в порядку ст. 21 ЦК України, не може бути підставою для застосування таких розпоряджень судами.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи ВАТ "АК "Київводоканал", викладені у касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються оскільки вони зводяться передусім до переоцінки доказів та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

  ПОСТАНОВИВ:

  Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 у справі № 42/79 –без змін.


  Головуючий - суддя                                                              Черкащенко М.М.

Судді:                                                                                            Кривда Д.С.

                                                                                                     Студенець В.І.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14359022