Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Верховний Суд України

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

8 квітня 2009 року               м.Київ


Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого — Григор’євої Л.І.,

суддів: Балюка М.І., Косенка В.Й., Данчука В.Г., Луспеника Д.Д.,

розглянувши справу за позовом державного підприємства «Житлово-експлуатаційне ремонтно-будівельне управління» ТОВ «Рівненський МЖК» до Особи 1 про стягнення заборгованості в розмірі 370 грн. 66 коп.,

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство «ЖЕРБУ» ТОВ «Рівненський МЖК» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 25.05.99 між ними укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території. Відповідно до п.2.2.3. договору відповідачка зобов’язана щомісячно вносити на їх рахунок плату за надані послуги, однак свої обов’язки виконує неналежно, у зв’язку із чим станом на 1.01.2007 виник борг за надані позивачем житлово-комунальні послуги у розмірі 370 грн. 66 коп. Крім того, відповідно до вимог ст.10 закону «Про приватизацію державного житлового фонду» на неї зазначеним законом покладено обов’язок щомісячно сплачувати кошти за надані житлово-комунальні послуги. Просило стягнути на свою користь 370 грн. 66 коп. боргу.

Рішенням Рівненького міського суду від 28.02.2007 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 17.05.2007 рішення Рівненського міського суду від 28.02.2007 залишено без змін.

У касаційній скарзі ДП «Житлово-експлуатаційне ремонтно-будівельне управління» ТОВ «Рівненський МЖК» просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що правовідносини між сторонами регулюються виключно договором, а оскільки укладений між сторонами договір від 25.05.99 відповідно до вимог ст.1 «Прикінцевих положень» закону «Про житлово-комунальні послуги» до 1.01.2006 не приведений у відповідність до вимог указаного закону та не містить ряд істотних умов, передбачених ст.26 закону «Про житлово-комунальні послуги», що фактично призвело до того, що між сторонами не був укладений договір, то й заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг не може бути стягнута з відповідачки.

Проте погодитися з такими висновками апеляційного суду не можна з таких підстав.

Відповідно до вимог п.2 ст.10 закону «Про приватизацію державного житлового фонду» та Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках (до них належать і власники квартир у кооперативних будинках та викуплених квартир) є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних квартирах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі. Послуги з утримання будинків і споруд і прибудинкових територій зобов’язані сплачувати як квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартир.

Суди на зазначені вимоги закону уваги не звернули та дійшли неправильного висновку, що відсутність між сторонами договірних відносин є підставою для звільнення відповідачки від оплати житлово-комунальних послуг.

Крім того, після 1.01.2006 відповідачка продовжувала вносити плату за отримані від позивача житлово-комунальні послуги, а ДП «Житлово-експлуатаційне ремонтно-будівельне управління» ТОВ «Рівненський МЖК» продовжувало надавати їй послуги та здійснювало утримання будинку, чого не заперечує й сама відповідачка.

За таких підстав рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись стст.336, 338 ЦПК, колегія суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ДП «Житлово-експлуатаційне ремонтно-будівельне управління» ТОВ «Рівненський МЖК» задовольнити.

Рішення Рівненького міського суду від 28.02.2007 та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 17.05.2007 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/3512777

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/1479923
http://reyestr.court.gov.ua/Review/2074861

Суд вважає, що між сторонами відсутні будь-які зобов'язання, в тому числі щодо надання житлово-комунальних послуг позивачем та плата за ці послуги відповідачем, оскільки між ними відсутні договірні відносини.

Суд не приймає до уваги посилання представників позивача на обов'язок відповідачки сплачувати житлово-комунальні послуги відповідно до ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», в зв'язку з набранням чинності Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який і визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Все таки на мою думку верховний суд не дав відповідь на питання відповідно до ст.338 ЦПК  -

Які були  порушенні судами норми процесуального  права,  що  унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи? І чому порушені?.


Ніхто ж не спорить, що треба платити. Але платити треба тоді, коли є договір між виконавцями  і споживачами. Інакше навіщо прийняли закон про житлово-комунальні послуги?

[funmaster]

Дане рішення є всього свідченням того, що правосуддя  як таке відсутнє. Хто ж буде дотримуватися норм закону, якщо нема кому його захищати. Навіщо укладати договір, як того вимагає закон, якщо суд говорить - договір не потрібен. Ти винен, і все.... Це виконання   замовлення.
З матеріалів цієї справи невідомо ХТО ТАКИЙ Є МЖК, який його статус? Яке право він має вимагати борг?  Про це нічого не бачу  у судових рішеннях.  От просто так:  винен МЖК і все, навіть якщо не уклав договору.   Добре що тільки 370 грн.
І так майже у всіх справах про ЖКП.  ЖЕКУ, РЕУ МЖК, СУБ не треба підтверджувати своїх повноважень у суді.  Я ЖЕКА - мені вже  винні. Ніяких доказів не треба.
Пропоную обсудити  ідею  подання спільного колективного позову до ЄС. Відгукніться, ті кого нещодавно (менші ніж 6 місяців тому) з цих питань  "прокатала"   Україна.   

[Тетяна Academia]

Знову прошу не засмічувати обговореннями розділ "судові рішення." Тільки публікувати посилання на аналогічні рішення.

Щодо питання. Вже обговорювалось, що "Борг за ЖКП" - це типова тема. І судді вирішують її типово. Як і по "дітям війни". Якщо споживач не приготував до судового спору належну доказову базу, що послуги не надавались - то й рішення буде типовим. Всі інші резони суди вважають неістотними.
Щоб переломити ситуацію - не знаю, що й треба.
Якщо у Вас є напрацювання щодо "звернення до ЄСПЛ" по проблемі "борг за ЖКП"  - поділіться.

[MirEks]

ЯКЩО відсутність договору не є підставою для звільнення від оплати ЖКП, то , згідно логіки - договір укладати  є НЕОБОВЯЗКОВИМ.
А це суперечить ст. 19 ЗУ ПРО ЖКП:
Стаття 19. Учасники договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг
1. Відносини  між  учасниками  договірних  відносин  у  сфері  житлово-комунальних послуг  здійснюються  виключно  на  договірних  засадах.

[ВАВАНчик]

Маркиза: посмотрите другие темы по теме
(простите за тавтологию)

[Перо]

7 вересня  2011 року                                                   м. Київ   

  Колегія суддів Верховного Суду України в складі:   

головуючого      
Яреми А.Г.,      

суддів:      
Гуменюка В.І.,      
Патрюка М.В.,
Охрімчук Л.І.,      
Сеніна Ю.Л.,      

  розглянувши в судовому засіданні   справу за позовом комунального підприємства “Житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя” до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку й прибудинкової території    за касаційною скаргою комунального підприємства “Житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя” на рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 27 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 вересня     2010 року,   

в с т а н о в и л а: 

У листопаді 2009 року комунальне підприємство “Житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя”                      (далі – КП “ЖЕО Київського району м. Сімферополя”) звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_6 є власником квартири в будинку, який знаходиться на балансі комунального підприємства.   

Оскільки у ОСОБА_6 виникла заборгованість за послуги з утримання будинку й прибудинкової території, яку остання у добровільному порядку погасити відмовляється, КП “ЖЕО Київського району м. Сімферополя” просило стягнути з відповідачки 757 грн. 74 коп. заборгованості.   

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 27 квітня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 вересня 2010 року, у задоволенні позову                    КП “ЖЕО Київського району м. Сімферополя” відмовлено.   

У касаційній скарзі КП “ЖЕО Київського району м. Сімферополя” порушує питання про скасування судових рішень й ухвалення нового рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права.   

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.   

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_6 сплатила за послуги з утримання будинку й прибудинкової території Будинкоуправлінню №5 Сімферопольської квартирно-експлуатаційної частини району, тому правових підстав для стягнення з ОСОБА_6 коштів за вказані послуги на користь позивача немає. Крім того, апеляційний суд зазначив, що між сторонами не було укладено договору про надання вказаних послуг, у зв’язку з чим заборгованість з їх оплати не може бути стягнута з відповідачки.   

Проте погодитися з такими висновками судів не можна з таких підстав.   

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.  Законним   є  рішення,  яким  суд,  виконавши  всі  вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим  є  рішення,  ухвалене  на  основі  повно  і всебічно  з'ясованих  обставин,  на  які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,  підтверджених  тими  доказами, які були досліджені в судовому засіданні.   

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” до житлово-комунальних послуг відносяться послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).   

П. 1 ч. 1 ст. 20 вказаного Закону передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.   

Відповідно до вимог п. 2 ст. 10 Закону України “Про приватизацію  державного житлового фонду” та Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках (до них належать і власники квартир у кооперативних будинках та викуплених квартир) є співвласниками всіх  допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні  сплачувати свою  частку витрат  у загальних квартирах на утримання  будинку  (житла) та  прибудинкової території пропорційно до займаної площі. Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій зобов'язані сплачувати як квартиронаймачі, так і  власники викуплених та приватизованих квартир.   

Суди на зазначені вимоги законів уваги не звернули та не врахували, що помилкова сплата ОСОБА_6 коштів за послуги з утримання будинку й прибудинкової території на рахунок Будинкоуправління №5 Сімферопольської квартирно-експлуатаційної частини району не може свідчити про відсутність у неї заборгованості перед КП “ЖЕО Київського району м. Сімферополя”, оскільки саме останнє надавало їй дані послуги за спірний період.   

Крім того, апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що відсутність між сторонами договору про надання житлово-комунальних послуг є підставою для звільнення відповідачки від оплати даних послуг.   

За таких обставин оскаржувані КП “ЖЕО Київського району                     м. Сімферополя” судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.   

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України   

у х в а л и л а:   

Касаційну скаргу комунального підприємства “Житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя” задовольнити частково.   

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 27 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від      1 вересня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.   

Ухвала оскарженню не підлягає.   

Головуючий      
А.Г. Ярема   

  Судді Верховного Суду України:      
  В.І. Гуменюк   
  Л.І. Охрімчук   
  М.В. Патрюк   
  Ю.Л. Сенін

http://reyestr.court.gov.ua/Review/18194987