ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
01 липня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого, судді Панченка О.Н.,
суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Смоковича М.І.,
провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до Кабінету Міністрів України про часткове скасування нормативно-правового акту за касаційною скаргою ОСОБА_2 - представникаОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 листопада 2006 року,
в с т а н о в и л а :
У січні 2006 року ОСОБА_1звернулась в суд з позовом до Кабінету Міністрів України про скасування абзацу третього пункту 22 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 ( далі - Правила надання послу).
Вказала на те, що цей абзац Правил порушує принцип рівності прав громадян, статус яких визначений пунктом 2 статті 10 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-Х11 “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі - Закон № 3551), значно обмежує її право та право інших громадян відповідної категорії на пільгу з оплати комунальних послуг, зокрема, послуг з водопостачання за показниками засобів обліку, оскільки вказаний Закон не передбачає зменшення обсягу таких пільг стосовно громадян, які мають засоби обліку, у порівнянні з громадянами (пільговиками), помешкання яких такими засобами не обладнані.
Просила скасувати абзац третій пункту 22 Правил надання послуг, як такий, що суперечить чинному законодавству.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2006 року у задоволенні позовних вимогОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15 листопада 2006 року апеляційна скарга ОСОБА_1 О.Є. - представникаОСОБА_1 відхилена. Постанова Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2006 року залишена без зміни.
У касаційній скарзі ОСОБА_2- представникОСОБА_1 вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняте з порушенням вимог матеріального та процесуального законодавства, просить їх скасувати та задовольнити позовні вимогиОСОБА_1
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що ОСОБА_1має пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.
Абзацом третім пункту 22 Правил надання послуг передбачено, що у разі встановлення квартирних засобів обліку їх показання розподіляються пропорційно кількості мешканців квартири. Пільги споживачам з оплати послуг надаються на частку, отриману після такого розподілу, за фактичними витратами, але не вище нормативів (норм) споживання, визначених законодавством.
Пунктом 5 частини першої статті 15 Закону № 3551 для осіб, на яких поширюється чинність цього Закону, передбачена пільгова, 50 - відсоткова знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) в межах середніх норм споживання.
Таким чином, пільгова 50 - відсоткова знижка з оплати комунальних послуг поширюється на громадян, статус яких визначений у статті 10 Закону № 3551, та, зокрема, пунктом 2 статті 10 Закону. Ці пільги на членів сімей вказаних осіб, а також на осіб, які проживають разом з ними, не поширюються.
Отже, особи, які користуються вказаними пільгами, та проживають в квартирах, де встановлені квартирні засоби обліку комунальних послуг, та у випадку, коли не можливо визначити обсяг фактично спожитих послуг окремо кожною особою, проживаючою в квартирі, мають оплачувати 50 відсотків суми вартості комунальних послуг, отриманих саме ними, а не іншими особами.
Таким чином, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимогОСОБА_1, а апеляційний суд залишаючи це рішення без зміни, правильно вказали на те, що оскаржуваний абзац пункту 22 Правил надання послуг не порушує прав позивача, оскільки передбачена Законом № 3551 пільга за нею фактично зберігається, але цією пільгою не можуть користуватись інші особи, які її не мають.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.
Судові рішення законні та обґрунтовані.
Частиною першою статті 224 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки судами першої та апеляційної інстанції не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 КАС України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1до Кабінету Міністрів України про часткове скасування нормативно-правового акту - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Судді (підписи)
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Мартинко Н.М.
