Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Ухвала

іменем   україни

                   18 квітня 2012 р.м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого                       

суддів:                                             Євграфової Є.П.,                                         

                                     

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ЖКП № 4 Приморського району м. Маріуполя про зобов'язання укласти типовий договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території; за зустрічним позовом ЖКП № 4 Приморського району м. Маріуполя до ОСОБА_1 про зобов'язання укласти договір з надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2009 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому зазначав, що звертався до ЖКП № 4 Приморського району м. Маріуполя з питанням укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, оскільки є співвласником АДРЕСА_1, однак останній відмовив йому в укладенні типового договору, затвердженого постановою КМ України № 560 від 12 липня 2005 року, запропонувавши власний зразок. Однак він відмовляється підписувати запропонований відповідачем договір про надання житлово-комунальних послуг. Просив суд зобов'язати відповідача укласти з ним договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який буде відповідати типовому договору, затвердженому постановою КМ України № 560 від 12 липня 2005 року та зобов'язати відповідача укласти з ним договір про надання послуг з постачання гарячої води, який буде відповідати типовому договору, затвердженому постановою КМ України № 630 від 21 липня 2005 року.

Під час судового розгляду, у зв'язку зі змінами в законодавстві, позивач уточнював позовні вимоги та в заяві від 15 вересня 2009 року просив суд зобов'язати відповідача укласти з ним договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який буде відповідати типовому договору, передбаченому законодавством, та зобов'язати відповідача укласти з ним договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, який також буде відповідати типовому договору, затвердженому законодавством.

ЖКП № 4 Приморського району м. Маріуполя звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому просило спонукати його укласти договір з ЖКП № 4 Приморського району м. Маріуполя про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, затверджений рішенням виконкому Маріупольської міської Ради від 20 грудня 2006 року № 351 «Про затвердження документів, що регулюють взаємовідношення між виконавцем і споживачем послуг з утримання будинків та прибудинкових територій».

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 15 вересня 2009 року позов задоволено частково. Зобов'язано ЖКП № 4 Приморського району м. Маріуполя укласти з ОСОБА_1 договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, який буде відповідати типовому договору, затвердженому постановою КМ України від 20 травня 2009 року № 529. У решті позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ЖКП № 4 Приморського району м. Маріуполя відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2009 року зазначене судове рішення скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Позов ЖКП № 4 Приморського району м. Маріуполя задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 укласти з ЖКП № 4 Приморського району м. Маріуполя договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, затверджений рішенням Маріупольської міської ради «Про затвердження документів, що регулюють взаємовідношення між виконавцем і споживачем послуг з утримання будинків та прибудинкових територій» від 20 грудня 2006 року № 351. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2009 року, в якій просив рішення апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції змінити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 12 квітня 2010 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 4 червня 2010 року справу призначено до судового розгляду.

13 листопада 2011 року набрав чинності Закон України від 20 жовтня 2011 року № 3932-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України».       

Відповідно до пункту 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) не розглянуті Верховним Судом України до 1 листопада 2011 року включно, передаються ним до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про що постановляється ухвала.       

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 14 грудня 2011 року справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 19, п. 1 ч. 3 ст. 20, п. 3 ч. 2 ст. 21, пп. 4, 13 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками сфери житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є, зокрема, порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги та відповідальність сторін і штрафні санкції за невиконання умов договору. Споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, лише в разі його підготовки виконавцем на основі типового договору.

Тобто законом визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45), власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Виконавчий комітет Маріупольської міської Ради, діючи на підставі ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішенням № 351 від 20 грудня 2006 року затвердив форму договору «Про надання послуг по утриманню будинків, споруд та при будинкової території», який був розроблений на підставі Типового договору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 12 червня 2005 року.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону споживач зобов'язаний укласти договір з надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Виконавчий комітет Маріупольської міської ради, керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішенням «Про затвердження документів, що регулюють взаємовідношення між виконавцем і споживачем послуг з утримання будинків та прибудинкових територій» від 20 грудня 2006 року № 351, затвердив Договір на надання послуг з утримання будинків і споруді прибудинкових територій.

Це рішення ОСОБА_1 не оскаржував і позовних вимог про вирішення розбіжностей при укладенні договору не заявляв.

Відповідно до ст. 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу місцевого самоврядування, вирішується судом.

Зазначений договір розроблений виконавцями послуг на підставі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2005 № 560 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків споруд та прибудинкових територій».

Та обставина, що постановою КМ України «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» № 529 від 20 травня 2009 року постанову КМ України від 12 липня 2005 року № 560 визнано такою, що втратила чинність, і що цією ж постановою затверджено Типовий договір про надання послуг з утримання будинків та прибудинкової території не вплинула на визначені ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», істотні умови договору на надання послуг з утримання будинків і споруд і прибудинкових територій, затвердженого рішенням «Про затвердження документів, що регулюють взаємовідношення між виконавцем і споживачем послуг з утримання будинків та прибудинкових територій» від 20 грудня 2006 року № 351, який відповідач запропонував укласти позивачу.

Відповідно до статті 648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту, тобто типовому договору про надання послуг з централізованої опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від З вересня 2009 року № 933).

За своєю правовою суттю зазначений договір є договором приєднання, оскільки відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

З наявних в справі матеріалів не вбачається, що відповідач надав докази на підтвердження того, що запропонований відповідачем договір позбавляє його прав, які він звичайно мав, а також, що договір виключає чи обмежує відповідальність відповідача, як сторони договору, за порушення зобов'язань або містить інші умови, які явно обтяжливі для відповідача. Матеріали справи також не вказують на наявність таких обставин.

Відповідно до пп. 1-4 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо), послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків, послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Щодо кожного з видів житлово-комунальних послуг існують Закони та підзаконні акти, що регулюють правила надання послуги та порядок їх оплати. Зокрема, такими нормами права відносно наявних у цій справі правовідносин сторін є Закони України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення,затверджені постановою Кабінету Міністрів від 21 липня 2005 року № 630.

Згідно з положеннями ст. ст. 1, 19 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. При цьому споживачем теплової енергії є лише фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Згідно з п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України від 21 липня 2005 року № 630 послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45), власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Оскільки ЖКП № 4 не надає послуг з теплопостачання та постачання гарячої води і не є виконавцем цих послуг, укладання такого договору між ОСОБА_1 та ЖКП неможливе Такі договори із споживачами має укладати ККП «Маріупольтепломережа», який є виробником і виконавцем послуг з теплопостачання та постачання гарячої води, оскільки, відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг відноситься визначення виконавця житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 1.3 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25 квітня 2005 року № 60, виконавцем житлово-комунальних послуг може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов'язків, визначених у ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якими, зокрема, є підготовка та укладення із споживачем   договору на надання житлово-комунальних  послуг  з  визначенням  відповідальності   за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської Ради від «Про внесення змін в рішення виконкому міської Ради від 15 лютого 2006 року № 51 «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг» від 20 грудня 2006 року № 561, виконавцями послуг у житловому фонді комунальної власності м. Маріуполя з надання послуг з утримання житла визначені житлові підприємства, що обслуговують житловий фонд м. Маріуполя. Цим же рішенням визначено, до виконавцями послуг у житловому фонді комунальної власності з централізованого опалення та постачання гарячої води визначено комерційне комунальне підприємство «Маріупольтепломережа».

Зазначене рішення позивачем ОСОБА_1 не оскаржувалось.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договірна на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Тобто ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не містить посилань на те, що власник квартири може укладати договір на надання комунальних послуг лише з балансоутримувачем і не забороняє укладання такого договору уповноваженою ним особою, яку і визначено рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської Ради від 20 грудня 2006 року № 561.

В той же час, відповідно до ст. ст. 901-903 ЦК України виконавець повинен надавати послугу особисто за договором про надання послуг.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                   
Судді:                                                                                               Є.П. Євграфова

http://reyestr.court.gov.ua/Review/23930034