Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:   

суддів:       Диби В.Г.,       Закропивного О.В.,       Черненко В.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз» про захист прав споживача за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз» на рішення апеляційного суду м. Києва від             02 серпня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У  жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 23 квітня 2009 року між нею та ТОВ «Зараз» укладено договір про надання комунальних послуг та послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території згідно якого відповідач зобов'язався надавати їй, як власнику АДРЕСА_1, послуги, які при укладенні договору вона вважала суто житлово-експлуатаційними які надаються звичайними житлово-експлуатаційними організаціями громадянам-споживачам і у її квартирі, де вона зареєстрована та постійно проживає . Проте пізніше при порівнянні її договору з ЖЕК-ом щодо АДРЕСА_2 та договором, укладеним із відповідачем щодо її квартири, нею помічено низку відмінностей, які абсолютно по іншому характеризують правову природу договору з відповідачем та становище його сторін. Більшість положень договору обмежує права споживача, гарантовані Законом України «Про захист прав споживачів». Різняться і розцінки та тарифи за послуги, встановлені у додатку до оскаржуваного договору, які мають надаватися за затвердженими тарифами КМДА. У оскаржуваний договір включені пункти, які не передбачені Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Постановами КМУ від 20 травня 2009 року № 529, від 21 липня 2005 року № 630 та від  5 липня 2006 року № 938 і при укладенні договорів на надання житлово-комунальних послуг сторони не можуть відступати від змісту типового договору, а ст. 61 ЖК України прямо забороняє умови, що обмежують права споживача порівняно з умовами типового договору. Положення договору з відповідачем не відповідають не лише законодавству, яке регулює сферу житлово-комунальних послуг, а й законодавству щодо захисту прав споживачів. Оскаржуваний договір містить також непомірний для споживача обсяг заборон та мір відповідальності, тоді як для відповідача договором не передбачено значущих заходів відповідальності. З цих підстав просила суд визнати вищевказаний договір недійсним, стягнути з відповідача на її користь 7 131 грн. 09 коп., зобов'язати укласти з нею договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у відповідності до типової форми, затвердженої Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, з моменту набрання рішенням законної сили зобов'язати укласти з нею договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у відповідності до типової форми затвердженої Постановою КМУ від 20 травня 2009 року № 529, стягнути судові витрати по справі у сумі 120 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 8 лютого  2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 2 серпня 2011 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору № 522 від 23 квітня 2009 року скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнати недійсними п.п. п.п. 2.4, 3.2.8, 3.2.15, 3.3.2, 3.3.3., 3.3.4, 3.3.7, 4.1.2., 4.1.3., 4.1.5, 4.4, 8.2, договору          № 522 від 23 квітня 2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Зараз» про управління будинком, надання комунальних послуг та послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території. В іншій частині рішення суду залишено без змін. 

У поданій касаційній скарзі ТОВ «Зараз», посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального й процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягають задоволенню з таких підстав.

Статтею 332 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи встановлено повно та їм дана правильна правова оцінка.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення касаційної скарги і залишення без змін оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у  х  в  а  л  и  л  а :           

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз» відхилити.

           Рішення апеляційного суду м. Києва від 02 серпня 2011 року залишити без змін.

          Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В.Г. Диба   О.В. Закропивний   В.А. Черненко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/25339034