Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Ухвала

іменем   україни

2 жовтня 2013 року                                                          м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

      Хопти С.Ф.,       Гулька Б.І.,        Луспеника Д.Д.,                       

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу у справі за позовом державного житлово-комунального підприємства «НАН України» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг за касаційною скаргою державного житлово-комунального підприємства НАН України на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 травня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2012 року державне житлово-комунальне підприємство «НАН України» звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_4 є користувачем квартири АДРЕСА_1, на якого відкрито особовий рахунок. Оскільки відповідач не здійснює оплату за надані житлово-комунальні послуги, у період з лютого 2011року по червень 2012 року виникла заборгованість у розмірі 15 681 грн 29 коп., яку підприємство просило стягнути з відповідача.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 30 травня 2013 року, позов державного житлово-комунального підприємства «НАН України» залишено без задоволення.

У касаційній скарзі державне житлово-комунальне підприємство                    «НАН України», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги державного житлово-комунального підприємства «НАН України» задовольнити.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи в позові, суди на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, що позивач належними й допустимими доказами (ст. ст. 57-59  ЦПК України) не довів розмір заборгованості за житлово-комунальні послуги, незважаючи на запити як районного, так і апеляційного суду, у зв'язку з чим суди не могли встановити відповідальність відповідача. Доведення позову є процесуальним обов'язком позивача ( ст. ст. 10, 60 ЦПК України).

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу державного житлово-комунального підприємства «НАН України» відхилити.
 
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С.Ф. Хопта     
Б.І. Гулько
Д.Д. Луспеник

http://reyestr.court.gov.ua/Review/33893325

[Перо]

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
                         

Справа №22ц/796/4489/13                                                                                                                    Головуючий у 1 інстанції -  Полякова Л.В.

                                                                                                                                                    Доповідач - Панченко М.М.
У Х В А Л А   

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

            30 травня 2013 року                                                                            м.Київ

            Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:

                        головуючого             -            Панченка М.М.
                        суддів                        -            Кирилюк Г.М., Вербової І.М.       
                       при секретарі            -            Мікітчак А.Л.                 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державного житлово-комунального підприємства «НАН України» на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 24 січня 2013 року у справі за позовом Державного житлово-комунального підприємства «НАН України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-               

В С Т А Н О В И Л А:

            У липні 2012 року позивач Державне житлово-комунальне   підприємство «НАН України» (далі - «КП «НАН України») звернувся  до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1  і, з урахуванням уточнень до позову, просив винести рішення, яким   стягнути з відповідача заборгованість за житлово-комунальні послуги у сумі 15.681 грн. 29 коп. за період з лютого 2011 року по червень 2012 року по житловому приміщенні АДРЕСА_1 /а.с.31-34/.

            Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 24 січня 2013 року  у позові відмовлено /а.с.99-102/.

            В поданій апеляційній скарзі «КП «НАН України»   просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 24 січня 2013 року, як постановлене  на неповно з»ясованих обставинах з порушенням вимог матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов /а.с.106/.   

            Заслухавши доповідь по справі, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції з таких підстав.

            Як слідує з матеріалів справи і таке встановлено судом,  відповідач ОСОБА_1 разом зі своєю сім»єю у кількості 5 осіб проживає в кімнатах АДРЕСА_1 з 1996 року.

            Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що дане приміщення є гуртожитком, а заборгованість у відповідача за сплату комунальних послуг виникла у сумі 15.681 грн. 29 коп. за період з лютого 2011 року по червень 2012 року.

            При цьому належного розрахунку щодо заборгованості позивача за спірний період, з лютого 2011 року по червень 2012 року, у сумі 15.681 грн. 29 коп., позивач суду не надав, незважаючи на те, що ухвалою  суду апеляційної інстанції  позивача було зобов»язано надати такий розрахунок.

            При цьому, виникає правомірний сумнів щодо утворення заборгованості за півтора року користування гуртожитком у сумі 15.681 грн.29 коп.                   

            Вимагаючи стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, позивач посилається на постанову від 31.05.2007 року №151 Бюро Президії НАН України, ЦК профспілки працівників НАН України від 31.05.2007 року «Про оплату за користування гуртожитками», згідно якої, починаючи з 1.07.2007 року встановлюється плата для проживання в гуртожитках НАН України співробітників в розмірі 100 грн. на місяць за ліжко-місце, для громадян сторонніх організацій - 150 грн. на місяць за ліжко-місце.

            Тобто, враховуючи, що відповідач не є співробітником НАН України сума, яка підлягає для сплати відповідачем не повинна перевищувати 150 грн. за одне ліжко-місце.

            Крім того, позивач посилається на ст.151ЖК України яка поширюється на житлові приміщення  в будинках (квартирах) приватного житлового фонду,

 та п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМ України від 8.10.1992 року за №572, яка поширюється на житлові приміщення, що перебувають у державній, приватній і колективній власності.
           
            Тобто, позивач, аргументуючи свою позицію, керуються нормативними документами, які не регулюють питання оплати за користування гуртожитками.

            При цьому, позивач не надав суду доказів того,  який правовий статус має будинок АДРЕСА_1 на час розгляду справи і який він був на час виникнення спірних правовідносин.                                                   

            Крім того, на пропозицію апеляційної інстанції до представника позивача надати суду відповідні документи, які б підтверджували правовий статус будинку АДРЕСА_1, а також нормативні документи, на підставі яких нараховується плата, з зазначенням тарифів, за користування приміщеннями по АДРЕСА_1, в залежності від правового статусу цього будинку, позивач суду не надав.

            Із наданого  позивачем в судовому засіданні нового розрахунку боргу, також немає чіткого підтвердження наявності боргу у сумі 15.681 грн.29 коп. за проживання відповідача та його сім»ї у приміщенні АДРЕСА_1 за період з лютого 2011 року по червень 2012 року.

            В той же час, представник відповідача в суді апеляційної інстанції зазначив, що відповідач ОСОБА_1 не заперечує необхідності  сплатити борг, у разі його наявності та сплачувати  поточні платежі, але в разі правильного нарахування цих платежів.

            Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.

            Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не надано доказів щодо заявлених позовних вимог, а тому в задоволенні  позовної заяви судом першої інстанції правомірно відмовлено.

            Із змісту апеляційної скарги також слідує, що позивачем не надано чіткої відповіді на аргументи  викладені в рішенні суду першої інстанції, у зв»язку з чим указане рішення належить залишити без змін, як ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

            На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного житлово-комунального підприємства «НАН   України»  відхилити, а рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 24 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

            Головуючий

            Судді

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31538241

[Перо]

  Справа №  2601/15216/12

Провадження по справі №  2/752/372/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2013  року                             Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді  Полякова  Л.В.,

при секретарі Фаренюк А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Державного житлово -комунального підприємства «НАН України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово -комунальних послуг,-

                                                                    встановив :

          Позивач звернувся до суду з позовом  до відповідача мотивуючи свої вимоги тим, що  відповідач є користувачем квартири та власником особового рахунку. Оскільки відповідач не здійснює оплату наданих житлово-комунальних послуг, тому виникла заборгованість за їх користування у розмірі 15681,29  грн., за період з лютого 2011 року по червень  2012 року. Вказує на те, що згідно ст. 151 ЖК України, п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затверджених постановою КМУ №572 від 08.10.1992 року та постанови  №151 Бюро Президії Національної академії Наук України від 31.05.2007 року, власник (користувач) квартири зобов'язаний своєчасно вносити платежі на покриття витрат житлово -комунального підприємства по експлуатації та капітальному ремонту житлового -будинку утримання прибудинкової території, та плату за комунальні послуги, виходячи з оплати за ліжко -місце.         

     В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені вимоги за вищевикладеними обставинами та просили суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за користування житлово-комунальними послугами в розмірі 15681,29 коп.

     В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав посилаючись на  їх безпідставність та необґрунтованість, оскільки відповідач разом із сім"єю займають відокремлене приміщення, яке складається з трьох кімнат загальною площею 43,2 кв.м., а тому плата за надання житлово -комунальних  послуг повинна нараховуватись виходячи із цін та тарифів за користування жилим приміщенням, яке знаходиться у відособленому користуванні.

   Вислухавши  пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

  Згідно довідки за форми №3 від 13.01.2012 року відповідач зареєстрований за адресою:  АДРЕСА_1. Крім відповідача до вказаної довідки внесені відомості про реєстрацію членів родини відповідача у кількості 5 осіб.

 Згідно вказаної довідки будинок, в якому зареєстрований відповідач є гуртожитком.

 В якості доказів наявної заборгованості відповідача надані квитанції по  особовому рахунку відповідача, які містять інформацію про те, що відповідачу нараховано плату за квартиру АДРЕСА_1. До складу витрат, які включені до зазначених квитанцій входять: оплата за гаряче та холодне водопостачання, гаряче водовідведення, постачання газу та витрати ОСББ. Тарифи за якими проводяться розрахунки не зазначені.

   Крім того, в обґрунтування позовних вимог надано постанову від 31.05.2007 року №151 про плату за проживання у гуртожитках, згідно якої з 01.07.2007 року встановлюється плата за проживання для аспірантів і співробітників НАН України  в розмірі 100 грн. на місяць за ліжко -місце, для громадян сторонніх організацій -150 грн. на місяць за 1 ліжко -місце та додано калькуляцію собівартості одного ліжко -місця, згідно якої вартість одного -ліжко -місця становить 121 грн. 02 коп.

  Виходячи з наданих розрахунків, сума яка підлягає до сплати за одне ліжко -місце, яке займає відповідач не може перевищувати 150 грн. щомісяця.

 На спростування вимог позивача представником відповідача надано рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 грудня 2005 року, залишене без змін  ухвалою судової колегії з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва від 29.05.2006 року у цивільній справі за позовом Державного житлово -комунального підприємства Національної академії наук України до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово -комунальні послуги, яким встановлено, що відповідач разом із своєю родиною займає три кімнати №№57,58,45, загальною площею 43,2 кв.м., на кожному поверсі знаходиться кухня  з газовими плитами, дві душових кімнати, дві кімнати для вмивання, чотири туалетні кімнати, сушарня, камера зберігання.

 Доказів, якими підтверджується, що встановлені вище судовим рішенням обставини, з квітня 2006 року змінилися, представниками позивача в розпорядження суду не надано, а тому в силу ч.3 ст. 61 ЦПК України є встановленими та не підлягають доказуванню. Крім того, з розрахунку, наданого позивачем вбачається, що нарахування плати за житлово -комунальні послуги здійснюється за користування  саме квартирою №57-58, а не ліжко -місце.

  Позивач, ДЖКП НАНУ, як на підставу виникнення боргу  за надані ним житлово комунальні послуги, посилається на норми ст. 151 ЖК України та  п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992 року №572.

    Однак вищевказаний нормативний акт не може бути застосований до правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем по справі, відповідач  проживає у гуртожитку, а тому нарахування плати за надані житлово -комунальні послуги у гуртожитку повинна здійснюватися у відповідності до положень ст. ст. 130, 131 ЖК України та Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року №208.

      Доказів про зміну правового статусу будинку з гуртожитку на житловий будинок в  розпорядження суду не надано.

       Плата за користування жилим приміщенням у гуртожитку відповідачу повинна нараховуватися у відповідності до вимог абзацу другого п. 38 вищевказаного Положення, як особі, яка проживає у приміщенні, та перебуває в її відособленому користуванні. Плата за користування жилою площею та комунальними послугами має нараховуватися по ставках (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду.

  Аналогічні правила встановлені п. 6.2 Примірного положення про гуртожитки Національної академії наук України, затвердженої постановою Бюро Президії НАН України та президію ЦК профспілки працівників НАН України від 01.10.2009 року №262, згідно якого громадяни, які проживаються у приміщеннях, що перебувають відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і окремо плата за них не стягується.

  Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин  «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій між власником житлового будинку (гуртожитку) та власником (наймачем) квартири (житлового приміщення у гуртожитку), власником орендарем нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку) споживачем»відносини між сторонами повинні ґрунтуватись, на умовах укладеного типового договору, предметом якого є 

є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд  та  прибудинкових  територій (далі -  послуги)  у  житловому  будинку  (гуртожитку, а споживачем  -  забезпечення  своєчасної  оплати  таких послуг за встановленим тарифом у строк та  на  умовах,  що  передбачені  цим

договором.  Згідно якого виконавець  повинен надавати  послуги  відповідно  до  встановленого рішенням  органу  місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності  та строків надання послуг, копія якого додається до

цього договору, розмір  щомісячної  плати  за  надані  послуги.

  При звернені до суду з позовом ДЖКП НАНУ не обґрунтувало свої вимоги та не додало доказів, які б вказували на наявність відповідного договору, правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги, затверджених виконавчим органом Київської міської ради - Київською міською державною адміністрацією.

  При цьому суд не приймає до уваги, посилання представника позивача на те, що відповідно до Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу»від 07.02.2002 року Національна академія наук України є самоврядною організацією, яка має право самостійно вирішувати питання управління об'єктами державної власності у тому числі і гуртожитками, оскільки порядок надання житлово -комунальних послуг врегульовано Законом України «Про житлово -комунальні послуги», згідно ст. 7, якого визначено, що встановлення цін/тарифів на житлово -комунальні послуги відповідно до закону є повноваженнями органів місцевого самоврядування у сфері житлово -комунальних послуг.

Судом в судовому засіданні сторонам було роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, попереджено про наслідки вчинення та не вчинення певних процесуальних дій.

Сторона позивача скористалась своїми процесуальними правами на власний розсуд, жодного належного та допустимого доказу на обґрунтування правомірності стягнення оплати за житлово -комунальні послуги в  зазначеному у позові розмірі не надали. Доказів про надання Національній академії наук України повноважень органу місцевого -самоврядування у сфері житлово -комунальних послуг стороною позивача не надано.

 В ході судового розгляду суд неодноразово пропонував представникам позивача надати докази, якими вони обґрунтовують нарахування заборгованості та відомості щодо тарифів, виходячи з яких проводились нарахування, крім того, судом вжито заходи щодо з'ясування змісту показань у довідці про наявність заборгованості по особовому рахунку відповідача, проте належних та допустимих доказів надано не було, представники позивача посилались на те, що відомості щодо нарахування боргу складені бухгалтером підприємства, а зміст нарахувань, які містяться у довідці про заборгованість їм невідомий.

  Суд розглянув справу на підставі наявних в справі доказів, що були безпосередньо їм досліджені в судовому засіданні.

  Відповідно до вимог ч.1 ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

  За правилами ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона  зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Докази  подаються сторонами та іншими особами,  які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини,  які мають значення  для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на викладене, позивачем у справі не виконано вимоги чинного цивільно-процесуального законодавства щодо надання суду доказів на підтвердження обставин, на які він послався, як на підставу  своїх вимог. 

  Таким чином, у суду відсутні підстави для висновку щодо  обґрунтованості  заявлених  ДЖКП НАНУ  позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

   Отже, суд  прийшов до висновку, що позовні вимоги ДЖКП НАНУ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг не знайшли свого підтвердження та не підлягають задоволенню. 

   Керуючись ст. 130,131 ЖК України, п. 38 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року № 208 ,  ст.ст. 10 -11, 57-61, 208, 216, 218,294 ЦПК України, суд,

                                                          в и р і ш и в:

    позов Державного житлово -комунального підприємства «НАН України»до ОСОБА_1  про стягнення заборгованості за житлово -комунальні послуги - залишити без задоволення.

 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

  Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

  Суддя:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/29099738