До Орджонiкiдзеського районного суду міста Запорiжжя
69035, м.Запорiжжя, вул.Перемоги, 51.
Справа № 335/2791/14-ц
2н-335/304/2014
Суддя: I.А.Крамаренко
Стягувач: Мiське комунальне підприємство «Основаніє»,
Юридична адреса: 69095, місто Запорiжжя, вул.Українська, будинок № 29-а,
р\р 26004055710117 у фiлiї «Запорізьке РУ» ПАТ КБ «Приватбанк»,
МФО 313399, Код ЄДРПОУ 20485152
Боржник:
З А Я В А
про скасування судового наказу
Справа №335/2791/14-ц від 25 квітня 2014 року (отримано 16.07.2014 р.),
суддя I.А.Крамаренко
«25» квітня 2014 року Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя, справа №335/2791/14-ц було винесено судовий наказ про стягнення з мене, ХХХХХХ (надалі Боржника), на користь Мiське комунальне підприємство «Основаніє» (надалі Стягувач) заборгованість у розмірі 2097 грн. 61 коп. (дві тисячі дев҆ яносто сім гривень 61 копійка) та державного мита у розмірі 121 грн. 80 коп. (сто двадцять одна гривня 80 копійок).
З судовим наказом не погоджуюсь, вважаю вимоги стягувача повністю незаконними та необґрунтованими, подаю заяву про скасування судового наказу з наступних підстав.
1. Згідно ч.2 ст.95 ЦПК України, із заявою про видачу судового наказу може звернутися лише особа, якій належить право вимоги, але Стягувач не навів належних доказів того, що ніби-то він таке право має. Замість доказів Стягувач лише посилається на статті законів, які або зовсім не можна застосувати в даному випадку (ст.68 ЖКУ), так як вони регулюють інші правовідносини, або такі, які вимагають наявність угоди, якої Стягувач не надав (ст.19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги ).
Так, наприклад, Стягувач в якості підґрунтя своїх прав посилається на ст.68 Житлового Кодексу України, але вона регулює правовідносини між комунальним підприємством та наймачем державного житлового фонду, а не між комунальнім підприємством та власником житла. Я не є наймачем житла у державному чи громадському фонді. (Свiдоцтво №386 від 21.10.1998р. про право власності на житло додається).
У своїй заяві на видачу судового наказу стягувач посилається на ст.526 Цивільного кодексу України ( у частині обовязків боржника), але ж ці посилання є безпідставними. Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України: « 2. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.». Тим часом, застосовуючи законодавство у системному зв'язку
(а не вібірково, як це робить стягувач) очевидно, що у правовідносинах сфери житлово-комунальних послуг, для виникнення обов'язків – необхідна наявність договору.
Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, є предметом регулювання спеціального Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.
Згідно статті 19 цього Закону:
1. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
2. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
3. Виробник послуг може бути їх виконавцем.
4. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Згідно статті 29 цього Закону,
1. Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
2. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.
3. Процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.
При укладанні договору повинні бути дотримані вимоги статті 26 цього Закону, а саме: сторонами повинні бути узгоджені вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг, тощо.
При цьому повинен бути дотриманий принцип відкритості, доступності та прозорості структури цін/тарифів для споживачів та суспільства.
На виконання вимог прикінцевих положень цього Закону Кабінет Міністрів України розробив і затвердив Постановою № 560 від 12.07.2005 року, № 529 від 20.05.2009 року “Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій”.
Згідно статті 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти:
1) правочини між юридичними особами;
2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;
3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;
4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Згідно ст. 638 ЦК України такий договір може вважатися укладеним тільки після досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору, тому в даному випадку, без письмового договору нема ані юридичних підстав для стягнення зобов'язань, ані самих зобов’язань з оплати комунальних послуг, та вбачається спір про право між сторонами (п.3, ч.2, ст.100 ЦКУ).
Для підтвердження свого права вимоги стягувач повинен був надати докази про те, що:
стягувач є учасником правовідносин у сфері житлово-комунальних послуг (власник, споживач, виконавець, виробник, балансоутримувач, управитель);
у стягувача встановлені договірні правовідносини з боржником, між сторонами укладені письмові договори на надання житлово-комунальних послуг, які по формі та за змістом відповідають Типовим договорам.
Стягувач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження свого статусу у правовідносинах з споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, а також не надав доказів встановлених із боржником правовідносин.
Виходячи із зазначеного слід прийти висновку про відсутність у стягувача права вимагати стягнути борг за житлово-комунальні послуги.
2.Також слід зазначити, що Стягувач, наводячи цифри суми вимоги, не додав жодного документу, який би підтверджував виконання Стягувачем зазначених у заяві po6iт (надання послуг) у визначеному обсязі. Зазначені документи були б нeo6xідні для визначення достовірності здійснених Стягувачем та отриманих Боржником послуг.
Тобто, належними доказами, відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 529 та від 12.07.2005 року № 560, мають бути розрахунки витрат, акти чи інші документи, які підтверджують надання послуг.
Також не було надано копій рішень про затвердження тарифiв за надані житлово-комунальні послуги , якi могли б підтвердити правильність розрахунку суми вимоги.
За таких умов стягувач повинен був надати такі документи, як:
- розрахунок нормативних витрат, пов'язаних і з утриманням будинку № по вул. м. Запорiжжя та прибудинкової території урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинку №16 по вул. Нижньо-Днiпровька м. Запорiжжя та прибудинкової території з забезпеченням прозорості визначення вартості усіх послуг з розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири;
- вичерпний перелік послуг, що надається споживачам житлово-комунальних послуг з урахуванням Типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій;
- договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - договір про надання послуг), що передбачає надання послуг, перелік яких визначений за результатами громадських слухань згідно з Типовим переліком;
- копія рішення органу місцевого самоврядування, яким затверджено (погоджено) тариф, його структура, періодичність та строки надання послуг, який є невід'ємною частиною договору про надання послуг;
- копія державного акту про володіння чи постійне користування прибудинковою територією з зазначенням її площі і меж та, відповідно, частку боржника у цій прибудинковій території;
- інформацію про фактичне надання послуг, визначених у перерахованих вище переліках по місяцях та частки послуг, отриманих боржником;
- інформацію про нормативні, накладні витрати, загальновиробничі витрати, плановий прибуток по місяцях та частки боржника у цьому;
- акти чи будь-які інші документи, що підтверджують не тільки розрахунок, але й надання вказаних послуг.
3. Щодо обґрунтування стягувачем суми боргу в у розмірі 2097 грн. 61коп. слід зазначити наступне.
Суд, видаючи судовий наказ не звернув увагу на той факт, що надані стягувачем таблиці під назвою «ННННННН» підписані начальником ЦОА №1 Молчанова С.А., проте ніяких підтверджень повноважень (довіреності та статуту) вказаної посадової особи на підписання фінансових та бухгалтерських документів стягувачем не надано.
Додатково слід зазначити, що вищезазначені таблиці суперечать вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(розділ 3,ст.9). Зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
До того ж в цьому документі заповнена графа “по суду”, що не відповідає дійсності. Мабуть, малась на увазі субсидія.
За відсутності договірних відносин між стягувачем та боржником та за відсутності узгодженого сторонами тарифу за житлово-комунальні послуги стягувач не надав суду первинних документів бухгалтерського обліку, які б підтвердили понесені стягувачем витрати на надання житлово-комунальних послуг в сумі стягуваного боргу.
Тобто Стягувач, зловживаючи своїм правом на подання заяви до суду про видачу судового наказу з вимогою стягнути з мене заборгованість, вказав суму, яка нарахована з порушенням вимог чинного законодавства.
Таким чином, зазначений Стягувачем розмір заборгованості за надання послуг не є безспірною сумою, тому і не може бути розглянуто у наказному провадженні.
Відповідно до ст. 105 ЦПК України, боржник має право протягом десяти днів з дня отримання копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування. Судовий наказ мною було отримано «16 » липня 2014 року, що підтверджується моєю заявою до суду з проханням надати копію судового наказу.
У зв’язку з викладеним, керуючись нормами статей 100, 206, 208 Цивільного кодексу України, статей 105, 105-1 Цивільного процесуального кодексу України, статей 19, 26,29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»
П Р О Ш У:
1.Прийняти заяву про скасування судового наказу до свого розгляду.
2.Судовий наказ Орджонiкiдзеського районного суду міста Запорiжжя по справі № №335/2791/14-ц від 25 квітня 2014 року скасувати.
Перелік документів, що додаються до заяви:
1.Копія заяви про скасування судового наказу — 1 экз .
2.Копія технiчного паспорту .
3.Свiдоцтво № про право власності на житло.
«» липня 2014 року ХХХХХХХХХХХХХХХ
