Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

У Х В А Л А   

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ   
      10 листопада 2010 року      
м. Київ   

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах   
Верховного Суду України в складі:   
головуючого      
Гуменюка В.І.,   
суддів:      
Балюка М.І.,      Григор’євої Л.І.,      
Луспеника Д.Д., Данчука В.Г.,      

  розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до комунального виробничого підприємства «Краматорський водоканал» (далі – КВП «Краматорський водоканал») про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 4 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 28 вересня 2009 року,   

в с т а н о в и л а :   

  У травні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, в якому зазначав, що в березні 2009 року він отримав квитанцію на оплату комунальних послуг за лютий 2009 року, в якій у графі водопостачання та водовідведення за спожиті 5 куб. м води нарахування проведено за завищеним тарифом і становить 214 грн. 76 коп. З телефонної розмови ОСОБА_6 дізнався, що згідно з договором, укладеним із КВП «Краматорський водоканал», він зобов’язаний кожні три роки здійснювати повірку лічильників води й у разі її непроведення оплата за спожиту воду нараховується за багатократним тарифом, і після чого звернувся до відповідача з претензією. 13 травня 2009 року            ОСОБА_6 отримав від відповідача повідомлення про існуючу заборгованість станом на 30 квітня 2009 року в розмірі 370 грн. 72 коп. з погрозою відключення квартири від послуг водопостачання в разі несплати заборгованості до 20 травня                   2009 року, а 14 травня 2009 року – відповідь на раніше відправлену претензію, в якій відповідач наполягав на проведенні повірки лічильника за рахунок споживача.         

Посилаючись на порушення КВП «Краматорський водоканал» вимог чинного законодавства, позивач просив суд визнати незаконними дії відповідача з нарахування вартості послуг водопостачання та водовідведення, починаючи з лютого 2009 року, відповідно до норм споживання та зобов’язати його провести за власний рахунок повірку водолічильників і перерахування вартості наданих послуг із водопостачання, починаючи з лютого 2009 року, за результатами вимірювань водолічильників; стягнути 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.       

  Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 4 серпня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 28 вересня 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.   

  У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.   

  Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.   

  Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.   

  Ураховуючи положення п. 2 розд. ХІІІ “Перехідні положення” Закону України  від 7 липня 2010 року № 2453-VІ “Про судоустрій і статус суддів”, справа розглядається за правилами ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року.   

  Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що вимоги позивача безпідставні, оскільки 28 травня 2002 року між сторонами був укладений договір про надання населенню послуг із водопостачання та водовідведення, який згідно з           п. 8.1 договору діє безстроково; прилади обліку води, які знаходяться у квартирі позивача, є його власністю, тому повірка такого водолічильника повинна здійснюватись за його рахунок.   

  Проте погодитись із такими висновками суду не можна.   

  Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.   

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.   

Статтею 214 ЦПК України визначені питання, які повинен вирішити суд під час ухвалення рішення.   

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.   

  Положеннями ч. 3 ст. 28 Закону України від 11 лютого 1998 року  “Про метрологію та метрологічну діяльність”, що регулюють питання повірки засобів вимірювальної техніки, зазначено, що порядок подання фізичними особами, що не є суб’єктами підприємницької діяльності - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань, якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов’язані з повіркою, встановлюються Кабінетом Міністрів України.   

Періодична повірка   , обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки   здійснюється за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги    з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.   

Згідно з п. 16 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з центрального опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від                  21 липня 2005 року № 630, плата за послуги з водопостачання згідно з нормативами (нормами) споживання вноситься у разі несправності засобів обліку води.   

  Таким чином, у порушення положень ст. ст. 212-214 ЦПК України суд першої інстанції не визначив характер спірних правовідносин, що склалися між сторонами; з урахуванням вимог матеріального права не з’ясував питання щодо обслуговування приладу обліку води, повірка якого здійснюється за законом, та не з’ясував, у зв’язку з чим відповідач таку повірку не здійснив.   

  Зазначені недоліки на порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України залишились поза увагою апеляційного суду, який безпідставно залишив рішення суду першої інстанції без змін.   

  Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не установлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, вони не можуть залишатися в силі та відповідно до   ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.   

  Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України       

  у х в а л и л а :   

  Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.   

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 4 серпня              2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 28 вересня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.   

Ухвала оскарженню не підлягає.   

Головуючий                                 В.І. Гуменюк   
  Судді:                                       М.І. Балюк   
                                            Л.І. Григор’єва   
                                            В.Г. Данчук   
                                            Д.Д. Луспеник

 
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12273183

[Валентина]

Друге рішення ВСУ з питання повірки квартирних приладів від 27.01.2010р. Той же Головуючий Гуменюк В.І.

[Dugf]

На жаль, свіжі рішення ВСУ у таких справах вже приймаються з застереженням на чинну ПКМУ № 529.
Справа № 6-6642св10 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13518919

19 січня   2011 року

                                                   

м. Київ

   

 

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

   


головуючого      
Яреми А.Г.,      

суддів:      
Балюка М.І.,      
Романюка Я.М.,      
Охрімчук Л.І.,      
Сеніна Ю.Л.,      

  розглянувши в судовому засіданні   справу за позовом ОСОБА_6 до комунального підприємства „Кременчукводоканал”, товариства з обмеженою відповідальністю "Добробит", третя особа – виконавчий комітет Кременчуцької міської ради,  про зобов'язання провести повірку лічильника води та відшкодування моральної шкоди   за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 11 листопада 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 25 грудня  2009 року,   

в с т а н о в и л а:   

У серпні 2007 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що комунальне підприємство „Кременчукводоканал” (далі – КП „Кременчукводоканал”)  безпідставно відмовляється провести повірку лічильника води в належній їй  квартирі, змушує її провести відповідну повірку за власний рахунок, незаконно нараховує плату за водопостачання та водовідведення без урахування показників лічильника.   

Вважаючи такі дії вказаного підприємства неправомірними, позивачка з урахуванням уточнень своїх вимог просила зобов'язати  КП „Кременчукводоканал” провести повірку зазначеного лічильника та стягнути з останнього на її користь на відшкодування моральної  шкоди            1 тис. грн.   

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 26 червня 2009 року до участі в розгляді справи залучено як співвідповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Добробит", як третю особу – виконавчий комітет Кременчуцької міської ради.   

Рішенням того ж суду першої інстанції від  11 листопада 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від  25 грудня  2009 року, в задоволенні позову відмовлено.   

В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_6 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення.   

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав   .   

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що періодична повірка облікових засобів є платною комунальною послугою і повинна оплачуватися споживачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вона не була включена органом місцевого  самоврядування   до переліку послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та не був визначений  її тариф.   

Проте повністю з такими висновками судів погодитись не можна.       

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.  Законним   є  рішення,  яким  суд,  виконавши  всі  вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим  є  рішення,  ухвалене  на  основі  повно  і всебічно  з'ясованих  обставин,  на  які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,  підтверджених  тими  доказами, які були досліджені в судовому засіданні.   

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"  внутрішньобудинкові системи   -   мережі,  арматура  на  них, прилади та обладнання,  засоби обліку  та  регулювання  споживання житлово-комунальних  послуг,  які  знаходяться  в  межах  будинку, споруди; засоби обліку визначені складовою частиною внутрішньобудинкових систем.   

Відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність” (в редакції, чинній з 1 січня 2005 року) порядок подання фізичними особами, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов'язані з повіркою, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.   

Також п. 9 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, передбачено, що квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця.   

За змістом ст. 1 Закону України "   Про житлово-комунальні послуги" виконавець -  суб'єкт  господарювання,  предметом  діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги  споживачу  відповідно до умов договору.   

Відповідно до п. 29 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  від 12 липня 2005 року № 560 (постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529, але була чинною на час  виникнення спірних правовідносин),  витрати на періодичну повірку, обслуговування і ремонт (у тому числі демонтаж,  транспортування  та  монтаж  після  повірки) квартирних  засобів  обліку  води та теплової енергії визначаються відповідно до укладених  договорів  між власником (балансоутримувачем)  будинку  або  його  уповноваженою  особою та організацією, яка здійснює зазначені роботи.   

За Типовим переліком послуг з утримання  будинків і споруд та прибудинкових територій, додатком до вказаного Порядку, періодична повірка,  обслуговування та ремонт (у  тому  числі демонтаж,  транспортування  та  монтаж  після  повірки) квартирних засобів обліку води та теплової енергії включалася до  послуг   з утримання  будинків і споруд та  прибудинкових територій.   

Згідно з п. 24 Порядку   формування тарифів на послуги  з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого    постановою Кабінету Міністрів України  від 20 травня 2009 року № 529 (у редакції, чинній на час ухвалення судових рішень),  витрати з проведення періодичної повірки,  обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та  теплової  енергії,  у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, визначаються відповідно до укладених договорів між  виконавцем  та субпідрядником,  який  виконує зазначені послуги,  у розрахунку на один  квартирний  засіб  обліку  води  та   теплової   енергії   і нараховуються  щомісяця  споживачеві  у складі послуги залежно від кількості  таких  засобів  обліку  шляхом   додавання   плати   за проведення  їх  періодичної повірки,  обслуговування і ремонту,  у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, до загальної вартості послуг.   

Розмір плати за  проведення періодичної  повірки, обслуговування  і  ремонт  одного  засобу  обліку води та теплової енергії,  у тому числі його демонтаж,  транспортування  та  монтаж після  повірки,  визначається згідно з кошторисом,  затверджується (погоджується) органами місцевого самоврядування і  розподіляється за місяцями міжповірочного інтервалу,   що  встановлюється Держспоживстандартом  для відповідного засобу  обліку  води   та теплової енергії.   

Періодична повірка, обслуговування  і ремонт квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки за відповідним Типовим переліком послуг, який є додатком до зазначеного порядку, відноситься до послуг з утримання будинків і споруд та  прибудинкових територій.   

Таким чином, підприємства, які надають послуги населенню з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, повинні включати оплату такої послуги, як періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) квартирних засобів обліку води в тариф на оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території.   

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що в 2003 році в належній позивачці квартирі АДРЕСА_1 встановлено засоби обліку води.   

Міжповірочний інтервал указаних засобів закінчився в травні 2006 року, після чого необхідно провести їх періодичну повірку.   

Як убачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 3 квітня 2009 року доповнено "Перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які можуть надаватися за замовленням", який є додатком № 2 до рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 18 квітня 2008 року № 383 "Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій", пунктом щодо витрат на періодичну повірку, обслуговування і ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) квартирних засобів обліку холодного та гарячого водопостачання.   

Отже, з указаного часу послуга з періодичної повірки квартирних засобів обліку водопостачання включена до послуг  з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.   

Проте суди викладеному належної оцінки не дали, належним чином не врахували, що на час ухвалення судових рішень послуга з періодичної повірки квартирних засобів обліку водопостачання вже була  включена до послуг  з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, у зв'язку з цим, не з'ясували питання: з якого часу змінено структуру тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у м. Кременчуці; чи був затверджений  (погоджений)     органами місцевого самоврядування кошторис, за яким визначається розмір плати за  проведення періодичної  повірки вказаних засобів, що має значення для вирішення справи.   

За таких обставин оскаржувані в касаційному порядку судові рішення не можна визнати законними й обгрунтованими; вони підлягають скасуванню з підстав, визначених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.   

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України   

у х в а л и л а:   

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.   

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від  11 листопада 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 25 грудня  2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.   

Ухвала оскарженню не підлягає.   


Головуючий      
А.Г. Ярема   

Судді Верховного Суду України:      
М.І. Балюк   
Л.І. Охрімчук   
Я.М. Романюк   
Ю.Л. Сенін 

[Перо]

                                   У Х В А Л А
ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
 
          19 листопада 2008 року                       м. Київ

              Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

              головуючого    Яреми А.Г.,

              суддів:              Лихути Л.М.,      Охрімчук Л.І.,   

                                        Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства (далі - КП) “Білоцерківтепломережа” про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

  У травні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ТОВ “Масивтепломережа” та в подальшому відповідач безпідставно відмовляються провести повірку лічильника води в її квартирі та вузла обліку теплопостачання будинку, відповідач змушує її за власний рахунок провести відповідну повірку, незаконно нараховує плату за водо- та теплопостачання без урахування показів лічильників, розповсюджує серед жильців будинку неправомірну інформацію про неї, як відповідальну за вузол обліку теплопостачання будинку, такими неправомірними діями їй заподіяна матеріальна та моральна шкода.

  Позивачка просила визнати дії КП “Білоцерківтепломережа” неправомірними, зобов'язати відповідача відновити пломби на лічильниках, провести їх повірку, здійснити перерахунок сплачених нею коштів, стягнути збитки та 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

  Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 8 грудня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11 грудня 2007 року, в задоволенні позову відмовлено.

              У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення її позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

              Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

              Судом установлено, що ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 й споживачем послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання, які надавало ТОВ “Масивтепломережа”, зазначене товариство на час розгляду справи ліквідовано й послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання надає КП “Білоцерківтепломережа”.

              Також установлено, що у жовтні 2002 року ОСОБА_1 придбала та встановила у квартирі лічильник гарячої води, 17 жовтня 2002 року він був прийнятий в експлуатацію й оплата за спожиту гарячу воду здійснювалася позивачкою за показами лічильника,                     27 вересня 2004 року працівник ТОВ “Масивтепломережа” розпломбував лічильник, а ОСОБА_1 відмовилася проводити повірку лічильника за власні кошти. 18 жовтня                 2005 року комісією за участю представників КП “Білоцерківтепломережа” та ЖЕК № 7 було складено акт про те, що відповідальна за вузол обліку тепла будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 не допустила комісію для розпломбування вузла обліку тепла по закінченню міжповірочного інтервалу, й вузол обліку вважається знятим з абонентського обліку.

              Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із того, що                                            ТОВ “Масивтепломережа” ліквідовано, КП “Білоцерківтепломережа” не є правонаступником зазначеного товариства й не зобов'язане нести відповідальність за його дії, а вузол обліку тепла будинку АДРЕСА_1 знятий з абонентського обліку.

              Проте з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

              Пунктом 7 Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня               1997 року № 1497 (чинних на час виникнення спірних правовідносин), було передбачено, що контроль за технічним станом і користуванням внутрішньобудинковими та квартирними системами водо-, теплопостачання і водовідведення здійснюється виконавцем, який обслуговує відповідну внутрішньобудинкову та квартирну систему.

              Згідно з зазначеними Правилами засоби обліку і регулювання витрат теплової енергії були визначені складовою частиною внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

              Витрати на обслуговування внутрішньобудинкових мереж і обладнання включалися до складу квартирної плати відповідно до Порядку визначення нормативних витрат житлово-експлуатаційних організацій, пов'язаних з утриманням будинків і прибудинкових територій, затвердженого наказом Держбуду України від 3 вересня 1999  року № 214.   

              Згідно пунктів 12, 15 цих Правил у разі встановлення квартирних лічильників холодної та гарячої води споживач сплачує за воду за показаннями цих лічильників. У разі встановлення будинкових (або на групу будинків) теплолічильників споживач сплачує за опалення згідно з показаннями цих приладів пропорційно до опалюваної житлової площі квартири.

               Законом України “Про житлово-комунальні послуги” (абзацами 8, 9 частини першої статті 1, пунктом 7 частини другої статті 21) передбачено, що виконавець зобов'язаний утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, до яких належать засоби обліку - прилади, технічні пристрої для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, які мають нормовані метрологічні характеристики.

              Відповідно до частини третьої статті 28 Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність” (в редакції, чинній з 1 січня 2005 року) порядок подання фізичними особами, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов'язані з повіркою, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

              Також пунктом 9 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, передбачено, що квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця.

              Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку (пункт 10 зазначених Правил).

              В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на те, що лічильник обліку спожитої гарячої води в її квартирі, а також і вузол обліку тепла будинку підлягають періодичній повірці за рахунок саме виконавця послуг, однак відповідач такого свого обов'язку безпідставно не визнає, і з вересня 2004 року її права систематично порушуються як ТОВ “Масивтепломережа”, так і в подальшому КП “Білоцерківтепломережа”, на її неодноразові звернення з приводу проведення повірки і ТОВ “Масивтепломережа”, і                 КП “Білоцерківтепломережа” відповідали відмовою, при визначенні розміру оплати за послуги тепло- та гарячого водопостачання безпідставно не враховуються покази лічильників, що призводить до оплати нею таких послуг в розмірі більшому, ніж належить.

              Позивачка також зазначала, що 18 жовтня 2005 року вузол обліку тепла будинку було незаконно знято з абонентського обліку, оскільки вона неодноразово вимагала провести його повірку за рахунок відповідача, натомість КП “Білоцерківтепломережа” тривалий час відмовлялося виконати зазначені роботи, примушувало провести повірку за рахунок мешканців будинку, а працівники підприємства намагалися розпломбувати вузол обліку й таким чином позбавити мешканців права оплачувати послуги з теплопостачання за показами вузла обліку.

              Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, пояснень позивачки належним чином не перевірив, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає до них застосуванню, не встановив та не зазначив у рішенні з якого часу КП “Білоцерківтепломережа” є виконавцем послуг з тепло- та гарячого водопостачання будинку АДРЕСА_1, чи є повірка засобів обліку обов'язком зазначеного підприємства, чи зверталася ОСОБА_1 саме до відповідача з приводу проведення повірки лічильника в її квартирі й вузла обліку тепла будинку та який результат такого звернення, не перевірив обставин, які призвели до зняття 18 жовтня 2005 року вузла обліку тепла будинку з абонентського обліку, а тому фактично не визначився з тим, чи були дії відповідача правомірними з огляду на пояснення ОСОБА_1 про категоричну відмову КП “Білоцерківтепломережа” проводити за власний рахунок повірку засобів обліку тепло- та гарячого водопостачання.

              Крім того, суд дійшов до висновку про те, що КП “Білоцерківтепломережа” не є правонаступником ТОВ “Масивтепломережа”, однак у рішенні не зазначив доказів, на підставі яких установив цей факт.

              Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303,           315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.   

              За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених                   частиною другою статті 338 ЦПК України.

              Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

              Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

              Рішення  Білоцерківського міськрайонного суду від 8 грудня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11 грудня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.         

            Ухвала оскарженню не підлягає.

                        Головуючий                                                                  А.Г. Ярема
     

Судді:                                                                                       Л.М. Лихута

                                                                                                                 Л.І. Охрімчук
                                                                                                                 Я.М. Романюк
                                                                                                                 Ю.Л. Сенін

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2571980

 

 

[Валентина]

Отже, при розгляді судових справ з цього питання необхідно посилатись на ст. Конституції України щодо верховенства права. Така ж норма ст.8 єі в КАСУ.
До того ж необхідно у суді вирішити питання правомочності змін, внесених до Постанови Кабміну №529 стосовно цього питання.

[Перо]

По темі (+постанова КААС № 2а-2480/10)
Подавайте на водоканал в суд – советует начальник КП «Черниговводоканал» Александр Шкинь
http://www.pik.cn.ua/novini-chernigova-novosti-chernigova/3229-podavajte-na-vodokanal-v-sud-sovetuet-nachalnyk-kp-lchernygovvodokanalr-aleksandr-shkyn

[Перо]

У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

3 жовтня 2012  рокум. Київ  Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого:  Кузнєцова В.О.,

суддів:               Ізмайлової Т.Л.,
                          Мартинюка В.І.,                           
                          Мостової Г.І.,                           
Наумчука М.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 25 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 19 квітня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2011 року Полтавське обласне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, мотивуючи його тим, що відповідачами не виконуються умови договору про надання послуг теплопостачання в частині оплати спожитих послуг.

У грудні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до Полтавського обласного виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про визнання дій незаконними, посилаючись при цьому на рішення апеляційного суду Полтавської області від 30 жовтня   2007 року, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що він оплачує послуги по підігріву води відповідно до показників приладів обліку, але відповідач неправомірно нараховує оплату відповідно до тарифів, внаслідок чого уторилася заборгованість. Разом з тим, зазначив, що відповідач систематично щомісяця на 9-ти під'їздах будинку по АДРЕСА_1, де він проживає, перед Полтавським обласним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго», внаслідок чого вважає, що такими діями йому спричинено моральну шкоду. Просив суд визнати дії по повірці приладів обліку води за його рахунок незаконними, зобов'язати відповідача провести перерахунки платежів та стягнути моральну шкоду. 

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 25 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 19 квітня 2012 року, позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, з кожного окремо, на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» по 535 грн. 49 коп. заборгованості за послуги теплопостачання.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» відмовлено за безпідставністю.

Стягнуто з ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, з кожного окремо, на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» по 7 грн. 50 коп. державного мита.

Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, з кожного окремо, на користь держави по 53 грн. 65 коп. судового збору. Судові витрати, що підлягають стягненню з ОСОБА_4 віднесено на рахунок держави.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень, із ухваленням нового рішення, яким просив в задоволенні первісного позову відмовити та зустрічний позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що  квартира АДРЕСА_1 належить відповідачам на праві приватної спільної часткової власності.

Відповідачі за первісним позовом в квартирі зареєстровані та постійно в ній проживають, та на підставі договору від 4 серпня 2008 року, укладеного між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» та ОСОБА_4, користуються послугами теплопостачання.

За власні кошти відповідачі за первісним позовом придбали та встановили у вказаній квартирі 4 прилади обліку води, два з яких Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» 24 березня 2004 року прийняло на абонентський облік.

Термін повірки приладів обліку скінчився 1 січня 2010 року та державну повірку у встановлений строк вони не пройшли.

За період з 1 січня 2010 року до 1 вересня 2011 року Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» проводило нарахування за вказані послуги з розрахунку кількості зареєстрованих у квартирі осіб, на підставі тарифів за підігрів на одну особу.

Задовольняючи первісний позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого і погодився суд апеляційної інстанції, керувався ст. 526 ЦК України, п. 4.12 договору від 4 серпня 2008 року, та виходив з того, що після закінчення терміну державної повірки лічильники гарячої води повірку не пройшли, позивачем за первісним позовом правомірно нараховано відповідачам оплату за послуги постачання гарячої води за період з 1 січня 2010 року до 1 вересня 2011 року з розрахунку 4-х зареєстрованих у квартирі осіб, на підставі тарифу за підігрів води на одну особу.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що якщо періодичну повірку засобів обліку не включено до переліку послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, плата за повірку не входить до тарифу на ці послуги, то у цьому випадку споживач сам оплачує метрологічні роботи на підставі госпрозрахункового договору з метрологічними центрами або територіальними органами, повноважними на проведення цих робіт.  При цьому, зазначив, що враховуючи те, що органами місцевого самоврядування витрати на здійснення періодичної повірки та ремонту квартирних засобів обліку не внесено до тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій споживачі повинні самостійно оплатити метрологічні роботи на підставі договору між споживачем та виконавцем послуг або із спеціалізованою організацією з періодичної повірки та ремонту квартирних лічильників.

Однак, такі висновки зроблено судами без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, належної оцінки наданих ними доказів.

Характер правовідносин, що склався між сторонами, свідчить про те, що по відношенню до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7  Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» фактично є виконавцем послуг по забезпеченню теплопостачання квартири, в якій мешкають позивачі за зустрічним позовом. Наведене підтверджується і обставинами, викладеними в позовній заяві.

Можливість того, що виробник послуг може бути і їх виконавцем передбачена ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, передбачено ст. 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Відповідно до ч. 3 цієї статті порядок подання фізичними особами, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов'язані з повіркою, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Пунктом 9 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 лютого 2005 року, передбачено, що квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця. Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку (пункт 10 зазначених Правил).

У пункті 16 Правил зазначено про право споживача проводити позачергову повірку за власні кошти квартирних засобів обліку у разі виникнення в нього сумнівів щодо правильності їх показань, про що він інформує виконавця. Якщо виявлена у показаннях помилка виходить за межі, передбачені у паспорті квартирного засобу обліку, виконавець повинен здійснити перерахунок плати за споживання води та/або теплової енергії з дня останньої повірки або встановлення засобу обліку, якщо його повірка не проводилась, шляхом зменшення плати на відсоток, який перевищує встановлені межі точності для цього типу засобу обліку, до моменту виявлення помилки.

Чинним законодавством на споживача не покладено обов'язок по проведенню чергової повірки засобу обліку, а доказів про те, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перешкоджали проведенню такої повірки засобу обліку чи чинили перешкоди у його проведенні не подано.

Та обставина, що витрати, пов'язані з проведенням повірки лічильників не були включені у тарифи послуг, а, відповідно, їх оплата не проводилась останніми, не звільняє виконавця послуг від обов'язку по проведенню ним чергової повірки квартирних засобів обліку.

Таке може мати значення при виникненні спору щодо відшкодування вказаних витрат.

Однак, суд у порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України зазначених обставин справи та положень закону не врахував; доводів позивача за зустрічним позовом в достатньому обсязі не перевірив; не дав відповідної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам і не з'ясував належним чином всі обставини справи, які підлягають встановленню.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Належне з'ясування обставин справи за зустрічним позовом та правильне його вирішення є наслідком для правильного вирішення первісного позову.

За таких обставин, ухвалені у справі судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 25 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 19 квітня 2012 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:                                                                                 В.О. Кузнєцов

Судді:                                                                                              Т.Л. Ізмайлова     
                                                                                                        В.І. Мартинюк
                                                                                                        Г.І. Мостова
                                                                                                        М.І. Наумчук

http://reyestr.court.gov.ua/Review/26478554

[Перо]

Державний герб України

Ухвала іменем україни   17 вересня 2014  рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А. суддів:  Мазур Л.М.,  Маляренка А.В., Нагорняка В.А., Юровської Г.В.,  розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», третя особа - Комунальне підприємство Єнакіївської міської ради «Житлово-ремонтне управління № 1», про захист прав споживачів, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 27 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 09 квітня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» (далі - КП «Компанія Вода Донбасу») надсилає йому повідомлення про проведення повірки лічильника води, який встановлено у його квартирі АДРЕСА_1. У 2006 році пломба з лічильника була знята робітниками КП «Компанія Вода Донбасу» та не повернута. Позивач заявляв, що не проти повірки, але за рахунок виконавця послуг, що відповідає чинному законодавству. Також КП «Компанія Вода Донбасу» у своїх листах зобов'язує провести повірку лічильника саме за рахунок ОСОБА_6, при цьому попереджує про відключення від каналізації та обчислення плати за воду за встановленими тарифами. Позивач вважає, що оплачувати повірку лічильників води повинні виконавці послуг, а таким відповідно до рішення виконкому Єнакіївської міської ради від 08 лютого 2013 року є Комунальне підприємство Єнакіївської міської ради «Житлово-ремонтне управління № 1» (далі - КП Єнакіївської міської ради «ЖРУ № 1»). На підставі наведеного, ОСОБА_6 просив суд визнати незаконними вимоги КП «Компанія Вода Донбасу» щодо повірки лічильника води за його рахунок; зобов'язати анулювати нарахований борг з оплати за воду у розмірі 688 грн 35 коп. та відшкодувати моральну шкоду у сумі 685 грн 35 коп., завдану йому незаконними діями відповідача.

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 27 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 09 квітня 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.   

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивач повинен за власний рахунок здійснити повірку водолічильника, а тому розмір, нарахованої позивачеві заборгованості відповідає обставинам справи та підлягає стягненню з останнього. 

Однак погодитись з такими висновками не можна.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 09 лютого 2005 року квартира АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності ОСОБА_6 (ј частини квартири) та членам його сім'ї (відповідно по ј кожному): ОСОБА_7, ОСОБА_8; ОСОБА_9 (а. с. 13).

У липні 2001 року ОСОБА_6 встановив у своїй квартирі водолічильник, водоканал опломбував його і з цього часу він своєчасно сплачував за послуги з водопостачання відповідно до показників засобу обліку.

У лютому 2013 року відповідач письмово попередив позивача про закінчення строку повірки лічильника обліку води та зобов'язав відповідача у 30-денний строк провести повірку лічильника або замінити його на новий. Зазначено, що в період повірки, але не більше 30 днів, посилаючись на положення п. 15 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21липня 2005 року № 630 (далі - Правила), нарахування за вказані послуги буду проводитись відповідно середньомісячним показникам лічильника за попередні три місяці (а. с. 6).

Позивач погодився з проведенням перевірки водолічильника, але не погоджується із тим, що повірку необхідно провести за власний рахунок, а також із розміром нарахованої заборгованості за послуги водопостачання, оскільки вказує, що вчасно сплачував за надані послуги відповідно до показів лічильника. 

Крім того, зазначає, що представником відповідача у серпні 2006 року незаконно було знято із лічильника пломбу та не складено відповідний акт.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 28 Закону України від 11 лютого 1998 року № 113/98-ВР «Про метрологію та метрологічну діяльність» у підприємства, організації та фізичні особи зобов'язані своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку.

Положення ч. 3 ст. 28 вказаного вище Закону передбачають, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло,- водопостачання.

Положенням ч. 4 ст. 26 Закону України від 24 червня 2004 року «Про житлово-комунальні послуги», який набрав чинності з 01 січня 2005 року, передбачено, що, у разі якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 28 вищевказаного Закону, якщо виконавцем послуг є водопостачальна організація, то її витрати, пов'язані з періодичною повіркою, обслуговуванням та ремонтом квартирних лічильників холодної води повинні відшкодовуватись власником або балансоутримувачем цього будинку через оплату за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Витрати на періодичну повірку включені до типового переліку послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.

Згідно з абз. 1 п. 24 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», витрати з проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, визначаються відповідно до укладених договорів між виконавцем та субпідрядником, який виконує зазначені послуги, з розрахунку на один квартирний засіб обліку води та теплової енергії і нараховуються щомісяця споживачеві у складі послуги залежно від кількості таких засобів обліку шляхом додавання плати за проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, до загальної вартості послуг.

За приписами ч. 3 ст. 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» порядок подання фізичними особами, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, − власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов'язані з повіркою, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Суди на зазначені вище положення закону уваги не звернули, не врахували, що згідно з Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки здійснюється за рахунок виконавця зазначених послуг, а витрати, понесені виконавцем, включаються у тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та сплачуються споживачем щомісячно, не перевірили, чи укладався з позивачем договір про надання послуг з водопостачання, не визначились, хто є виконавцем вказаних послуг та не залучили його до участі справі.

Апеляційний суд в силу своїх повноважень, передбачених цивільно-процесуальним законодавством, позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача.

За таких обставин суди не виконали своїх обов'язків, визначених законом, повно, всебічно й об'єктивно не з'ясували усіх обставин справи та не надали їм належної оцінки, не визначились з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, що їх регулює, ухвалили рішення, які не можна визнати законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 338, 345 ЦПК України, ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 27 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 09 квітня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до Артемівського міськрайонного суду Донецької області.

Ухвала оскарженню не підлягає.
                     
Головуючий                     М.А. Макарчук  Головуючий                   М.А. Макарчук Судді: Л.М. Мазур   А.В. Маляренко   В.А. Нагорняк   Г.В. Юровська  Судді: А.О. Леванчук   В.А. Нагорняк   Т.О. Писана   Г.В. Юровська

 
http://reyestr.court.gov.ua/Review/40636328