Правила НКРЕ в останній редакції дійсно не стикуються ні з Правилами КМУ, ні з Законом про ЖКП та відповідними постановами КМУ. Ці нестиковки слід намагатися усунути. Побувавши на нараді, я усвідомив, що ні Міністерство, ні КМУ поставлене питання найближчим часом вирішувати не буде. Вихід вбачаю у адміністративному позові про визнання Правил НКРЕ недійсними в частині, що стосується житлового фонду. Думаю, що його Ви могли б ініціювати у себе в місті. Що стосується Києва - мені потрібно порадитися з керівництвом ВГО "Спілка власників житла України". Якщо ВГО погодиться, я допоможу оформити позов.
Однак, слід з розумінням віднестись і до електропостачальних організацій. Що їм слід запропонувати, якщо баланс спожитої будинком електроенергії розходиться? А якщо таких будинків у регіоні сотні тисяч? Важко сказати. Невже покривати збитки з невідомих джерел? Чи обкладати мешканців будинку додатковими платежами? Питання знаходиться в компетенції ВРУ та Уряду, тобто слід вносити зміни до постанов КМУ і законодавства. На даний час витрати електроенергії на внутрішньобудинкові потреби включаються в тариф на утримання будинку згідно з постановою КМУ № 560. Але ж ці витрати є змінною величиною, а тариф - постійною. Тим більше, що у м. Києві, наприклад, тарифи на утримання кожного будинку, як це вимагає постанова КМУ № 560, до цього часу належним чином не сформовані і не затверджені. Тому за рахунок тарифу провести коректно розрахунки за спожиту електроенергію неможливо. Пропоную усім, хто зацікавлений, викласти і обгрунтувати свою точку зору, причому бажано в юридичному аспекті.
Моя точка зору на даний час - втрати електроенергії, в тому числі у внутрішньобудинкових мережах (ліфти, освітлення, насоси, несанкціонований відбір тощо) повинні покриватися частково за рахунок тарифу на утримання будинку, а решта - враховуватися у тарифах на електроенергію для населення. Тобто довести коефіцієнт нормативних втрат до 5-6 відсотків замість нинішніх 4-х. Приблизно, як це відбувається при формуванні тарифів на ЦО, ГВП, ХВП (там цей відсоток сягає 30). Тоді нічого міняти не доведеться.
Крім того, слід поцікавится, як вирішується аналогічна проблема у країнах Європи.
Щодо моєї думки про реформування ЖКГ шляхом масового запровадження добровільно-примусової реєстрації ОСББ - я вважаю її утопією. Там, де ОСББ можуть існувати, а мешканці погоджуються додатково платити за комфорт, ніхто не буде заперечувати. Однак, слід розуміти, що забезпечити кваліфіковане управління житловим комплексом навіть у межах одного будинку практично неможливо. По суті армія управлінців ОСББ та ЖБК повинна вирости у сотні разів порівняно з нинішніми комунальними підприємствами. Крім того, я ще не зустрів у м. Києві жодного ОСББ чи ЖБК, де повністю дотримуються вимоги законодавства і навіть власного статуту. Бухоблік запущений, примітивний, невідповідний П(С)БО. Правосвідомість керівників на нульовому рівні. Кількість скарг мешканців, особливо не членів ОСББ чи ЖБК, у м. Києві зашкалює. З одним з таких ОСББ, яке зареєстроване як ТСББ "Комфорт", судова тяганина ведеться з дати його створення, причому кількість позивачів не зменшується. Виникає штучна і справжня заборгованість перед постачальниками води, тепла, газу. Господарські суди не справляються з позовами постачальників, а ОСББ та ЖБК за рідкими винятками справи програють.
Тому ОСББ не слід ідеалізувати. В ОСББ закладений конфлікт інтересів між заможною і незаможною частиною населення, а також між населенням і постачальниками послуг. Вирішити його в умовах злиденного існування населення, неможливо. Для порівняння, в Болгарії щомісячні витрати на комунальні послуги власникам квартир досягають 300-400 євро, а зарплата в кілька разів вища.
Я не збираюся пропагувати свою думку про відсутність перспектив для ОСББ у нинішньому стані економіки країни, але й приховувати її не буду. Ми ж не страуси в пустелі!
