'ГРО-ЗА' - ГРОмадський правоЗАхисник

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Новини:

Для того, щоб надіслати запитання, реєстрація у форумі не потрібна.

Автор Тема: ВГСУ: щодо перерахунку за теплову енергію ПАТ "Київенерго"  (Прочитано 3136 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

Постанова ВГСУ від 13.01.2016 р.:

Цитувати
Державний герб України

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року Справа № 910/7171/15-г Вищий  господарський суд України у складі колегії  суддів:

Алєєвої І.В.- головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивача Даниленко Є.М. - дов. від 18.03.14р. відповідачаГаркавенко С.В. - дов. від 11.11.15р. №91/2015/11/11-3розглянувши у відкритому      судовому засіданні касаційну скаргу  Публічного акціонерного товариства "Київенерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.08.2015р.у справі № 910/7171/15-г господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуататційна контора "Житлоексплуатація"доПублічного акціонерного товариства "Київенерго"прозобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуататційна контора "Житлоексплуатація" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок по договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №   1541434 від 22.09.2006 р. за період з 01.01.2010 р. - 31.12.2010 р. на загальну суму 50777,02грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.05.2015 р. у даній справі (суддя Мандриченко О.В.), залишеним без постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 р. (головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В., Тарасенко К.В.) позовні вимоги задоволено: зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Київенерго" здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна контора "Житлоексплуатація" за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №1541434 від 22.09.2006 р. на загальну суму 50777,02 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна контора "Житлоексплуатація" 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Публічного акціонерного товариства "Київенерго" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2015 р. скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.12.2015 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 13.01.2016 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 22.09.2006 р. між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна контора "Житлоексплуатація" (позивач, споживач) було укладено договір №1541434 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачеві для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому Договорі.

У п.2.1 договору сторони передбачили, що при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно із п.2.2 договору, постачальник, зокрема, зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1; щомісячно оформляти для споживача величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму) та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць), платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок, акт звірки розрахунків та податкові накладні (платнику податку) за кожною отриманою на свій розрахунковий рахунок сумою; корегування величини спожитої теплової енергії в разі непередбачених перерві в теплопостачанні житлового будинку (при наявності оформленого споживачем акта за підписом повноважного представника постачальника); проводити споживачеві відшкодування на технічне обслуговування внутрішньо-будинкових теплових мереж за окремо укладеним договором; сповіщати споживача в 5-ти денний термін про зміну тарифів на теплову енергію, технічне обслуговування; на вимогу споживача надавати достовірну інформацію щодо методики  розрахунків, режимів теплоспоживання тощо, яка стосується предмета договору; здійснювати перевірку роботи приладів обліку та стану теплоспоживального обладнання споживача не рідше одного разу на 6 місяців.

При цьому позивач, як споживач за договором, згідно п.2.3 вказаного договору зобов'язався, зокрема, дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку 2; щорічно в між опалювальний період проводити підготовку до опалювального сезону; протягом року проводити технічне обслуговування внутрішньо-будинкових теплових мереж; забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру Київською міською державною адміністрацією від мешканців за споживу теплову енергію, своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями, прийняття всіх заходів (в т.ч. примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України, безперешкодний цілодобовий доступ представників постачальника до тепловикористовуючих установок та приладів обліку споживача для виконанням ними службових обов'язків.

Пунктами 4.1 та 4.3 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.07.2007 р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази звернення хоча б однією із його сторін про закінчення строку дії договору, як то передбачено п.4.3 договору, тому на день розгляду даного спору договір є діючим.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно із п. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Виходячи зі змісту ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, тепло транспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Розглядаючи справу по суті, судами встановлено, що до матеріалів справи були додані акти приймання-передавання товарної продукції за договором, підписані позивачем та відповідачем за спірний період, а саме: за січень 2010 року на суму   17755,72 грн., за лютий 2010 року на суму 19820,62 грн., за березень 2010 року на суму 13970,78 грн., за квітень 2010 року на суму 7132,09 грн., за травень 2010 року на суму 2922,72 грн., за червень 2010 року на суму 2292,22 грн., за липень 2010 року на суму 688,58 грн., за серпень 2010 року на суму 1440,90 грн., за вересень 2010 року на суму 2865,23 грн., за жовтень 2010 року на суму 6107,95 грн., за листопад 2010 року на суму 12969,47 грн., за грудень 2010 року на суму 23165,42 грн., з яких вбачається, що нарахування вартості теплової енергії було здійснено за тарифами, встановленими розпорядженнями Київською міською державною адміністрацією №758 від 30.06.2009 р., №1333 від 30.11.2009 р., №328 від 30.04.2010 р., №392 від 31.05.2010 р.

Разом з тим, розпорядження Київською міською державною адміністрацією №№1332, 1333, 1335, 191, 392 визнані незаконними та нечинними з моменту їх прийняття постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 10.12.2010 р., яка залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду від 19.06.2014 р. та постановою Верховного суду України від 08.12.2014 р.

Застосування тарифів при визначенні вартості теплової енергії для позивача у спірний період, визначених у розпорядженні №328 від 30.04.2010 р. "Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення холодної та гарячої води для відпуску релігійним організаціям", є неможливим, оскільки вони встановлені для відпуску релігійним організаціям.

Також, судами встановлено, що не можуть бути застосовані тарифи, встановлені розпорядженням Київською міською державною адміністрацією №758 від 30.06.2009 р. "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення для бюджетних установ та інших споживачів", оскільки даним розпорядженням визначались тарифи на теплову енергію, що виробляється ЗАТ "Екостандарт" для відпуску бюджетним установам та іншим споживачам; тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг комунальної форми власності для здійснення розрахунків з бюджетними установами та іншими споживачами; тарифи на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води, які виробляються РПТ "АК Київводоканал", для відпустку бюджетним установам та іншим споживачам; тарифи на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води виконавцям цих послуг комунальної форми власності для здійснення розрахунків з бюджетними установами та іншими споживачами.

При цьому, у разі скасування розпорядження, на підставі якого здійснено нарахування, потрібно застосовувати попереднє розпорядження.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Порядок набрання чинності нормативно-правовими актами, які видаються міністерства, іншими органами виконавчої влади, до яких віднесені державні адміністрації, визначено п.3 Указу Президента України від 03.10.1992 р. №493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", відповідно до якого вказані нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Пунктом 2 вказаного Указу передбачено, що державна реєстрація здійснюється в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. №731.

Положенням встановлений обов'язок міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю своєчасно подавати на державну реєстрацію нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян та не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію.

Відповідно до пп. 1, 2 Положення, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколам до неї, міжнародних договорам, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України,  а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийняті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Враховуючи наведене, розпорядження Київської міської державної адміністрації підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011р.у справі №21-246а11, яка відповідно до ст.11128 Господарського процесуального кодексу України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що для визначення вартості теплової енергії за договором у період з 01.01.2010 р. - 31.12.2010 р. необхідно застосовувати тарифи, встановлені розпорядженням Київською міською державною адміністрацією №1245 від 20.06.2002 р. "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення", яке зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції за №46/429 від 27.06.2002 р.

Позивачем було здійснено перерахунок вартості послуг з постачання теплової енергії за період з 01.01.2010 р. - 31.12.2010 р. на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації №1245 від 20.06.2002 р., за яким різниця з нарахованою відповідачем вартістю теплової енергії згідно нечинних розпоряджень Київською міською державною адміністрацією та нарахувань позивача склала 50777,02 грн.

Даний розрахунок перевірений судами та визнаний правильним та здійсненим з урахуванням всіх наведених норм та положень законодавства, а тому суди дійшли до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняту у справі постанову апеляційного суду, якою було залишено без змін рішення суду першої інстанції, такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :


Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2015р. у справі №910/7171/15-г господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий  суддя                                                                                        І. Алєєва

Судді:                                                                                                                М. Данилова

                                                                                                             Т. Данилова

http://reyestr.court.gov.ua/Review/55058866

Постанова КАГС від 18.08.2015 р.:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/48742189

Рішення ГС Києва від 12.05.2015 р.:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/44373567
« Останнє редагування: 24 Травня 2016, 18:48:51 від Перо »
Записаний
 


Мониторинг доступности сайта Host-tracker.com
email