Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Постанова ВГСУ від 20.01.2016 р.:

Державний герб України

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року Справа № 13/219 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Барицької Т.Л.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.11.2015у справі№ 13/219 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"доОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Маяк-6"простягнення 104682,70 грн.за участю представників сторін:

позивача: Гаркавенко С.В., дов. від 11.11.2015 № 91/2015/11/11-3

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків "Маяк-6" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, трьох відсотків річних та інфляційних втрат у розмірі 104682,70 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2014 у справі № 13/219, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2014 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду  від 17.07.2014 у справі № 13/219 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського міста Києва в іншому складі суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2015 у справі № 13/219 (суддя Пінчук В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Тарасенко К.В., суддів             Іоннікової І.А., Тищенко О.В.), в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду  від 18.03.2015 у справі № 13/219 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського міста Києва в іншому складі суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2015 у справі № 13/219 (суддя Ковтун С.А.) позов задоволено повністю, стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Маяк-6" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 63816,49 грн. боргу, 34316,10 грн. інфляційних, 6550,11 грн. 3% річних, 1046,81 грн. державного мита, 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Ропій Л.М., суддів Рябухи В.І., Калатай Н.Ф.) рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2015 у справі №  13/219 скасовано і прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково; стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Маяк-6" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 2780,56 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу, 972,04 грн. 3% річних, 37,53 державного мита, 11,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті частини позову відмовлено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Маяк-6" 1008,80 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2015 у справі №  13/219 залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції безпідставно застосовано тариф на теплопостачання за розпорядженням КМДА № 1245 від 20.06.2002, і у позивача відсутні правові підстави здійснювати перерахунок вартості теплової енергії з огляджу на те, що вказане розпорядження було скасовано розпорядженням КМДА від 18.04.2008 № 578.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків "Маяк-6" на касаційну скаргу, в якому відповідач просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 у справі № 13/219 залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Також до Вищого господарського суду України від представника відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду касаційної скарги у зв'язку із неможливістю явки представника скаржника.

З огляду на визначені у ГПК повноваження Вищого господарського суду України як касаційної інстанції, враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення поданого клопотання.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними матеріалами справи, 01.05.1999 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Маяк-6" було укладено договір № 1630255 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

У зв'язку з наявністю у відповідача станом на 01.03.2004 заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 195546,63 грн., сторони була укладена угода № 286-04 від 23.03.2004 про реструктуризацію заборгованості за договором № 1630255 на постачання теплової енергії у гарячій воді на наступних умовах:

1. Боржник визнає та підтверджує заборгованість перед кредитором за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.99 №  1630255 (особовий рахунок 1630255) сумою 195546,63 грн. станом на 01.03.2004 за період 01.02.2001-01.02.2004.

2. Боржник зобов'язується сплатити зазначену у п.1 цієї угоди суму протягом 04.2004 -03.2009 (додаток 1).

3. Боржник разом з сплатою суми, зазначеної у п. 1 цієї угоди, зобов'язується оплачувати поточне споживання згідно з договором на постачання теплової енергії у гарячій воді.

4. При проведенні сплати заборгованості боржник зобов'язується посилатися в реквізитах "призначення платежу" платіжного документа на цю угоду; за відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані кредитором кошти зараховуються в першу чергу, як оплата поточного споживання енергії, а залишок коштів (за наявності) - на виконання цієї угоди.

5. У разі порушення строків та/або розмірів погашення заборгованості боржник несе відповідальність відповідно до чинного законодавства.

6. Ця угода є невід'ємною частиною договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.99 № 1630255.

01.03.2005 сторонами укладено додаткову угоду до договору від 01.05.1999 № 1630255 на постачання теплової енергії у гарячій воді, якою погоджено внести зміни та доповнення до договору шляхом викладення його у новій редакції, що додається та є невід'ємною складовою договору від 01.05.1999 №  1630255 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач, як постачальник, зобов'язався виробити та поставити теплову енергію відповідачу, як споживачу, для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі

Як передбачено п. 2.1 договору, при виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та розрахунків за енергоносії.

Згідно із п.п. 2.2.1, 2.3.1 договору позивач зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем, як споживачем, для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору, а відповідач зобов'язався сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Пунктом 4.3. договору визначено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Судами першої та апеляційної інстанції з'ясовано, що 16.03.2007 відповідач листом за вих. № 030 повідомив позивача про припинення дії договору, відповідно до п. 4.3., з 01.06.2007 року, а отже з цієї дати дія договору була припинена з ініціативи відповідача.

На підставі наявних у матеріалах справи даних облікових карток за листопад 2006 - травень 2007 судами визначено, що за період з 01.11.2006 по 01.06.2007 позивач поставив відповідачу теплову енергії за договором у кількості 3 870,07 Гкал. 

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати теплової енергії стало підставою звернення позивача із позовом до суду про стягнення заборгованості в розмірі 63816,49 грн., 3% річних в розмірі 34316,10 грн. та збитків від інфляції в розмірі 6550,11 грн.

Вирішуючи спір по суті, місцевий господарський суд, враховуючи наявність у відповідача станом на 01.06.2007 заборгованості у розмірі 15564,08 грн. за Угодою про реструктуризацію заборгованості та дослідивши здійснені відповідачем платежі на погашення заборгованості, дійшов висновку про правомірність дій позивача щодо зарахування часткових оплат в погашення боргу за Угодою про реструктуризацію та наявність у відповідача заборгованості за поточне споживання за у розмірі 63816,49 грн.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи в повному обсязі рішення суду першої інстанції на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, встановив, що при визначенні вартості наданих відповідачу послуг за договором позивачем застосовані тарифи, встановлені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації: № 1245 від 20.06.2002 (період дії 01.07.2002-31.11.2006) у розмірі 65,30 грн. за 1 Гкал та № 643 від 30.05.2007 (період дії 01.12.2006-31.05.2009) у розмірі 113,57 грн. за 1 Гкал.; розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007 № 643 не зареєстровано у встановленому порядку згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №  731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та було визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 30.09.2014 у справі № 761/8760/14-а|2-а/761/220/2014, яка залишена без змін судом апеляційної інстанції, а у відкритті касаційного провадження Вищим адміністративним судом України відмовлено. 

Як передбачено ч.ч. 1, 4 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування; якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно із ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими; тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Зважаючи на встановлені фактичні обставини та керуючись наведеними приписами законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обґрунтованим є нарахування плати за поставлену теплову енергію відповідачу за період з 01.12.2006 по 01.06.2007, виходячи із тарифів, передбачених розпорядженням Київської міської державної адміністрації №  1245 від 20.06.2002, в редакції розпорядження Київської міської державної адміністрації від 10.12.2004 № 2249, у розмірі 65,30 грн. за 1 Гкал. Виходячи з викладеного та дослідивши наявні у матеріалах справи платіжні доручення, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за теплову енергію за договором № 1630255, поставлену за період з 01.11.2006 по 01.06.2007.

Разом з тим, врахувавши, що відповідачем було прострочено виконання грошового зобов'язання, апеляційний господарський суд, правомірно стягнув з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2 780,56 грн. та 3% річних у розмірі 972,04 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із вищенаведеними висновками апеляційного господарського суду про часткове задоволення позову, які відповідають встановленим обставинам справи та зроблені із вірним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, вищенаведених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судом оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені апеляційним господарським судом, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на встановлені судами обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 у справі № 13/219.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 у справі                  № 13/219 залишити без змін.

Головуючий суддя:                                                                      Л. Іванова

судді:                                                                                          Л. Гольцова

                                                                                                    Т. Барицька

http://reyestr.court.gov.ua/Review/55215958 

Постанова КАГС від 04.11.2015 р.:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/53206094

[Перо]

Постанова ВГСУ від 10.11.2015 р.:

Державний герб України

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року Справа № 46/87-59/298-2012

Вищий  господарський  суд  України  в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В., Цвігун В.Л.за участю представників: ПуАТ "Київенерго" в ос. "Енергозбут Київенерго" Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-6" розглянув касаційну скаргу  ОСОБА_4  ОСОБА_5 Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 рокуу справі№ 46/87-59/298-2012 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"доЖитлово-будівельного кооперативу "Локомотив-6"простягнення заборгованості за спожиту теплову енергію

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду м. Києва від 20.04.2015р. (суддя Картавцева Ю.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 р. (судді:  Мартюк А.І., Зубець Л.П. Гаврилюка О.М.) рішення господарського суду господарського суду  м. Києва від 20.04.2015р. залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав невідповідності висновків фактичним обставинам, не встановлення всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, позов задовольнити.

Скаржник доводить неправильне застосування норм ст.ст. 193, 265, 275 ГК України,                  ст.ст. 526, 629, 712 ЦК України, вважає, що в період грудень 2006 - грудень 2009 до спірних правовідносин повинно бути застосовано розпорядження Київської міської державної адміністрації (далі-КМДА) № 1575 від 30.10.2006 р; вважає, що судом неправомірно не залучено до участі у справі КМДА, що надало б можливість встановити обставини чинності спірних розпорядження у спірному періоді; в порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції не надано оцінку висновку-дослідження експертів Київського науково-дослідного інституту силових експертиз від 21.06.2013 р. з приводу собівартості тарифів встановлених КМДА за період з 2006-2009 роки.

Відповідач у відзиві доводи скарги заперечує, вважає, що суд вірно встановив обставини та застосував норми матеріального та процесуального права, доводить, що висновки про неможливість застосування розпоряджень КМДА, які не пройшли реєстрацію відповідають правовим висновкам Верховного Суду України у постанові від 28.11.2011, тому просить в задоволенні скарги відмовити.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, які взяли участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом 01.07.2000 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір                 № 820181, за умовами якого позивач зобов'язався постачати відповідачеві теплову енергію у гарячій воді для потреб опалення та вентиляції (в період опалювального сезону) і гарячого водопостачання (протягом року) в обсягах згідно з додатком № 1 до договору, а відповідач зобов'язався своєчасно здійснювати її оплату. 

Відповідно до п. 3 звертання-доручення та п. 1, 12 додатку № 3 до договору № 820181 облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом за тарифами, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, що можуть змінюватись в період дії договору. 

Згідно з п. 2 додатку № 4 до договору відповідач зобов'язаний щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділенні теплозбуту табуляграму фактичного споживання за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду, один оформлений примірник якого має бути повернуто постачальнику теплової енергії та платіжну вимогу-доручення, куди включено загальну вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. 

У п. 3 додатку № 4 до договору встановлено обов'язок відповідача не пізніше 25 числа поточного місяця вносити плату за спожиту теплову енергію.

Строк дії договору відповідно до умов розділу 8 договору встановлений з дня його підписання до 31 грудня 2000 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Згідно з п. 3.5 Додатку 4 у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, "Енергопостачальною організацією" нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Спірним у даному випадку є визначення вартості наданих позивачем відповідачеві послуг.

При проведенні розрахунку ціни позову за спірний період позивачем використано тарифи, встановлені розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1786 від 15.12.2006 р. для визначення вартості теплової енергії, поставленої у грудні 2006 та січні 2007 роках - 119,17 грн/Гкал, № 643 від 30.05.2007 р. -за період лютого 2007 року-травня 2009 року - 94,64 грн/Гкал, № 520 від 29.04.2009 р. -за період червня-липня 2009 року - 133, 53 грн/Гкал, № 981 від 31.08.2009 р. -за період серпня-вересня 2009 року - 126,85 грн/Гкал, № 1192 від 15.10.2009 р. -за період жовтня-грудня 2009 року - 94,64 грн/Гкал.

В свою чергу, відповідачем для визначення вартості спірної теплової енергії застосовано тариф в розмірі 54,42 грн. за 1г/Калл, згідно з розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1245 від 20.06.2002 р. "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення" додаванням 20 % податку на додану вартість.

Суд дійшов правомірного висновку, що укладений між сторонами Договір № 820181 від 01.07.2000 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання.

Зобов'язання щодо постачання теплової енергії відповідачу виконано належним чином, що в тому числі підтверджується відсутністю між сторонами розбіжностей щодо обсягів поставленої теплової енергії у спірний період (контррозрахунок відповідача).

Відповідно до Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії є господарською діяльністю, яка полягає у надані теплової енергії споживачам за допомогою технічних засобів транспортування з обов'язком останніх щомісячно оплачувати теплопостачальній організації фактично отриману теплову енергію.

При цьому вартість теплової енергії, яка є грошовим виразом витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал ) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових визначається тарифом, що забезпечує відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Тариф повинен враховувати повну собівартість теплової енергії з забезпеченням рівня рентабельності не нижче граничного або порядок компенсації теплопостачальній організації її витрат у разі встановлення тарифів нижче собівартості теплової енергії та граничного рівня рентабельності (ст. 20 Закону України "Про теплопостачання").

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляд інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 р. було визнано дії Київської міської державної адміністрації при зміні тарифів на комунальні послуги з 01.12.2006 р. такими, що порушують ст. 6 п.п. 1,6; ст. 20 п. 2; ст. 30 п.п. 3,4,5,7; ст. 31 п.п.2,3; ст. 32 п. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та скасовано розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.05.2007 р. № 640, 642, 643.

Вказану постанову залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.03.2011 р.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 21.03.2014 р. у справі № 2-а-118/11 (Провадження № 2-а/761/4/2014), залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 р., визнано незаконними і нечинними з моменту прийняття Розпорядження Київської міської державної адміністрації: № 978 від 31 серпня 2009 року "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій"; № 979 від 31 серпня 2009 року "Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій"; № 980 від 31 серпня 2009 року "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення"; № 981 від 31 серпня 2009 року "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення"; № 1141 від 30 вересня 2009 року "Про продовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року № 978, № 979, № 980 та №981"; № 1192 від 15 жовтня 2009 року "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення"; № 1193 від 15 жовтня 2009 року "Про продовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року № 978, № 979, № 980"; № 1292 від 17 листопада 2009 року "Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій"; № 1332 від 30 листопада 2009 року "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення"; № 1333 від 30 листопада 2009 року "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення"; № 1334 від 30 листопада 2009 року "Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій"; № 1335 від 30 листопада 2009 року "Про продовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року № 978, № 979"; № 191 "Про подовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року N 978, N 979"; № 392 від 31 травня 2010 року "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення"; № 1164 від 24 грудня 2010 року "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та їх структури і внесення змін до розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року №978, № 979, від 14 серпня 2009 року №902, від 02 березня 2010 року №114"; № 1221 від 29 грудня 2010 року "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та їх структури"; № 1222 від 29 грудня 2010 року "Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України"; № 1241 від 30 грудня 2010 року "Про подовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року №978 та від 31 серпня 2009 року №979"; № 75 від 25 січня 2011 року "Про внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29 грудня 2010 року № 1221"; № 80 від 25 січня 2011 року "Про внесення змін та доповнень до розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.06.2009 №758 та від 29.12.2010 №1220"; № 99 від 27 січня 2011 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію та встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням"; № 101 від 27 січня 2011 року "Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення та тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що надаються Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України" (із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 22 лютого 2011 року № 234); № 857 від 31 травня 2011 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію та встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням"; № 858 від 31 травня 2011 року "Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення та тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення"; № 859 від 31 травня 2011 року "Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усім форм власності для здійснення розрахунків з бюджетними та іншими споживачами".

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України № 493/92 від 03.10.1992 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" державна реєстрація нормативно-правових актів проводиться в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Міністерство юстиції України та управління юстиції складають державні реєстри зареєстрованих ними нормативно-правових актів.

Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 (далі-Положення), надано право Міністерству юстиції України та іншим органам, що здійснюють державну реєстрацію відомчих нормативно-правових актів, перевіряти у міністерствах, інших органах виконавчої влади, органах господарського управління та контролю додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, у разі потреби вимагати подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію та вносити пропозиції про усунення виявлених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях.

Згідно з пунктом 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесені до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Відповідно до пункту 2 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Постановою Верховного Суду України від 28.11.2011 р. підтверджено обов'язковість реєстрації нормативно-правових актів, які видаються органами виконавчої влади, зокрема КМДА, та які зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Разом з тим, жоден з застосовуваних позивачем розпоряджень (№№ 1786, 643, 981, 520, 1192) не був зареєстрований у встановленому законом порядку, відтак, касаційна інстанція визнає правильним висновок про відсутність підстав для їх застосування.

Крім того, зареєстрованим в Київському міському управлінні юстиції 27 червня 2002 р. за № 46/429 було розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 р.                 № 1245 "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення" із встановленими тарифами - 54,42 грн/Гкал.

Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.04.2008 р. № 578, зареєстрованого в Головному управлінні юстиції у місті Києві 15 травня 2008 р. за № 12/778, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 р. № 1245 "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення" із затвердженим тарифом в розмірі 54,42 грн. (без податку на додану вартість) втратив чинність.

Позивачем не надано суду доказів існування чинного протягом періоду з квітня 2008 р. до грудня 2009 р., зареєстрованого у встановленому законом порядку розпорядження із затвердженими тарифами на послуги теплопостачання, на підставі якого слід нараховувати плату.

За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з правовим висновком, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивач не навів чинних розпоряджень КМДА на підставі, яких він склав свій розрахунок.

Разом з цим, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних збитків мають похідний характер від вимог про стягнення боргу, а тому також не підлягають задоволенню.

Касаційна інстанція зазначає, що згідно зі ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції визнає доводи скаржника такими, що не спростовують правильності правових висновків суду щодо відсутності правових підстав для врахування розпоряджень КМДА, які визнано судом не чинними або які не пройшли відповідної реєстрації, зводяться до заперечення висновків суду на підставі іншого тлумачення норм права та правозастосовної практики, відтак, відхиляються.

Неправильного застосування норм матеріального права, невідповідності висновків суду фактичним  обставинам справи і наданим сторонами доказам, порушень норм процесуального права, які визначені як безумовні підстави для скасування судового рішення судом касаційної інстанції не встановлено.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування оскаржуваних постанови апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 р. та рішення господарського суду м. Києва від 20.04.2015р. у справі № 46/87-59/298-2012 господарського суду міста Києва  залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя                                        В. Овечкін

судді                                                                                            Є. Чернов

                                        В. Цвігун

http://reyestr.court.gov.ua/Review/53395022

Постанова КАГС від 27.08.2015 р.:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/49613095

Рішення ГС Києва від 20.04.2015 р.:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/43791637