'ГРО-ЗА' - ГРОмадський правоЗАхисник

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Новини:

Для того, щоб надіслати запитання, реєстрація у форумі не потрібна.

Автор Тема: ВССУ: щодо позову КП ЦОС Шевченківського району  (Прочитано 849 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

Цитувати
Державний герб України

Ухвала

іменем   україни

01 березня 2017 року            м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І., Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2016 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (далі - КП «ЦОС Шевченківського району») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Позовні вимоги мотивувало тим, що відповідач, який є власником квартири АДРЕСА_1 отримує комунальні послуги, проте не сплачує їх вартість, унаслідок чого виникла заборгованість за період з 01 серпня 2011 року по 01 липня 2014 року в розмірі 1 727 грн 44 коп., яка складається з основного боргу -                         1 465 грн 26 коп., інфляційних втрат - 184 грн 76 коп. та 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язань - 77 грн 42 коп.

Оскільки ОСОБА_1 не здійснює оплату за надані комунальні послуги, позивач просив стягнути на його користь заборгованість у розмірі   1 727 грн 44 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «ЦОС Шевченківського району» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі                  1 465 грн 26 коп., інфляційних втрат в сумі 184 грн 76 коп. та 3% річних - 77 грн 42 коп.

Вирішено питання щодо судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам ухвалені в справі судові рішення не відповідають.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач не сплачує вартість житлово-комунальних послуг, що призвело до утворення заборгованості, яка підлягає стягненню з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна виходячи з наступного.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1.

Згідно статуту КП «ЦОС Шевченківського району» є житлово-експлуатаційною організацією, основною метою діяльності якої є забезпечення послугами газопостачання, водопостачання (водовідведення) та централізованого опалення до споживачів по внутрішньо будинкових мережах на підставі договорів, укладених підприємством з виробниками послуг, а також на підставі договорів, укладених підприємством безпосередньо зі споживачами послуг, на експлуатації та обслуговуванні якої перебуває будинок АДРЕСА_1, в якому мешкає відповідач.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін\тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом (ст. ст. 610,     612 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки      (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК Українипередбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 зазначав, що виконавцем послуг із утримання будинку, споруд та прибудинкової території по АДРЕСА_1, в якому він мешкає є комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора «Татарка» (далі - КП «ЖЕК «Татарка»), з яким ОСОБА_1 й укладав договір про надання комунальних послуг. Крім того, відповідач посилався, що він сплачує за спожиті комунальні послуги КП «ЖЕК «Татарка», а позивач не зазначив, які саме комунальні послуги він надавав відповідачу. Також ОСОБА_1 вказував на те, що КП «ЦОС Шевченківського району»пропустило строк позовної давності звернення до суду.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій на порушення вимог        ст. ст. 212-215, 303, 304, 315 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернули, доводів ОСОБА_1 належним чином не перевірили, не з'ясували на підставі якого нормативного акту позивач є виконавцем житлово - комунальних послуг та з якого часу, враховуючи заперечення відповідача про те, що він уклав договір з КП «ЖЕК «Татарка» і сплачував комунальні послуги цьому підприємству (а.с. 33), не з'ясували які саме житлово-комунальні послуги надавалися позивачем відповідачу, не перевірили за який період у відповідача виникла заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг, не звернули уваги, що ОСОБА_1 заявляв клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки позивач до суду звернувся в червні 2015 року, а заборгованість просив стягнути з серпня 2011 року, унаслідок чого не визначилися за які саме житлово-комунальні послуги виникла заборгованість та з дійсним розміром заборгованості по оплаті наданих послуг й обсягом відповідальності відповідача.

Апеляційний суд в ухвалі зазначив, що позивач не пропустив строк позовної давності, оскільки відповідач частково сплачував за спожиті комунальні послуги, однак, не перевірив чи сплачував відповідач суми на погашення заборгованості, визнаючи борг чи сплачував чергові поточні платежі, що не є свідченням переривання строку позовної давності.

З огляду на викладене погодитись із ухваленими у справі рішеннями неможливо і вони підлягають скасуванню.

Оскільки обставини справи в повному обсязі судами в порушення норм процесуального права належним чином не з'ясовані, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, що мають визначальне значення для правильного вирішення справи, то справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2016 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2016 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                       В.О. Кузнєцов

Судді:                                                                 Є.П. Євграфова

                                                                           О.І.Євтушенко

                                                                           Т.Л.Ізмайлова

                                                                           О.В.Кадєтова

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65190861
Записаний
 


Мониторинг доступности сайта Host-tracker.com
email