Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Справа хоча і не стосується населення напряму, але використати це рішення (у випадку набрання ним законної сили) є можливим.

Постанова ОАСК від 17.10.2016 р.:

Державний герб України

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 жовтня 2016 року                      № 826/11243/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом          Української асоціації виробників феросплавів та іншої електрометалургійної продукції

          Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів»

до          Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

треті особи          Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів»         

          Публічне акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»

          Публічне акціонерне товариство «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат»

          Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпрообленерго»

          Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго»

          Публічне акціонерне товариство «Київенерго»         

про          визнання нечинними рішень

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулись Українська асоціація виробників феросплавів та іншої електрометалургійної продукції (далі також – позивач-1) та публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» (далі також – ПАТ «Нікопольський завод феросплавів», позивач-2) з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також – НКРЕКП, відповідач), треті особи: публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (далі також - ПАТ «Запорізький завод феросплавів», третя особа-1), публічне акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі також - ПАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», третя особа-2), публічне акціонерне товариство «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі також - ПАТ «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат», третя особа-3), в якому позивачі просили визнати нечинними повністю з моменту прийняття наступні постанови відповідача: від 28 квітня 2016 року № 755 «Про встановлення на травень 2016 року єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України»; від 24 травня 2016 року № 826 «Про встановлення на червень 2016 року єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України»; від 24 червня 2016 року № 1179 «Про встановлення на липень 2016 року єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України».

Під час розгляду справи до участі у ній в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, були залучені публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпрообленерго» (далі також – ДТЕК Дніпрообленерго», третя особа-4), публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» (далі також – ДТЕК Донецькобленерго», третя особа-5) та публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі також – Київенерго», третя особа-6).

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають про порушення при прийнятті оскаржуваних рішень вимог принципу недискримінаційного ціноутворення, принципів гласності та відкритості процедур прийняття регуляторних актів.

Крім того, позивачі наголошують на тому, що прийнятими рішеннями відповідач перевищив законодавчо визначену гранично допустиму величину підвищення тарифу на постачання електричної енергії.

В судовому засіданні представники позивачів заявлені позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідачем були надані суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких він просив відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на обставини, наведені в поданих ним документах.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 26 вересня 2016 року суд, на підставі вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), перейшов до її розгляду в подальшому у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

Судом встановлено, що 28 квітня 2016 року відповідачем було прийнято постанову № 755 «Про встановлення на травень 2016 року єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України», якою на травень 2016 року встановлено єдині роздрібні тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України на рівні: 1 клас напруги – 130,68 коп./кВт. год.; 2 клас напруги – 168, 48 коп./кВт. год.

Відповідачем 24 травня 2016 року було прийнято постанову № 826 «Про встановлення на червень 2016 року єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України», якою на червень 2016 року встановлено єдині роздрібні тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України на рівні: 1 клас напруги – 130, 68 коп./кВт.год.; 2 клас напруги – 168, 48 коп./кВт.год.

Крім того, 24 червня 2016 року відповідачем було прийнято постанову № 1179 «Про встановлення на липень 2016 року єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України», якою на липень 2016 року встановлено єдині роздрібні тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України на рівні: 1 клас напруги – 143, 75 коп./кВт.год.; 2 клас напруги – 182, 25 коп./кВт.год.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статей 11, 12 Закону України «Про електроенергетику», державне регулювання діяльності в електроенергетиці провадиться шляхом формування тарифної політики відповідно до законодавства, надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності в електроенергетиці, здійснення контролю за діяльністю суб'єктів електроенергетики та інших учасників ринку електричної енергії та встановлення відповідальності за порушення умов і правил здійснення ними діяльності в електроенергетиці та на ринку електричної енергії.

Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, регулює діяльність суб'єктів природних монополій у сфері електроенергетики та господарюючих суб'єктів, які діють на суміжних ринках, а також виконує інші функції відповідно до законодавства.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до покладених на неї завдань встановлює ціни (тарифи) на електричну енергію, що відпускається населенню для побутових потреб, у тому числі диференційовані за обсягами спожитої електричної енергії та/або за групами споживачів.

Згідно приписів п. 3 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014, одним з основних завдань НКРЕКП є забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.

Відповідно ж до п. 4 вказаного Положення, НКРЕКП установлює ціни (тарифи) на електричну енергію, тарифи на її передачу та постачання.

Отже, наведеними правовими положеннями саме на НКРЕКП покладається обов’язок зі встановлення тарифів на електричну енергію, який був реалізований нею, в тому числі, шляхом прийняття оскаржуваних рішень.

Щодо доводів позивачів про порушення під час прийняття оскаржуваних рішень процедури прийняття регуляторних актів, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Водночас, відповідно до ч. 1 статті 15 Закону України «Про природні монополії», рішення комісій, які відповідно до закону є регуляторними актами (крім рішень щодо встановлення тарифів), розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Аналогічне за змістом положення міститься і в Положенні про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014.

Виходячи з системного тлумачення наведених положень вбачається, що процес прийняття рішень НКРЕКП про встановлення тарифів, в тому числі на електроенергію, виключено зі сфери регулювання Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а тому суд вважає необґрунтованими доводи позивачів щодо порушення при прийнятті оскаржуваних рішень визначеного таким Законом порядку прийняття регуляторних актів.

Щодо доводів позивачів про те, що оскаржувані рішення порушують принцип недискримінаційного ціноутворення, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваних постановах єдині тарифи на електричну енергію встановлюються в однаковому розмірі для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України та не ставляться в залежність від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану або будь-яких інших ознак, визначених Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Жодному із споживачів електроенергії, згідно оскаржуваних рішень, не надано окремих, відмінних від інших, привілеїв.

Таким чином суд вважає необґрунтованими наведені доводи позивачів про порушення оскаржуваними постановами НКРЕКП принципу недискримінаційного ціноутворення.

В той же час при вирішенні даної справи суд враховує наступне.

Оскаржувані рішення приймались відповідачем на виконання вимог Порядку розрахунку єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 26 серпня 2005 року № 707 (далі також – Порядок).

Відповідно до Розділу 1 вказаного Порядку, порядок застосовується ліцензіатами з постачання електроенергії за регульованим тарифом (далі - ПРТ), ліцензіатами з постачання електроенергії за нерегульованим тарифом (далі - ПНТ), ДП «Енергоринок» та НКРЕ для визначення єдиних роздрібних тарифів на електроенергію для споживачів 1 та 2 класів на території України (крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення). Цей порядок не вносить змін до нормативних документів НКРЕ, які регулюють порядок розрахунку, обґрунтування та затвердження тарифів на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами та постачання електроенергії для ліцензіатів з постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Згідно з п. 2.7 Порядку, рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України (правонаступником якої є НКРЕКП) щодо затвердження Єдиних роздрібних тарифів (на перехідних етапах роздрібних тарифів на електроенергію з урахуванням граничних рівнів тарифів) оформлюється постановою та надсилається ПРТ не пізніше ніж до 23 числа місяця, що передує розрахунковому.

Водночас, відповідно до п. 2.1 Порядку, перехід до Єдиних роздрібних тарифів здійснюється поетапно. На першому етапі граничний рівень підвищення тарифів не може перевищувати 5 відсотків рівня тарифів на 1 липня 2005 року, з подальшим щомісячним підвищенням не більш як на 5 відсотків рівня тарифів попереднього місяця.

Єдині тарифи для всіх споживачів електричної енергії 1 та 2 класів на території України (крім населення) (далі - Єдині тарифи) встановлюються НКРЕ щомісячно.

Виходячи з зазначеного вбачається, що щомісячне підвищення рівня єдиних тарифів, після завершення першого етапу, не може становити більше 5 відсотків від рівня тарифів попереднього місяця.

При цьому, на думку суду, виходячи з системного тлумачення положення п. 2.1 Порядку вбачається, що п’ятивідсоткове обмеження щодо граничного розміру допустимого підвищення єдиного тарифу підлягає застосуванню протягом всього строку дії самого Порядку.

Позиція відповідача про те, що у зв’язку з повним переходом до Єдиних роздрібних тарифів у лютому 2007 року, на підставі постанови НКРЕ від 25 січня 2007 року № 44, наведене положення щодо встановлення граничного розміру допустимого підвищення єдиного тарифу не підлягає застосуванню судом оцінюється критично, оскільки ані наведена постанова НКРЕ від 25 січня 2007 року № 44 ані сам Порядок, по-перше, юридично не фіксують факт завершення такого переходу до Єдиних роздрібних тарифів, і, по-друге, не ставлять в залежність застосування п’ятивідсоткового обмеження граничного розміру допустимого підвищення єдиного тарифу від такого завершення переходу до Єдиних роздрібних тарифів.

Крім того, сам Порядок не передбачає здійснення певної юридичної фіксації факту переходу до Єдиних роздрібних тарифів, а тому, як вже зазначалось, п’ятивідсоткове обмеження щодо граничного розміру допустимого підвищення єдиного тарифу підлягає застосуванню протягом всього строку дії самого п. 2.1 Порядку в наведеній вище редакції.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 березня 2016 року відповідачем було прийнято постанову № 491 «Про встановлення на квітень 2016 року єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України», якою на квітень 2016 року встановлено єдині роздрібні тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України на рівні: 1 клас напруги – 124, 22 коп./кВт.год.; 2 клас напруги – 158, 94 коп./кВт.год.

В той же час, оскаржуваною постановою від 28 квітня 2016 року № 755 відповідачем на травень 2016 року встановлено єдині роздрібні тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України на рівні: 1 клас напруги – 130, 68 коп./кВт.год.; 2 клас напруги – 168, 48 коп./кВт.год.

Відповідно, у порівнянні з попереднім місяцем, в травні 2016 року підвищення розміру єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію склало: по 1 класу напруги – 5,2 %; по 2 класу напруги – 6,002 %.

Таким чином, при прийнятті оскаржуваної постанови від 28 квітня 2016 року №755 відповідачем було порушено вимоги п. 2.1 Порядку, на підставі чого суд приходить до висновку про протиправність такого рішення НКРЕКП, що є підставою для задоволення відповідних позовних вимог позивачів про визнання його нечинним повністю з моменту прийняття.

В той же час, оскаржуваною постановою від 24 травня 2016 року № 826 відповідачем на червень 2016 року встановлено єдині роздрібні тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України на рівні: 1 клас напруги – 130, 68 коп./кВт.год.; 2 клас напруги – 168, 48 коп./кВт.год.

А оскільки постанова НКРЕКП від 28 квітня 2016 року № 755, як було встановлено вище, підлягає визнанню нечинною повністю з моменту прийняття, суд вважає, що у відповідності до приписів п. 2.1 Порядку, для встановлення розміру підвищення єдиного тарифу на червень 2016 року попереднім місяцем встановлення єдиних роздрібних тарифів є квітень 2016 року.

Відповідно, на підставі такого порівняння, в червні 2016 року підвищення розміру єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію мало аналогічні до травня 2016 року показники: по 1 класу напруги – 5,2 %; по 2 класу напруги – 6,002 %.

Таким чином, при прийнятті оскаржуваної постанови від 24 травня 2016 року №826 відповідачем було порушено вимоги п. 2.1 Порядку, на підставі чого суд приходить до висновку про протиправність такого рішення НКРЕКП, що є підставою для задоволення відповідних позовних вимог позивачів про визнання його нечинним повністю з моменту прийняття.

Оскаржуваною постановою від 24 червня 2016 року № 1179 відповідачем на липень 2016 року встановлено єдині роздрібні тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України на рівні: 1 клас напруги – 143, 75 коп./кВт.год.; 2 клас напруги – 182, 25 коп./кВт.год.

На підставі наведеної вище позиції, беручи до уваги те, що постанови НКРЕКП від 28 квітня 2016 року № 755 та від 24 травня 2016 року № 826 підлягають визнанню нечинними повністю з моменту прийняття, суд вважає, що у відповідності до приписів п. 2.1 Порядку, для встановлення розміру підвищення єдиного тарифу на липень 2016 року попереднім місяцем встановлення єдиних роздрібних тарифів є квітень 2016 року.

Відповідно, на підставі такого порівняння, в липні 2016 року підвищення розміру єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію мало наступні показники: по 1 класу напруги – 15, 72 %; по 2 класу напруги – 14, 67 %.

Крім того, якщо ж і проводити порівняння розміру єдиних роздрібних тарифів в липні 2016 року відносно червня 2016 року, розмір підвищення єдиного тарифу складатиме: по 1 класу напруги – 10, 001 %; по 2 класу напруги – 8, 17 %, що також є більшим показником від передбачених п. 2.1 Порядку 5 %.

Таким чином, при прийнятті оскаржуваної постанови від 24 червня 2016 року №1179 відповідачем було порушено вимоги п. 2.1 Порядку, на підставі чого суд приходить до висновку про протиправність такого рішення НКРЕКП, що є підставою для задоволення відповідних позовних вимог позивачів про визнання його нечинним повністю з моменту прийняття.

Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням викладеного, суд присуджує на користь позивачів всі здійснені ними документально підтверджені витрати по сплаті судового збору з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-12, 71, 122, 128, 158-163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Визнати нечинними повністю з моменту прийняття постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28 квітня 2016 року № 755 «Про встановлення на травень 2016 року єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України», від 24 травня 2016 року № 826 «Про встановлення на червень 2016 року єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України» та від 24 червня 2016 року № 1179 «Про встановлення на липень 2016 року єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України».

3.          Присудити за рахунок асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на користь Української асоціації виробників феросплавів та іншої електрометалургійної продукції понесені останньою витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 134, 00 грн. (чотири тисячі сто тридцять чотири гривні).

4.          Присудити за рахунок асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на користь публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» понесені останнім витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 134, 00 грн. (чотири тисячі сто тридцять чотири гривні).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Суддя                                                                                                А.Б. Федорчук

http://reyestr.court.gov.ua/Review/62174603

[Олександр_2015]

Окружной Административный суд Киева отменил повышение тарифов на электроэнергию для промышленных потребителей. Решение он принял еще 17 октября, но стало известно о нем только на прошлой неделе. Как выяснил «ОЛИГАРХ», суд признал недействительными сразу три постановления Национальной комиссии государственного регулирования энергетики и коммунальных услуг (НКРЭКУ), которыми регулятор утверждал розничные тарифы на электроэнергию для промышленности на май, июнь и июль 2016 года.

Истцом в этом процессе выступила Украинская ассоциация производителей ферросплавов и ПАО «Никопольский завод ферросплавов», которых поддержали Марганецкий и Орджоникидзевский ГОКи. Все эти структуры входят в орбиту группы «Приват» Игоря Коломойского и Геннадия Боголюбова. Ответчиком стала НКРЭКУ, а в качестве третьих лиц в деле оказались задействованы компании «ДТЭК Днепроблэнерго», «ДТЭК Донецкоблэнерго» и «Киевэнерго», входящие в энергетический холдинг ДТЭК Рината Ахметова. Именно он стал основным бенефициаром повышения тарифов для тепловой энергии, поскольку контролирует большую часть ее выработки в стране.

http://oligarh.org.ua/node/3489

[Перо]

Дуже швидко постановою КААС від 05.12.2016 р. рішення скасовано:

Державний герб України

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11243/16                                            Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2016 року                                                                                                 м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В.,  при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Української асоціації виробників феросплавів та іншої електрометалургійної продукції та Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів", Публічне акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", Публічне акціонерне товариство "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат", треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго", Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго", Публічне акціонерне товариство "Київенерго" про визнання нечинними рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Українська асоціація виробників феросплавів та іншої електрометалургійної продукції  та публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулись з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів", Публічне акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", Публічне акціонерне товариство "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат", треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго", Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго", Публічне акціонерне товариство "Київенерго" про:

- визнання нечинною повністю з моменту прийняття постанови НКРЕКП від 28 квітня 2016 року № 755 "Про встановлення на травень 2016 року єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України";

- визнання нечинною повністю з моменту прийняття постанови НКРЕКП від 24 травня 2016 року № 826 "Про встановлення на червень 2016 року єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України";

- визнання нечинною повністю з моменту прийняття постанови НКРЕКП від 24 червня 2016 року № 1179 "Про встановлення на липень 2016 року єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго", посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго", посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.         

Судом встановлено, що 28 квітня 2016 року відповідачем було прийнято постанову № 755 "Про встановлення на травень 2016 року єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України", якою на травень 2016 року встановлено єдині роздрібні тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України на рівні: 1 клас напруги - 130,68 коп./кВт. год.; 2 клас напруги - 168, 48 коп./кВт. год.

Відповідачем 24 травня 2016 року було прийнято постанову № 826 "Про встановлення на червень 2016 року єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України", якою на червень 2016 року встановлено єдині роздрібні тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України на рівні: 1 клас напруги - 130, 68 коп./кВт.год.; 2 клас напруги - 168, 48 коп./кВт.год.

Крім того, 24 червня 2016 року відповідачем було прийнято постанову № 1179 "Про встановлення на липень 2016 року єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України", якою на липень 2016 року встановлено єдині роздрібні тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України на рівні: 1 клас напруги - 143, 75 коп./кВт.год.; 2 клас напруги - 182, 25 коп./кВт.год.

Вважаючи, що означеними рішеннями було порушено права позивачів, останні звернулися до суду з адміністративним позовом.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії, а також з централізованим диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням регулюються Законом України "Про електроенергетику".

Відповідно до статті 11 Закону України "Про електроенергетику" державне регулювання діяльності в електроенергетиці провадиться шляхом формування тарифної політики відповідно до законодавства, надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності в електроенергетиці, здійснення контролю за діяльністю суб'єктів електроенергетики та інших учасників ринку електричної енергії та встановлення відповідальності за порушення умов і правил здійснення ними діяльності в електроенергетиці та на ринку електричної енергії.

Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, регулює діяльність суб'єктів природних монополій у сфері електроенергетики та господарюючих суб'єктів, які діють на суміжних ринках, а також виконує інші функції відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про електроенергетику" національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, встановлює ціни (тарифи) на електричну енергію, що відпускається населенню для побутових потреб, у тому числі диференційовані за обсягами спожитої електричної енергії та/або за групами споживачів.

Згідно приписів п. 3 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014, одним з основних завдань НКРЕКП є забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.

Відповідно ж до п. 4 вказаного Положення, НКРЕКП установлює ціни (тарифи) на електричну енергію, тарифи на її передачу та постачання.

Отже, наведеними правовими положеннями саме на НКРЕКП покладається обов'язок зі встановлення тарифів на електричну енергію, який був реалізований нею, в тому числі, шляхом прийняття оскаржуваних рішень.

Щодо доводів позивачів про порушення під час прийняття оскаржуваних рішень процедури прийняття регуляторних актів, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Водночас, відповідно до ч. 1 статті 15 Закону України "Про природні монополії", рішення комісій, які відповідно до закону є регуляторними актами (крім рішень щодо встановлення тарифів), розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Аналогічне за змістом положення міститься і в Положенні про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014.

З аналізу наведених норм вбачається, що процес прийняття рішень НКРЕКП про встановлення тарифів, в тому числі на електроенергію, виключено зі сфери регулювання Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість доводів позивачів щодо порушення при прийнятті оскаржуваних рішень визначеного таким Законом порядку прийняття регуляторних актів.

Щодо доводів позивачів стосовного того, що оскаржувані рішення порушують принцип недискримінаційного ціноутворення, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваних постановах єдині тарифи на електричну енергію встановлюються в однаковому розмірі для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України та не ставляться в залежність від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану або будь-яких інших ознак, визначених Законом України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні". Жодному із споживачів електроенергії, згідно оскаржуваних рішень, не надано окремих, відмінних від інших, привілеїв.

Таким доводи позивачів про порушення оскаржуваними постановами НКРЕКП принципу недискримінаційного ціноутворення є необґрунтованими.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент прийняття оскаржуваних рішень, відповідачем було порушено вимоги п. 2.1 Порядку розрахунку єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 26 серпня 2005 року №707 (далі - Порядок), а саме не відбулось завершення переходу до Єдиних роздрібних тарифів, а тому п'ятивідсоткове обмеження щодо граничного розміру допустимого підвищення єдиного тарифу підлягає застосуванню протягом всього строку дії самого пункту 2.1. Порядку.

Відповідно п. 2.1 Порядку перехід до Єдиних роздрібних тарифів здійснюється поетапно. На першому етапі граничний рівень підвищення тарифів не може перевищувати 5 відсотків рівня тарифів на 1 липня 2005 року, з подальшим щомісячним підвищенням не більш як на 5 відсотків рівня тарифів попереднього місяця.

Втім, суд першої інстанції не взяв до уваги, що постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України  від 26 серпня 2005 року №707 приймалась на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2005 року №745 «Про перехід до єдиних тарифів на електричну енергію», що відпускається споживачам», якою врегульовано одне й те саме питання, а саме, що граничний рівень підвищення тарифів не може перевищувати 5 відсотків рівня тарифів на 1 липня 2005 р. з подальшим щомісячним підвищенням не більш як на 5 відсотків рівня тарифів попереднього місяця.

Наразі, постанова Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2005 року №745 втратила чинність, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2015 року №1106 «Про внесення зміни до пункту 8 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. №1548 та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2005 р. №745», яка набрала чинності 01 січня 2016 року.

Водночас, на підтвердження факту завершення періоду переходу до єдиних тарифів свідчить і постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України  від 23 грудня 2008 року №1440, відповідно до якої роздрібні тарифи на електричну енергію для не побутових споживачів території України на території ліцензійної діяльності всіх енергопостачальних компаній залишаються однаковими на відповідному класі напруги.

Колегія суддів звертає увагу, що оскаржувані постанови НКРЕКП від 28 квітня 2016 року № 755, від 24 травня 2016 року № 826 та від 24 червня 2016 року № 1179 в другому абзаці містять посилання про встановлення на травень, червень та липень 2016 року саме єдиних роздрібних тарифів.

Означене свідчить про завершення періоду переходу до єдиних тарифів, а тому п'ятивідсоткове обмеження щодо граничного розміру допустимого підвищення єдиного тарифу не підлягає застосуванню.

За наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 3 ч.1 ст. 198,  п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За наведеного, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року - підлягає скасуванню, з постановленням нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року - скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Української асоціації виробників феросплавів та іншої електрометалургійної продукції та Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"- відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України

Головуючий                               суддя                                                                                                                                                                                                               Є.І.Мєзєнцев

                                     суддя                                                                                                                                                                                                       В.В.Файдюк

                                     суддя                                                                                                                                                                                                               Є.В.Чаку

Головуючий суддя                                                                             Мєзєнцев Є.І.

         

Судді:                                                                                                       Файдюк В.В.

                                                                                                                                                         Чаку Є.В.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/63188316

[Перо]

Ухвала ВАСУ від 19.12.2016 р. про відкриття к/п:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/63549405

[Перо]

Ухвала ВАСУ від 29.03.2017 р.:

Державний герб України

 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

29 березня 2017 року                                                   м. Київ                              К/800/35011/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівМороз Л.Л.    Стрелець Т.Г.  провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Української асоціації виробників феросплавів та іншої електрометалургійної продукції та Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів", Публічне акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", Публічне акціонерне товариство "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат", Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго", Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго", Публічне акціонерне товариство "Київенерго" про визнання нечинними рішень за касаційною скаргою Української асоціації виробників феросплавів та іншої електрометалургійної продукції та Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду  від 05 грудня 2016 року, колегія суддів,

встановила:

Українська асоціація виробників феросплавів та іншої електрометалургійної продукції (далі - УАВФ та ЕП та Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "Нікопольський завод феросплавів" в Окружному адміністративному суді                   м. Києва пред'явили позов до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Комісія), треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: ПАТ "Запорізький завод феросплавів", ПАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", ПАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат", треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго", ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго", ПАТ "Київенерго" про визнання нечинними рішень.

Просили:

- визнати нечинною повністю з моменту прийняття постанову НКРЕКП від 28 квітня 2016 року № 755 "Про встановлення на травень 2016 року єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України";

- визнати нечинною повністю з моменту прийняття постанову НКРЕКП від 24 травня 2016 року № 826 "Про встановлення на червень 2016 року єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України";

- визнати нечинною повністю з моменту прийняття постанову НКРЕКП від 24 червня 2016 року № 1179 "Про встановлення на липень 2016 року єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України".

В обґрунтування позовних вимог вказали на те, що НКРЕКП при прийнятті оскаржуваних постанов допущені порушення вимог принципу недискримінаційного ціноутворення, принципів гласності та відкритості процедур прийняття регуляторних актів.

Крім того, на їхню думку, прийнятими рішеннями НКРЕКП перевищила законодавчо визначену, гранично допустиму величину підвищення тарифу на постачання електричної енергії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано нечинними повністю з моменту прийняття постанови НКРЕКП:

-          від 28 квітня 2016 року № 755 "Про встановлення на травень 2016 року єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України",

-          від 24 травня 2016 року № 826 "Про встановлення на червень 2016 року єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України",

-          від 24 червня 2016 року № 1179 "Про встановлення на липень 2016 року єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України".

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції НКРЕКП, ПАТ "Київенерго" та ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" подали апеляційні скарги на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2016 року.

Апеляційні скарги обґрунтовувалися неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Просили скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2016 року та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

З вказаним судовим рішенням суду апеляційної інстанції не погодилися УАВФ та ЕП і ПАТ "Нікопольський завод феросплавів". Ними подана касаційна скарга на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року, в якій касатори просять судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити без зміни постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2016 року.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Зокрема вважають, що висновки щодо правової кваліфікації спірних правовідносин суперечать вимогам чинного законодавства України, мотиви  суду апеляційної інстанції ґрунтуються на помилкових доводах сторін, які не мають нормативного підтвердження, а також дискримінаційним підходом НКРЕКП до прийняття ним оскаржуваних в судовому порядку  рішень.

Перевіривши правильність застосування Київським апеляційним адміністративним судом норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність їх правової оцінки, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що при винесенні оскаржуваних рішень Комісія порушила вимоги пункту 2.1 Порядку розрахунку єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України (далі - Порядок розрахунку єдиних тарифів), затвердженого  постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 26 серпня 2005 року №707 "Про затвердження Порядку розрахунку єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України" (далі - Постанова НКРЕ № 707).

          У відповідності до пункту 2.1 Порядку розрахунку єдиних тарифів перехід до Єдиних роздрібних тарифів здійснюється поетапно. На першому етапі граничний рівень підвищення тарифів не може перевищувати 5-ти відсотків рівня тарифів на 1 липня 2005 року, з подальшим щомісячним підвищенням не більш як на 5-ти відсотків рівня тарифів попереднього місяця.

Єдині тарифи для всіх споживачів електричної енергії 1 та 2 класів на території України (крім населення) встановлюються НКРЕ щомісячно.

Скасувавши постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2016 року, та прийнявши нове рішення про відмову у задоволенні позову, Київський апеляційний адміністративний суд у своєму рішенні вказав на таке.

Постанова НКРЕ, якою затверджено Порядок розрахунку єдиних тарифів, приймалася на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2005 року № 745 "Про перехід до єдиних тарифів на електричну енергію", що відпускається споживачам" (далі - Постанова № 745).

Між тим, вказана Постанова втратила чинність, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2015 року №1106 "Про внесення зміни до пункту 8 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року №1548 та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2005 р. №745", яка набрала чинності 01 січня 2016 року.

У зв'язку із цим, пункт 2.1 Порядку розрахунку єдиних тарифів (ним встановлено п'ятивідсоткове обмеження щодо граничного розміру допустимого підвищення єдиного тарифу)  застосуванню не підлягає.

Окрім того, зазначаючи, що п'ятивідсоткове обмеження щодо граничного розміру допустимого підвищення єдиного тарифу не підлягає застосуванню, суд апеляційної інстанції урахував положення постанови НКРЕ від 23 грудня 2008 року №1440 "Щодо затвердження на січень 2009 року роздрібних тарифів на електроенергію з урахуванням граничних рівнів тарифів при поступовому переході до формування єдиних роздрібних тарифів для споживачів на території України" (далі - Постанова НКРЕ № 1440), на підставі якої відбувся перехід до єдиних тарифів на електроенергію.

Така правова позиція суду апеляційної інстанції є частково правильною, оскільки вона ґрунтується на повно та всебічно встановлених обставинах справи та відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28 квітня 2016 року НКРЕКП була прийнята постанову № 755 "Про встановлення на травень 2016 року єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України", якою на травень 2016 року встановлено єдині роздрібні тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України на рівні: 1 клас напруги - 130,68 коп./кВт. год.; 2 клас напруги - 168, 48 коп./кВт. год.

24 травня 2016 року цим органом прийнято постанову № 826 "Про встановлення на червень 2016 року єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України", якою на червень 2016 року встановлено єдині роздрібні тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України на рівні: 1 клас напруги - 130, 68 коп./кВт.год.; 2 клас напруги - 168, 48 коп./кВт.год.

24 червня 2016 року прийнято постанову № 1179 "Про встановлення на липень 2016 року єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України", якою на липень 2016 року встановлено єдині роздрібні тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України на рівні: 1 клас напруги - 143, 75 коп./кВт.год.; 2 клас напруги - 182, 25 коп./кВт.год.

УАВФ та ЕП і ПАТ "Нікопольський завод феросплавів", вважаючи, що вказаними рішеннями НКРЕКП порушені їхні права, звернулися до суду з цим адміністративним позовом.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії, а також з централізованим диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням регулюються Законом України 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР  "Про електроенергетику" (далі - Закон № 575/97).

Відповідно до частини першої - третьої статті 11 Закону № 575/97 державне регулювання діяльності в електроенергетиці провадиться шляхом формування тарифної політики відповідно до законодавства, надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності в електроенергетиці, здійснення контролю за діяльністю суб'єктів електроенергетики та інших учасників ринку електричної енергії та встановлення відповідальності за порушення умов і правил здійснення ними діяльності в електроенергетиці та на ринку електричної енергії.

Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, регулює діяльність суб'єктів природних монополій у сфері електроенергетики та господарюючих суб'єктів, які діють на суміжних ринках, а також виконує інші функції відповідно до законодавства.

Згідно з частиною другою статті 12 Закону № 575/97 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, встановлює ціни (тарифи) на електричну енергію, що відпускається населенню для побутових потреб, у тому числі диференційовані за обсягами спожитої електричної енергії та/або за групами споживачів.

За приписами пункту 3 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014 "Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", одним з основних завдань НКРЕКП є забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.

Пунктом 4 вказаного Положення визначено, що НКРЕКП установлює ціни (тарифи) на електричну енергію, тарифи на її передачу та постачання.

Отже, з наведено вбачається, що саме на НКРЕКП покладається обов'язок зі встановлення тарифів на електричну енергію, і ці повноваження нею були реалізовані шляхом прийняття оскаржуваних рішень.

Щодо доводів позивачів про порушення під час прийняття оскаржуваних рішень процедури прийняття регуляторних актів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із статтею 1 Закону України від 11 вересня 2003 року № 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Водночас, відповідно до абзацу п'ятого частини першої статті 15 Закону України 20 квітня 2000 року № 1682-III  "Про природні монополії" рішення комісій, які відповідно до закону є регуляторними актами (крім рішень щодо встановлення тарифів), розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Аналогічне за змістом положення міститься і в Положенні про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Аналіз наведених норм вказує на те, що процес прийняття рішень НКРЕКП про встановлення тарифів, в тому числі на електроенергію, виключено зі сфери регулювання Закону України від 11 вересня 2003 року N 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а тому, необґрунтованими є доводи позивачів щодо порушення при прийнятті оскаржуваних рішень визначеного вказаним Законом порядку прийняття регуляторних актів.

Щодо доводів позивачів стосовного того, що оскаржувані рішення відповідача порушують принцип недискримінаційного ціноутворення, колегія суддів виходить з такого.

Суди обох інстанцій не встановили в діях відповідача порушень процедури прийняття регуляторних актів, так само, як і не встановили порушень оскаржуваними рішеннями принципу недискримінаційного ціноутворення.

Відповідно до пунктів 2 і 3 частини першої статті 1 Закону України від 06 вересня 2012 року № 5207-VI "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" дискримінація - це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Непряма дискримінація - це ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваних постановах єдині тарифи на електричну енергію встановлюються в однаковому розмірі для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України та не ставляться в залежність від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану або будь-яких інших ознак, визначених Законом України від 06 вересня 2012 року № 5207-VI "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні". Жодному із споживачів електроенергії згідно з оскаржуваними рішеннями не надано окремих, відмінних від інших, привілеїв.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що оскаржувані постанови НКРЕКП не порушують принципу недискримінаційного ціноутворення.

Між тим, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року підлягає частковій зміні у мотивувальній частині.

При цьому, колегія суддів виходить із того, що переглядаючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вирішив справу правильно по суті, але мотивуючи своє рішення та не порушуючи норм процесуального права,  допустив порушення норм матеріального права.

Так, у відповідності до пункту 8 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. №1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" (далі - Постанова № 1548) у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,  регулює тарифи на електроенергію, що відпускається населенню для побутових потреб, та встановлює: граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, а також граничні рівні цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання за погодженням з Мінекономрозвитку; роздрібні ціни на природний газ для потреб населення; тарифи на транспортування магістральними трубопроводами газу природного, нафти, нафтопродуктів, аміаку та етиленових речовин, що поставляються споживачам України; тарифи на закачування, зберігання та відбір природного газу; тарифи на розподіл природного газу та його постачання; за погодженням з Мінекономрозвитку та Мінфіном граничні рівні цін на природний газ для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води).

          Згідно з абзацом дев'ятим частини другої статті 12 Закону № 575/97 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до покладених на неї завдань встановлює ціни (тарифи) на електричну енергію, що відпускається населенню для побутових потреб, у тому числі диференційовані за обсягами спожитої електричної енергії та/або за групами споживачів.

          Отже, зазначеними нормативно-правовими актами передбачено право відповідача встановлювати  тарифи на електроенергію.

Чіткого розмежування на єдині чи диференційовані тарифи зазначені нормативно-правові акти не містять, що підтверджує наявність права відповідача, з урахуванням поточного стану на ринку електроенергії, встановлювати тарифи на свій розсуд, в межах наданих законом повноважень.

Застосовуючи Постанову № 1440, суд апеляційної інстанції помилково зробив висновок про те, що на її підставі завершився перехід до єдиних тарифів на електроенергію, оскільки з неї вбачається по-перше, факт затвердження для споживачів першого та другого класу напруги роздрібних тарифів на електроенергію на січень 2009 року, по-друге, відсутність будь-яких посилань на обставини, які свідчили б про завершення переходу до єдиних тарифів на електроенергію.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність у відповідача на момент виникнення спірних правовідносин повноважень встановлювати на свій розсуд або єдині тарифи на електричну енергію, або диференційовані за обсягами спожитої електричної енергії та/або за групами споживачів тарифи на електроенергію.

Зазначене спростовує й висновок суду апеляційної інстанції про закінчення переходу до єдиних тарифів на електроенергію на підставі Постанови № 1440.

Разом з тим, помилковим є посилання суду апеляційної інстанції, як на підставу відмови у задоволенні позову, на втрату чинності Постанови № 745, на виконання якої Постановою НКРЕ № 707 затверджено Порядок розрахунку єдиних тарифів.

Вказана Постанова НКРЕ на момент виникнення спірних правовідносин залишалася не скасованою як тим органом, в межах повноважень якого вона була прийнята, так і тим органом, що на момент виникнення спірних правовідносин мав повноваження на встановлення цін (тарифів) на електроенергію (НКРЕКП).

У зв'язку з наведеним колегія суддів дійшла висновку, що під час вирішення спору Постанова НКРЕ № 707 підлягала застосуванню в частині, що не суперечить іншим чинним на момент виникнення спірних правовідносин нормативно-правовим актам.

Переглядаючи в касаційному порядку рішення суду апеляційної інстанції та перевіряючи правильність застосування норм матеріального права судами обох інстанцій, колегія суддів звертає увагу й на таке.

У відповідності до пункту 2.1 Порядку розрахунку єдиних тарифів перехід до Єдиних роздрібних тарифів здійснюється поетапно. На першому етапі граничний рівень підвищення тарифів не може перевищувати 5-ти відсотків рівня тарифів на 1 липня 2005 року, з подальшим щомісячним підвищенням не більш як на 5-ть відсотків рівня тарифів попереднього місяця.

Єдині тарифи для всіх споживачів електричної енергії 1 та 2 класів на території України (крім населення) встановлюються НКРЕ щомісячно.

Отже, зі змісту пункту 2.1 Порядку розрахунку єдиних тарифів випливає, що він (пункт) визначає порядок встановлення тарифів у процесі поетапного переходу до єдиних роздрібних тарифів на електроенергію і має застосовуватися відповідачем  виключно у випадку реалізації такого процесу.

У цій частині слід зазначити, що Постанова НКРЕ № 707, якою затверджено Порядок розрахунку єдиних тарифів, набрала чинності 01 вересня 2005 року та  приймалася на виконання іншої постанови Кабінету Міністрів України, зокрема Постанови № 745.

Пунктом 1 Постанови № 745 рекомендовано Національній комісії регулювання електроенергетики застосовувати, починаючи з 1 вересня 2005 року, єдині тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім тарифів на електричну енергію, що відпускається на побутові потреби населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, а також взяти до відома, що граничний рівень підвищення тарифів не може перевищувати 5-ти відсотків рівня тарифів на 1 липня 2005 року з подальшим щомісячним підвищенням не більш як на 5-ть відсотків рівня тарифів попереднього місяця.

Таким чином, пункт 2.1 Порядку розрахунку єдиних тарифів, яким керувався суд першої інстанції, задовольняючи позов, викладено в редакції, яка свідчить про процес реалізації переходу до єдиних тарифів на електроенергію.

Між тим, з 16 липня 2015 року набрали чинності зміни до статті 12 Закону № 575/97.

Частину другу статті 12 Закону № 575/97 доповнено абзацом дев'ятим, згідно якого Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до покладених на неї завдань встановлює ціни (тарифи) на електричну енергію, що відпускається населенню для побутових потреб, у тому числі диференційовані за обсягами спожитої електричної енергії та/або за групами споживачів.

Отже, на підставі Закону № 575/97 з 16 липня 2015 року регулювання у сфері енергетики зазнало змін, у відповідності до яких концепція переходу виключно до єдиних тарифів втратила актуальність, а встановлення цін (тарифів) на електроенергію для груп споживачів може відбуватися диференційовано.

Крім того, пункт 2.1 Порядку розрахунку єдиних тарифів застосовується лише у випадку реалізації процесу переходу до єдиних тарифів.

Таким чином, пункт 2.1 Порядку розрахунку єдиного тарифу не підлягає обов'язковому застосуванню в силу змін в концепції регулювання встановлення цін (тарифів) на електроенергію, зокрема шляхом надання відповідачу повноважень встановлювати ціни (тарифи) на електричну енергію диференційовано.

Разом з цим, Порядок розрахунку єдиного тарифу в частині застосування пункту 2.1 не може бути застосовано і з інших правових підстав, з огляду на таке.

Юридична сила закону, як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.

Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади.

Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України встановлено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року № 17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.

Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин.

Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм.

Так, відповідно до частини третьої статті 106 Конституції України, Президент на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Згідно з частиною другою статті 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, у випадку, коли норми підзаконного акта суперечать нормам закону, то слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Постанова № 745 втратила чинність з 01 січня 2016 року. Проте, це не може бути підставою незастосування відповідачем у своїй діяльності Порядку розрахунку єдиних тарифів в іншій його частині, тобто без урахування пункту 2.1 цього Порядку. 

Виходячи з суб'єктів нормотворчої діяльності, якими видавалися Постанова НКРЕ № 707 та Постанова № 745, у вирішенні питання про наявність чи відсутність п'ятивідсоткового обмеження, встановленого пунктом 2.1 Порядку розрахунку єдиних тарифів,  застосуванню підлягає абзац дев'ятий частини другої статті 12  Закону № 575/97, як акта вищої юридичної сили.

Також це відповідає вимогам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Вказані положення чинного законодавства не були враховані судом першої інстанції, у зв'язку із чим відсутні підстави для залишення рішення цього суду без зміни. Не враховані вони у повній мірі й судом апеляційної інстанції.

Правильно вирішивши спір по суті, суд апеляційної інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин  положення абзацу дев'ятого частини другої статті 12  Закону № 575/97 та взяв до уваги, як окрему підставу для відмови у позові факт втрати з 01 січня 2016 року чинності Постановою № 745.

Переглядаючи справу у касаційному порядку, колегія суддів не встановила обставин, які б свідчили про помилковість скасування рішення суду першої інстанції, у зв'язку із чим відсутні підстави для скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За правилом, встановленим у статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 2211, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ухвалила:

Касаційну скаргу Української асоціації виробників феросплавів та іншої електрометалургійної продукції і Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року в адміністративній справі за позовом Української асоціації виробників феросплавів та іншої електрометалургійної продукції і Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів", Публічне акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", Публічне акціонерне товариство "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат", Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго", Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго", Публічне акціонерне товариство "Київенерго" про визнання нечинними рішень - без зміни з урахуванням мотивів, викладених у цій ухвалі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Судді                                                                                         Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Стрелець Т.Г.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/65743178