Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року

м. Київ

Справа №  910/19326/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представників учасників справи

позивача - Гаркавенко С.В.,

відповідача - Бойков О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-20"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018

та додаткову постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2018

(головуючий -     Дідиченко М.А., судді:   Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.)

у справі № 910/19326/15

за позовом    Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-20"

про стягнення 1 149 809,26 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-20" про стягнення 1 149 809,26 грн, з яких 784 054,15 грн основного боргу, 22 664,47 грн 3 % річних, 274 342,35 грн інфляційних втрат та 68 748,29 грн пені.

1.2. Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 906 409,64 грн, з яких 540 654,53 грн основного боргу, 22 664,47 грн - 3% річних, 274 342,35 грн - збитки від інфляції та 68 748,29 грн - пеня.

1.3. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді   №1630366 від 01.10.1999.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

2.1. 01.10.1999 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (постачальником) та Житлово - будівельним кооперативом "Кристал - 20" (споживачем) укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді   №1630366.

2.2. Предметом договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

2.3. Під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та розрахунків за енергоносії. ( п. 2.1 договору ).

2.4. Відповідно до п. 2.2.1 договору №1630366 від 01.10.1999 енергопостачальна організація (позивач) зобов'язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, а також на потреби гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах, згідно з додатком № 1 до цього договору.

2.5. Пунктом 2.3.2 зазначеного договору передбачено обов'язок Житлово - будівельного кооперативу "Кристал - 20" виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Згідно з п. 2 додатку № 4 до договору №1630366 від 01.10.1999 відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту повертає у РВТ) та рахунок, в який включені вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Оплату за вказаними документами, за спожиту теплову енергію, відповідач здійснює не пізніше 25 числа поточного місяця (п. 3 додатку № 4 до договору).

2.6. Судами встановлено, що на виконання умов договору №1630366 від 01.10.1999 позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання по постачанню теплової енергії у гарячій воді відповідачу. Натомість відповідач свої зобов'язання за договором №1630366 від 01.10.1999 виконував неналежним чином, внаслідок чого у останнього за період з 01.12.2012 по 01.05.2015 виникла заборгованість за використану теплову енергію. За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати використаної теплової енергії, позивач нарахував останньому штрафні санкції у вигляді пені, а також 3% річних та інфляційні. Стягнення зазначених грошових коштів і є предметом розгляду у цій справі.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено. Стягнуто з Житлово - будівельного кооперативу "Кристал - 20" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 540 654,53 грн основного боргу за спожиту теплову енергію, 68 748,29 грн пені, 22 664,47 грн - 3% річних, 274 342,35 грн - збитків від інфляції. В частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 243 399,62 грн провадження у справі припинено відповідно до п. 1.1 ст. 80 ГПК України.

3.2. Суд першої інстанції зазначив, що вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі, заявленому позивачем.

3.3. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2015  у справі №910/19326/15 скасовано частково в частині задоволених позовних вимог та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено частково.

Стягнуто з Житлово - будівельного кооперативу "Кристал - 20" на користь позивача 260 010,68 грн основного боргу, 15 186,35 грн пені, 1 842,38 грн 3% річних, 30 903,92 грн збитків від інфляції та 7 811,81 грн судового збору за подання позову. Стягнуто також з позивача на користь відповідача 13 167,06 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

3.4. Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції Київським апеляційним господарським судом у справі було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса.

3.5. На вирішення судової експертизи були поставлені питання: в якому обсязі та на яку суму документально підтверджується розмір спожитої Житлово-будівельним кооперативом "Кристал - 20" теплової енергії на потреби гарячого водопостачання та централізованого опалення за період з 01.12.2012 по 01.05.2015 (із зазначенням розміру поставки за кожен місяць); в якому розмірі документально підтверджується сплата Житлово-будівельним кооперативом "Кристал - 20" спожитої теплової енергії на потреби гарячого водопостачання та централізованого опалення за період з 01.12.2012 по 01.05.2015 (із зазначенням розміру поставки за кожен місяць).

3.6. Згідно з висновком комплексної судової експертизи із залученням фахівця в галузі теплопостачання № 1963/6777 від 19.09.2017 вихідними даними для встановлення вартості теплової енергії, спожитої ЖБК "Кристал-20" по проспекту Маяковського, 40 за період з 01.12.2012 по 01.05.2015  на потреби системи гарячого водопостачання у розмірі 4439,8882 Гкал та на потреби системи опалення у розмірі 3304,018 Гкал є обсяг спожитої теплової енергії, який розрахований на підставі проведеного дослідження фахівцем в галузі теплопостачання та встановлених тарифів на споживання.

3.7. Суд зазначив, що нормами ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

3.7.1. На підставі постанови НКРЕ від 14.12.2010 № 1729 у період з 01.01.2011 по 30.06.2014 був встановлений тариф на гаряче водопостачання та опалення в розмірі 169,38 грн.

3.7.2. На підставі постанови НКРЕ від 23.04.2014 № 465 у період з 01.07.2014  по 31.03.2015 був встановлений тариф на гаряче водопостачання та опалення у розмірі 295,17 грн.

3.7.3. На підставі постанови НКРЕ від 03.03.2015 № 613 у період з 01.04.2015 по 30.06.2016 був встановлений тариф на гаряче водопостачання та опалення у розмірі 531,10 грн.

3.8. Таким чином, за висновком суду загальна вартість теплової енергії, спожитої ЖБК "Кристал-20" за період з грудня 2012 по квітень 2015 року по проспекту Маяковського, 40 на гаряче водопостачання складає 1 153 150,05 грн та на опалення складає 919 810,42 грн.

Загальна вартість теплової енергії на потреби опалення та гаряче водопостачання, спожитої ЖБК "Кристал-20" за період з 01.12.2012  по 01.05.2015 складає 2 072 960,47 грн.

3.9. Експертом у висновку досліджено, що за період з 01.12.2012 по 01.05.2015 ЖБК "Кристал-20" сплачено ПАТ "Київенерго" 1 914 279,73 грн.

Разом з тим, колегією суддів апеляційного господарського суду було встановлено та не заперечувалось сторонами у справі, що експертом помилково враховано платежі у грудні 2012  на суму 55 000,00 грн та січні 2013 на суму 46 329,92 грн як  оплату за грудень 2012 та січень 2013 відповідно, оскільки вказані проплати мають призначення платежу "оплата за листопад 2012 року", що не є спірним періодом у справі.

3.10. Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що за спірний період відповідачем  здійснено оплату отриманих послуг на суму 1 812 949,81 грн. 

Суд відхилив посилання позивача на те, що зазначений вище висновок експертизи є неналежним доказом у справі.

Таким чином, на підставі дослідження висновку   експерта суд вказав, що позивач не довів свій позов в частині об'єму та розміру спожитої ЖБК "Кристал-20" за період з 01.12.2012 по 01.05.2015 теплової енергії на потреби гарячого водопостачання та опалення, які позивач повинен був   обрахувати відповідно до п. 3.2 додатку № 4 до договору № 1630366 від 01.10.1999 розрахунковим способом.

3.11. Отже, з урахуванням фактично спожитої теплової енергії на потреби гарячого водопостачання та опалення в загальній кількості 7 643,9062 Гкал розмір заборгованості Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-20" за період з 01.12.2012 по 01.05.2015 перед ПАТ "Київенерго" складає 260 010,68 грн (2 072 960,47 грн загальної вартості теплової енергії - 1 812 949,81 грн  часткових проплат).

3.12. Здійснивши власний розрахунок пені за загальний період з 01.11.2014  по 30.04.2015 за кожен місять окремо в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 15 186,35 грн.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок інфляційних втрат за загальний період з січня 2013 року по квітень 2015 року та 3 % річних за загальний період з 01.01.2013 по 30.04.2015, суд апеляційної інстанції зазначив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у сумі 1 842,38 грн та збитки від інфляції у сумі 30 903,92 грн.

3.13. Апеляційний господарський суд у мотивувальній частині постанови також зазначив, що судом першої інстанції безпідставно припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 243 399,62 грн, оскільки в цій частині позивач зменшив розмір позовних вимог відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, яка була чинна на момент винесення оскаржуваного рішення.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни в бік зменшення кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Оскільки судом першої інстанції розглядалися позовні вимоги за новою ціною позову в частині основного боргу (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) у сумі 540 654,53 грн, рішення суду першої інстанції в частині припинення провадження у сумі 243 399,62 грн основного боргу скасоване судом апеляційної інстанції як безпідставне.

3.14. В той же час, у резолютивній частині постанови відсутній зазначений у п.3.13 висновок. Додатковою постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2018 доповнено резолютивну частину постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 абзацами 2 та 4 такого змісту: "Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 року в частині припинення провадження у справі на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України у сумі 243 399,62 грн скасувати. В решті позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Київенерго" у сумі 280 643,85 грн основного боргу, 53 561,94 грн пені, 20 822,09 грн 3 % річних та 243 438,43 грн інфляційних втрат відмовити повністю".

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 в частині задоволених позовних вимог,  а також додаткову постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2018 скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

4.2. В обґрунтування вимог своєї касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції виходив з того, що у позовному періоді застосована постанова НКРЕКП від 03.03.2015 №613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго".

При цьому суд не надав оцінки аргументам відповідача про те, що зазначена постанова НКРЕКП під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції визнана нечинною з моменту її прийняття відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі №826/15733/15. Відтак, на переконання скаржника, її застосування до визначення розміру заборгованості у квітні 2015 року є необґрунтованим та безпідставним.

Проте в порушення вимог п.п "в" п.3 ч.1 ст.282 ГПК України суд апеляційної інстанції не надав жодної правової оцінки зазначеній обставині та аргументам відповідача, які цього стосувалися.

4.3. В порушення ч.2 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції не дослідив докази, якими обґрунтовані вимоги позивача та дані, що мають значення для справи, що призвело до безпідставного неврахування оплати відповідачем визнаних та зарахованих позивачем у спірному періоді грошових коштів на суму 243 339,62 грн.

4.4. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.2. За приписами частини 2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір у справі стосується правовідносин сторін, що виникли з договору на постачання теплової енергії у гарячій воді.

5.2.2. Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору енергопостачання. Вказаний договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

5.2.3. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

5.2.4. Як зазначено вище у п. 3.7, 3.7.3 цієї постанови, суд апеляційної інстанції, визначаючи розмір заборгованості відповідача перед позивачем, застосовував положення постанови НКРЕ від 03.03.2015 № 613, якою було встановлено тариф на гаряче водопостачання та опалення у розмірі 531,10 грн.

При цьому, судом не надано жодної правової оцінки доводам відповідача про те, що зазначена постанова НКРЕ визнана нечинною у судовому порядку з моменту її прийняття на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі №826/15733/15. Суд не може застосовувати нечинні акти законодавства.

5.2.5. Слушними є доводи скаржника про те, що оскільки постанова НКРЕ від 03.03.2015 № 613 визнана нечинною з моменту її прийняття, то за квітень 2015 року до правовідносин сторін слід застосовувати тариф, встановлений постановою НКРЕ №465. Аналогічну правову позицію зазначено і у постанові Верховного Суду від 19.03.2017 у справі №910/7749/17.

6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до п.2 ч.1 ст.308 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.2. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень (Рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р. (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003р. (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006р. (заява №14502/04)).

6.3. Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання(заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

6.4. Апеляційним господарським судом, в порушення вимог ст. ст. 99, 101 ГПК України не було здійснено повторного розгляду справи з встановленням усіх обставин справи та наданням цим обставинам відповідної оцінки, як це передбачено ст. ст. 47, 43 ГПК України.

6.5. Зважаючи на те, що суд касаційної інстанції позбавлений правової можливості встановити розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача з урахуванням зазначеної вище обставини та відповідно здійснити перерахунок правильності заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, а також враховуючи, що порушення норм права допущено саме апеляційним господарським судом, постанова суду в частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У зв'язку з цим, скасуванню підлягає і додаткова постанова апеляційного господарського суду.

6.6. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

7. Судові витрати

7.1. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

7.2. Враховуючи, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, в тому числі й сплаченого судового збору за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-20" задовольнити частково.

2.          Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 та додаткову постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2018 у справі №910/19326/15 в частині задоволення позовних вимог скасувати.

3.          Справу №910/19326/15 в цій частині передати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

4.          Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий  суддя                                                                      І. Ткач

Судді                                                                                                    О. Баранець

В. Студенець

http://reyestr.court.gov.ua/Review/74691759

[Перо]

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа №  910/30728/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Львов Б.Ю., Стратієнко Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2018

(головуючий - Майданевич А.Г., судді:  Тищенко  А.І., Гаврилюк О.М.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017

(суддя - Плотницька Н.Б.)

у справі № 910/30728/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-4"

про стягнення  619 333,13 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-4" про стягнення 619  787,82 грн заборгованості за договором на постачання теплової енергії від 29.06.2000 № 230094.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії від 29.06.2000 № 230094 не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за використану теплову енергію за період з 01.02.2013 по 01.10.2015 у розмірі 273  186,48 грн. У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором позивачем також нараховано 19 690,88 грн  3 % річних, 229 605,22 грн  інфляційних втрат та 97 305,24 грн  пені.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

2.1. 29 червня 2000 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго"  (перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго") як енергопостачальною організацією та Житлово-будівельним кооперативом "Хімік-4" як абонентом укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 23-0094 (далі - Договір). Відповідно до умов Договору постачальник зобов'язується поставити теплову енергію абоненту для потреб опалення та гарячого водопостачання, а абонент зобов'язується отримати її та своєчасно оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Згідно з пунктом 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору.

Абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (п. 2.3.1 договору).

2.2. У пункті 5.5 договору передбачено, що при відсутності приладу обліку кількість теплової енергії, що відпущена абоненту (відповідачу), визначається розрахунковим способом. Зазначений у пункті 5.5 розрахунковий спосіб погоджено сторонами у пункті 3.2 додатку № 4 до договору № 23-0094 від 29.06.2000.

У додатку № 4 сторони також погодили порядок розрахунків, відповідно до умов якого абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту №3 за адресою: вул. Щекавицька, буд. 37/48, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату  за вказаними документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно з додатком №1 до договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками; абонентам,          що не мають приладів обліку: щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

2.3. Підставою для виникнення спору у цій справі стало неналежне виконання відповідачем умов договору в частині оплати вартості поставленої позивачем теплової енергії за період з 01.02.2013 по 01.10.2015.

3. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанціій

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено частково. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-4" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго"   заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 150  701,71 грн, пеню у розмірі 53  770,87  грн, 3 % річних - 10 881,18  грн, інфляційні втрати - 127  109,45  грн та судові витрати у розмірі 5  136,95  грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго"  на користь Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-4" витрати за проведення судової експертизи в розмірі 10 972,65 грн.

3.1.1. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем з урахуванням визначених експертами обсягів  спожитої відповідачем теплової енергії за спірний період, розмірів тарифів на гаряче водопостачання та опалення,  та враховуючи суму оплат, здійснених відповідачем за спожиту теплову енергію за спірний період, розмір заборгованості відповідача за спожиту теплоенергію за період з лютого 2013 року до вересень 2015 рік, підтверджено. Житлово-будівельним кооперативом "Хімік-4" цього не спростовано.

3.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 задоволено апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-4". Рішення  скасовано з прийняттям нового про задоволення позову частково. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-4" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 57  801,24 грн, пеню у розмірі 16  969,81 грн, 3 % річних в розмірі 4  499,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 44  633,87 грн та судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 1  858,69 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-4" витрати за проведення судової експертизи в розмірі 15  886,52 грн  та судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції  у розмірі 11  146,95 грн.

3.2.1. Апеляційний господарський суд зазначив, що згідно з висновком комплексної судової експертизи, проведеної Харківським науково-дослідного інститутом судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 20.07.2016, встановлено, що з урахуванням обсягу спожитої теплової енергії, який розрахований на підставі проведеного дослідження фахівцем в галузі теплопостачання, визначено кількість спожитої теплової енергії на потреби системи гарячого водопостачання в будинку по вул. Йорданська (Лайоша Гавро) 17 за період 01.02.2013 - 01.10.2015 та кількість спожитої теплової енергії на потреби системи опалення у цьому будинку, що склали 2155,259 Гкал та 3642,16 Гкал відповідно.

На підставі Постанов НКРЕКП встановлені тарифи на гаряче водопостачання та опалення в таких розмірах:  - 203,26 грн  з ПДВ/Гкал. в період з 01.01.2011 по 30.06.2014 на підставі постанови НКРЕКП від 14.12.2010 № 1729; - 354,20 грн з ПДВ/Гкал. в період з 01.07.2014 по 31.03.2015 на підставі постанови НКРЕКП від 23.04.2014 № 465; - 637,32 грн з ПДВ/Гкал. в період з 01.04.2015 по 30.06.2015 на підставі постанови НКРЕКП від 03.03.2015 № 613.

Водночас суд зазначив, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі №826/15733/15 визнано нечинною з моменту прийняття постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року №613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго". Отже, у сторін у справі відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифу на теплову енергію, яке в судовому порядку визнано нечинними з моменту їх прийняття.

Зважаючи на це, суд апеляційної інстанції зазначив, що погоджується  з висновком суду першої інстанції, що протягом періоду з квітня  2015 року по вересень 2015 року включно до спірних правовідносин сторін слід застосовувати тариф, встановлений постановою НКРЕКП від 23.04.2014 №465.

3.2.2. Водночас судом досліджено постанову Київського апеляційного господарського суду у справі 7/719 від 27.11.2017, у якій встановлено факт переплати  відповідача  у сумі 107  307,55 грн за   договором  № 23-0094 у період з 01.10.2007 по 01.10.2009 станом на 01.08.2017, яку відповідач просив зарахувати  в рахунок погашення заборгованості у спірний період. Проте суд  першої інстанції  не врахував вказану обставину та всупереч ст. 86 ГПК України не прийняв даний доказ як належний, не зменшив суму боргу на 107  307,55 грн, що було здійснено судом апеляційної інстанції.

3.2.3. Суд також встановив, що за березень 2015 року експерт вказав розмір спожитої теплової енергії 235,51 Гкал., проте в табуляграмі зазначено 235,57, що на 0,06 Гкал. менше, та згідно з тарифом 354,2 грн становить 21,25 грн, а у квітні 2015 року не було враховано 42,42 Гкал. корегування, що складає суму (354,20 грн  х 42,42) 15  025,16 грн. Вказані обставини судом апеляційної інстанції враховані, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що основний борг останнього перед позивачем за спірний період становить суму 57  801,24 грн.

3.2.4. Врахувавши встановлені обставини, а також доведеність факту несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання з оплати 57  801,24 грн, суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені, дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягають 16  969,81 грн пені, 4  499,00 3% річних та 44  633,87 грн інфляційних втрат.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Не погоджуючись з вищезазначеними постановою та рішенням, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою,  в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати, а справу №910/30728/15 направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

4.1.1. В обґрунтування зазначених вимог скаржник зазначає, зокрема, що постанова суду апеляційної інстанції є необґрунтованою, оскільки судом неправильно встановлено фактичні обставини справи.

Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції не оцінив, що експертом необґрунтовано занижено обсяги споживання теплової енергії за опалення у спірному періоду на 42,36 Гкал сумою 15  005,02 грн. Врахування експертом постанови НКРЕКП від 23.04.2014 №465 замість постанови НКРЕКП від 03.03.2015 №613 є передчасним, оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.07.2016 порушено касаційне провадження у справі №826/15733/15, та у разі, якщо суд касаційної інстанції скасує судові рішення у згаданій справі, виникнуть підстави для перегляду рішення у цій справі , а прийняті судами рішення про перерахунок будуть завчасними. Таким чином, скаржник вважає, що суди порушили ст.228 ГПК України, оскільки  залишили поза увагою його клопотання про зупинення провадження у справі №910/30728/15 до закінчення розгляду справи №826/15733/15.

4.1.2. Скаржник зазначає про порушення судами першої та апеляційної інстанцій ст.76 ГПК України, оскільки вони взяли до уваги неналежний доказ, а саме - висновок комплексної судової експертизи. В порушення ст.71 ГПК України судом апеляційної інстанції відмовлено позивачу у виклику спеціаліста в галузі теплопостачання у судове засідання для надання пояснень.

Зазначені обставини, на думку скаржника, свідчать про наявність підстав для скасування судового рішення на підставі п.2 ч.3 ст. 310 ПК України.

4.1.3. Скаржник також вважає, що судом апеляційної інстанції помилково взято до уваги позицію відповідача щодо існування "переплати" у справі №7/719 за її зарахування у спірний період.

4.2. У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти доводів та вимог касаційної скарги позивача та просить відмовити у її задоволенні.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір у справі стосується правовідносин, що виникли з договору на постачання теплової енергії у гарячій воді, що як вірно зазначили суди, за правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

5.2.2. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (п. 2 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

5.2.3. Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч. 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Приписами статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

5.2.4. Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд апеляційної інстанції, діючи в межах наданих йому повноважень, надав належну правову оцінку наявному у матеріалах справи висновку комплексної судової експертизи, врахував розмір спожитої теплової енергії, вказаний у табуляграмі за березень - квітень 2015 року, правильно взяв до уваги судові рішення у справі №826/15733/15, на підставі яких визнано нечинною з моменту прийняття постанову НКРЕКП від 03.03.2015 року №613 та  встановив факт переплати  відповідачем 107  307,55 грн за договором  № 23-0094. Відтак обґрунтованим є висновок суду про те, що основний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором у спірному періоду складає 57  801,24 грн.

Натомість всі доводи касаційної скарги по суті зведені до необхідності встановлення інших фактичних обставин справи, відмінних від обставин, встановлених судом апеляційної інстанції,  а також надання повторної оцінки документам, що містяться у справі. Проте суд касаційної інстанції з огляду на приписи ст.300  ГПК України такими повноваженнями не наділений.

Водночас, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції вважає, що постанова апеляційного господарського суду ухвалена з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону, а тому підстав для її скасування немає.

5.2.5. Доводи скаржника про порушення судами першої та апеляційної інстанцій ст.228 ГПК України в частині відмови у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду справи №826/15733/15 є помилковими, оскільки норми цієї статті регулюють право, а не  обов'язок суду  зупинити провадження у справі. Натомість матеріали справи не містять документів, які б свідчили про  необхідність обов'язкового зупинення провадження у справі на підставі ст.227 ГПК України.

5.2.6. Твердження скаржника про неналежність висновку комплексної судової експертизи як доказу у справі суд касаційної інстанції відхиляє з огляду на його необґрунтованість. Аргументи позивача в цій частині ґрунтуються виключно на незгоді з висновками, здійсненими експертом за результатами проведення судової експертизи.

5.2.7. Таким чином, суд касаційної інстанції вважає, що звертаючись з касаційною скаргою скаржник не довів неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права як необхідної передумови для скасування судових рішень, ухвалених у справі.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.2. З огляду на зазначене вище у розділі 5 цієї постанови, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення.

2.          Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 у справі № 910/30728/15 залишити без змін.

3.          Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий  суддя                                                                     
І. Ткач

Судді                                                                                                   
Б. Львов 
Л. Стратієнко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/77294117