Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[ВАВАНчик]

(click to show/hide)

Окружний адміністративний суд м. Києва
01021 м. Київ вул. Десятинна 4/6
Позивач
....

Представник
Блащук Володимир Юрійович
02160 м. Київ,...

3ті особи:
Блащук Володимир Юрійович
02160 м. Київ, ....

Київська міська державна адміністрація
01044 м. Київ вул. Хрещатик, 36 т. 1551

голова КМДА
працює: 01044 м. Київ вул. Хрещатик, 36 т. 1551
(на час звернення Попов Олександр Павлович)

Київський Міський голова
працює: 01044 м. Київ вул. Хрещатик, 36 т. 1551
(на час звернення Черновецький Леонід Михайлович)

секретар Київради
працює: 01044 м. Київ вул. Хрещатик, 36 т. 1551
(на час звернення Довгій Олесь Станіславович)
 

АДМІНІСТРАТИВНА ПОЗОВНА ЗАЯВА
(про встановлення повноважень і компетенції)

Зміст позовних вимог:
1.   Встановити повноваження КМДА, що діє як виконавчий орган місцевого самоврядування, щодо видання НПА у формі РОЗПОРЯДЖЕНЬ.
2.   Встановити компетенцію голови КМДА на предмет очолення та підписання актів виконавчого органу (комітету) КМР.
3.   Встановити компетенцію першого заступника голови КМДА під час виконання ним обов’язків голови КМДА на предмет виконання повноважень міського голови.
 
Скорочення прийняті у тексті.
ВО – виконавчий орган
в.о. – виконуючий обов’язки
КМР – Київська міська рада (Київрада)
КМДА – Київська міська державна адміністрація
КАСУ – кодекс адміністративного судочинства України
НПА – нормативно-правовий акт
ЗУпМДА- закон України “про місцеві державні адміністрації”
ЗпсУмгК - закону України “про столицю України місто-герой Київ”
ЗпМСвУ - закон “про місцеве самоврядування в Україні”
ЗУпЖКП - закон України “про Житлово-комунальні послуги“
Виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги:

Відповідно до ч. 1 ст. 104 КАСУ до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Позивач ВВАЖАЄ, що порушені його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Згідно ч. 3 ст. 11 КАСУ будь-яка особа яка звернулась за судовим захистом розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Ч. 3 ст. 24 ЗпМСвУ встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України...

Ст. 7 ЗУпМДА встановлює, що Місцеві державні адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня.

Указом Президента про призначення №1038/2010 від 16.11.2010р. Попова О. П. призначено головою КМДА.

Постановою ТВК від 30.05.2008р. №35/15 "Про результати голосування і підсумки виборів Київського міського голови у одномандатному виборчому окрузі на позачергових виборах депутатів Київської міської ради та Київського міського голови 25.05.2008р." міським головою м. Києва обрано Черновецького Л. М.

Щодо п.1 позовних вимог.
Суб’єктом владних повноважень – виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) у період з моменту обрання міським головою Черновецького Л. М. було прийнято низку розпоряджень (наприклад № 933 від 10.11.2010р. тощо) щодо встановлення/погодження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги. (копія одного із них надається)

Як вже було зазначено - діяльність органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб здійснюється на імперативних засадах.

Так згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 ЗУпЖКП встановлення цін/тарифів на ЖКП покладено на орган місцевого самоврядування. З ним корелює п. 2 ч. “А” ст. 28 ЗпМСвУ згідно якого до власних повноважень виконавчого органу місцевого самоврядування віднесено: встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги;

Ст. 6 ЗУпМДА встановлено, що голова державної місцевої адміністрації в межах своїх повноважень видає РОЗПОРЯДЖЕННЯ.
Ч. 6 ст. 59 ЗпМСвУ передбачено, що виконавчий комітет(орган) в межах своїх повноважень приймає РІШЕННЯ.
П. 3 ч. 4 ст. 42 передбачено, що міський голова підписує РІШЕННЯ виконавчого комітету (органу) ради.
Із наданого обґрунтування та доказів витікає, що міський голова в межах повноважень виконавчого органу місцевого самоврядування приймав НПА у формі розпоряджень.

Проте законом НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА така форма актів органу місцевого самоврядування.
За таких умов слід у судовому порядку встановити повноваження КМДА (як ВО КМР) видавати НПА у формі РОЗПОРЯДЖЕНЬ.

Щодо п.2 позовних вимог.
Суб’єктом владних повноважень – ВО КМР(КМДА) у період з моменту призначення головою КМДА Попова О. П. було прийнято низку розпоряджень (наприклад № 1222 від 29.12.2010р. тощо) щодо встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги. (копія одного із них надається)
Зазначені розпорядження було підписано головою КМДА Поповим О.П.
Згідно із вказаним у зазначених розпорядженнях видавником їх є КМДА який діє як ВО КМР та на підставі закону про місцеве самоврядування (тобто в межах повноважень органу місцевого самоврядування).
Як вже було зазначено, повноваження встановлення цін/тарифів покладено на виконавчий орган місцевого самоврядування (обґрунтування в п. 1 позовних вимог).

Ч. 5 ст. 51 ЗпМСвУ встановлено що виконавчий комітет очолює міський голова.
П. 3 ч. 4 ст. 42 передбачено, що міський голова підписує рішення виконавчого комітету (органу) ради. (тобто НПА цього органу)

Попов О.П., як було зазначено вище, - є головою КМДА, а не міськім головою. Оскільки він підписав зазначені НПА, то він вважає себе головою ВО місцевого самоврядування.
Проте це не відповідає діючому законодавству, а за таких обставин є потреба встановити компетенцію голови КМДА на предмет очолення ним виконавчого органу КМР (створюваного на базі КМДА), та підписання актів цього органу.

Щодо п.3 позовних вимог.
На період відпустки голови КМДА та міського голови Черновецького Л. М. виконуючим обов’язки відповідно до ч. 10 ст. 39 ЗУпМДА було призначено Попова О.П. (згідно із діючою у той час редакцією ЗпсУмгК роз’ясненою п. 1.1 рішення КСУ № 21-рп/2003 від 25.12.2003 – “КМДА має очолювати лише особа обрана Київським міським головою, яка Президентом України призначається головою КМДА.“ )
Суб’єктом владних повноважень – ВО КМР (КМДА) у цей період було прийнято низку розпоряджень (наприклад № 676 від 30.08.2010р. тощо) щодо встановлення/погодження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, та підписано у той час 1-м заступником міського голови Поповим О.П. (до 16.11.2010р.) під час виконання ним обов’язків голови КМДА. (копія одного із них надається)

Відповідно до ч. 3 ст. 14 ЗпсУмгК  заступником міського голови – є секретар Київради.
Відповідно до рішення КМР № 3/3 від 10.06.2008р. секретарем Київради обрано Довгого О. С.

Проте оскільки вказані НПА підписано в.о. голови КМДА, що не передбачено діючим законодавством, а не секретарем КМР – то потрібно встановити в судовому порядку компетенцію 1-го заступника голови КМДА на вчинення даних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 11, 18, 19, 71, 72, 104-106 КАС, ст. 6, 7 закону України про місцеві державні адміністрації, ст. 14 закону України про столицю України місто-герой Київ, ст. 1, 11, 24, 28, 42, 51, 52, 59 закону “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 7 закону України про Житлово-комунальні послуги, указом Президента №1038/2010 від 16.11.2010р., постановою ТВК від 30.05.2008р. №35/15, рішенням КМР № 3/3 від 10.06.2008р., рішенням КСУ № 21-рп/2003 від 25.12.2003р. ПРОШУ:
·   прийняти справу до провадження в порядку адміністративного судочинства
·   Встановити повноваження КМДА, що діє як виконавчий орган місцевого самоврядування, щодо видання НПА у формі РОЗПОРЯДЖЕНЬ.
·   Встановити компетенцію голови КМДА на предмет очолення та підписання актів виконавчого органу (комітету) КМР.
·   Встановити компетенцію першого заступника голови КМДА під час виконання ним обов’язків голови КМДА на предмет виконання повноважень міського голови.

До адміністративної позовної заяви додаю:
1.   Квитанцію оплати державного мита.
2.   копію довідки ф. 3
3.   копію довіреності
4.   копію розпорядження КМДА № 676 від 30.08.2010р.
5.   копію розпорядження КМДА № 933 від 10.11.2009р.
6.   копію розпорядження КМДА № 1222 від 29.12.2010р.
7.   Копії позовної заяви з додатком №2-6 для відповідача та 3-х осіб (5 прим.)

Как я и писал: иск подан позавчера(18.04.2011).
Заметите в чем его неактуальность?!

[Валентина]

Володимир! Третього відповідача треба виключати. Олесик  Довгий нарешті не буде дратувати своєю присутністю на місті головуючого пленарного засідання, а Герега не встигла ще накоїти дурниць, за які на неї можна було б подати позов.

[ВАВАНчик]

Заметили
Но он не ответчик, а третье лицо
И вообще обозначено, что 3е лицо "секретать киевсовета", а не конкретно Довгий О.С.
Но на день обращения - именно Довгий О.С.

[ВАВАНчик]

Номер дела прояснился.
2а-5697/11/2670
судья Смолий... Но окозалось, что у них есть специализация у судей....
И Смолий не специализируется на компетенции... (а вообще он рассматривает дела КМДА, например это: http://gro-za.org/forum/index.php?topic=6013.0.html ).
Поэтому дело будет передаваться. (интересно, это правда, или ктото хочет обмануть систему документооборота?)

[Перо]

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД


  Справа: №   2а-5697/11/2670                                  Головуючий у 1-й інстанції:  Дегтярьова О.В.     

Суддя-доповідач:  Бужак Н.П.


  У  Х  В  А  Л  А

Іменем України

  "31" січня 2012 р.                                                                                                 м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:                                                   Бужак Н.П.

Суддів:                                                              Твердохліб В., Костюк Л.О.

За участю секретаря:                                           Павленко Т.А.                     

 розглянувши у судовому засіданні  апеляційну скаргу  ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської міської державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_3, голова Київської міської державної адміністрації, Київський міський голова, секретар Київради про встановлення повноваження і компетенції,

  В С Т А Н О В И В

  Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про встановлення повноважень КМДА, що діє як виконавчий орган місцевого самоврядування, щодо видання нормативно-правових актів у формі розпоряджень, встановлення компетенції голови КМДА на предмет оголення та підписання актів виконавчого органу (комітету) КМДА, встановлення компетенції першого заступника голови КМДА під час виконання ним обов’язків голови КМДА на предмет виконання повноважень міського голови.

Відповідно ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2011 року  відмовлено позивачу у відкритті  провадження у справі.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2011 року, а справу передати до суду першої інстанції  для розгляду по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб,  які з»явилися в судове засідання, дослідивши  матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що  апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.   

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спори щодо компетенції та наявності повноважень допускається виключно між суб’єктами владних повноважень, тоді як позивач до таких суб’єктів не відноситься.   

Відповідно до ст. 109 частини 1 пункту 1 КАС України,  суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністратвиній справі лише, якщо заяку не належить розглядати в порядку адміністратвиного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно  прийнято рішення про відмову позивач у відкритті провадження у справі , оскільки заявлені позивачем вимоги не належить розглядати у порядку адміністративного  судочинства.     

Відповідно до ст. 199, 200 КАС України. за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду – без змін.

Керуючись ст. ст.  195, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В

  Апеляційну скаргу  ОСОБА_2 залишити без  задоволення, а ухвалу  Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2011 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

  Головуючий суддя                                                                       Бужак Н.П.
 
Судді:                                                                                             
Костюк Л.О.
Твердохліб В.А.
                                                                                                                           


 Повний текст виготовлено: 03 лютого 2012 року.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/21594113

P. S. У суддів Бужак і Твердохліб прямо таки потяг до розгляду справ за участі КМДА.

[genna1950]

Я пам'ятаю цю суддю в Шевченківському райсуді при розгляді справи, якою займався Віктор Іванович. Там вона була більш справедлива та інколи дотримувалася принципових позицій. Можливо не хотіла суперечок із Кулею В.І. Але, часи змінюються, як і люди... разом з місцем "яйцесидіння"...

[Перо]

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  УХВАЛА

  21 лютого 2012 р.                                        м. Київ                              К/9991/12489/12

 Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу  від 28 квітня 2011 року та ухвалу  від 31 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Київської міської державної адміністрації , Голови Київської міської державної адміністрації , Київського міського голови , секретаря Київської міської ради Гереги Галини Федорівни про зобов'язання вчинити дії,

  в с т а н о в и в :

  Касаційна скарга за формою і змістом відповідає вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, перешкод для відкриття касаційного провадження не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 214, 215 Кодексу адміністративного судочинства України, -

  у х в а л и в :

  Відкрити касаційне провадження у даній справі.

Витребувати з  адміністративну справу 2а-5697/11/2670.

Особам, які беруть участь у справі, надіслати копію ухвали про відкриття касаційного провадження, касаційної скарги та інформацію про їхні права та обов’язки.

Виконати усі вимоги, передбачені статтею 215 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Ухвала оскарженню не підлягає.

  Суддя Вищого

адміністративного суду України                                                  М.І. Мойсюк

http://reyestr.court.gov.ua/Review/21797372

[Перо]

Державний герб України
 
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

27 січня 2015 року                                м. Київ                                        К/9991/12489/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

                Іваненко Я.Л.,                        Мойсюка М.І.,                  Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Київської міської державної адміністрації,  треті особи: голова Київської міської державної адміністрації, Київський міський голова, секретар Київської міської ради та ОСОБА_5 про встановлення повноважень та компетенції, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року,-

у с т а н о в и л а :

У квітні 2011 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА), де треті особи: голова Київської міської державної адміністрації, Київський міський голова, секретар Київської міської ради та ОСОБА_5, у якому просив встановити повноваження КМДА, як виконавчого органу місцевого самоврядування, щодо видання нормативно-правового акту у формі розпоряджень, встановити компетенцію голови КМДА на предмет її очолення та підписання актів, а також компетенцію першого заступника голови КМДА під час виконання ним обов'язків голови КМДА на предмет виконання таких повноважень міського голови.

          В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначав, що на момент обрання міським головою ОСОБА_6 та головою КМДА ОСОБА_7, а також на час виконання останнім обов'язків  міського голови та будучи його заступником, було прийнято низку розпоряджень щодо встановлення (погодження) цін/тарифів на житлово-комунальні послуги (як то № 676 від 30 серпня 2010 року тощо), які на думку позивача порушують статті 6, 7 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статті 14 Закону України «Про столицю України місто-герой Київ», статей 1, 11, 24, 28, 42, 51, 52, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ін. Тому, вважаючи дії відповідача протиправними і посилаючись на вимоги вказаних Законів, просив встановити повноваження та компетенцію зазначених суб'єктів владних повноважень.

          Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року у відкритті провадження у адміністративній справі відмовлено.

У поданій до Вищого адміністративного суду України касаційній скарзі третя особа ОСОБА_5, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження  суди попередніх інстанцій виходили з вимог пункту 1 статті 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України та того, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.  До такого висновку суди дійшли виходячи з того, що позивач                    ОСОБА_4 не є суб'єктом владних повноважень, а тому позовні вимоги з приводу реалізації  компетенції КМДА та інших осіб у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. До таких висновків суди дійшли з огляду на вимоги частини 1 статті 2, та пункту 3 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, до такого висновку суди дійшли в порушення норм процесуального права виходячи з наступного.

За приписами частин 1, 2 та 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У відповідності до частини 2 статті 4  Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як убачається з матеріалів справи спір сторін за своєю суттю зводиться до оскарження ОСОБА_4 дій КМДА як суб'єкту владних повноважень, з приводу реалізації своїх повноважень в межах, наданої Законом компетенції. При цьому обраний спосіб захисту позивачем не може бути підставою для відмови у відкритті провадження, оскільки такий належить до розгляду по суті заявлений вимог із з'ясуванням усі обставин справи, з метою повного захисту порушених прав та інтересів сторін.

Тобто, з дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення суду  (пункт 8 частини 3 вказаної Статті), що має на меті забезпечити судовим рішенням повний захист цих прав та інтересів.

Відмова ж у відкритті провадження, в даному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001, відповідно до положення частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Аналіз цього положення у взаємозв'язку з положеннями частин першої, другої статті 55 Конституції України дає підстави дійти висновку, що судам підвідомчі будь-які звернення фізичної особи щодо захисту своїх прав і свобод. Тому суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушено чи порушуються, або створено чи створюються перешкоди для їх реалізації, або має місце інше ущемлення прав і свобод.

Судам попередніх інстанцій слід було виходити з юридичної природи спору, що виник між сторонами. Зокрема звернути увагу на те, чи стосується такий спір сфери повноважень суб'єктів публічно-правових відносин.

Крім цього, посилання скаржника на недотримання судами попередніх інстанцій вимог частини 6 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України є обґрунтованими, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи суди відмовили у відкритті провадження з підстав пункту 1 статті 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з цим, суди не звернули увагу на частину 6 цієї ж статті, відповідно до якої у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави,  встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Колегія суддів звертає увагу судів, що дана частина носить імперативний характер і має бути застосована поряд із частиною першою цієї

Статті.

Також колегія суддів звертає увагу судів попередніх інстанцій на те, що суть заявлених позовних вимог містить ознаки публічно - правового характеру, проте вирішуючи питання щодо відкриття провадження судам слід виходити з предметної підсудності даної справи, враховуючи положення статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, підстав для застосування пункту 3 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, у даному випадку немає, оскільки суть заявлених вимог позивача зводиться до оскарження дій та рішень суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, оскаржувані судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, такі підлягають скасуванню з направленням справи для  продовження  судового розгляду зі стадії прийняття адміністративного позову.

За приписами частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає. 

Судді:             Я.Л. Іваненко
             М.І. Мойсюк
                    В.В. Тракало

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42557097

[Перо]

Державний герб України

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 вересня 2020 року                                № 2а-5697/11/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П.,

при секретарі судового засідання Основі О.В.,

за участю:

позивача - не прибув,

представника відповідача та третьої особи-4 - Бондар-Дякуновської Ольги Григорівни (довіреність від 14.08.2020 № 001-2591),

представника третьої особи-1,2 - Гандзюк Тетяни Олегівни (довіреність від 28.08.2020 № 225-кмр-5082),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом  ОСОБА_1 до треті особиКиївської міської державної адміністрації 1) Голова  Київської міської державної адміністрації 2) Київський міський голова 3) Секретар Київської міської ради 4) ОСОБА_2 провстановлення наявності повноважень та компетенції,

В С Т А Н  О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської державної адміністрації, треті особи: голова  Київської міської державної адміністрації, Київський міський голова, секретар Київської міської ради, ОСОБА_2 , в якому просив:

- встановити повноваження Київської міської державної адміністрації, що діє як виконавчий орган місцевого самоврядування, щодо видання нормативно-правових актів у формі розпоряджень;

- встановити компетенцію голови Київської міської державної адміністрації на предмет очолення та підписання актів виконавчого органу (комітету) Київської міської ради;

- встановити компетенцію першого заступника голови Київської міської державної адміністрації під час виконання ним обов`язків голови Київської міської державної адміністрації на предмет виконання повноважень міського голови.

Ухвалою (суддя ОСОБА_3 ) від 08.05.2015 відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 24.07.2015 зупинено провадження у справі до одужання позивача для його особистої участі у розгляді справи.

У подальшому, справу було передано на розгляд судді Огурцову О.П. Ухвалою від 17.06.2020 поновлено провадження у справі.

У судове засідання позивач не прибув. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подав. У позовній заяві зазначено клопотання, у разі повторної неявки позивача, розгляд справи проводити за його відсутності, з огляду на що, враховуючи повторну неявку позивача без поважних причин у судове засідання, суд ухвалив продовжити розгляд справи за його відсутності.

Представники відповідача та третіх осіб заперечили проти розгляду клопотання та просили відмовити у їх задоволенні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент обрання міським головою ОСОБА_4 та головою КМДА Попова О.П., а також на час виконання останнім обов`язків міського голови та будучи його заступником, було прийнято низку розпоряджень щодо встановлення (погодження) цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, які на думку позивача порушують статті 6, 7 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статті 14 Закону України «Про столицю України місто-герой Київ», статей 1, 11, 24, 28, 42, 51, 52, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Тому, вважаючи дії відповідача протиправними і посилаючись на вимоги вказаних Законів, просив встановити повноваження та компетенцію зазначених суб`єктів владних повноважень.

Відповідач надав до матеріалів справи письмові заперечення, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Під час судового розгляду справи судом встановлено наступне.

Позивач звернувся до суду з позовом про встановлення відсутності компетенції (повноважень) Київської міської державної адміністрації та її посадових осіб видавати нормативні акти.

Компетенція - це сукупність юридично установлених повноважень, прав і обов`язків конкретного органа чи посадової особи та визначає його місце в системі державних органів. Юридичний зміст поняття "компетенція" включає в себе такі елементи: предмети підпорядкування (коло об`єктів, явищ, дій, на які розповсюджуються повноваження); права і обов`язки, повноваження органа чи особи: відповідальність; відповідність поставленим цілям, задачам і функціям.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - у редакції до 15.12.2017), є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Приписами пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Компетенцію органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Спори, визначені у пункті 3 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, можуть виникати внаслідок різного тлумачення суб`єктами владних повноважень законодавства щодо їхньої компетенції на вирішення певних питань у сфері управління. Також спори з приводу компетенції виникають у разі виявлення привласнення повноважень іншого суб`єкта владних повноважень або перевищення власних повноважень.

Під компетенційними спорами розуміються спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб`єкти владних повноважень.

Компетенцію органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Внаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб`єктів владних повноважень нерідко може перетинатися, внаслідок чого може виникнути компетенційний спір. Крім того, виникнення компетенційного спору може бути результатом зловживань, що виявляються у формі привласнення повноважень або перевищення власних повноважень.

Завдання суду у компетенційних спорах - з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства розв`язати законодавчі колізії, що обумовили виникнення спору, а також усунути наслідки дублювання повноважень чи зловживання ними.

З огляду на викладене вбачається, що позивачем у компетенційних спорах повинен бути суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень - відповідач - своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або у випадку, коли прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 802/833/17-а.

При цьому, суд зауважує, що адміністративний позов, згідно пункту 6 частини четвертої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, може містити вимогу про відсутність компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень, проте, відповідно до вищезазначеного, такі вимоги можуть мати місце лише у спорі між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Враховуючи те, що позивач у даних правовідносинах не здійснює жодних управлінських функцій та не є суб`єктом владних повноважень у розумінні зазначених положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про встановлення відсутності компетенції суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах не відповідають завданням Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що відсутність повноважень або компетенції у того чи іншого суб`єкта владних повноважень може бути однією з підстав позову щодо оскарження дії, бездіяльності чи рішення, що порушують права та інтереси позивача.

Тобто, в даному випадку позивач має право звернутись до суду з позовом про оскарження розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо встановлення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги. При цьому, підставою цього позову буде відсутність компетенції чи повноважень у голови Київської міської державної адміністрації чи його заступників.

Згідно з частиною п`ятою статті 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право - конкретизоване у законах України.

Аналогічну ідею закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції визначає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у пункті 75 рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в  правах.

Вимога щодо встановлення відсутності компетенції (повноважень), що заявлена окремо від вимоги вирішити публічний спір між позивачем - фізичної особою та суб`єктом владних повноважень жодним чином не вплине на обсяг прав та інтересів позивача, а тому позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного, на його думку, права, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Київської міської державної адміністрації (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36), треті особи: голова Київської міської державної адміністрації (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36), Київський міський голова (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36), секретар Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про встановлення наявності повноважень та компетенції - відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом  тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.  Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя                                                                                                                      О.П. Огурцов

Повний текст рішення виготовлено 30.09.2020.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/91877150