'ГРО-ЗА' - ГРОмадський правоЗАхисник

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Новини:

Для того, щоб надіслати запитання, реєстрація у форумі не потрібна.

Автор Тема: ВС: визнання укладеним "прямого" договору водпостачання і водовідведення  (Прочитано 712 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

Цитувати
Державний герб України

Постанова

Іменем  України

03 липня 2019 року

м. Київ

справа № 357/3724/17

провадження № 61-27042св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода», третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Труд»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» на рішення Апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Приходька К. П., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

1.                 Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» (далі - ТОВ «Білоцерківвода»), третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Труд», про визнання договору укладеним.

Позов мотивовано тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 .

Влітку 2016 року мешканці зазначеного будинку ініціювали укладення «прямих» договорів про надання послуг із централізованого постачання холодної води та водовідведення з ТОВ «Білоцерківвода». Однак, відповідач відмовився укладати договори безпосередньо зі споживачами.

Заявник посилалась на те, що в разі відмови, споживач послуг має право звернутися до суду за захистом свого права, яке підлягає захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України через визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії.

Ураховуючи викладене, позивач просила визнати укладеним договір про надання послуг із централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) між ТОВ «Білоцерківвода» та ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2017 року у складі судді Бондаренко О. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не дотримано встановленої законом процедури для укладення договору про надання послуг із централізованого постачання холодної води та водовідведення, що унеможливлює укладення договору.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано укладеним із моменту набрання даним рішенням законної сили договір про надання послуг із централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) між ТОВ «Білоцерківвода» та ОСОБА_1 , яка є власником квартири АДРЕСА_1 на умовах, передбачених типовим договором затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2 , вона фактично користується послугами з водопостачання та водовідведення, які надає відповідач, у її квартирі встановлені засоби обліку води, вона виявила бажання укласти договір на підставі типового договору подавши виконавцю послуг відповідну заяву, але відповідач обмежує право споживача фізичної особи на укладання такого договору. Відмова від укладення договору суперечить вимогам частини 3 статті 6, статтям 627, 630 ЦК України та статтям 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2017 року ТОВ «Білоцерківвода» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

17 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Білоцерківвода», третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Труд», про визнання договору укладеним призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що позивач є членом ОСББ «Труд», звертаючись із заявою до ТОВ «Білоцерківвода» укласти з нею договір про надання послуг із централізованого постачання холодної води та водовідведення, не надала необхідний перелік документів для оформлення договору на надання послуг із централізованого постачання холодної води та водовідведення, який розміщено на офіційному сайті ТОВ «Білоцерківвода», що унеможливило укладення зазначеного договору. Судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги вимоги статей 8, 9 Закону України від 22 червня 2017 року № 2119-VIII «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» щодо неможливості укладення прямого договору про надання послуг із централізованого постачання холодної води та водовідведення з позивачем.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , у яких вона просила залишити оскаржуване судове рішення без змін, оскільки воно прийняте при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 5-6, 46-48).

Власниками квартир за вказаною адресою створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Труд» (а.с. 53-70).

Згідно із пунктами 2.1., 2.2. статуту ОСББ «Труд», метою створення об`єднання є забезпечення й захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом. Об`єднання є неприбутковою організацією й не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності об`єднання здійснюється власними силами об`єднання (через самозабезпечення) або через залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання.

01 липня 2013 року ТОВ «Білоцерківвода» та ОСББ «Труд» уклали договір № 11083 про надання послуг із централізованого постачання холодної води та водовідведення, відповідно до якого виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачу послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення в необхідних обсягах, визначених нормативним розрахунком та відповідної якості, а споживач зобов`язується своєчасно і в повному обсязі оплачувати отримані послуги за встановленими тарифами в строки й на умовах, передбачених цим договором (а. с. 99-107).

Цим договором сторонами було узгоджено тарифи на послуги та їхня загальна вартість, обсяг послуг, нормативний розрахунок вартості послуг з водоспоживання та водовідведення у вказаному будинку. Згідно із протоколом від 20 грудня 2016 року № 4 (а. с. 10-15), на який посилається позивач в обґрунтування вимог, загальними зборами ОСББ «Труд» було вирішено питання про визнання виконавцем послуг із холодного водопостачання та водовідведення ТОВ «Білоцерківвода» для приведення відносин між власниками квартир споживачами комунальної послуги та виконавцем цієї послуги у відповідність до вимог чинного законодавства України, та поставити перед виконавцем комунальної послуги з холодного водопостачання та водовідведення вимогу термінового укладення прямих договорів зі співвласниками - споживачами послуги.

16 січня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із завою про  укладення з нею, як споживачем, договору на надання послуги з холодного водопостачання та водовідведення. (а.с. 7).

17 лютого 2017 року відповідач листом № 1-07/09/431 повідомив позивача про те, що ТОВ «Білоцерківвода» рішенням Білоцерківської міської ради від 20 червня 2013 року № 1009-43-VІІ визнано виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення лише в житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Біла Церква та зазначив варіанти оформлення договірних відносин у сфері на надання послуг із централізованого водопостачання та водовідведення між виконавцями послуг та ОСББ з посиланням на Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та пропозицією: у разі визнання загальними зборами ОСББ «Труд» виконавцем послуг ТОВ «Білоцерківвода» та визначення варіанту укладення договорів, надати належно засвідчену копію протоколу загальних зборів, після чого для налагодження виконання своїх обов`язків, повідомили про необхідність проведення обстеження внутрішньобудинкових мереж будинку, приладів, пристроїв та обладнання на них, щоб визначити обсяг робіт по їхньому обслуговуванню, формувати калькуляцію витрат на роботи, та можливість надалі укладати договір на обслуговування внутрішньо будинкових мереж, а також встановити ціни договору (а.с. 8-9).

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказувала на те, що ТОВ «Білоцерківвода» відмовляється укласти з нею договір про надання послуг із централізованого водопостачання та водовідведення, а тому її права необхідно захистити через укладення цього договору, які відповідають типовому договору, що передбачений Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

2.                 Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи в забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

У частині першій та другій Закону передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; виконавцем відповідно до Закону є суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Згідно із частиною п`ятою статті 19 Закону виконавцем послуг із централізованого постачання холодної води та послуг із водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність із централізованого водопостачання та водовідведення.

Статті 20, 21 цього Закону визначають обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 частиною третьою статті 20 Законупередбачений обов`язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов`язок відповідає зустрічному обов`язку виконавця, визначеному пунктом 3 частини другої статті 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг із визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Виконавець зобов`язаний підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Закон передбачає істотні (обов`язкові) умови договору на надання житлово-комунальних послуг між виконавцем/виробником та споживачем. Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним.

Так, істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є: найменування сторін; предмет договору; вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їхні складники на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їхнього ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їхньої якості; права та обов`язки сторін; порядок контролю та звіту сторін; порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); умови доступу у квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; порядок здійснення ремонту; відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; порядок вирішення спорів; перелік форс-мажорних обставин; строк дії договору; умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; дата й місце укладення договору.

Крім істотних договір може містити інші умови за згодою сторін. Договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення. Процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією зі сторін.

Зміст договору про надання житлово-комунальних послуг не може суттєво відрізнятися від змісту типового договору.

Правила надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, яка регулює відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Пунктом 8 Правил передбачено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, який оформляється на основі типового договору про надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України2004 року, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їхньому задоволенні.

Крім того, відповідно до частини першої статті 11 ЦК Україницивільні права та обв`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути як правочини (пункт 1), так і інші юридичні факти (пункт 4).

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд із прав людини, ухвалюючи рішення в справі «Буланов та Купчик проти України» від 09 грудня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але і право отримати «вирішення» спору судом (рішення в справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).

Крім того, Європейський суд із прав людини у своїй практиці, а саме: рішення від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» (пункт 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32), визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Вирішуючи справу, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що саме на виконавця послуг покладається обов`язок підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Наявні підстави для задоволення позовних вимог оскільки позивач є власником квартири АДРЕСА_2 , вона фактично користується послугами з водопостачання та водовідведення, які надає відповідач, у її квартирі встановлені засоби обліку води, вона виявила своє бажання укласти договір на підставі типового договору подавши виконавцю послуг відповідну заяву.

Споживач, який отримує житлово-комунальні послуги, зобов`язаний укласти договір на їхнє надання, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов`язок відповідає зустрічному обов`язку виконавця, визначеному пунктом 3 частиною другою статті 21 Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що обов`язку споживача укласти договір на отримання житлово-комунальних послуг кореспондується обов`язок виконавця укласти цей договір, який буде відповідати типовому договору.

Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов`язків (статті 3, 6, 12-15, 20 ЦК України, статті 3-5 ЦПК України 2004 року) можна дійти висновку про те, що в разі відмови виконавця на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії.

Посилання відповідача на неможливість укладення договору з позивачем  ОСОБА_1 на вимоги Закону України від 22 червня 2017 року № 2119-VIII «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», який передбачає обов`язкове обладнання всіх будівель, що приєднані до зовнішніх водопровідних мереж (крім мереж систем автономного водопостачання) загальнобудинковими лічильниками, за допомогою яких і буде здійснюватися комерційний облік спожитих послуг, є безпідставними.   

Розглядаючи зазначений позов, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні в справі докази й надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які скаржник посилається в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їхньому дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення постановлене без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                 Д. Д. Луспеник

Судді:                                                                            Б. І. Гулько

                                                                                        І. А. Воробйова

                                                                                        Р. А. Лідовець 

                                                                                        Ю. В. Черняк

http://reyestr.court.gov.ua/Review/83056321
Записаний
 


Мониторинг доступности сайта Host-tracker.com
email