'ГРО-ЗА' - ГРОмадський правоЗАхисник

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Новини:

Для того, щоб надіслати запитання, реєстрація у форумі не потрібна.

Автор Тема: ВС: відмова у стягненні заборгованості за водопостачання і водовідведення  (Прочитано 702 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

Цитувати
Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року

м. Київ

справа № 205/5348/16-ц

провадження № 61-22911св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Кузнєцова В. О.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 6 грудня 2016 року, ухвалене у складі судді Мовчана О. В., та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Пищиди М. М., Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради (далі - КП «Дніпроводоканал») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати за водопостачання та водовідведення.

В обґрунтування позову зазначило, що підприємство надає послуги з водопостачання та водовідведення до будинку по АДРЕСА_1 , в якому проживає відповідач.

Оскільки ОСОБА_1 неналежно сплачує за спожиті комунальні послуги, КП «Дніпроводоканал» просило стягнути з неї заборгованість за квітень-серпень 2013 року у розмірі 2 522,70 гривень.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 6 грудня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь КП «Дніпроводоканал» заборгованість з оплати послуг з водопостачання та водовідведення, яка існує станом на 1 липня 2016 року, у розмірі 2 446,46 гривень та 1 378 гривень судового збору. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не забезпечила проведення періодичної повірки засобу обліку холодної води, тому у період з квітня по серпень 2013 року позивач обґрунтовано нарахував їй оплату за надані послуги згідно з діючими нормативами споживання відповідно до кількості зареєстрованих осіб та поливної площі прибудинкової території, а не згідно з показаннями лічильника.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2017 року апеляційну скаргу відхилено, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 6 грудня 2016 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 як власник будинку та споживач комунальних послуг зобов`язанасамостійно забезпечити проведення періодичної повірки засобу обліку холодної водиі невиконання нею таких дій є підставою для неврахування показань лічильника при нарахуванні оплати за надані послуги, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просила рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 6 грудня 2016 року і ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що з квітня по серпень 2013 року лічильник холодної води був встановлений у будинку, залишався опломбованим і здійснював облік спожитої води, тому, оскільки доказів його роботи із похибкою не надано, у позивача не було правових підстав для неврахування показань засобу обліку холодної води.

Вважає, що суди неправильно застосували до спірних правовідносин положення Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» і Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, згідно з якими обов`язок здійснювати періодичну повірку засобу обліку холодної води і контролювати міжповіркові інтервали покладений на виконавця послуг із водопостачання.

На думку заявника, суди помилково послалися в обґрунтування висновків про часткове задоволення позову на те, що вона повинна самостійно проводити повірку, так як не уклала із відповідачем письмового договору про надання послуг із водопостачання, оскільки відсутність договору не спростовує факт надання їй таких послуг саме позивачем і не звільняє КП «Дніпроводоканал» від обов`язку забезпечувати проведення повірки лічильника.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього суду від 9 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У 2018 році справа надійшла до Верховного Суду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

Судами попередніх встановлено, що  ОСОБА_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 , є споживачем послуг з холодного водопостачання і водовідведення, що надає за вказаною адресою КП «Дніпроводоканал».

На ім`я відповідача відкритийособовий рахунок № НОМЕР_1 ; ОСОБА_1 регулярно сплачує за надані послуги у розмірах, обчислених відповідно до показань встановленого у будинку засобу обліку холодної води.

10 вересня 2008 року КП «Дніпроводоканал»опломбовано та допущено в експлуатацію лічильник холодної води, встановлений у будинку  ОСОБА_1 , про що складено відповідний акт. Засіб обліку холодної води допущений в експлуатацію на період з 10 вересня 2008 року до 27 червня 2011 року.

Судами також встановлено, що наступна повірка цього засобу обліку здійснена 15 серпня 2013 року, за наслідками якої лічильник опломбовано і складено акт його допуску в експлуатацію на період з 27 серпня 2013 року до 15 серпня 2016 року.

З підстав непроведення своєчасної повірки лічильника КП «Дніпроводоканал»у період з квітня по серпень 2013 року здійснювало нарахування ОСОБА_1 оплати за водопостачання згідно з діючими нормативами споживання відповідно до кількості зареєстрованих осіб та поливної площі прибудинкової території, а не згідно з показаннями засобу обліку.

У зв`язку з таким нарахуванням у відповідача виникла заборгованість, яка відповідно до акта звіряння від 6 грудня 2016 року станом на 1 липня 2016 року становить 2 446,46 гривень.

27 січня 2014 року КП «Дніпроводоканал» уклало з ОСОБА_1 договір про надання населенню приватного сектору послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення № 7503120010а01.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що КП «Дніпроводоканал» не здійснює повірку засобів обліку холодної води у зв`язку з невключенням вартості цієї послуги до тарифів з водопостачання і водовідведення, а ОСОБА_1 не забезпечила своєчасне здійснення повірки встановленого в її будинку лічильника, тому позивач правомірно нарахував їй оплату за надані послуги відповідно до діючих нормативів споживання відповідно до кількості зареєстрованих осіб та поливної площі прибудинкової території.

Проте такі висновки судів попередніх інстанцій є помилковими.

Відповідно до частин другої, третьої статті 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» 1998 року у редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин, засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповіркові інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади у сфері метрології.

Підприємства, організації та фізичні особи зобов`язані своєчасно (з урахуванням установлених мiжповiрочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повiрку. Порядок подання фізичними особами, що не є суб`єктами підприємницької діяльності, ? власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов`язані з повіркою, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Порядок надання комунальних послуг, права та відповідальність споживачів і виконавців цих послуг регламентується Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630).

Пунктами 9, 30, 32 Правил № 630 у редакції, чинній на час виникненя спірних правовідносин, передбачено, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов`язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, в той час як обов`язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що саме КП «Дніпроводоканал» як виконавецьпослуг з централізованого водопостачання та водовідведення несе відповідальність за своєчасну повірку засобу обліку води, встановленого у будинку відповідача, його обслуговування і ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки.

Включення до тарифів плати за повірку приладів обліку води, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, не залежить від дій ОСОБА_1 , оскільки стосується правовідносин КП «Дніпроводоканал» як виконавця послуг та органів державної влади і місцевого самоврядування. Включення чи невключення плати за таку послугу до тарифів не впливає на право відповідача як споживача послуг на безоплатну повірку, обслуговування і ремонт засобу обліку води.

Відповідні вимоги щодо застосування норм матеріального права викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 27 березня 2019 року у справі № 229/1539/17.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що КП «Дніпроводоканал» не контролювало міжповіркові інтервали і не забезпечило проведення повірки установленого у будинку ОСОБА_1 лічильника холодної води, неправильно застосували до спірних правовідносин положення Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» і Правил № 630 та дійшли помилкового висновку про непроведення повірки з вини відповідача, що є підставою для нарахування їй оплати за квітень-серпень 2013 року згідно з діючими нормативами споживання відповідно до кількості зареєстрованих осіб та поливної площі прибудинкової території.

Стаття 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлює, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 20 Правил № 630 плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової  енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання централізованого постачання холодної води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства (пункт 21 Правил № 630).

У пункті 10 Правил № 630 вказано, що справляння плати за нормативами  (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

Плата за послуги з водопостачання споживачем, у будинку якого встановлений засіб обліку холодної води, вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання у разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення (абзац п`ятий пункту 16 Правил № 630).

Аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що за наявності у будинку садибного типу засобу обліку холодної води оплата за надані послуги здійснюється згідно з показаннями такого засобу, за винятком випадку виявлення його несправності, що не підлягає усуненню.

Непроведення виконавцем періодичної повірки засобу обліку води не є підставою для неврахування його показників, так як забезпечення проведення повірки є обов`язком виконавця послуг і невиконання ним такого обов`язку не повинно мати негативних наслідків для споживача.

Оскільки заборгованість за водопостачання холодної води і водовідведення у розмірі 2 522,70 гривень виникла у  ОСОБА_1 у зв`язку з нарахуванням їй оплати за квітень-серпень 2013 року згідно з діючими нормативами споживання, а не за показаннями засобу обліку холодної води, що суперечить пункту 10 Правил № 630, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення цієї заборгованості і задоволення позову.

Пославшись в обґрунтування своїх висновків на те, що  ОСОБА_1 зобов`язана самостійно забезпечувати проведення періодичної повірки засобу обліку холодної води у зв`язку з відсутністю укладеного із позивачем договору про утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, суди не врахували, що суб`єктом господарювання, який здійснює господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення до будинку відповідача, є КП «Дніпроводоканал», тому саме це комунальне підприємство є виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення і на нього покладається обов`язок проводити повірку засобів обліку холодної води.

Помилковими є посилання судів попередніх інстанцій на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-60цс15, так як обставини у цій справі і у справі № 6-60цс15 є різними. У справі, яку переглядав Верховний Суд України, споживач здійснив повірку лічильника води за власні кошти і просив стягнути їх з відповідача, який не був виконавцем послуг з періодичної повірки квартирних засобів обліку води, тому не повинен відшкодовувати понесені споживачем на вказані цілі витрати. У цій справі КП «Дніпроводоканал» є виконавцем послуг з водопостачання і водовідведення у будинку відповідача, тому зобов`язане здійснювати періодичну повірку встановленого у будинку засобу обліку холодної води.

Зазначаючи про те, що ОСОБА_1 була обізнана про період допущення влаштованого у її будинку засобу обліку води в експлуатацію, суди не врахували, що контроль міжповіркових інтервалів також є обов`язком виконавця послуг з водопостачання і водовідведення, тобто КП «Дніпроводоканал».

Оскільки суди першої і апеляційної інстанції при вирішенні справи неправильно застосували до спірних правовідносин положення Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» і Правил № 630, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 2 522,70 гривень як заборгованості з оплати за надані послуги, ухвалені судами попередніх інстанцій судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими і підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права, касаційний суд скасовує оскаржувані рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалює нове рішення про відмову у позові з наведених вище підстав.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частини перша, друга цієї статті визначають, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням касаційної скарги, скасуванням судових рішень судів попередніх інстанцій і ухваленням нового про відмову у позові, з КП «Дніпроводоканал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної і касаційної скарг, у розмірі 3 169,4 гривень.

Керуючись статтями 141, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 6 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Комунальному підприємству «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати за водопостачання та водовідведення відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради на користь ОСОБА_1 у відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної і касаційної скарг, 3 169,4 гривень.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. О. Кузнєцов В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук   М. Ю. Тітов

http://reyestr.court.gov.ua/Review/82826287

Записаний
 


Мониторинг доступности сайта Host-tracker.com
email