Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 337/1973/16-ц

провадження № 61-23882св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Комунальне підприємство «Водоканал»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 17 січня 2017 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Полякова О. З., Гончар М. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року Комунальне підприємство «Водоканал» (далі - КП «Водоканал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення плати за послуги водопостачання за період безоблікового водокористування.

Позовна заява мотивована тим, що 13 січня 2011 року між КП «Водоканал» та ОСОБА_1 укладено договір № 4274/1 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації за адресою: АДРЕСА_1 , де розташований магазин.

04 жовтня 2013 року інженером-інспектором КП «Водоканал» здійснено технічне обстеження водопровідних мереж за вказаною адресою та виявлено порушення Правил користування системами центрального комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 (далі - Правила користування системами центрального комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України), а саме: відсутність припломбування приладу обліку води до трубопроводу та здача приладу на державну повірку без письмової згоди КП «Водоканал».

Виявлені порушення зафіксовані інженером-інспектором ОСОБА_2 у акті технічного обстеження водопроводу від 04 жовтня 2013 року № 183 у присутності ОСОБА_3 , яка згідно з пунктом 3.2.10 договору від 13 січня 2011 року № 4274/1 є відповідальною особою.

04 жовтня 2013 року відповідачем складено акт технічного обстеження водопроводу № 185, в якому описані порушення, зроблено розрахунок використаного обсягу води за період з 20 серпня до 04 жовтня 2013 року відповідно до пунктів 3.3, 3.4 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України та складено акт-розрахунок від 04 жовтня 2013 року № 4274/1 на суму 14 542,81 грн.

Указаний розрахунок заборгованості проведений за період з 20 серпня 2013 року (наступний день складання останнього акта-розрахунку) до 04 жовтня 2013 року з урахуванням діаметру труби вводу питної води - 15 мм (за пропускною спроможністю труби вводу).

Абонент з актами був ознайомлений, але від підпису відмовився, про що був зроблений відповідний запис.

Листом від 18 жовтня 2013 року № 16321 ОСОБА_1 повідомлено про необхідність виконання умов договору від 13 січня 2011 року № 4274/1 та необхідність здійснити оплату за використані послуги за період з 20 серпня до 04 жовтня 2013 року в розмірі 14 542,81 грн та надіслано акт технічного обстеження від 04 жовтня 2013 року № 185, акт-розрахунок від  04  жовтня 2013 року № 4274/1. На момент звернення до суду з указаним позовом відповідач оплату наданих послуг не здійснив.

Посилаючись на зазначені обставини, КП «Водоканал» просив суд стягнути з  ОСОБА_1 оплату за послуги з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації за період з 20 серпня до 04 жовтня 2013 року в розмірі 14 542,81 грн та вирішити питання про судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 серпня 2016 року у задоволенні позову КП «Водоканал» відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що оскільки ОСОБА_1 не є власником або користувачем приміщення і споживачем послуг позивача, заборгованість за послуги водопостачання за період безоблікового водокористування в сумі 14 542,81 грн утворилася після переходу права власності на приміщення до ОСОБА_4 , то відповідач ОСОБА_1 не може нести відповідальність за порушення оплати послуг з водопостачання власником приміщення, а отже, належним відповідачем за зазначеними вимогами є новий власник приміщення - ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 17 січня 2017 року апеляційну скаргу Комунального підприємства «Водоканал» задоволено, рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 серпня 2016 року скасовано, позов Комунального підприємства «Водоканал» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Водоканал» оплату за послуги з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації за період з 20 серпня до 04 жовтня 2013 року у розмірі 14 542,81 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що споживачами житлово-комунальних послуг та послуг з отримання питної види є не тільки власники приміщень, до яких постачаються (надаються) ці послуги, а й особи, які їх використовують.

Зміна власника приміщення не тягне за собою автоматичне розірвання договору на постачання питної води.

Відповідач у справі не повідомив позивача про зміну власника приміщення, як і про припинення отримання ним вказаних послуг, договір з позивачем не розірвав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Апеляційного суду Запорізької області від 17 січня 2017 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що спір у цій справі судом апеляційної інстанції вирішено за відсутності відповідача та його представника, які порушували питання про відкладення розгляду справи на інший час. Суд апеляційної інстанції помилково вважав ОСОБА_1 належним відповідачем у справі про стягнення з нього як споживача заборгованості за надані комунальні послуги, оскільки право власності на об`єкт щодо надання водопостачання, до якого укладено договір, належить ОСОБА_4 .

Крім того, фактичним користувачем послуг за вказаним договором є   ОСОБА_3 , з якою ОСОБА_4 уклала договір оренди нежитлового приміщення (магазину) за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у травні 2017 року, КП  «Водоканал» заперечувало проти доводів ОСОБА_1 та вважало, що підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 17 січня 2017 року, витребувано із Хортицького районного суду м. Запоріжжя цивільну справу № 337/1973/16-ц і зупинено виконання рішення Апеляційного суду Запорізької області від 17 січня 2017 року до закінчення касаційного провадження.

У травні 2018 року цивільна справа № 337/1973/16-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року справу за позовом КП «Водоканал» до ОСОБА_1 про стягнення плати за послуги водопостачання за період безоблікового водокористування призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що 13 січня 2011 року між КП «Водоканал» та ОСОБА_1 як фізичною особою укладено договір № 4274/1 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації за адресою: АДРЕСА_1 , за якою розташований магазин.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2010 року у цивільній справі № 2-2604 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно, визнано за ОСОБА_4 право власності на нежиле приміщення АДРЕСА_1 .

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2010 року набрало законної сили 05 листопада 2010 року.

На підставі цього рішення суду з 31 січня 2011 року право власності на вказане нежиле приміщення зареєстровано за ОСОБА_4 , що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 31 січня 2011  року № 28830929 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 25 серпня 2016 року № 66566016.

Згідно з актом технічного обстеження водопроводу від 04 жовтня 2013 року № 183 за адресою: АДРЕСА_1 , інженером-інспектором КП «Водоканал» ОСОБА_2 у присутності ОСОБА_3 під час технічного обстеження водопровідних мереж було виявлено відсутність припломбування приладу обліку води до трубопроводу. Також зазначено, що прилад був зданий на державну повірку без письмового дозволу КП «Водоканал».

04 жовтня 2013 року інженером-інспектором КП «Водоканал» ОСОБА_2, контролером ОСОБА_5 у присутності ОСОБА_3 також було складено акт технічного обстеження водопроводу № 185 за адресою: АДРЕСА_1 , в якому описані аналогічні порушення та зроблений розрахунок використаного обсягу води за період з 20 серпня до 04 жовтня 2013 року.

Згідно з указаним актом проведено розрахунок заборгованості відповідно до пунктів 3.3, 3.4 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Розрахунок використаного обсягу води проведений за період з 20 серпня 2013 року (наступний день складання останнього акта-розрахунку) до 04 жовтня 2013 року, тобто за 46 діб, з урахуванням діаметру труби вводу питної води - 15 мм (за пропускною спроможністю труби вводу).

На підставі вказаного акта КП «Водоканал» складено акт-розрахунок від 04 жовтня 2013 року № 4274/1 на суму 14 542,81 грн.

Листом від 18 жовтня 2013 року № 16321 ОСОБА_1 повідомлено про необхідність виконання умов договору від 13 січня 2011 року № 4274/1 та необхідність здійснення оплати за використані послуги за період з 20 серпня 2013 року до 04 жовтня 2013 року в розмірі 14 542,81 грн та надіслано акти технічного обстеження від 04 жовтня 2013 року № 185 та акт-розрахунок від  04 жовтня 2013 року № 4274/1. На момент звернення до суду з указаним позовом відповідач оплату наданих послуг не здійснив.

Оплата вказаних послуг позивачем не здійснена.

Зазначені обставини справи сторонами не оспорюються.

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Однією з підстав переходу права власності на майно є укладення договору.

У частинах першій, третій, четвертій статті 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

За змістом статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (частина перша статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 346 ЦК України підставою припинення права власності є, зокрема, відчуження власником свого майна.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і  правил;

власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - це фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку;

комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;

споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (послуги), врегульовані також Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від  21 липня 2005 року № 630.

Звертаючись до суду з указаним позовом, КП «Водоканал» зазначало, як підставу для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, наявність між сторонами договору від 13 січня 2011 року № 4274/1 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації, умови якого порушені саме відповідачем.

Позивач вказував про необхідність стягнення з ОСОБА_1 плати за послуги водопостачання за період безоблікового водокористування, а саме з 20 серпня 2013 року (наступний день складання останнього акта-розрахунку) до 04 жовтня 2013 року (виявлення відсутності пломб на лічильнику).

Під час розгляду справи судами встановлено, що з 31 січня 2011 року право власності на нежиле приміщення АДРЕСА_1 , зареєстровано не за відповідачем, а за ОСОБА_4 .

Таким чином, виникнення заборгованості за спірний період стосується, зокрема, реалізації майнових прав на вказане майно новим власником - ОСОБА_4 .

Зауважень щодо порушення зобов`язань за договором від 13 січня 2011 року № 4274/1 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації до моменту реєстрації права власності за ОСОБА_4 позивачем не висловлено.

За таких обставин обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у цій справі.

При цьому колегія суддів зауважує, що КП «Водоканал» не позбавлене права захистити свої права шляхом звернення до суду з відповідним позовом до нового власника майна, який фактично користується послугами з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації.

Відсутність договору між КП «Водоканал» та ОСОБА_4 не звільняє її як нового власника майна від обов`язку оплачувати користування житло-комунальними послугами на підставі типового договору про надання комунальних послуг, з урахуванням вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбаченого Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у редакції, яка діяла на момент виникнення у неї права власності.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінив докази у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що рішення суду апеляційної інстанції не є законним і обґрунтованим, а тому відповідно до статті 413 ЦПК України підлягає скасуванню, у той час як рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права та підлягає залишенню в силі.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, то з позивача на його користь підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 662,40 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 17 січня 2017 року скасувати. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 серпня 2016 року залишити в силі.

Стягнути з Комунального підприємства «Водоканал» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 662 (шістсот шістдесят дві) грн 40 коп., сплачений за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                      Д. Д. Луспеник

Судді:                                                                                                 І. А. Воробйова

                                                                                                            Б. І. Гулько

                                                                                                            Р. А. Лідовець

                                                                                                           Ю. В. Черняк

http://reyestr.court.gov.ua/Review/86275785