Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2019 року

Київ

справа №826/1357/16

адміністративне провадження №К/9901/13272/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Желєзного І.В.

суддів: Берназюка Я.О., Саприкіної І.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу    ОСОБА_1     

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді     Федорчука А.Б. від 21.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючої судді Твердохліб В.А., суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М. від 01.11.2016

у справі № 826/1357/16

за позовом    ОСОБА_1     

до Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)

про визнання незаконними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У січні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)       (далі також - відповідач), в якому просив:

- визнати незаконними та нечинними з моменту прийняття відповідачем розпорядження «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» від 15.12.2011 № 2380; розпорядження відповідача      «Про внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської рада (КМДА)» від 06.09.2012 №1562; розпорядження відповідача «Про внесення змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг по кожному будинку окремо» від 19.06.2015 № 591, принаймні в частині включення будинків за адресою: АДРЕСА_2 (6 Розділ «Печерський район» позиції 12, 119, 13 таблиць), та за адресою: м. Київ,                                бул. Л.Українки, 7б (6 Розділ «Печерський район» позиції 11, 118, 12 таблиць), до переліку об`єктів, переданих у відання Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 6» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 7»;

- скасувати з моменту прийняття відповідачем розпорядження «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» від 15.12.2011 № 2380; розпорядження «Про внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської рада (КМДА)» від 06.09.2012 №1562; розпорядження «Про внесення змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг по кожному будинку окремо» від 19.06.2015 № 591, принаймні в частині включення будинків за адресою: м. Київ, вул .Старонаводницька, 6б (6 Розділ «Печерський район» позиції 12, 119, 13 таблиць), та за адресою: АДРЕСА_1 (6 Розділ «Печерський район» позиції 11, 118, 12 таблиць), до переліку об`єктів, переданих у відання Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 6» (далі також - ТОВ «Рада 6») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 7» (далі також - «Рада 7»).

2. Постановою      Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016, у задоволенні позову відмовлено.

3. 25.11.2016 до Вищого адміністративного суду України від позивача надійшла касаційна скарга на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016, в якій просить такі скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.11.2016 відкрито касаційне провадження у справі.

5. У подальшому справу було передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпункту 1 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів").

6. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О., Саприкіної І.В.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з свідоцтвами про право власності від 21.11.2005 серія НОМЕР_1 та від 04.04.2008 серія НОМЕР_2, позивач є власником квартир за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відповідно.

8. 15.12.2011 відповідачем прийнято розпорядження №2380 (із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 06.09.2012 № 1562 щодо позиції №118 та №119 та від 19.06.2015 № 591 щодо позиції №5), яким встановлено тарифи та структуру тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються суб`єктами господарювання по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами, в залежності від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, що додаються.

9. Зі змісту розпорядження №2380 вбачається, що таке прийнято відповідно до      статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»,  Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»,  постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 № 833  «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 № 731» з метою надання послуг на належному рівні, для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій.

10. Житлові будинки, які знаходяться за адресами: АДРЕСА_1 та            АДРЕСА_2, збудовані за кошти інвесторів і перебувають у власності співвласників житлових та нежитлових приміщень будинків.

11. У листі Департаменту житлово-комунальної інфраструктури Виконавчого органу КМР (КМДА) від 27.11.2015 №058/4/1-058/1/Е996-161 зазначено, що Київською міською радою рішення щодо визначення виконавця послуг з утримання вказаних будинків не приймалося.

12. Згідно з актами приймання-передачі від 01.10.2008 та від 27.12.2008 забудовником Закритим акціонерним товариством «Позняки-жил-буд» (далі також - ЗАТ «Позняки-жил-буд») будинки, які знаходяться за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, передано на утримання та обслуговування ТОВ «Рада-7» та ТОВ «Рада-6» відповідно.

13. Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

14. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідач не мав повноважень призначати ТОВ «Рада 6» та ТОВ «Рада 7» виконавцями житлово-комунальних послуг, адже дане питання віднесено до компетенції Печерської районної в м. Києві державної адміністрації. Дії відповідача щодо віднесення (закріплення) будинків некомунальної форми власності, які належать на праві спільної сумісної власності позивачу та іншим співвласникам, за суб`єктами приватного права, є протиправними.

15. Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що про прийнятті оскаржуваних розпоряджень відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19.06.2015 № 591 «Про внесення змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці послуг, по кожному будинку окремо» для ТОВ «Рада-6» по житловому будинку АДРЕСА_1 та ТОВ «Рада-7» по житловому будинку №6-б на вул. Старонаводницькій, лише погоджено тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а оскаржувані розпорядження не регулюють питання про визначення виконавця послуг, а містять лише відомості про суб`єктів господарювання, на утриманні яких знаходяться вищевказані будинки (ТОВ «Рада 6» та ТОВ «Рада 7»).

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням судів попередніх інстанцій,  посилаючись на те, що судом першої інстанції допущено процесуальне порушення, оскільки такий надав оцінку обґрунтованості встановлених відповідачем тарифів та їх структури, які позивачем не оскаржуються. Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що оспорюваними розпорядженнями були затверджені лише тарифи з утримання будинків та прибудинкових територій, а співвласників будинків, вказаних у розпорядженнях, та ТОВ «Рада 6» і ТОВ «Рада 7», які отримали право поширювати на ці будинки тарифи, не стосуються. Також суди попередніх інстанцій помилково зазначили, що згідно з актами приймання-передачі від 01.10.2008 та від 27.12.2008 забудовником ЗАТ «Позняки-жил-буд» будинки за адресами: АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 передано на утримання та обслуговування ТОВ «Рада 6» та ТОВ «Рада 7», а відтак дійшли помилкового висновку, що оскаржуваними розпорядженнями не визначається виконавець послуг. Заперечення на апеляційну скаргу підписано особою, довіреність якої не засвідчена належним чином. При прийнятті оскаржуваних розпоряджень відповідачем порушено норми Конституції України, законів та підзаконних нормативно-правових актів та порушено його права володіння, користування та розпорядження майном, яке належить йому на праві власності.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

19. Відповідно до     статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією та законами України.

20. Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України     в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;                    8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

21. Згідно з частиною 1 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території, визначає Кабінет Міністрів України.

22. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

23. Зі змісту положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що виконавець житлово-комунальних послуг - це суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов`язків, визначених у частині 2      даного Закону.

24. Пунктом 2 статті 7     Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

25. Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги»      затверджено      Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на суб`єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги, суб`єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями, органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).

26. Згідно з пунктом 2 даного Порядку тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - тариф на послуги) є сукупною (загальною) вартістю надання таких послуг, розрахованою на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість або єдиного податку.

27. Як встановлено судами, з актів приймання-передачі від 01.10.2008 та від 27.12.2008 вбачається, що забудовником ЗАТ «Позняки-жил-буд» будинки, які знаходяться за адресами: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, передано на утримання та обслуговування ТОВ «Рада-7» та ТОВ «Рада-6» відповідно. Дані будинки збудовані за кошти інвесторів і перебувають у власності співвласників житлових та нежитлових приміщень будинків. Київською міською радою рішення щодо визначення виконавця послуг з утримання вказаних будинків не приймалося.

28. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженнями відповідача «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» від 15.12.2011 № 2380, «Про внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської рада (КМДА)» від 06.09.2012 №1562 та «Про внесення змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг по кожному будинку окремо» від 19.06.2015 №591 встановлено виключно тарифи та їх структуру, затверджено зміни до тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та такі розпорядження не регулюють питання про визначення виконавця послуг, а містять лише відомості про суб`єктів господарювання, на утриманні яких знаходяться вищевказані будинки (ТОВ «Рада 6» та ТОВ «Рада 7»), відтак, враховуючи те, що обґрунтованість тарифів на житлово-комунальні послуги, які встановлені чи змінені оскаржуваними розпорядженнями, позивачем не оспорюється, відсутні підстави для задоволення позову.

29. Колегія суддів погоджується з даними висновками судів попередніх інстанцій та зазначає, що аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 522/17737/17, ухваленій за результатами розгляду справи, фактичні обставини якої є певним чином подібними до обставин, встановлених у справі, що розглядається, відтак відхиляє відповідні доводи касаційної скарги, оскільки такі не спростовують висновків судів попередніх інстанції, зводяться до переоцінки доказів і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою суду щодо обставин справи, які останні встановили у процесі її розгляду.

30. Разом із тим, згідно з частиною 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

31. Водночас, за приписами частин 1, 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

32. Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

33. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто обєктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

34. У справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03, Рішення від 03.04.2008, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

35. Також колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо підписання заперечень на апеляційну скаргу неуповноваженою особою, оскільки довіреність, видана на ім`я Макеєнко О.Г., засвідчена у належний спосіб. Окрім цього, Суд зауважує, що дані доводи не заявлялись позивачем під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

36. Безпідставними є доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, щодо допущення судом першої інстанції процесуального порушення, яке полягає у наданні оцінки обґрунтованості встановлених відповідачем тарифів та їх структури, хоча такі позивачем не оскаржуються, оскільки дані доводи не відповідають дійсності, так як суд першої інстанції не надавав оцінку даним обставинам.

37. Необґрунтованими також є доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, що оспорюваними розпорядженнями були затверджені лише тарифи з утримання будинків та прибудинкових територій, а співвласників будинків, вказаних у розпорядженнях, та ТОВ «Рада 6» і ТОВ «Рада 7», які отримали право поширювати на ці будинки тарифи, не стосуються, оскільки дані висновки відсутні у оскаржуваних рішеннях судів.

38. Інші аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не свідчать про порушення такими норм матеріального і процесуального права.

39. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

40. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

41. Відповідно до  статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

42. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

43. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

44. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених судових рішень відсутні.

45. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

46.Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.         

Головуючий                                                                                          І.В. Желєзний

Судді:                                                                                             Я.О. Берназюк                             

                                                                                                    І.В. Саприкіна

http://reyestr.court.gov.ua/Review/86594882