'ГРО-ЗА' - ГРОмадський правоЗАхисник

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Новини:

Для того, щоб надіслати запитання, реєстрація у форумі не потрібна.

Автор Тема: ВС: позов до ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона»  (Прочитано 1499 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

Цитувати
Державний герб України

Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 462/2638/15-ц

провадження № 61-20071св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжиніринг. Охорона», ОСОБА_4 ,

треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжиніринг. Охорона» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 04 серпня 2016 року у складі судді Палюх Н. М. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 01 березня 2017 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Мельничук О. Я., Струс Л. Б.,

у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжиніринг. Охорона» та ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , про визнання дій неправомірними, демонтаж домофону, заборону встановлення домофону та відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона», ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , про визнання дій неправомірними, демонтаж домофону, заборону встановлення домофону та відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

З урахуванням уточнених позовних вимог просили: визнати неправомірними дії відповідачів щодо встановлення домофонного обладнання у під`їзді АДРЕСА_1 , зобов`язати демонтувати домофонне обладнання, заборонити ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» в подальшому встановлювати домофонне обладнання, стягнути солідарно з ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 13 355,93 грн матеріальної шкоди, стягнути солідарно з ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 3 333,39 грн матеріальної шкоди, стягнути солідарно з ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 60 000 грн моральної шкоди, а також 6 000 грн витрат на правову допомогу.

Обґрунтовуючи позов зазначали, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 05 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 25 листопада 2014 року, ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» зобов`язано усунути перешкоди у доступі до житлового приміщення - квартири АДРЕСА_2 шляхом демонтажу домофону.

Після часткового виконання зазначеного судового рішення, ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» 03 квітня 2015 року самовільно, за замовленням ОСОБА_4 повторно встановило домофонне обладнання у під`їзді АДРЕСА_1 , без згоди усіх мешканців даного під"їзду, які є співвласниками місць загального користування будинку, в тому числі і без згоди позивачів.

Самовільне встановлення відповідачем домофонної системи створює перешкоди позивачам та службам екстреної допомоги у вільному доступі до квартири  АДРЕСА_2 .

Крім того, неправомірні дії відповідачів спричинили виникнення у ОСОБА_1 нервових стресів, переживань, дратівливості, слабкості, болів у ділянці серця, головних болів, порушень режиму сну та болів у попереково-крижовому відділі хребта з больовим синдромом, що потребують тривалого лікування та матеріальних витрат, загальна сума яких становить 13 355,93 грн.

ОСОБА_2 понесла на лікування витрати на загальну суму 3 333,39 грн.

Неправомірними діями відповідачів позивачам також завдано моральної шкоди, яка полягає у нервових стресах, переживаннях, дратівливості, болях у ділянці серця, головних болях, порушенні сну, яку ними оцінено в розмірі 60 000 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 04 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 01 березня 2017 року, позов задоволено частково.

Зобов`язано ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» та ОСОБА_4 демонтувати домофонне обладнання у під`їзді АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 500 грн моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 500 грн моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 300 грн моральної шкоди.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване неповноважністю зборів мешканців під`їзду № 2 будинку АДРЕСА_4 та неправомірністю прийнятого цими зборами рішення про встановлення домофону, що пояснюється недостатністю частки власників чи користувачів квартир, які проголосували за встановлення домофонного обладнання, від їх загальної кількості.

Відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування витрат на лікування суди попередніх інстанцій обґрунтовували недоведеністю причинного зв`язку між встановленням домофону у під`їзді та понесеними позивачами витратами на лікування.

Виходячи з того, що повторний неправомірний монтаж домофону на дверях під`їзду № 2 будинку АДРЕСА_4 завдав позивачам значних незручностей у доступі до квартири та спричинив їм нервові потрясіння, суди попередніх інстанцій, стягуючи з ОСОБА_4 на користь позивачів моральну шкоду, вказували, що визначений судом її розмір відповідає вимогам розумності та справедливості.

При цьому відмову у задоволенні позовної вимоги щодо заборони ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» в подальшому встановлювати домофонне обладнання, місцевий суд, з яким також погодився суд апеляційної інстанції, мотивував тим, що такий спосіб захисту не передбачений положенням статті 16 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою звернулось ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона»в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою також звернулись ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні їх позовних вимог та ухвалу суду апеляційної інстанції й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона».

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» у зазначеній справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

03 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 грудня 2019 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Сердюк В. В., Фаловська І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» мотивована неправильністю визначеної судами природи спору та процесуального статусу учасників правовідносин.

ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» посилається на недоведеність належними доказами обставини відсутності на зборах власників квартир № 27 та № 30 , та, відповідно, необґрунтованість висновку судів щодо неправомірності рішення про встановлення домофону, прийнятого зборами мешканців квартир під`їзду.

Касаційна скарга ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 мотивована тим, що норми ЦК України мають вищу юридичну силу аніж приписи рішення виконавчого комітету Львівської міської ради, яким судами першої та апеляційної інстанції безпідставно надано перевагу при ухваленні оскаржуваних рішень.

Позивачі у касаційній скарзі також вказують на неправомірну та необґрунтовану відмову судами попередніх інстанцій у задоволенні заявлених ними позовних вимог в частині відшкодування витрат, понесених на лікування, та солідарного стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення на касаційну скаргу ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 із посиланням на необґрунтованість доводів касаційної скарги та законність оскаржуваних судових рішень у частині задоволення позовних вимог.

У травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ також надійшло заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 від ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона», у якому зазначається про безпідставність вимог касаційної скарги, що свідчить про необхідність залишення її без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Позивачі зареєстровані та проживають у багатоквартирному п`ятиповерховому житловому будинку АДРЕСА_4 , який складається із 70 квартир та знаходиться на балансі ЛКП «Сяйво». В другому під`їзді цього будинку, в якому знаходиться квартира позивачів, розташовано 15 квартир.

03 вересня 2013 року ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» на замовлення представника мешканців під`їзду № 2 будинку АДРЕСА_4  - ОСОБА_4 на вхідних дверях під`їзду № 2, без згоди позивачів, було встановлено систему обмеженого доступу типу «Домофон».

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 05 лютого 2014 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 25 листопада 2014 року, позов ОСОБА_1 до ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» про усунення перешкод у користуванні майном та зобов`язання до вчинення дій задоволено частково. Зобов`язано ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» усунути перешкоди у доступі до житлового приміщення - квартири АДРЕСА_2 шляхом демонтажу домофону.

На виконання зазначеного рішення суду на початку 2015 року домофонне обладнання було частково демонтовано.

31 березня 2015 року на зборах власників квартир під`їзду № 2 повторно було прийнято рішення про встановлення домофону на вхідних дверях під`їзду № 2 та уповноважено ОСОБА_4 укласти договір на встановлення домофону з ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона». На зборах позивачі не були присутні і своєї згоди на встановлення домофону у під`їзді не давали. Після встановлення домофону, позивачам, яким у квартиру не було під`єднано зазначену систему, було запропоновано отримати безкоштовно три електронні ключі від системи домофон, однак прийняти ключі такі відмовилися, про що 03 квітня 2015 року було складено відповідний акт.

Згідно протоколу зборів мешканців під`їзду № 2 будинку АДРЕСА_4 від 31 березня 2015 року, власниками 12-ти квартир, а саме квартири № 24 ОСОБА_4 , квартири № 25 ОСОБА_5 , квартири № 26 ОСОБА_6 , квартири № 32 ОСОБА_7 , квартири № 34 ОСОБА_8 , квартири № 28  ОСОБА_10 , квартири № 21 ОСОБА_11 , квартири № 22 ОСОБА_16 , квартири № 23 ОСОБА_9 , квартири № 29 ОСОБА_13 , квартири № 27 ОСОБА_17 , квартири № 30 ОСОБА_15 прийнято рішення про встановлення в під`їзді № 2 системи домофон. Відповідно до протоколу зборів, на зборах були присутні та приймали рішення про встановлення домофону 12 власників квартир, що становить 80 % від усіх квартир під`їзду.

На підставі протоколу зборів мешканців від 31 березня 2015 року, між ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» та ОСОБА_4 01 квітня 2015 року було укладено договір про монтаж домофонного устаткування.

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» зобов`язувалось виконати роботи по монтажу домофонного устаткування за адресою: АДРЕСА_4 та надати кожному із замовників по два безкоштовних абонентських ключі до системи домофон, а власникам, які не уклали угоди на встановлення домофону, один безкоштовний ключ.

Матеріалами справи, дослідженими судами першої та апеляційної інстанції, підтверджено, що 01 квітня 2015 року ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» монтувало той самий належний йому домофон, який був ними демонтований на підставі рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 лютого 2014 року, ключі від якого мешканці під`їзду вже мали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 10 березня 2015 року № 123 «Про порядок встановлення і технічного обслуговування домофонів на дверях під`їздів багатоквартирних житлових будинків у м. Львові» затверджено Положення про порядок встановлення і технічного обслуговування домофонів на дверях під`їздів багатоквартирних житлових будинків у м. Львові (далі - Положення).

Пунктом 2 зазначеного вище Положення визначено, що ініціатором встановлення домофону на дверях під`їздів можуть виступати власник чи користувач квартири під`їзду (будинку) та власник (власники) нежитлових приміщень. Для встановлення домофону його ініціатор організовує збори власників чи користувачів квартир та нежитлових приміщень під`їзду (будинку). Повідомлення про збори здійснюється через оголошення у під`їзді за 5 днів до дати їх проведення. Про проведення зборів повідомляється балансоутримувач будинку. Збори вважаються повноважними та оголошуються відкритими, якщо на них присутні більше 70 % власників чи користувачів квартир та нежитлових приміщень (з розрахунку - один уповноважений з приватизованої чи неприватизованої квартири та нежитлового приміщення). Голову зборів обирають більшістю голосів присутніх через голосування. Голова зборів підписує протокол зборів. Рішення щодо встановлення домофону вважається правомірним, якщо за нього проголосували більше 70 % власників чи користувачів квартир під`їзду (будинку) та власників нежитлових приміщень. Рішення зборів мешканців під`їзду є підставою для обрання уповноваженої особи (голови будинкового комітету), яка буде укладати договір на встановлення домофону з суб`єктом господарювання і здійснюватиме представництво інтересів мешканців при введенні домофону в експлуатацію. Вибір суб`єкта господарювання, який виконуватиме роботи з встановлення домофону і його обслуговування, приймається більшістю голосів власників чи користувачів квартир під`їзду (будинку) та власників нежитлових приміщень. Рішення зборів мешканців під`їзду (будинку) є підставою для збору уповноваженою особою підписів власників чи користувачів квартир під`їзду (будинку) та власників нежитлових приміщень на встановлення домофону. Після збору підписів власників чи користувачів квартир та власників нежитлових приміщень укладається договір між суб`єктом господарювання, визначеним у пункті 2.7 цього Положення, та уповноваженою особою власників чи користувачів квартир та власників нежитлових приміщень, які виявили бажання встановити домофон, згідно з типовим договором про порядок встановлення та надання послуг з технічного обслуговування системи домофону.

При цьому, контроль за дотриманням цього Положення покладається на балансоутримувачів будинків (пункт 3.1 Положення).

Так, зі змісту наведених вище приписів Положення вбачається, що правомірність рішення зборів про встановлення домофону залежить від кількості присутніх на ньому власників чи користувачів квартир відповідного під`їзду, яка не може бути меншою за 70 % від їх загальної чисельності.

На підставі належним чином досліджених доказів, наявних у матеріалах справи, місцевий суд, з висновками якого також обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, дійшов мотивованого висновку про неповноважність зборів мешканців під`їзду № 2 будинку АДРЕСА_4 та, як наслідок, - неправомірність прийнятого цими зборами рішення від 31 березня 2015 року про встановлення домофонного обладнання, що пояснюється відсутністю на зборах власників двох квартир, які знаходяться у під`їзді, - ОСОБА_17 та ОСОБА_15 .

Таким чином, встановивши, що на зборах були присутні і прийняли рішення про встановлення у під`їзді домофону 10 власників квартир, що становить 66,67 % від загальної кількості власників (користувачів) квартир та є меншим від визначеної у Положенні мінімально необхідної їх кількості для повноважності зборів, висновок суду першої та апеляційної інстанцій в частині підставності позовних вимог щодо демонтажу домофону, який було встановлено за відсутності на це згоди необхідної кількості мешканців (користувачів квартир), є правильним.

Зазначеним спростовуються доводи касаційної скарги ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» щодо безпідставності та необґрунтованості зазначеного вище висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Наведений висновок також не суперечить доводам касаційної скарги позивачів щодо необхідності застосування до спірних правовідносин норм статей 369, 382 ЦК України в контексті встановленого порядку розпорядження майном, що перебуває у спільній сумісній власності.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачами причинно-наслідкового зв`язку між завданими їм незручностями внаслідок обмеження доступу до квартири та понесеними витратами на лікування, оскільки судами не встановлено, що погіршення здоров`я позивачів викликано неправомірним монтажем домофонного обладнання. При цьому саме по собі посилання судами на завдане позивачам нервове потрясіння не може свідчити про встановлену судами обставину наявності у них захворювань, потребуючих медичного лікування.

Водночас, частиною першою, пунктом 3 частини другої статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Колегія суддів погоджується із визначеним судами попередніх інстанцій розміром моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь кожного з позивачів, що здійснене з урахуванням вимог розумності та справедливості, відповідає глибині фізичних та душевних страждань позивачів. При цьому варто зазначити, що відповідач ОСОБА_4 рішення судів першої та апеляційної інстанцій не оскаржує.

Щодо посилань позивачів на безпідставну відмову у задоволенні судами попередніх інстанцій їх вимоги про стягнення витрат на правову допомогу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень пункту 2 частини третьої статті 79 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) до витрат, пов`язаних з розглядом справи, у тому числі належать витрати на правову допомогу.

За змістом частини першої статті 84 ЦПК України (у вказаній редакції) витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження понесення позивачами таких витрат на суму 6 000 грн.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладенообов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» (остаточне рішення від 02 червня 2014 року) зазначено, що згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (пункт 268); а сума гонорару, яка визначена між адвокатом та клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Враховуючи те, що обставина понесення позивачами витрат на професійну правничу допомогу, а також їх розмір із належних та достатніх доказів у справі суди не встановили та за відсутності погодинного розрахунку витраченого адвокатом часу на виконання робіт, передбачених договором про надання правової допомоги, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні цих вимог.

Згідно із статтею 400 ЦПК України установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини, Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином дослідили й оцінили подані сторонами докази, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, що вказує на відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вказане колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційних скарг правильних висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжиніринг. Охорона» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 04 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 01 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. І. Грушицький І. В. Литвиненко   В. В. Сердюк І. М. Фаловська

http://reyestr.court.gov.ua/Review/86504952

Записаний
 


Мониторинг доступности сайта Host-tracker.com
email