Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2020 року

м. Київ

Справа №  910/1746/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Дроботової Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 8

на          постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 (судді:  Мартюк А.І. (головуючий), Буравльов С.І., Зубець Л.П.)

та          рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 (суддя           Джарти В.В.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до:          Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 8

про          визнання договору укладеним,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У лютому 2019 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго", Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 8 (далі - ОСББ №8, Відповідач) про визнання договору № 690084 на постачання теплової енергії у гарячій воді укладеним у відповідній редакції.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем не було повернуто надісланий Позивачем примірник спірного договору № 690084 на постачання теплової енергії у гарячій воді разом з протоколом узгодження розбіжностей, у зв`язку з чим КП "Київтеплоенерго" вважає зазначений договір укладеним.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 у справі № 910/1746/19 позов КП "Київтеплоенерго" до ОСББ №8 про визнання договору укладеним задоволено повністю та визнано укладеним договір №690084 на постачання теплової енергії у гарячій воді в редакції, що викладена у резолютивній частині рішення.

2.2. Ухвалюючи рішення від 20.05.2019 у справі № 910/1746/19 Господарський суд міста Києва дійшов висновків про те, що обома сторонами був дотриманий порядок укладення спірного договору, передбачений статтею 181 Господарського кодексу України.

За приписами частини сьомої статті 181 ГК України, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

2.3. При цьому, визнаючи договір укладеним на визначених умовах суд:

- дійшов висновку, що абзац пункту 2.2.2. в редакції ОСББ №8 є суперечливим, а істотною умовою взаєморозрахунків між сторонами за договором є визначення суми зобов`язань у грошовій формі, яка повинна складати загальну суму для звіряння розрахунків за теплову енергію та не потребує максимальної деталізації саме в документі "Акт звіряння розрахунків";

- зазначив, що не вбачає розбіжностей між твердженнями сторін щодо пункту 2.2.4 спірного договору оскільки КП "Київтеплоенерго"  прийняло проект пункту ОСББ №8 та виклало Додаток №1 новій редакції і доповнило Договір Додатком №1А "Порядок розрахунку втрат теплової енергії, що перебуває на балансі споживача", який складено з урахуванням "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби України" КТМ 204 України 244-94;

- зробив висновок, що формулювання пункту 2.4.1. договору щодо часткового або повного припинення постачання теплової енергії викладено відповідно до вимог чинного законодавства України.

2.3. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду погодилась з висновками Господарського суду міста Києва залишивши його рішення у справі № 910/1746/19 без змін, а апеляційну скаргу ОСББ №8 без задоволення з тих міркувань, що спірні положення договору досліджені судом першої інстанції, їх зміст відповідає вимогам чинного законодавства України, а доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ОСББ №8 просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 у справі № 910/1746/19 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, касаційну скаргу мотивовано тим, що, на думку скаржника, зазначені судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

3.2. Зокрема ОСББ №8 зазначає, що суди, відхиляючи його аргументи щодо спірних умов договору:

- допустилися безпідставного посилання на визначення теплової енергії відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" яка не доводить висновки суду обов`язку споживача розраховуватися за теплову енергію та істотного характеру лише вартості товарної продукції без її деталізації в акті звірки розрахунків по приладам обліку Відповідача;

- не врахували заперечення Відповідача щодо погодження сторонами п.2.2.4 оскільки ані Додатки 1 та 1А, ані офіційний сайт Позивача не містять складових тарифів на одиницю виміру у Гкал та в грн, як це передбачено абзацом другим частини першої статті 24 Закону України "Про теплопостачання" та Постановою Кабінету міністрів України від 01.06.2011 №869 "Про затвердження єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги";

- помилково застосували статтю 25 Закону України "Про теплопостачання" та пункт 30 "Правил користування тепловою енергією" при визначенні в договорі умов припинення та обмеження теплової енергії;

- не вирішили та відхилили пропозицію Відповідача щодо доповнення договору пунктом щодо розмежування відповідальності за технічний стан зовнішніх трубопроводів від точки приєднання ІТП "Споживача" на ділянці тепломережі до зовнішньої стіни будинку "Споживача"

- не врахували, що ОСББ №8 не узгоджувало розмір 0,1 відсотка пені, а просили виключити цей пункт, а отже КП "Київтеплоенерго" змінило його на власний розсуд.

3.3. Крім того, Скаржник наголошує, що до прийняття судом першої інстанції рішення змінилися як предмет договору, так і вимоги до його укладення у зв`язку із введенням в дію нової редакції Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

3.4. У відзиві на касаційну скаргу КП "Київтеплоенерго" просить залишити касаційну скаргу ОСББ № 8 без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 у справі № 910/1746/19 - без змін з огляду на те, що всі доводи Позивача доведені належними та допустимими доказами, які всебічно та об`єктивно розглянуті в судових засіданнях, а судові рішення є законними та обґрунтованими.

4. Обставини встановлені судами

4.1. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго",

КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

4.2. Відповідно до п. 3.3.2 Статуту КП "Київтеплоенерго" предметом діяльності позивача є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

При цьому позивач є постачальником теплової енергії у гарячій воді до житлового будинку ОСББ № 8, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 20.

4.3. Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання", пункту 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03.10.2007 № 1198, споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.

Статтею 24 Закону "Про теплопостачання"  визначено, що основним обов`язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

4.4. Оскільки Договір укладений не був, для врегулювання договірних відносин між сторонами листом від 13.12.2018 № 30/вих/1-4046 позивачем підготовлено та направлено відповідачу у 2-х примірниках проект договору на постачання теплової енергії у гарячій воді до житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 20.

4.5. ОСББ № 8 із запропонованими умовами договору не погодилось та листом від 10.01.2019 №219-03 направило позивачу підписаний та скріплений печаткою договір разом із протоколом розбіжностей від 10.01.2019, які були отримані КП "Київтеплоенерго" 23.01.2019, що підтверджується вхідним номером (№ 18/30-1231 від 23.01.2019).

4.6. КП "Київтеплоенерго" прийнято не всі пункти договору, викладені у протоколі розбіжностей відповідача.

При цьому, з метою виконання вимог частини шостої статті 181 Господарського кодексу України та з метою врегулювання розбіжностей, що виникли при укладені договору позивачем було складено та листом від 08.02.2019 №30/вих/1-2118 направлено в двох примірниках підписані протокол узгодження розбіжностей до Договору (з обґрунтуванням неприйнятих позивачем пунктів до договору), додаткову угоду, Додаток № 1 та Додаток №1А до Договору Відповідачу.

4.7. Оскільки станом на лютий 2019 року правовідносини між сторонами не були врегульовані, а спірний договір сторонами не підписаний, то КП "Київтеплоенерго" звернулось із позовом до суду.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Предметом спору є визнання укладеним договору №690084 на постачання теплової енергії у гарячій воді між КП "Київтеплоенерго" та ОСББ № 8, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону та щодо умов якого у сторін існують розбіжності.

5.3. В преамбулі Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що він визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

5.4. За змістом статті 1 цього ж Закону:

сфера теплопостачання - сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам;

постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;

споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

5.5. Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" - "Права та основні обов`язки споживача теплової енергії" - до основних обов`язків споживача теплової енергії віднесено, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії та додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

При цьому, споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

5.6. Статтею 25 цього ж Закону закріплено права та основні обов`язки теплогенеруючої, теплотранспортної та теплопостачальної організацій, в тому числі право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та обов`язок забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

5.7. Відповідно до пункту 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3.10.2007 № 1198 користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

5.8. Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм, укладення договору між постачальником теплової енергії та споживачем є їх обов`язком з метою врегулювання взаємних прав та обов`язків, забезпечення надійного та безперебійного постачання обсягів теплової енергії відповідно до погоджених умов та законодавства.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що укладення спірного договору є обов`язковим для сторін на підставі закону.

5.9. Цивільним кодексом України закріплено, що:

- свобода договору відноситься до загальних засад цивільного законодавства (стаття 3), а сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627);

- сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (стаття 6);

- сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (стаття 6);

- договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11);

- цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (стаття 13);

- цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (стаття 14).

5.10. Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

5.11. Статтею 180 Господарського кодексу України врегульовано, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

5.12. Господарським кодексом України в статті 1 встановлено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

При цьому, статтею 2 цього ж кодексу передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

5.13. За змістом статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

5.14. Статтею 649 Цивільного кодексу України передбачено, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

5.15. Загальний порядок укладання господарських договорів врегульовано статтею 181 Господарського кодексу України відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

5.16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що КП "Київтеплоенерго" направило, а ОСББ № 8 отримало проект договору 28.12.2018, останнє підписало його, склало протокол розбіжностей та направило Позивачеві 10.01.2019, який отримав його 23.01.2019.

При цьому, КП "Київтеплоенерго" склало лист від 08.02.2019 №30/вих/1-2118 та направило в двох примірниках підписані протокол узгодження розбіжностей до Договору, додаткову угоду, Додаток № 1 та Додаток №1А до Договору ОСББ. Проте Відповідач вказані документи не засвідчив своїм підписом, що свідчить про непогодження його із запропонованою редакцію договору та додатків (з урахуванням протоколу розбіжностей).

Зазначені обставини сторонами в процесі розгляду справи ані заперечувались, ані спростовані належними та допустимими доказами.

В такий спосіб, судами встановлено дотримання встановленого порядку укладення договору, а також передачі суду розбіжностей за договором, що залишилися неврегульованими.

5.17. Статтею 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

5.18. При цьому, у разі передачі такого спору на розгляд суду, сторони фактично погоджуються із обов`язковістю судового рішення, а також тим, що суд, приймаючи таке рішення, діє в рамках своїх дискреційних повноважень та судового розсуду з урахуванням інтересів сторін та суспільства, актів законодавства, звичаїв ділового обороту, існуючої практики договірних відносин тощо.

Таким чином, договірне зобов`язання виникає внаслідок складного юридичного факту: погоджених сторонами умов договору, а також рішення суду щодо умов договору, які не були погоджені ними, а договір, за загальним правилом, вважається укладеним з моменту набрання чинності таким рішенням та породжує господарсько-правові зобов`язання сторін.

5.19. Як вбачається з матеріалів справи, а також оскаржуваних судових рішень, судами попередніх інстанцій було проаналізовано спірні умови договору з точки зору їх відповідності інтересам сторін, а також вимогам законодавства та, за результатами такого аналізу зроблено обґрунтовані висновки про те, що:

- пункт 2.2.2. в редакції запропонованій ОСББ № 8 є суперечливим, натомість редакція цього пункту запропонована "Київтеплоенерго" відповідає вимогам статей 1 та 19 Закону України "Про теплопостачання" та, з урахуванням інших умов договору, зокрема, п. 8. Додатка 2 визначення суми зобов`язань у грошовій формі, яка повинна складати загальну суму для звіряння розрахунків за теплову енергію не потребує максимальної деталізації саме в документі "Акт звіряння розрахунків";

- пункт 2.2.4 в редакції запропонованій Позивачем, враховує заперечення Відповідача з огляду на те, що КП "Київтеплоенерго" прийняло проект пункту ОСББ № 8 та виклало Додаток №1 у новій редакції і доповнив Договір Додатком №1А "Порядок розрахунку втрат теплової енергії, що перебуває на балансі споживача". Цей порядок складено з урахуванням "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби України" КТМ 204 України 244-94.

При цьому, перевіряючи зазначений висновок, колегія суддів Касаційного господарського суду додатково приймає до уваги, що Законом України "Про теплопостачання" закріплено загальні засади формування тарифів на теплову енергію (стаття 20), а також відповідальність за необґрунтоване застосування тарифів на виробництво теплової енергії та її транспортування чи постачання або завищення нарахування плати за фактично відпущену теплову енергію споживачу (покупцю) та за постачання теплової енергії, параметри якої не відповідають державним стандартам, затвердженим нормативам на теплову енергію, умовам договору купівлі-продажу, що зафіксовано представниками теплопостачальної (теплогенеруючої) організації та споживача у відповідному акті (стаття 31);

- редакція пункту 2.4.1 договору щодо припинення і обмеження постачання теплової енергії відповідає статті 25 Закону України "Про теплопостачання", пункту 30 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198.

5.20. Суди також зазначили, що ОСББ № 8 не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог для врегулювання розбіжностей, які виникли між сторонами при укладенні вищезазначеного договору, та які в обсязі предмета доказування у даній справі в межах заперечень ОСББ не доведені, що свідчить про наявність підстав прийняти запропоновану позивачем редакцію договору, а отже дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог.

5.21. Довід касаційної скарги щодо зміни предмету договору і вимог до його укладення не приймаються, оскільки є непереконливими з огляду на те, що норми Закону України "Про теплопостачання" у спірних правовідносинах мають спеціальний характер, та також не впливає на правильність вирішення спору.

5.22. Зважаючи на вищевикладене колегія суддів вважає, що скаржником не доведено порушення судами норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги зводяться фактично до незгоди зі встановленими судами обставинами справи та оцінкою доказів з метою їх перегляду, що відповідно до вимог частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому, відповідно до частини другої статті 309 Господарського процесуального кодексу України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на час подання касаційної скарги), якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Згідно з частою першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 8 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 у справі №910/1746/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв  Судді     Н. О. Багай    Т. Б. Дроботова

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/89402254