Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року

м. Київ

Справа №  915/1865/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,

представників учасників судового процесу

позивача - Зотіков С.Г.,

відповідача - Литвин П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу     Товариства з обмеженою відповідальністю "Телец-ВАК"

на постанову  Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020

(головуючий суддя Кропивна Л.В., судді Руденко             М.А., Пономаренко             Є.Ю.)

та рішення  Господарського суду міста Києва від 31.10.2019

(суддя Привалов А.І.)

у справі  № 915/1865/19

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Телец-ВАК"

до  Акціонерного товариства     "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про  визнання договорів частково недійсними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Телец-ВАК" (далі - ТОВ "Телец-ВАК") звернулося до Господарського суду Миколаївської області    з позовом до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АК "НАК "Нафтогаз України") про визнання договорів частково недійсними та зобов`язання вчинити дії.

1.2. Позовну заяву обґрунтовано тим, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2019 у справі № 826/9665/16, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019, визнано протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України № 315 від 27.04.2016 "Про внесення змін до     постанови Кабінету Міністрів України №758 від 01.10.2015".

1.3. Згідно з доводами позивача положення пункту 5    постанови Кабінету Міністрів України №315 від 27.04.2016 щодо підвищення ціни за 1 000 кб.м. газу з 1 770,74 грн до 4 942,00 грн втратило чинність і відновлено дію пункту 16     Положення № 758 від 01.10.2015.

Відтак умови підвищення ціни на природний газ з 1 770,74 грн до 4 942,00 грн за 1 000 куб.м., визначені у п. 2 додаткової угоди № 4 від 30.04.2016 до договору постачання природного газу №3028/16-ТЕ-22 від 21.12.2015 та у п. 5.2 договору постачання природного газу №5008/1617-ТЕ-22 від 30.08.2016, що діяли з 01.10.2016 до 31.03.2017, не відповідають підпункту 4 пункту 3 абзацу 1, 3 пункту 16 Положення № 758.

Отже, позивач стверджує про існування правових підстав для визнання частково недійсними вказаних договорів та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості природного газу за ціною 1 770,74 грн за 1 000 куб.м.

2. Стислий виклад змісту рішення та постанови судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2019 у позові відмовлено повністю.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

2.3. Обставини справи, встановлені судами.

2.3.1. ТОВ "Телец-ВАК" є виробником теплової енергії та виконавцем житлово-комунальних послуг з теплопостачання та підігріву води, які надаються мешканцям житлових багатоповерхових будинків у місті Миколаєві по вул. П`ята Слобідська, 74 та вул. Садова, 34, які перебувають на його балансі.

ТОВ "Телец-ВАК" у період 2015 - 2017 років надавало мешканцям зазначених будинків житлово-комунальні послуги з теплопостачання та підігріву води за тарифами, які були затверджені рішеннями виконавчого комітету Миколаївської міської ради: № 672 від 14.08.2015    "Про тарифи на послуги теплопостачання та підігрів води, які надаються ТОВ "Телец-ВАК", та №948 від 26.10.2016    "Про встановлення тарифів на теплову енергію, послуги теплопостачання та підігрів води, що надаються ТОВ "Телец-ВАК" (прийнятим на заміну рішення №672 від 14.08.2015 ).

2.3.2. 21 грудня 2015 року між ТОВ "Телец-BAK" та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (на час подання позову найменування змінено на Акціонерне товариство "Національна акціонерна Компанія "Нафтогаз України") було укладено договір постачання природного газу № 3028/16-TE-22, за умовами п. 1.1 якого відповідач зобов`язався поставляти позивачу (Споживачу) у 2016 році природний газ, а споживач - оплатити його на умовах цього Договору. Пунктом 1.2 договору передбачено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п. 5.1 Договору № 3028/16-TE-22 від 21.12.2015 регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподіл природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до  Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з  постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015    №758.

Згідно з п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб.м газу за цим договором в період з 01.01.2016 по 31.03.2016    (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74 грн, крім того збір у вигляді цільової надбавки до ціни на природний газ 2% та податок на додану вартість (ПДВ) 20%, а загалом до сплати 2 167,38 грн, включаючи ПДВ 361,23 грн за 1000 куб.м газу.

Додатковою угодою № 1 від 31.12.2015 до договору № 3028/16-TE-22 пункт 5.2 Договору викладено в новій редакції та визначено, що ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором у період з 01.01.2016    по 31.03.2016    (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз" - 9,80 грн, крім того ПДВ 20%, всього до сплати з ПДВ - 11,76 грн. Разом до сплати за 1000 куб.м газу 1 780,54 грн, крім того ПДВ 20 %, всього з ПДВ 2 136,65 грн.

Пунктом 5 постанови  Кабінету Міністрів України № 234 від 30 березня 2016    "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015    № 758" до Положення № 758 були внесені зміни: в абзаці першому слова і цифри "по 31 березня 2016 р." замінено словами і цифрами "по 30 квітня 2016 р."; в абзацах другому і четвертому слова "до газотранспортної системи" замінені словами "до магістральних газопроводів". У зв`язку з цим Додатковою угодою №3 від 31.03.2016    до договору №3028/16-TE-22 пункт 5.2 Договору викладено в новій редакції та визначено, що ціна за 1000 куб.м газу за договором в період з 01.04.2016 по 30.04.2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20%. Всього до сплати з ПДВ - 2 124,89 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України № 315 від 27 квітня 2016    "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015    № 758"  (далі - постанова № 315) до Положення №758 внесені зміни, зокрема, пунктом 2 (підпункт 4) пункт 16 Положення №758 викладений у новій редакції:

"НАК "Нафтогаз України" у період з 1 травня 2016 р. по 31 березня 2017 р. (включно) постачає природний газ виробникам теплової енергії за регульованою ціною (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до  Податкового кодексу України) з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню в розмірі 4942 грн. за 1000 куб. метрів", а для виробництва теплової енергії для релігійних організацій - в розмірі 2471 гривня за 1000 куб.метрів".

У зв`язку з прийняттям постанови №315 30.04.2016 між сторонами було укладено додаткову угоду № 4 до договору № 3028/16-TE-22, пунктом 2 якої пункти 5.1 та 5.2 договору викладені в новій редакції:

- 5.1: регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподіл природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до  Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором, в період з 01.05.2016 встановлюється  постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758  із змінами, внесеними  постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2016    № 315;

- 5.2: ціна за 1000 куб.м газу за цим договором в період з 1 травня 2016 р. становить 4942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20%. Всього до сплати з ПДВ - 5930,40 грн. Дію додаткової угоди встановлено з 01.05.2016 .

Статтею 12 договору № 3028/16-TE-22 строк дії цього договору визначався з 01.01.2016 до 31.03.2016; пунктом 10 Додаткової угоди № 3 від 31.03.2016    строк дії договору було встановлено з 01.01.2016 до 30.04.2016 , а пунктом 4 Додаткової угоди № 4 від 30.04.2016    - з 01.01.2016    до 30.09.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

2.3.3. 30 серпня 2016 року    сторонами на заміну договору № 3028/16-TE-22 укладено новий Договір постачання природного газу № 5008/1617-ТЕ-22, згідно з п. 1.1 якого відповідач (постачальник) зобов`язався поставляти позивачу (споживач) у 2016 - 2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього Договору.

Пунктом 1.2 цього договору також передбачено що природний газ, що постачається за договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п. 5.1 Договору регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподіл природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до  Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з  постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015    № 758.

Відповідно до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м природного газу за цим договором становить 4942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн. Тобто ціна природного газу відповідала постанові № 315.

2.3.4. 22 березня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, пунктом 13 якої також було встановлено ціну продажу газу виробникам теплової енергії з 1 квітня 2017    з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню - 4 942 грн за 1000 куб.м.

Таким чином, у період з 01.05.2016 по 31.03.2017 ціна природного газу для позивача визначалася відповідно до пункту 16 Положення № 758, в редакції згідно з Постановою № 315.

2.3.5. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2019 у справі №826/9665/16, яке набрало законної сили 08.07.2019,  постанова Кабінету Міністрів України № 315 від 27 квітня 2016    "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015    № 758"  була визнана протиправною та нечинною з моменту її прийняття, а саме з 27.04.2016.

У зв`язку з цим позивач вважає, що умови підвищеної ціни на газ (з 1 770,74 грн до 4942,00 грн 1000 куб.м), визначені у п. 2 Додаткової угоди №4 від 30.04.2016    до договору постачання природного газу від 31.12.2015    (що діяли в період з 01.05.2016 по 30.09.2016), та п. 5.2 договору постачання природного газу № 5008/1617-ТЕ-22 від 30.08.2016    (що діяли з 01.10.2016 по 31.03.2017 ), не відповідають підпункту 4 пункту 3, абзацу 1, 3 пункту 16 Положення № 758 (в редакції без урахування змін, внесених Постановою №315), яке є актом цивільного законодавства d розумінні ч. 4  ст. 4 ЦК України. При цьому, п. 5.1 Договору від 31.12.2015    не відповідає цим вимогам, так як містить посилання на Постанову №315, визнану судом нечинною.

2.4. Відмовляючи у задоволенні позову, суди зазначили, що позивачем  не доведено наявності обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочинів на момент їх вчинення в частині погодженої сторонами ціни природного газу.

Суд першої інстанції зауважив, що за спірними договорами сторони виконали взяті на себе зобов`язання, а саме відповідач поставив позивачу газ, який оплачений та прийнятий позивачем.   Отже, на момент розгляду справи спірні договори виконані та припинили свою дію в частині поставки газу та розрахунків за використаний газ.

Відтак відповідно до  ст. 180 ГК України,  ст. 217 ЦК України  відсутні законні підстави для задоволення вимог щодо визнання недійсним пункт 2 Додаткової угоди № 4 від 30.04.2016 до договору постачання природного газу від 31.12.2015 № 302016-TE-22, пункту 5.2. Договору постачання природного газу від 30.08.2016 №5008/617-ТЕ-22 в силу приписів ч. 3  ст. 632 ЦК України.

2.5. Суди обох інстанцій встановили, що позивач схвалив та прийняв умови спірних положень договорів до виконання, а саме прийнято поставлений відповідачем природний газ, підписано акти приймання-передачі природного газу, проведено оплату прийнятого від відповідача природного газу.

Договори між позивачем та відповідачем були укладені відповідно до чинного на той час законодавства України. На момент укладання договорів сторони узгодили їх істотні умови, в тому числі й ціну. Всі зміни до договорів також вносились виключно в двосторонньому порядку за наявності згоди позивача.

Обставина, на яку посилається позивач як на підставу для визнання недійсним пунктів договорів, а саме набуття чинності рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2019 у справ №826/9665/16, не є тією обставиною, в розумінні статей  203  та  215 Цивільного кодексу України, з якою законодавець пов`язує можливість визнання правочину недійсним.

Правовим наслідком прийнятого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень незаконного рішення відповідно до ст.1173 Цивільного кодексу України  є відшкодування державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування шкоди, завданої    фізичній або юридичній особі.

2.6. За висновками судів, вимога позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості поставленого природного газу фактично спрямована на визнання юридичного факту (встановлення нової ціни на природний газ) та внесення змін до договору у спосіб, не передбачений Цивільним та  Господарським кодексами України. Такий спосіб захисту не призводять до поновлення права позивача та, у разі його задоволення, не може бути виконаний у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

3. Стислий виклад змісту вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2019 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Понесені судові витрати покласти на відповідача.

3.2. Підставами для касаційного оскарження позивач вказав пункти 1, 3 ч.2 ст.287 ГПК України.

3.2.1. Так, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц, суть якого полягає у тому, що споживач житлово-комунальних послуг має право вимагати перерахунку нарахованих йому платежів за послуги, які надавалися йому відповідно до тарифів, визначених рішенням, яке у подальшому було скасоване судом.

Аналогічний висновок здійснено Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №752/14341/15-ц.

Згідно з доводами скаржника, висновки Верховного Суду, викладені у судових рішеннях, вказаних вище, підлягають застосуванню до спірних правовідносин, що склалися у цій справі, проте суд апеляційної інстанції їх не застосував, що є підставою для касаційного оскарження постанови згідно з п.1 ч.2 ст.287 ГПК України.

3.2.2. Також позивач посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду з питання, чи є визнання недійсним з моменту прийняття нормативно-правового акта, а саме постанови Кабінету Міністрів України №315 від 27.04.2016, обставиною, з якою закон пов`язує недійсність правочину. Це є підставою для касаційного оскарження  постанови суду апеляційної інстанції на підставі п.3 ч.2 ст.287 ГПК України.

Обґрунтовуючи помилковість висновків судів попередніх інстанцій з цього питання, скаржник посилається на те, що підвищення ціни газу до 4942,00 грн (згідно з постановою Кабінету Міністрів України №315 від 27.04.2016) юридично не відбулося, оскільки постанова визнана адміністративним судом нечинною з моменту її прийняття.

Ціна у договорах між сторонами спору визначалася не за домовленістю сторін, а безпосередньо на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)" від 01.10.2015 №758 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №315 від 27.04.2016). Отже, спірні положення договорів не відповідають ч.1 ст.11 Закону України "Про ринок природного газу" та пункту 16 Положення №758.

3.2.3. Скаржник також посилається на неправильне застосування судом першої інстанції ст.217 ЦК України, в той час як апеляційний господарський суд не надав правової оцінки доводам позивача щодо помилковості такого правозастосування місцевим господарським судом.

Позивач вважає, що укладені між сторонами спору договори можуть і не містити положення про ціну на газ, оскільки вона не визначається за згодою сторін, а встановлюється відповідною постановою Кабінету Міністрів України.

3.3. 19 травня 2020 року АК "НАК "Нафтогаз України" направило на адресу Суду відзив на касаційну скаргу позивача, який отримано Судом 20.05.2020. У відзиві відповідач просить визнати причини пропуску процесуального строку на подання відзиву на касаційну скаргу поважними та поновити його. В обґрунтування зазначених вимог відповідач вказує, що у зв`язку із запровадженням карантинних заходів в Україні режим та порядок роботи АК "НАК "Нафтогаз України" були змінені, працівники переведені на дистанційний режим виконання трудових обов`язків. Зазначені обставини позбавили АК "НАК "Нафтогаз України" можливості належним чином підготувати та своєчасно направити на адресу суду відзив на касаційну скаргу ТОВ "Телец-ВАК" у цій справі.

Розглянувши зазначені доводи відповідача, Суд визнає їх обґрунтованими, а причини пропуску строку на подання відзиву на касаційну скаргу - поважними. Отже, Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для поновлення АК "НАК "Нафтогаз України" строку на подання відзиву на касаційну скаргу у цій справі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти доводів та вимог касаційної скарги позивача та просить залишити її без задоволення, а постанову та рішення, що оскаржуються, - без змін.

В цілому доводи та аргументи відповідача відповідають висновкам, здійсненим судами першої та апеляційної інстанцій у судових рішеннях, що переглядаються.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

4.1.1. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.1.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст. 300 ГПК України).

4.1.3. Згідно з ч.4 ст.300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені  пунктами 1,  3,  4,  8 частини першої статті 310,  частиною другою  статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

4.2. Щодо суті касаційної скарги

4.2.1. Предметом спору у цій справі є вимоги позивача про визнання недійсними п. 2 додаткової угоди №4 від 30.04.2016 до договору постачання природного газу №3028/16-ТЕ-22 від 21.12.2015 та п. 5.2 договору постачання природного газу №5008/1617-ТЕ-22 від 30.08.2016, що діяли з 01.10.2016 до 31.03.2017, а також зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості природного газу за ціною 1 770,74 грн за 1 000 куб.м.

4.2.2. Передумовою виникнення спору стало ухвалення Окружним адміністративним судом міста Києва рішення від 04.03.2019 у справі № 826/9665/16, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019. Згідно з цим рішенням визнано протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України № 315 від 27.04.2016 "Про внесення змін до     постанови Кабінету Міністрів України №758 від 01.10.2015".

Правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що сам лише факт визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України №315 від 27.04.2016, не є достатньою підставою для задоволення позову про визнання недійсними спірних пунктів договорів на постачання природного газу, укладених між сторонами спору.

Цей висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 29.05.2018 у справі №5027/1358/2011, згідно з яким у розгляді позовів про визнання недійсними правочинів, при вчиненні яких було застосовано нормативно-правові акти державних та інших органів, які у подальшому скасовані, визнані нечинними або недійсними, згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, господарським судам необхідно виходити з того, що сам лише факт такого скасування, визнання нечинним або недійсним, не може вважатися достатньою підставою для задоволення відповідних позовів без належного дослідження господарським судом обставин, пов`язаних з моментом вчинення правочину та з його можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність до законодавства.

4.2.3. Згідно з приписами частини 1 ст.215 ЦК України  підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Недійсними частини правочину визнаються за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання. 

Отже, для правильного вирішення спору у цій справі в частині позовних вимог про визнання недійсними п.2  додаткової угоди №4 від 30.04.2016 до договору постачання природного газу №3028/16-ТЕ-22 від 21.12.2015 та п. 5.2 договору постачання природного газу №5008/1617-ТЕ-22 від 30.08.2016 дослідженню та оцінці підлягають обставини зміни сторонами своїх зобов`язань за договору постачання природного газу №3028/16-ТЕ-22 від 21.12.2015 в частині зміни ціни за поставлений відповідачем природний газ позивачу, та визначення і погодження ціни у відповідному розмірі у новому договорі №5008/1617-ТЕ-22 від 30.08.2016. Повинен бути досліджений  зміст цих спірних положень на предмет відповідності вимогам законодавства на момент їх укладення та з`ясування можливості визнання їх недійсними, зважаючи, що спірні положення стосуються визначення ціни товару, що є істотною умовою договорів.

4.2.4. Договірні відносини, що склалися між сторонами спору, стосуються постачання АТ "НАК "Нафтогаз України" природного газу позивачу у 2016-2017 роках, який використовувався ТОВ "Телец-ВАК" виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Ці правовідносини підпадають під правове регулювання Закону України "Про ринок природного газу" та  постанови Кабінету міністрів України від 1 жовтня 2015    № 758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносин у перехідний період)", до якої власне і було внесено зміни на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 315 від 27.04.2016 (що визнана нечинною в межах розгляду адміністративної справи № 826/9665/16).

Ринок природного газу в Україні, згідно з ч.1 ст.3 Закону України "Про ринок природного газу", функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та за принципами, зокрема вільного вибору постачальника природного газу (п.3 ч.1 ст.3 Закону) та невтручання держави у функціонування ринку природного газу, крім випадків, коли це необхідно для усунення вад ринку або забезпечення інших загальносуспільних інтересів, за умови що таке втручання здійснюється у мінімально достатній спосіб (п.5 ч.1 ст.5 Закону).

Згідно з приписами статей 13, 14 Закону України "Про ринок природного газу" споживач наділений виключним правом на вільний вибір постачальника природного газу, а також на безоплатну зміну постачальника, крім випадків, передбачених абзацом другим частини першої  статті 14  цього Закону.

Тобто позивач у справі не був зобов`язаний укладати договори на постачання природного газу  саме з АТ "НАК "Нафтогаз України". Натомість, факт укладення таких договорів сторонами спору підтверджує те, що волевиявлення позивача на укладення договорів саме з відповідачем відповідало його внутрішній волі, що власне позивач і не заперечує. Отже, ТОВ "Телец-ВАК" було обізнане і з тим фактом, що АТ "НАК "Нафтогаз України наділене спеціальними обов`язками щодо постачання природного газу таким споживачам як позивач.

4.2.5. Згідно з ст.12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

За загальним правилом постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ст.11 Закону України "Про ринок природного газу" з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися  спеціальні обов`язки  в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

Такі обов`язки були покладені саме на відповідача у справі - АТ "НАК "Нафтогаз України" згідно з Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 (далі - Положення №758), чинному на час виникнення спірних правовідносин. Ці обов`язки не стосувалися споживача, яким є позивач.

У преамбулі Положення №758 вказано, що ним визначено обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів на ринку природного газу (далі - спеціальні обов`язки), не створюючи загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції, та з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації. 

Положення №758 діяло з 1 жовтня 2015 року. Окремими постановами Кабінету Міністрів України до нього вносилися зміни, зокрема, і щодо рівня ціни, за якою АК "НАК "Нафтогаз України"  здійснює закупівлю газу для населення та інших вразливих категорій, і щодо методики ціноутворення (формули) та рівня відпускних цін для населення та виробників теплової енергії, а також кінцевих тарифів. Ці ціни встановлювалися на певні періоди часу.

Зокрема, на дату укладення сторонами спору Договору постачання природного газу №3028/16-ТЕ-22 від 21.12.2015 п.16 Положення №758 було викладено у редакції, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2015 №872 "Про деякі заходи щодо соціального захисту громадян", а саме: "НАК "Нафтогаз України" постачає природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для релігійних організацій та/або з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню за регульованою ціною (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України), яка у період з 1 жовтня 2015 р. по 31 березня 2016 р. (включно) визначається для: … виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню для всіх інших виробників теплової енергії - 1 770,74 гривні за 1000 куб. метрів…".

В подальшому цей строк було продовжено до 30 квітня 2016 року (включно) згідно з постановою Кабінету Міністрів України №234 від 30.03.2016 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758".

У пункті 16 Положення №758 у редакції постанови Кабінету Міністрів України №234 від 30.03.2016 було також зазначено, що регульована ціна для виробників теплової енергії в період з 1 травня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) встановлюється окремим рішенням Кабінету Міністрів України.

Таким окремим рішенням і була постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.2016 №315 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758", якою було встановлено регульовану ціну продажу АТ "НАК "Нафтогаз України" природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню на період з 1 травня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно).

Ця постанова Кабінету Міністрів України була чинною на момент укладення сторонами спору додаткової угоди №4 від 30.04.2016 до договору постачання природного газу №3028/16-ТЕ-22 від 21.12.2015 та договору постачання природного газу №5008/1617-ТЕ-22 від 30.08.2016, та не могла бути не врахована АТ "НАК "Нафтогаз України" при визначені у договорах ціни природного газу, який відповідач зобов`язався поставити позивачу. За невиконання Положення №758 відповідач підлягав притягненню до відповідальності згідно з ст.59 Закону України "Про ринок природного газу". На відміну від позивача, який добровільно обрав постачальником АТ "НАК "Нафтогаз України" та відповідно погодився з ціною, за якою відповідач був зобов`язаний поставити йому товар.

Відповідно до частини 3  ст. 632 ЦК України  зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Суди встановили, що за договором постачання природного газу №3028/16-ТЕ-22 від 21.12.2015 та договором постачання природного газу №5008/1617-ТЕ-22 від 30.08.2016 сторони спору виконали взяті на себе зобов`язання, а саме відповідач поставив позивачу газ, який той прийняв та оплатив. Отже, на момент вирішення спору договори виконані та припинили свою дію в частині поставки газу та розрахунків за використаний газ.

Позивач схвалив та прийняв умови договорів до виконання, зокрема прийняв поставлений відповідачем природний газ за спірною ціною, підписав акти приймання-передачі природного газу та провів оплату прийнятого від відповідача природного газу.

Отже, при укладенні сторонами спору договорів на постачання природного газу їх умови в частині визначення ціни відповідали вимогам чинного на той момент законодавства, договір у подальшому був виконаний сторонами, тобто настали наслідки, які сторони очікували від його укладення, а тому відсутні правові підстави відповідно до    ст.ст.  203, 215 ЦК України для визнання недійсними окремих їх положень, якими встановлена ціна товару.

4.2.6. Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок  вартості поставленого природного газу за ціною 1 770,74 грн за 1 000 куб.м. Суд зазначає таке.

З аналізу зазначених вище положень законодавства Суд констатує,  що  регульовані ціни продажу АК "НАК "Нафтогаз України" природного газу, зокрема виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, встановлюються спеціальними постановами Кабінету Міністрів України, які діють виключно в межах визначених у них строків.

У ситуації, яка розглядається, адміністративний суд визнав протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №315 від 27.04.2016, якою сторони керувалися під час погодження п.2 Додаткової угоди №4 від 30.04.2016 до Договору постачання природного газу №3028/16-ТЕ-22 від 21.12.2015 та пункту 5.2 договору постачання природного газу №5008/1617-ТЕ-22 від 30.08.2016.

Проте положення попередніх постанов Кабінету Міністрів України, які визначали інші ціни продажу природного газу АТ "НАК "Нафтогаз України" для відповідних споживачів, не можуть застосовуватися, оскільки їх дія була обмежена чіткими часовими проміжками, визначеними у них. Більше того, у Положенні №758 було чітко зафіксовано, що на період з 1 травня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) регульована ціна для виробників теплової енергії встановлюється окремим рішенням Кабінету Міністрів України.

Отже, вимога позивача про здійснення перерахунку вартості природного газу за ціною 1770,74 грн за 1 000 куб.м. є безпідставною та не ґрунтується на нормах права. 

Як правильно зазначили суди, така вимога фактично спрямована на визнання юридичного факту (встановлення нової ціни на природний газ) та внесення змін до договорів у спосіб, не передбачений нормами чинного  законодавства. Такий спосіб захисту не призведе до поновлення права позивача та, у разі його задоволення, не зможе бути виконаний у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Помилковим у зазначеному аспекті є посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц, та висновки Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 13.02.2019 у справі №752/14341/15-ц (п.3.2.1 постанови), суть яких полягає у праві споживача житлово-комунальних послуг вимагати перерахунку нарахованих йому платежів за послуги, які надавалися йому відповідно до тарифів, визначених рішенням, яке у подальшому було скасоване судом.

Висновки, здійснені Верховним Судом у зазначених вище справах, стосуються застосування ст.16 ЦК України, ст.21 Закону України "Про захист прав споживачів" та Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в частині перерахунку вартості, сплаченої позивачем за житлово-комунальні послуги у певний період часу, на підставі розпорядження органу місцевого самоврядування про затвердження відповідних тарифів на житлово-комунальні послуги, які в подальшому були скасовані у судовому порядку.

Правовідносини, які складаються між суб`єктами на ринку природного газу жодною мірою не є подібними до правовідносин, пов`язаних з наданням фізичним особам житлово-комунальних послуг. Відмінним є їх правове регулювання. Це стосується як порядку укладення договорів на постачання природного газу, так і  алгоритмів визначення та погодження конкретних умов сторонами таких договорів. Тому висновки Верховного Суду у зазначених вище справах не є релевантними для цієї справи.

Крім того, доцільно зазначити і те, що на відміну від обставин справ, на які посилається скаржник, ТОВ "Телец-ВАК" придбаває у АТ "НАК "Нафтогаз України" природний газ для виробництва теплової енергії для подальшого надання населенню послуг з опалення та постачання гарячої води. А тарифи, на підставі яких населення оплачує надані позивачем послуги згідно з ст.30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" повинні відповідати розміру економічно-обґрунтованих витрат позивача на їх придбання. Так, відповідно до статті 10 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" тарифи повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планових витрат на їх виробництво з урахуванням планованого прибутку та заборонено встановлення тарифів нижчих за розмір економічно обґрунтованих витрат, без відповідного відшкодування не допускається. Тобто, ціна, яка сплачувалася позивачем на підставі укладених з відповідачем договорів на постачання природного газу, не могла бути не врахована під час процедури встановлення тарифів на теплову енергію, послуги теплопостачання та підігрів води, що надаються ТОВ "Телец-ВАК".

Натомість, Суд погоджується з обґрунтованим висновком апеляційного господарського суду про те, що у випадку, якщо позивач вважає, що внаслідок прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 315 від 27.04.2016 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України №758 від 01.10.2015", яка в подальшому була визнана протиправною та нечинною у судовому порядку, йому завдано шкоди, він не позбавлений права на звернення з позовом про її відшкодування державою на підставі ст.1173 ЦК України. Проте безпідставними є його вимоги про здійснення перерахунку вартості природного газу за ціною 1 770,74 грн за 1 000 куб.м., про що правильно дійшли висновку суди попередніх інстанцій.

4.2.7. Підсумовуючи зазначене вище, Суд зазначає, що звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ "Телец-ВАК" не довело неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм права як необхідної передумови для скасування чи зміни судових рішень, які оскаржуються. За результатами перегляду судових рішень у касаційному порядку, Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносини судами попередніх інстанцій, з правильним застосуванням до них норм матеріального права. Порушень норм процесуального права не встановлено.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених  статтею 300  цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.2. З огляду на зазначене вище у розділі 4 цієї постанови, Верховний Суд залишає касаційну скаргу позивача без задоволення, а постанову та рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

6. Судові витрати

6.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір, пов`язаний з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телец-ВАК" залишити без задоволення.

2.          Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2019 у справі №915/1865/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                                       І. Ткач

Судді                                                                                                    І. Кондратова

                                                                                                    Л. Стратієнко

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/89402337

Обговорення рішень у справі №826/9665/16 тут:
Суд визнав протиправною постанову Уряду щодо ціни на природний газ
Тимошенко подала два иска против повышения тарифов