'ГРО-ЗА' - ГРОмадський правоЗАхисник

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Новини:

Для того, щоб надіслати запитання, реєстрація у форумі не потрібна.

Автор Тема: ВС: щодо різниці між нормативом споживання та соціальним нормативом  (Прочитано 946 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

Цитувати
Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 липня 2020 року

м. Київ

справа № 676/2469/17

провадження № 61-39542св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом - Комунальне підприємство «Міськтепловоденергія»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору за первісним позовом: Кам`янець-Подільська міська рада Хмельницької області, виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області, Департамент соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області,

позивач за об`єднаним позовом - Комунальне підприємство «Міськтепловоденергія»,

відповідач за об`єднаним позовом -  ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 березня 2018 року, ухвалене у складі судді Вдовичинського А. В., та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 24 травня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Ярмолюка О. І., Корніюк А. П., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, остаточно уточненим у листопаді 2017 року, до Комунального підприємства «Міськтепловоденергія» (далі - КП «Міськтепловоденергія»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Кам`янець-Подільська міська рада Хмельницької області, виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області, Департамент соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області, про визнання дій неправомірними, зобов`язання списати заборгованість і відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що є власником будинку по АДРЕСА_1 , в якому проживає разом із дружиною ОСОБА_2 .

За вказаною адресою він одержує комунальні послуги з постачання холодної води та водовідведення, виконавцем яких є КП «Міськтепловоденергія».

Органи соціального захисту населення призначили йому субсидію для відшкодування витрат на оплату таких житлово-комунальних послуг із визначенням обов`язкової частки платежу у розмірі 9,24%, яку він своєчасно та у повному обсязі оплачував. Субсидія розрахована з місячного нормативу споживання на одну особу, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Проте у подальшому позивач дізнався, що станом на 1 квітня 2017 року КП «Міськтепловоденергія» нарахувало йому заборгованість у розмірі 2 515,06 гривень у зв`язку з несплатою вартості поставленої холодної води та водовідведення за нормативами, встановленими рішенням виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області.

Позивач за первісним позовом вважає, що заборгованість за водопостачання та водовідведення нарахована йому неправомірно, так як відповідно до пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» (далі - постанова № 409) різниця норм споживання житлово-комунальних послуг, що перевищує соціальні нормативи, компенсується за рахунок місцевих бюджетів.

Також вказує, що заборгованість за надання комунальних послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення у загальній сумі 96,04 гривень нарахована безпідставно, так як рішення виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області від 21 березня 2013 року № 318, яким передбачено її нарахування, втратило чинність з 3 липня 2014 року. Крім того, ці послуги повинні оплачувати лише мешканці квартир багатоповерхових будинків, у той час як він проживає у приватному будинку.

За таких обставин  ОСОБА_1 просив визнати дії КП «Міськтепловоденергія» щодо нарахування йому заборгованості неправомірними та зобов`язати списати заборгованість у розмірі 2 415,06 гривень з його особового рахунку як безпідставну. Оскільки такими неправомірними діями йому завдано моральних страждань і він постійно перебуває у нервовому стані через регулярне отримання повідомлень про наявність боргів, просив відшкодувати моральну шкоду, яку оцінює у 4 000 гривень.

Крім того, посилаючись на своє право як споживача отримувати повну, достовірну та своєчасну інформацію про надані послуги, позивач за первісним позовом просив зобов`язати КП «Міськтепловоденергія» надавати йому щомісяця відповідні рахунки.

Також у травні 2017 року КП «Міськтепловоденергія» звернулося з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначило, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у повному обсязі за холодне водопостачання та водовідведення не сплачують, у зв`язку з чим мають заборгованість у загальному розмірі 2 498,89 гривень, з них: за постачання холодної води та водовідведення за період з 1 жовтня 2014 року до 1 травня 2017 року - 1 295,70 гривень і 1 107,15 гривень відповідно; за надання послуг із централізованого водопостачання холодної води та водовідведення за період з 1 травня 2013 року до 30 червня 2014 року - по 48,02 гривень за кожну послугу.

Оскільки відповідачі відмовляються погасити борг, КП «Міськтепловоденергія» просило стягнути з них вказані суми солідарно.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 6 вересня 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 і справу за позовом «Міськтепловоденергія» об`єднано в одне провадження.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 березня 2018 року ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено.

Позов КП «Міськтепловоденергія» задоволено частково.

Стягнено солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь КП «Міськтепловоденергія» заборгованість з оплати за постачання холодної води за період з 1 жовтня 2014 року до 1 травня 2017 року у сумі 1 295,70 гривень, заборгованість з оплати за водовідведення за період 1 жовтня 2014 року до 1 травня 2017 року у сумі 1 107,15 гривень, а також заборгованість з оплати за надання послуг із централізованого водопостачання холодної води та водовідведення за період з 25 травня 2014 року до 30 червня 2014 року у сумі 12,04 гривень.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь КП «Міськтепловоденергія» у відшкодування судового збору 1 546,22 гривень.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідні зміни щодо покладення на органи місцевого самоврядування обов`язку компенсувати додаткові витрати громадянам, яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, внесенні до постанови постанова № 409, набрали чинності з 1 травня 2017 року, тому не поширюють дію на спірні правовідносини.

Не встановивши неправомірності в діях КП «Міськтепловоденергія» при нарахуванні ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заборгованості, суд першої інстанції дійшов висновку про солідарне стягнення з них боргу, який вони добровільно не погашають.

Так як заборгованість з оплати за надання послуг із централізованого водопостачання та водовідведення частково нарахована поза трирічним періодом, що передував зверненню до суду, а відповідачі заявили про застосування наслідків спливу позовної давності, суд першої інстанції стягнув цю заборгованість у межах позовної давності.

Постановою апеляційного суду Хмельницької області від 24 травня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишені без задоволення, а рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 березня 2018 року - без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні первісного позову і часткове задоволення об`єднаного позову, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.

Також суд апеляційної інстанції вказав на помилковість твердження суду першої інстанції щодо набрання чинності змінами, внесеними до постанови № 409, лише 1 травня 2017 року, оскільки відповідні зміни є чинними з 11 листопада 2016 року. Проте таке неправильне посилання не спростовує висновку про відмову у первісному позові, так як Кам`янець-Подільська міська рада Хмельницької області не перебачила у місцевому бюджеті коштів на компенсацію додаткових витрат споживачам, яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, а виконавець послуг не повинен за власний рахунок нести затрати, які виникли через затвердження органами місцевого самоврядування нормативів споживання житлово-комунальних послуг, що перевищують визначені Кабінетом Міністрів України соціальні нормативи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 24 травня 2018 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що належно сплачував за холодне водопостачання та водовідведення згідно з визначеними Кабінетом Міністрів України соціальними нормативами та з урахуванням призначеної субсидії, натомість виконавець послуг, умисно не направляючи йому щомісячних платіжних документів із зазначенням належної до сплати суми та тарифів, безпідставно нарахував борг.

Вказує, що КП «Міськтепловоденергія» відповідно до вимог законодавства звернулося до Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області з вимогою про компенсацію додаткових втрат, які виникли через різницю між встановленими радою і Кабінетом Міністрів України соціальними нормативами споживання послуг, проте після отримання відмови звернулося до нього з позовом, хоча правові підстави для цього відсутні.

Вважає безпідставним нарахування йому витрат за надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, так як ці послуги повинні оплачувати лише мешканці квартир багатоповерхових будинків, у той час як він проживає у приватному будинку.

Посилається на те, що зазначені КП «Міськтепловоденергія» розрахунки не узгоджуються між собою та є суперечливими, тому не можуть покладатися в основу рішення.

Позиція інших учасників справи

У січні 2019 року КП «Міськтепловоденергія» подало відзив на касаційну скаргу, у якому послалося на безпідставність її доводів. Вказало, що ОСОБА_1 оплачував комунальні платежі згідно з виданою йому розрахунковою книжкою, яка має усі необхідні графи, а самі тарифи на оплату послуг є загальнодоступними та оприлюднюються у засобах масової інформації, на сайті підприємства та в абонентському відділі по розрахунках із споживачами. Вважає, що оплата різниці вартості комунальної послуги, яка виникла у зв`язку з встановленням органом місцевого самоврядування більших нормативів споживання, ніж визначені Кабінетом Міністрів України, є обов`язком споживача.

У лютому 2019 року Кам`янець-Подільська міська рада Хмельницької області та її виконавчий комітет подали відзив на касаційну скаргу, у якому послалися на безпідставність її доводів. Вказали, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не оплачували комунальні послуги згідно з встановленими нормативами, тому їм правомірно нараховано заборгованість.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 4 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

У листопаді 2018 році ОСОБА_1 листом повідомив Верховний Суд, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

У березні 2020 року у відповідь на запит Верховного Суду Перша Кам`янець-Подільська державна нотаріальна контора повідомила, що спадкова справа після ОСОБА_2 не заводилася. Відомостей щодо наявності інших осіб, крім ОСОБА_1 , які проживали разом із ОСОБА_2 на день смерті і фактично прийняли спадщину, немає, тому суд касаційної інстанції не вирішує питання по залучення до участі у справі інших осіб як правонаступників ОСОБА_2 .

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником будинку по АДРЕСА_1 , в якому проживає разом із дружиною ОСОБА_2

ОСОБА_1 користується соціальними пільгами, встановленими законодавством для осіб, що мають статус дітей війни, а його дружина     ОСОБА_2 - пільгами для інвалідів ІІ  групи загального захворювання. Також їм встановлено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг з розрахунку по 8 куб.м постачання холодної води та водовідведення на місяць на двох осіб.

Рішенням Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області від 5 лютого 2010 року № 4 визнано КП «Міськтепловоденергія» виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва та постачання теплової енергії, виробництва і постачання гарячої води, обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових мереж теплопостачання, водопостачання та водовідведення.

КП «Міськтепловоденергія» надає ОСОБА_1 та ОСОБА_2 послуги з постачання холодної води та водовідведення без укладення договору про надання комунальних послуг; лічильник води у будинку позивача за первісним позовом не встановлено.

Плату за надані послуги КП «Міськтепловоденергія» нараховувало на двох осіб згідно з нормативами споживання, затвердженими рішенням виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області від 21 липня 2011 року № 959, із розрахунку 250 л/добу або 7,6042 куб.м на місяць на одну особу.

Вказане рішення є чинним, тому правомірно використовується виконавцем послуг при проведенні розрахунків вартості наданої комунальної послуги.

Також відповідачам за об`єднаним позов окремо нараховувалась плата за надання виконавцем послуг із централізованого холодного водопостачання до будинку та водовідведення за тарифами, встановленими рішенням виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області від 21 березня 2013 року № 318, згідно з якими тариф за комунальні послуги з водопостачання становить 0,53 грн/куб.м з ПДВ, а за водовідведення - 0,53 грн/куб.м з ПДВ.

Вказане рішення втратило чинність 3 липня 2014 року на підставі рішення виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області  № 783.

У січні 2017 року КП «Міськтепловоденергія» звернулося з листом до Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області щодо забезпечення у міському бюджеті видатків на покриття особам, які мають право на субсидію, додаткових витрат, що виникли у зв`язку з різницею між затвердженими радою нормативами споживання комунальних послуг і встановленими Кабінетом Міністрів України соціальними нормативами.

Листом від 10 лютого 2017 року виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області повідомив, що на спільному засіданні комісії по відбору програм для фінансування їх з міського бюджету і постійної депутатської комісії з питань бюджету, соціально-економічного розвитку та інвестиційної діяльності не погоджено виділення коштів на вказані цілі.

Станом на 1 травня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нараховано заборгованість зі сплати за комунальні послуги у загальному розмірі 2 498,89 гривень, з них: за постачання холодної води та водовідведення за період з 1 жовтня 2014 року до 1 травня 2017 року - 1 295,70 гривень і 1 107,15 гривень відповідно; за надання послуг із централізованого водопостачання до будинку та водовідведення за період з 1 травня 2013 року до 30 червня 2014 року - по 48,02 гривень за кожну послугу.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзивів на неї, суд дійшов таких висновків.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову повністю і частково задовольняючи об`єднаний позов, суди попередніх інстанцій покладали в основу судових рішень наданий КП «Міськтепловоденергія» розрахунок заборгованості і виходили з того, що пункт 3-1 постанови № 409 не є підставою для зменшення її розміру, оскільки для компенсації різниці вартості комунальних послуг, яка виникла через затвердження органом місцевого самоврядування нормативів споживання більших, ніж встановлені Кабінетом Міністрів України соціальні нормативи, грошові кошти з місцевого бюджету не виділялися.

Проте такі висновки судів першої і апеляційної інстанцій є помилковими.

Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги, є виконавцем, а фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, - споживачем.

Нормами споживання житлово-комунальних послуг є кількісні показники, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статей, 7 8 цього Закону стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством.

Затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», чинного на час виникнення спірних правовідносин, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Її розмір розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Так, рішенням виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області від 21 липня 2011 року № 959 затверджено наступні нормативи споживання комунальних послуг: холодне водопостачання - 7,6042 куб.м на одну особу у місяць; водовідведення - 7,6042 куб.м на одну особу у місяць.

Особам, які не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, призначається субсидія, яка є безповоротною адресною державною соціальною допомогою.

Постановою № 409 установлено громадянам, які відповідно до законодавства мають субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, соціальну норму для оплати за користування послугами з централізованого постачання холодної води - 4 куб.м на одну особу на місяць за відсутності централізованого постачання гарячої води та за користування послугами з водовідведення - 4 куб.м на одну особу на місяць.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2016 року № 803, яка набрала чинності 16 листопада 2016 року, постанову № 409 доповнено пунктом 3-1, який встановив, щов разі затвердження органами місцевого самоврядування норм споживання житлово-комунальних послуг, що перевищують соціальні нормативи, визначені цієї постанови, компенсація додаткових витрат громадянам, яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води здійснюється за рахунок місцевих бюджетів.

До внесення відповідних змін порядок відшкодування зазначених витрат постановою не був передбачений, тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що до 16 листопада 2016 рокутакий обов`язок покладався на споживача.

Разом з тим з 16 листопада 2016 року компенсація різниці між затвердженою органами місцевого самоврядування нормативом споживання та соціальним нормативом, встановленим Кабінетом Міністрів України, підлягала здійсненню за рахунок місцевого бюджету.

Процедуру встановлення і надання такої компенсації щодо послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення не затверджено, проте згідно з Порядком призначення і надання населенню компенсації додаткових витрат на оплату комунальних послуг в умовах підвищення цін і тарифів на послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5  квітня 2014 року № 83, який визначає відповідний механізм щодо послуг з газопостачання, централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, компенсація щомісяця перераховується підприємствам, що надають комунальні послуги, і зараховується на особові рахунки заявника.

Видатки на додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг відносяться до видатків, здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад. Такі видатки проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (статті 89, 102 БК України).

Відповідно до пунктів 2-5 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій  з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами  соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих  категорій громадян.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).

Таким чином, законодавством встановлено, що покриття додаткових витрат населення на оплату житлово-комунальних послуг у межах програми соціального захисту здійснюється за рахунок місцевих бюджетів шляхом отримання субвенцій з державного бюджету.

Неналежне виконання такої соціальної програми або її невиконання жодним чином не перекладає обов`язок з компенсації різниці між затвердженим органами місцевого самоврядування нормативом споживання комунальної послуги та соціальним нормативом, встановленим Кабінетом Міністрів України, на споживача.

У рішенні у справі «Будяченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі, якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відносно осіб, які відповідають її вимогам. Найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства повинні бути достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні. У разі, якщо право на отримання компенсації чітко передбачено, проте заявнику у цьому відмовлено через відсутність механізму реалізації відповідного законодавчого положення, це становить втручання у право заявника за статтею 1  Першого протоколу до Конвенції.

Таким чином, після внесення 16 листопада 2016 року відповідних змін до постанови № 409 орган місцевого самоврядування повинен забезпечити компенсацію виконавцю різниці вартості між затвердженими органом місцевого самоврядування нормативами споживання комунальних послуг та соціальними нормативами, встановленими Кабінетом Міністрів України, а у КП «Міськтепловоденергія» не було правових підстав зараховувати цю різницю споживачу як заборгованість.

Суди попередніх інстанцій на вказане уваги не звернули і помилково виходили з того, що невирішення Кам`янець-Подільською міською радою Хмельницької області питання щодо компенсації додаткових витрат особам, яким відповідно до законодавства призначено субсидію, у зв`язку з перевищенням встановлених нею нормативів споживання комунальних послуг над визначеними державою соціальними нормативами, є підставою для покладення обов`язку з компенсації таких сум на споживачів.

Згідно з поданим КП «Міськтепловоденергія» розрахунком за період з листопада 2016 року по травень 2017 року за холодне водопостачання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 нараховано борг у сумі 270,54 гривень, а за водовідведення - 233,52 гривень. Оскільки ця заборгованість виникла у зв`язку з неправомірним віднесенням на рахунок споживачів різниці між встановленими Кам`янець-Подільською міською радою Хмельницької області нормативами споживання і соціальними нормативами, затвердженими Кабінетом Міністрів України щодо осіб, які мають право на субсидію, на вказані суми стягнена судами попередніх інстанцій заборгованість підлягає зменшенню.

Відповідно до статті 412 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, касаційний суд скасовує рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 24 травня 2018 року в частині відмови  ОСОБА_1 у визнанні неправомірними дій КП «Міськтепловоденергія» щодо нарахування заборгованості за холодне водопостачання у сумі 270,54 гривень і за водовідведення у сумі 233,52 гривень та ухвалює у цій частині нове рішення про задоволення позову. У зв`язку з вказаним касаційний суд також змінює період нарахування заборгованості - з 1 жовтня 2014 року до 16 листопада 2017 року - та зменшує її розмір з 1 295,70 гривень до 1 025,16 гривень за постачання холодної води і з 1 107,15 гривень до 873,63 гривень - за водовідведення.

У іншій частині суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і доводи касаційної скарги правильність їх висновків не спростовують.

Так, посилання заявника на те, що положення пункту 3-1 постанови № 409 поширюють дію на увесь період нарахування йому заборгованості, є помилковими, так як акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, і не мають зворотної дії у часі. За таких обставин твердження заявника про безпідставне нарахування йому боргу за період з 1 жовтня 2014 року до 16 листопада 2016 року є помилковими, оскільки у цей період законодавство не передбачало покладення на місцеві бюджеті тягаря компенсації різниці між встановленими органом місцевого самоврядуваннянормативами споживання на одну людину і соціальними нормативами, затвердженими Кабінетом Міністрів України щодо особи, яка має право на субсидію.

Касаційний суд відхиляє доводи заявника про безпідставне нарахування заборгованості за послуги з централізованого постачання холодної води на суму 6,02 гривень і за водовідведення на таку ж суму з тих підстав, що оплата за такі послуги нараховується лише мешканцями квартир багатоповерхових будинків. Рішення виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області від 21 березня 2013 року № 318, яке передбачало нарахування оплати за відповідні послуги і було чинним до 3 липня 2014 року, покладало обов`язок з їх оплати не лише на мешканців багатоквартирних будинків, а й на усіх споживачів.

Твердження заявника про те, що зазначені КП «Міськтепловоденергія» розрахунки не узгоджуються між собою та є суперечливими, зводяться до переоцінки доказів, що не відноситься до визначених статтею 400 ЦПК України повноважень касаційного суду під час касаційного перегляду справи.

Посилання заявника на те, що він мав право на щомісячне отримання від виконавця послуг рахунків на оплату житлово-комунальних послуг, проте  КП «Міськтепловоденергія» такі рахунки не надавало, тому необхідно зобов`язати його виконувати цей обов`язок у подальшому, касаційний суд відхиляє.

У спірний період питання оплати за житлово-комунальні послуги врегульовувалося статтею 32 чинного на той час Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та пунктом 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Так, цими положеннями передбачалося, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

У платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку води, теплової енергії, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу.

ОСОБА_1 для сплати за комунальні послуги видано розрахункову книжку із відповідними графами. Інформація для заповнення цих граф, зокрема щодо нормативу споживання комунальної послуги на одну особу та її вартості, є загальнодоступною і за потреби може додатково надаватися споживачу на його вимогу на підставі статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», чинного на час спірних правовідносин.

Вимог щодо направлення споживачам кожного місяця рахунків на оплату комунальних послуг законодавство, чинне у спірній період, на виконавця послуг не покладало, на що правильно послалися суди попередніх інстанцій.

Разом з тим, 2 серпня 2017 року набрав чинності Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Статтею 8 цього Закону передбачено, що рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги.

Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунки можуть надаватися споживачу в електронному вигляді, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Рахунки надаються споживачу на безоплатній основі.

Оскільки ОСОБА_1 не мотивував свої вимоги невиконанням відповідачем передбачених статтею 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вимог з 2 серпня 2017 року, а за змістом статті 15 ЦК України і статей 2, 4 ЦПК України цивільне судочинство спрямоване на припинення порушення чи оспорювання прав і законних інтересів та пов`язує пред`явлення позову із фактом порушення права, суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні вимоги про зобов`язання КП «Міськтепловоденергія» вчиняти дії у майбутньому.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за період до 16 листопада 2016 року та щодо зобов`язання виконавця комунальних послуг надавати щомісячні рахунки ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень у відповідних частинах без змін.

Щодо судових витрат

Згідно зі статтею 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

ОСОБА_1 при поданні касаційної скарги судовий збір не сплачував, оскільки звільнений від його сплати ухвалою Верховного Суду від 4 грудня 2018 року.

За таких обставин, у зв`язку з частковим задоволенням касаційної скарги і зміною суми стягнення, КП «Міськтепловоденергія» пропорційно до задоволених позовних вимог (76,47%) підлягає відшкодуванню судовий збір, сплачений за подання позову, у розмірі 1 223,52 гривень. Одночасно з КП «Міськтепловоденергія» у дохід держави підлягає частковому відшкодуванню судовий збір, який належав до сплати при поданні касаційної скарги пропорційно її задоволеним вимогам (23,53%), у розмірі 301,18 гривень.

У зв`язку з викладеним касаційний суд змінює рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 24 травня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору і зменшує цю суму з 1 546,22 гривень до 1 223,52 гривень, а також стягує з КП «Міськтепловоденергія» у дохід держави у відшкодування судового збору 301,18 гривень.

Керуючись статтями 141, 409 ЦПК України, статтями 410 і 412 ЦПК Україниу редакції, чинній на час подання касаційної скарги, та статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 24 травня 2018 року в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання нарахованої Комунальним підприємством «Міськтепловоденергія» заборгованості неправомірною та зобов`язання списати її з особового рахунку скасувати і ухвалити у цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Визнати неправомірними дії Комунального підприємства «Міськтепловоденергія» щодо нарахування ОСОБА_1 заборгованості за період з 16 листопада 2016 року за централізоване холодне водопостачання у сумі 270,54 гривень і за водовідведення у сумі 233,52 гривень та зобов`язати списати цю заборгованість з його особового рахунку.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 24 травня 2018 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заборгованості скасувати і ухвалити у цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Міськтепловоденергія» заборгованість з оплати за постачання холодної води за період з 1 жовтня 2014 року по 16 листопада 2016 року у сумі 1 025,16 гривень, заборгованість з оплати за водовідведення за період 1 жовтня 2014 року по 16 листопада 2016 року у сумі 873,63 гривень, а також заборгованість з оплати за надання послуг із централізованого водопостачання холодної води та водовідведення за період з 25 травня 2014 року до 30 червня 2014 року у сумі 12,04 гривень.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 24 травня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Міськтепловоденергія» судового збору змінити і зменшити його розмір з 1 546,22 гривень до 1 223,52 гривень.

Стягнути з Комунального підприємства «Міськтепловоденергія» у дохід держави судовий збір за розгляд справи у суді касаційної інстанції у сумі 301,18 гривень.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов

http://reyestr.court.gov.ua/Review/90202173

Записаний
 


Мониторинг доступности сайта Host-tracker.com
email