Продовження суперечки з суддею, заступником голови Печерського районного суду м. Києва Горяйновим А.М. (початок тут -
http://gro-za.io.ua/story.php - ) навколо безпідставної відмови надати копію інформації з носія технічного фіксування судового процесу. Поведінка судді дивна, нелогічна і незрозуміла. Взагалі-то, за досвідом спілкування з ним, у мене складалося позитивне враження. Принаймі, у судовому засіданні веде себе виважено і коректно, на відміну від деяких дуже балакучих і свавільних жінок-суддів. Одна з них колись спитала: "Вікторе Івановичу, а чому Ви мене так не любите?". До речі, гарна собою, навіть вродлива. Але яка муха укусила суддю Горяйнова А.М. у даному випадку - невідомо. Я почав передивлятися свої архівні файли і виявив, що раніше він не забороняв секретареві надавати повну копію інформації з робочого диску фіксування судового процесу, і не обмежував право учасника на отримання копій лише звуковими файлами. Сьогодні ми з Захарченком Г.О. (кореспондент ЗМІ, другий представник відповідача) знову відвідали канцелярію суду (вул. Гайцана, 4), і ще раз переглянули матеріали обох томів справи. На цей раз робоча копія була приєднана до другого тому, хоч раніше її не було. Я приніс ноутбук, переглянув компакт-диск, скопіював усі файли на свій комп\\\'ютер, причому ніхто не заперечував, а у судді дозволу втретє я вже завбачливо не просив. Тоді для чого було потрібно йому становитися в таку позу?
Угадайте й ви, шановні читачі, для чого? Колись я для себе пояснював подібні ситуації наступним чином. Згідно не з ЦПК, а з відомим українським прислів\\\'ям, з ким поведешся, від того й наберешся. Наприклад, вчительки молодших класів загальноосвітних шкіл через деякий час у своїй поведінці опускаються до рівня школярів. Вихователі дитсадків - до рівня вихованців. По аналогії - судді опускаються до рівня підсудних у кримінальних справах, але отримані навички та умовні рефлекси підсвідомо переносять і на учасників цивільних процесів. У їх сподіваннях учасники будь-яких судових процесів є потенційними злочинцями. А на війні - як на війні!
Був би потішеним, аби суддя розглянув мої зауваження щодо технічного запису судового засідання, викладені в
http://gro-za.io.ua/story.php , та надіслав мені ухвалу про їх посвідчення. Але чи буде й далі упиратися? Йому, мабуть, ще невідомо про події сьогодняшнього дня.
ВИСНОВОК. По аналогії, я підсвідомо маю діяти відповідно до навичок доцента, потім професора, засвоєних протягом 35 років викладання у вищих навчальних закладах. Часто у судових засіданнях судді мені зауважують: "Не читайте нам лекції, ми не студенти, нам це і без вас зрозуміло!", або "Не використовуйте суд у якості трибуни!". Однак, я продовжую! А кому ж їх виховувати?
