Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[gro-za]

250 x 352, 43 кБ

http://inlit.com.ua/node/3582 - Що говорить Богдан Бойчук, український поет за кордоном, зокрема, про корупцію: " ... Люди, які загрузли в корупції – від президента починаючи і низькими чиновниками закінчуючи – нічого не бояться, бо один другого підпирають, і як дійде до суду – скрізь мають своїх людей. Це звичайні люди їх бояться. Я якось досить негативно висловився в Спілці письменників про Яворівського, й інші письменники почали одразу од мене сахатись. Бо він контролює гроші, які можуть йти на видання книжок, чи оту Вашу газету (мається на увазі «Літ. Україна – ред.), де можна щось надрукувати. Скрізь у світі є корупція, але ж не до такої міри. В Америці корупція на найвищих щаблях може бути ґрандіозна, але якщо виявлять корупцію, то тим займається суд. ... Починати треба тільки з президента. Повинен прийти чистий президент, який буде в стані притягнути до відповідальності тих, хто нижче від нього. І так йти – згори донизу. Ющенко корумпований як і інші, тому справа з покаранням замовників вбивства Ґонгадзе не рухається з місця, тому він не міняє голову національного банку. Він ще нічого не зробив проти корупції, він її охороняє. Схід і Захід України невдоволені таким станом речей в країні, і президентом може стати Яценюк, який влаштує й тих і інших. Україна надається, щоб зайняти нейтральне місце між Вашинґтоном і Москвою, і використовувати, смоктати їх. І в цьому нема нічого поганого – якщо вміти це робити."

[gro-za]

З думками Богдана Бойчука, які викладені у цитований публікації, можна погодитися лише частково. Його бажання захистити натуралізм та порнографію в художній літературі жодним чином не корелюється зі статусом інтелігентної людини. Поняття демократії і вседозволеності несумісні. А цензура, рамки якої визначені законом, необхідна у будь-якому цивілізованому суспільстві, яке дбає про моральні засади свого існування та про виховання підростаючого покоління. Інакше, суспільство деградує. З іншого боку, відлучаючи Володимира Яворівського від когорти письменників України за його громадсько-політичну і господарську діяльність, він сам вдається до політики та політичних оцінок, підтверджуючи тезу про те, що в Росії (а значить і в Україні) поет є більше ніж поет. Захоплюючись Павлом Тичиною, як поетом, Богдан Бойко забуває, що той прославляв до небес "рідну" Комуністичну партію СРСР. Це навіть послужило свого часу причиною для різного роду пародій типу: "А Тичина пише вірші, та все гірші, та все гірші. А ми вірші ті читаєм, божеволієм, конаєм, та всі ж як один." А ще: "У колгоспі бригадир трактором дир-дир, ми за мир, ми за мир - це Тичина так писав". Такий фольклор мені відомий з дитинства, бо був популярним серед школярів. На цьому фоні Володимир Яворівський виглядає благородніше. Хоч, можливо, і він не без гріха. Тим не менше, суперечки навколо посади голови правління та майна Спілки письменників України вирішилися у суді на його користь. А те, що він не прогнувся свого часу перед Кучмою (пам\\\'ятаєте відкритий лист?), і не прогинається перед Ющенком, лише додає йому честі. То де ж правда? Правда у кожного своя, а закон - один для всіх. Навряд чи Богдан Бойчук прочитає цей виступ, навіяний посиланням на http://inlit.com.ua/node/3582, отриманим від мого знайомого, який працює у інформаційній сфері.