Прочитаавши Вашу оповідь про "Похід на Печерський суд за рішенням", я озброївшись Вашим досвідом вирішив і собі це зробити навіть план дій прописав, щоб пришвидшити процес. Не тут-то було...
У середу, о 14.45 я вже був в суді. Черга вже була на місці. Знаючи, що мене відправлять за резолюцією до судді, попередньо підготувавши заяву, я піднявся до судді і отримав резолюцію.
Дочекавшись черги я попросив надати мені копію рішення. Виявилося, що справа у судді.
Йду знову до судді, секретар швидко дошивши якісь документи до справи йде зі мною знову до канцелярії.
Заходить в цивільну канцелярію, довго регоче і глузує з цієї справи та ще чогось, до мене долітають відгуки слів "та хай собі, почекає...". Секретар урочисто повідомляє мені : "В рішенні знайшли описку, видати вам його копію я не можу, тим більше виконавчий лист поки ми цю описку не виправим".
На питання, коли відбудеться таке виправлення я почув: "Десь через 2 неділі".
На моє прохання допомогти знайти інші описки, щоб всеж-таки завершити цей процес, секретар відповіла, що вона залюбки скористається моєю допомогою але я маю прийти завтра (дивує чому, можливо вона хотіла сказати щось інше).
Після цього, дякуючи діяльності Віктора Івановича, що залишає слід у підсвідомості працівників суду, мені запропонували надати не завірену копію рішення - безкоштовно, не посилаючи мене до "Юристів". Копія вийшла ЖАХЛИВА, нерозбірлива.
Потім була сварка з працівником загальної канцелярії, який вихопив у мене з рук мої документи та відмовився їх повертати, почувши від мене слова: "Коли вже закінчиться цей безлад в Печерському суді?".
Жах!!! Не отримавши належним чином завірене рішення, виконавчий лист, я засмучений поплентав на роботу ще раз переконавшись у тому, що в судах працюють переважно бронелобі, цинічні люди, що втратили повагу до людей та відчуття професійного обов"язку.
Соромно...
